Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №320/12150/23 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року

м. Київ

справа № 320/12150/23

адміністративне провадження № К/990/1041/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Васильєвої І. А., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/12150/23

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду (суддя: Г. Ю. Василенко) від 17 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Ю. К. Черпак, Т. Р. Вівдиченка, І. В. Штульман) від 04 грудня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський бронетанковий завод» (далі - ТОВ «Київський бронетанковий завод», позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ПМУ ДПС по роботі з ВПП, відповідач, скаржник), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 16635000402 від 31 жовтня 2022 року, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 1 500 994, 80 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки порушення строку реєстрації податкової накладної відбулось не з вини ТОВ «Київський бронетанковий завод», а внаслідок форс-мажорних обставин (військової агресії рф проти України), що підтверджено Торгово-промисловою палатою України. Окрім того, до 15 липня 2022 року не всі контрагенти належним чином виконали свої обов`язки щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у результаті чого у позивача на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість не вистачало суми податку для реєстрації своїх податкових накладних, що позбавило можливості завчасно зареєструвати податкову накладну.

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року позов ТОВ «Київський бронетанковий завод» задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ПМУ ДПС по роботі з ВПП № 16635000402 від 31 жовтня 2022 року.

Стягнуто на користь ТОВ «Київський бронетанковий завод» сплачений судовий збір у розмірі 22 515, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ПМУ ДПС по роботі з ВПП.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року змінено в частині мотивів задоволення позовної вимоги.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач через систему «Електронний суд» 08 січня 2025 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

5. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

6. Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. Через систему «Електронний суд» 31 січня 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 320/12150/23 залишити без змін.

8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

9. 10 червня 2026 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 668 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з ухваленням зборами суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді рішення від 20 лютого 2026 року № 11 "Про визначення Персонального складу судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду" та введенням до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян судді Дашутіна І. В., який перебуває у складі колегії суддів, що унеможливлює його участь у розгляді справи.

10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Васильєва І. А., Шишов О. О.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головним державним інспектором відділу податкового адміністрування підприємств у галузі виробництва продовольчих та непродовольчих товарів управління податкового адміністрування ПМУ ДПС по роботі з ВПП Неділько Н. М. відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних у березні 2022 року ТОВ «Київський бронетанковий завод», за результатами якої складено Акт «Про результати камеральної перевірки даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Київський бронетанковий завод» (код ЄДРПОУ 14302667) за липень 2022 року» від 20 вересня 2022 року № 123/35-00-04-02-14/14302667, яким зафіксовано, що при проведені аналізу Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Київський бронетанковий завод» встановлено несвоєчасну реєстрацію податкової накладної від 14 березня 2022 року № 3 на суму ПДВ 15 009 949 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації - 14 липня 2022 року, фактично зареєстровано - 22 липня 2022 року, днів прострочки - 8.

12. Не погоджуючись з такими висновками, позивач подав заперечення від 06 жовтня 2022 року № 2080/81 на акт перевірки, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

13. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове-повідомлення рішення від 31 жовтня 2022 року № 16635000402, яким до ТОВ «Київський бронетанковий завод» застосовано штраф у розмірі 1 500 994, 80 грн.

14. Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, рішенням якої від 05 січня 2023 року № 488/6/99-00-06-03-01-06 податкове-повідомлення рішення від 31 жовтня 2022 року № 16635000402 залишене без змін, а скарга - без задоволення.

15. Вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з цією позовною заявою до суду.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з положень пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, яким закріплювалось безумовне звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину. При цьому, введення в дію пункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України не може заперечувати необхідність застосування до платника пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, якщо наявні відповідні умови («ковідний» мораторій). Крім того, порушення позивачем граничного терміну реєстрації податкової накладної допущене з незалежних від нього причин, а саме внаслідок форс-мажору (воєнного стану), що підтверджено Торгово-промисловою палатою листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, що є підставою для звільнення від відповідальності, в той час як на момент подання позивачем на реєстрацію спірної податкової накладної законодавчо визначеного порядку підтвердження неможливості її подання в межах граничних строків не існувало.

17. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті позовних вимог, проте не застосував норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин. З огляду на це апеляційний суд визнав помилковими окремі мотиви, покладені в основу оскаржуваного рішення, та змінив його в частині мотивів задоволення позову.

18. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин положень пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України як підстави для звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної. Колегія суддів виходила з того, що з набранням чинності 27 травня 2022 року підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX) дія встановленого на період карантину мораторію на застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не поширюється на правовідносини, врегульовані спеціальними нормами, прийнятими на період дії воєнного стану.

19. Разом із тим, аналізуючи положення підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, суд апеляційної інстанції зазначив, що звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасне виконання податкового обов`язку в умовах воєнного стану пов`язується із підтвердженням відсутності у такого платника можливості своєчасно виконати відповідний обов`язок у порядку, визначеному законодавством. Оскільки позивач не надав доказів того, що його в установленому Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, віднесено до платників податків, які не мають можливості виконувати податкові обов`язки, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від відповідальності безпосередньо на підставі підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

20. Щодо посилання позивача як на підставу звільнення від відповідальності на те, що пропуск граничного строку реєстрації спірної податкової накладної був спричинений дією форс-мажорних обставин, суд апеляційної інстанції зазначив, що сам по собі лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено наявність військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорної обставини, не є безумовною підставою для звільнення платника податків від відповідальності. Зауважено, що вказаний лист має лише інформаційний характер та не є сертифікатом у розумінні наведеного положення закону і не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини. Підтвердженням факту настання форс-мажорних обставин є саме сертифікат, в якому буде зазначено не тільки про наявність самих по собі обстави непереборної сили, але і те, що такі обставини є форс-мажорними саме для конкретного випадку.

Колегія суддів, серед іншого, у цій частині, врахувала висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 19 серпня 2022 року у справі № 818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі № 812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 805/1087/16, та вказала, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

21. Щодо доводів позивача про те, що несвоєчасна реєстрація спірної податкової накладної на 8 днів відбулася з незалежних від нього причин, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується вжиття позивачем усіх залежних від нього заходів, спрямованих на своєчасне виконання податкового обов`язку. Колегія суддів врахувала, що позивач неодноразово подавав спірну податкову накладну на реєстрацію у межах встановленого законодавством строку, однак її реєстрація не відбулася у зв`язку з відсутністю достатнього реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування ПДВ, що було зумовлено обставинами, які не залежали від його волевиявлення. Такі обставини підтверджуються наявними у справі доказами, зокрема квитанціями про подання податкової накладної на реєстрацію, даними щодо показника реєстраційного ліміту та доказами, які свідчать про вплив несвоєчасної реєстрації податкових накладних контрагентами на можливість виконання позивачем свого податкового обов`язку.

За результатами оцінки зазначених доказів у їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про відсутність вини позивача у допущеному порушенні та врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 815/2745/17, від 03 травня 2018 року у справі № 818/1070/17, від 26 червня 2018 року у справі № 808/2127/17 та від 25 січня 2022 року у справі № 280/1615/19, відповідно до яких притягнення платника податків до відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних можливе лише за наявності його вини, а доведення вжиття ним усіх залежних від нього заходів для належного виконання податкового обов`язку виключає застосування штрафних санкцій.

22. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач звернувся до суду з цим позовом 15 березня 2023 року, тобто в межах тримісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 122 КАС України. У зв`язку із цим колегія суддів не встановила підстав для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

24. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

25. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою доводи про пропуск позивачем строку звернення до суду. Скаржник вказує, що після завершення процедури адміністративного оскарження позивач мав право звернутися до суду протягом одного місяця відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України, тоді як позов подано після спливу такого строку.

Зауважує, що рішення про результати розгляду скарги прийнято 05 січня 2023 року та отримано позивачем 09 січня 2023 року. Проте, позовна заява подана позивачем 15 березня 2023 року, тобто через більш ніж 2 місяці, а надійшла до суду, як вбачається з штампу вхідної реєстрації 17 квітня 2023 року, що було несвоєчасно вчиненою процесуальною дією та було для суду підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Отже, на думку податкового органу, суди не дослідили питання дотримання строку звернення до суду та не надали оцінки необхідності його поновлення, чим, на думку скаржника, порушили вимоги частини другої статті 123 КАС України. На підтвердження цієї позиції скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 640/11466/21.

26. Крім того, податковий орган не погоджується з висновком судів про те, що несвоєчасна реєстрація податкової накладної була спричинена незалежними від позивача обставинами через відсутність достатнього реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ та нестачу коштів для його поповнення. На думку контролюючого органу, податкове законодавство не передбачає звільнення від відповідальності за порушення строків реєстрації податкових накладних з підстав незадовільного фінансового стану платника податків або відсутності коштів на рахунку. Платник податків повинен планувати свою господарську діяльність таким чином, щоб забезпечити належне виконання податкового обов`язку. У зв`язку з цим скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення пункту 120-1.1 статті 120-1, пункту 187.1 статті 187, статей 192 та 201 ПК України, не врахував висновки щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 520/3640/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 0440/5579/18 та від 18 лютого 2020 року у справі № 620/1221/19. На підтвердження зазначених доводів скаржник посилається на наведені постанови Верховного Суду, в яких зазначено, що відсутність коштів або реєстраційного ліміту не звільняє платника від відповідальності за порушення строків реєстрації податкових накладних.

27. Крім того, контролюючий орган зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 березня 2024 року у справі № 160/13661/23, від 02 травня 2024 року у справі № 420/11020/23 та від 11 квітня 2024 року у справі № 380/14133/23, відповідно до яких у разі, якщо податкові накладні складені в період з 01 лютого по 31 травня 2022 року, але зареєстровані після 15 липня 2022 року з порушенням установленого строку, контролюючий орган має правові підстави для застосування штрафних санкцій.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

29. Спірним у цій справі є питання додержання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення контролюючого органу про залишення її скарги без задоволення.

30. У сфері оподаткування права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

31. Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

32. Спеціальними нормами, які встановлюють порядок оскарження рішень контролюючих органів, є норми статті 56 ПК України. Зі змісту цієї статті вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків у першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

33. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

34. За приписами пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

35. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 уже сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

36. Правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 тривалий час застосовують адміністративні суди у своїй судовій практиці, його, зокрема, підтримав Верховний Суд у постанові від 10 травня 2024 року у справі № 520/1810/23, у якій констатував, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

37. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 дійшла висновку, що за сформованою судовою практикою, яка є обов`язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання за умови попереднього використання досудового порядку становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

38. Підсумовуючи вказане вище, Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові констатувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

39. У справі, що розглядається, як встановлено судами попередніх інстанцій ТОВ Київський бронетанковий завод» застосувало процедуру досудового адміністративного оскарження рішення контролюючого органу, що підтверджується матеріалами справи й не заперечується у касаційній скарзі. Про завершення процедури адміністративного оскарження свідчить Рішення Державної податкової служби України від 05 січня 2023 року №488/6/99-00-06-03-01-06, яким відмовлено у задоволенні скарги позивача та залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

40. Отже, при зверненні до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень після оскарження цих рішень контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку підлягала застосуванню норма пункту 56.19 статті 56 ПК України, яка є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України.

41. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 вчергове наголосила, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, а отже, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

42. Аналогічні підходи суди використовують у судовій практиці вже тривалий час. Так, зокрема, було враховано саме такий висновок при ухваленні постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 280/10147/23, в якій зазначено, що відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

43. Із системного аналізу наведених правових норм чинного законодавства, які регулюють правовідносини при дотриманні строків звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень після застосування процедури досудового (адміністративного) оскарження таких повідомлень-рішень, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 дійшла висновку, що загальною нормою є частина четверта статті 122 КАС України, а спеціальною нормою є пункт 56.19 статті 56 ПК України. Ці дві правові норми (загальна і спеціальна) не породжують колізію, адже має місце не суперечність між правовими нормами, а доповнення норми спеціальної дії та встановлення системного законодавчого регулювання, а тому спеціальна норма, передбачена ПК України, має пріоритет у регулюванні спірних правовідносин.

44. Судова практика Верховного Суду є усталеною і тривалий час незмінною, тому у платників податків не повинно бути двозначного розуміння положень чинного законодавства щодо строку звернення до суду з позовними вимогами про оскарження податкових повідомлень-рішень після процедури адміністративного оскарження цих повідомлень-рішень.

45. Таким чином, враховуючи, що у цій справі позивач застосував процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, строк для звернення до суду з позовом про його оскарження становить один місяць, а моментом початку його відліку є день отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги.

46. Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів звертає увагу, що відповідач протягом усього розгляду справи послідовно наголошував на пропуску позивачем строку звернення до суду, зокрема у відзиві на адміністративний позов та в апеляційній скарзі.

47. Так, у матеріалах справи міститься клопотання про поновлення строку звернення до суду на стор. 150 том 1, що свідчить про порушення перед судом першої інстанції питання щодо дотримання процесуального строку на звернення до суду.

48. Однак, жодна ухвала Київського окружного адміністративного суду, ані спірне рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі, що розглядається, не містять жодної оцінки доводів контролюючого органу щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом та/або доводів позивача викладених ним у заяві про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду. Також матеріали справи не містять, а у вказаних ухвалах та рішенні Київського окружного адміністративного судом першої інстанції не зазначено, жодних підстав та мотивів з яких виходив суд першої інстанції для поновлення позивачу пропущеного ним строку звернення до адміністративного суду визначеного процесуальним законодавством України.

49. При цьому, постанова суду апеляційної інстанції також не містить жодної оцінки доводів контролюючого органу щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, хоча такі були зазначені в апеляційній скарзі. Суд апеляційної інстанції обмежився посиланням на те, що позов подано в межах тримісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 122 КАС України, не врахувавши, що до спірних правовідносин підлягала застосуванню спеціальна норма пункту 56.19 статті 56 ПК України, яка встановлює місячний строк звернення до суду після завершення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення.

50. Суд зазначає, що Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

51. У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій не встановлено дату отримання позивачем рішення ДПС України за результатами адміністративного оскарження, яка відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України має визначальне значення для обчислення строку звернення до суду, оскільки саме з цього моменту розпочинається перебіг місячного строку на оскарження податкового повідомлення-рішення після завершення процедури адміністративного оскарження.

52. Суд наголошує на тому, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

53. Так, за правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

54. Слід ураховувати, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

55. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та яка з обставин, незалежних від сторони, унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

56. При цьому, Суд зазначає, що оцінка таких обставин, причин та доводів щодо питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду визначеного процесуальним законодавством є першочерговою для правильного вирішення цієї справи.

57. Враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд констатує, що вказана скаржником підстава касаційного оскарження знайшла підтвердження, оскільки суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, допустили порушення норм процесуального права.

58. Зважаючи на наведені мотиви Верховний Суд не розглядає інші доводи касаційної скарги як такі, що не впливають на загальний висновок колегії суддів у цій справі. Їх докладний аналіз є недоцільним.

59. За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу

60. З урахуванням того, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, оскаржувані судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року скасувати.

Справу № 320/12150/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. А. Васильєва

О. О. Шишов