Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №990/91/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

11 червня 2026 року

м. Київ

справа № 990/91/26

адміністративне провадження № П/990/91/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Яковенка М. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Васильєвої І. А., Хохуляка В. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 990/91/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії судів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 26 березня 2026 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 12 лютого 2026 року № 34/вс-26, про відмову ОСОБА_1 в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, оголошеному рішенням Комісії від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25;

- зобов`язати ВККС повторно розглянути питання щодо допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, оголошеному рішенням Комісії від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25, на підставі поданих позивачем документів;

- зобов`язати ВККС допустити ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, оголошеному рішенням Комісії від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25, та забезпечити позивачу можливість складання кваліфікаційного іспиту і проходження подальших етапів цього конкурсу.

2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 березня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М.- головуючий суддя, судді: Бившева Л. І., Васильєва І. А., Хохуляк В. В., Шишов О. О.

3. Верховний Суд ухвалою від 30 березня 2025 року відкрив провадження у цій справі та вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

4. 16 квітня 2026 року на адресу Верховного Суду від ВККС надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить відмовити у його задоволенні.

5. 20 квітня 2026 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ВККС.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Перевіривши матеріали справи, взявши до уваги пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд встановив таке.

7. Рішенням ВККС від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25 (далі - рішення від 29 жовтня 2025 № 193/зп-25) оголошено конкурс на зайняття 17 вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді (далі - Конкурс) та затверджено умови його проведення (далі - Умови).

8. На виконання пункту 3 рішення від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25 на офіційному вебсайті Комісії та офіційному вебпорталі судової влади України 29 жовтня 2025 року розміщено оголошення про Конкурс та Умови.

9. Окрім того, пунктом 4 рішення від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25 визначено, що питання допуску до участі в Конкурсі вирішуються постійними колегіями ВККС.

10. В Умовах Комісією визначено строк подання заяви та документів для участі в Конкурсі, роз`яснено їх форму та зміст, а також порядок їх подання, зокрема в електронній формі через офіційний вебсайт Комісії (ksk.vkksu.gov.ua).

11. У грудні 2025 року до Комісії надійшла заява ОСОБА_1 про допуск до участі в Конкурсі та проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

12. ОСОБА_1 просив допустити його до участі в Конкурсі як особу, яка відповідає вимогам підпункт 2 пункту 85 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто має стаж професійної діяльності у сфері права на посадах державної служби категорії «А», «Б» в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України, щонайменше сім років.

13. Перевіривши подані позивачем документи Комісією встановлено, що стаж професійної діяльності, набутий ОСОБА_1 на посадах заступника начальника відділу діловодства та обліку звернень громадян Апеляційного суду Тернопільської області та керівника апарату Тернопільського апеляційного суду, не відповідає вимогам підпункту 2 пункту 85 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким передбачено, що відповідний стаж має бути набутий в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України.

14. З урахуванням наведеного, рішенням Комісії від 12 лютого 2026 року № 34/вс-26, прийнятим у складі колегії, відмовлено ОСОБА_1 у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.

15. Позивач, не погоджуючись з рішенням ВККС від 12 лютого 2026 року № 34/вс-26, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

16. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він узяв участь у конкурсі на зайняття 17 вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, оголошеному рішенням ВККС від 29 жовтня 2025 року 193/зп-25.

17. Проте відповідач рішенням від 12 лютого 2026 року № 34/вс-26 відмовив йому у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі та участі в Конкурсі з тих підстав, що Комісією встановлено відсутність у кандидата ОСОБА_1 стажу професійної діяльності у сфері права на посаді державної служби категорії «Б» в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України, щонайменше семи років.

18. Рішення відповідача від 12 лютого 2026 року № 34/вс-26 позивач вважає протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки обмежує його право на доступ до професії, гарантоване статтею 43 Конституції України та статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

19. Позивач зазначає, що згідно з копією його трудової книжки він з 18 червня 2012 року до 31 липня 2012 року перебував на посаді секретаря судового засідання Апеляційного суду Тернопільської області; з 01 серпня 2012 року до 08 лютого 2015 року на посаді судового розпорядника Апеляційного суду Тернопільської області; з 09 лютого 2015 року до 26 грудня 2019 року на посаді заступника начальника відділу діловодства та обліку звернень громадян (посада державної служби категорії «Б»); з 27 грудня 2018 року по теперішній час на посаді керівника апарату Тернопільського апеляційного суду (посада державної служби категорії «Б»).

20. На думку позивача, він має необхідний стаж професійної діяльності у сфері права, у тому числі стаж роботи на посаді державної служби категорії «Б» (посада заступника начальника відділу та керівника апарату) в органі державної влади, повноваження якого поширюються на всю територію України, тривалістю понад сім років.

21. При цьому, звертає увагу, що Тернопільський апеляційний суд здійснює правосуддя від імені держави, його рішення діють на всій території України, а тому повноваження керівника апарату суду, з урахуванням визначених завдань, фактично має загальнодержавний характер, що відповідає вимогам до державних органів із юрисдикцією всієї України.

22. Незважаючи на це, Комісія дійшла протилежного висновку, не врахувавши положень постанови Кабінету Міністрів України «Про підготовку до запровадження умов оплати праці державних службовців на основі класифікації посад» від 23 жовтня 2023 року № 1109 та затвердженого нею Каталогу типових посад державної служби, відповідно до яких посада керівника апарату суду віднесена до категорії «Б» та належить до керівних посад державної служби.

23. Також звертає увагу на те, що відповідачем не враховано положення пункту 14-4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» від 11 березня 2025 року № 4282-ІХ), частини сьомої статті 51 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, згідно яких, суди, юрисдикція яких поширюється на територію областей, прирівнюються до державних органів, що віднесені до третього типу державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.

24. Таким чином, позивач вважає, що Тернопільський апеляційний суд має розглядатися як державний орган із юрисдикцією загальнодержавного рівня.

25. Внаслідок цього, на думку позивача, Комісією неправильно визначено правову природу державного органу, в якому він проходив державну службу, що призвело до безпідставного висновку про невідповідність позивача встановленим вимогам.

26. Враховуючи наведене, на переконання позивача, відповідач при прийнятті рішення від 12 лютого 2026 року № 40/вс-26 не дослідив належним чином подані ОСОБА_1 документи, що підтверджують відповідність вимогам до кандидата на посаду судді. Позивач вважає, що подані ним документи для участі у конкурсі відповідають вимогам, встановленим статтями 69, 79-3 та підпункту 2 пункту 86 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

27. Також, позивач в обґрунтування доводів позовної заяви посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11, рішення від 27 травня 2013 року, п. 166-167) та у справі Денісов проти України» (заява № 76639/11, рішення від 25 вересня 2018 року, п. 115- 117), а також рішення Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 990/482/25, від 17 червня 2025 року у справі № 990/143/25 та від 16 вересня 2025 року у справі № 990/59/25, вказуючи про застосовність викладених у них висновків до спірних правовідносин.

28. Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність дій та рішень ВККС.

29. Наголошує, що, відмовляючи позивачеві у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, оголошеному рішенням ВККС від 29 жовтня 2025 року № 194/зп-25, відповідачем встановлено невідповідність позивача вимогам підпункту 2 пункту 86 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

30. Відповідач зазначає, що відповідно до вимог вищенаведеної законодавчої норми обов`язковою умовою допуску до участі в Конкурсі є, зокрема, наявність стажу професійної діяльності у сфері права на посадах державної служби категорії «А» чи «Б» в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України, тривалістю не менше семи років.

31. Відповідач не заперечує, що професійна діяльність позивача на посадах заступника начальника відділу діловодства та обліку звернень громадян Апеляційного суду Тернопільської області та керівника Тернопільського апеляційного суду відноситься до посад державної служби категорії «Б» і така діяльність ним провадиться щонайменше сім років.

32. Водночас ВККС звертає увагу, що орган державної влади (Тернопільський апеляційний суд) у якому працює позивач здійснює повноваження виключно в межах Тернопільської області.

33. З огляду на наведене, ВККС вважає, що оскільки органах державної влади (Тернопільський апеляційний суд) у якому працює позивач, здійснює повноваження виключно в межах Тернопільської області тому він не є органом державної влади, повноваження якого поширюються на всю територію України в розумінні підпункту 2 пункту 86 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

34. Також зазначає, про безпідставність посилання позивача на положення пункту 14-4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889-VIII (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» від 11 березня 2025 року № 4282-ІХ) та вважає, що такі ґрунтуються на неправильному тлумаченні змісту цієї норми.

IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

35. За правилами частин першої, другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом. Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

36. Спеціальним законом, який регулює питання проведення конкурсу на посаду судді, є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

37. За змістом частини першої статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

38. Статтею 93 Закону № 1402-VIII визначено повноваження Комісії, до яких згідно з пунктами 2, 6 частини першої цієї статті належить проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді і затвердження порядку складання кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання кандидатів.

39. Частиною першою статті 31 Закону № 1402-VIII передбачено, що у системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої та апеляційної інстанції з розгляду окремих категорій справ.

40. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 31 Закону № 1402-VIII Спеціалізований окружний адміністративний суд є вищим спеціалізованим судом.

41. Частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII встановлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Комісією, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

42. Для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Комісія ухвалює рішення про його оголошення, розміщує (оприлюднює) відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті та офіційному веб-порталі судової влади України (частина друга статті 79 Закону № 1402-VIII).

43. У рішенні про оголошення конкурсу зазначаються найменування судів, де є вакантні посади суддів, кількість таких посад, умови проведення конкурсу, дата, час і місце його проведення (частина третя статті 79 Закону № 1402-VIII).

44. Згідно з частиною першою статті 79-1 Закону № 1402-VIII загальний порядок подання заяви та документів для участі у конкурсі визначається Комісією з урахуванням вимог цього Закону.

45. Відповідно до частини другої статті 79-1 Закону № 1402-VIII заяви для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді подаються до Комісії у встановлений нею строк, який не може перевищувати ЗО днів. При цьому заяви для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді місцевого суду подаються не раніше 15 днів з дня оприлюднення Комісією рішення про оголошення конкурсу, а заяви для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи судді Верховного Суду - не раніше ЗО днів з дня оприлюднення Комісією відповідного рішення.

46. Згідно з частиною третьою статті 79-1 Закону № 1402-VIII інформація про подання заяви та документів для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді оприлюднюється Комісією на її офіційному веб-сайті.

47. Частиною третьою статті 79-3 Закону № 1402-VIII визначено, що з метою допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду кандидат на посаду судді подає до ВККС: 1) письмову заяву про участь у конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання; 2) документи, визначені пунктами 2-13 частини першої статті 72 цього Закону; 3) документи, що підтверджують дотримання однієї з вимог, визначених частиною першою статті 28, частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.

48. При цьому, відповідно до пункту 85 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Спеціалізованого окружного адміністративного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, а також відповідає одній із таких вимог:

- має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років;

- має стаж професійної діяльності у сфері права на посадах державної служби категорії «А», «Б» в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України, щонайменше сім років;

- має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в публічно-правових спорах в адміністративних судах щонайменше сім років;

- має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;

- має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених підпунктами 1- 4 цього пункту, щонайменше сім років.

49. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 79-3 Закону № 1402-VIII Комісія на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді, зокрема вищого спеціалізованого суду та формує його досьє.

50. Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 розділу 4 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням Комісії від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 29 лютого 2024 року № 72/зп- 24) (далі - Положення) на підставі поданих кандидатом документів член Комісії - доповідач здійснює перевірку: 1) відповідності осіб, які звернулися для участі в конкурсі, вимогам до кандидатів на посаду судді відповідного суду; 2) дотримання кандидатом встановлених умовами конкурсу строку та процедури звернення для участі в конкурсі; 3) поданих документів на відповідність переліку та вимогам до їх оформлення.

За результатами проведеної членом Комісії - доповідачем перевірки в засіданні колегії Комісії ухвалюється рішення щодо допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та/або участі в конкурсі.

Участь кандидата у розгляді такого питання не є обов`язковою.

Інформація про результати розгляду питання про допуск кандидатів до проходження кваліфікаційного оцінювання та/або участі в конкурсі оприлюднюється на офіційному веб-сайті Комісії.

51. Підпунктом 60.1 пункту 60 параграфа 7 Регламенту ВККС, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23 зі змінами), встановлено, що рішення про допуск або про відмову в допуску до конкурсу, добору або кваліфікаційного іспиту Комісія ухвалює у складі колегії.

52. Судом встановлено, що рішенням Комісії від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25 оголошено конкурс на зайняття 10 вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді.

53. Цим же рішенням затверджено умови його проведення та визначено, що питання допуску до участі в Конкурсі розглядаються у складі постійних колегій Комісії.

54. Згідно з пунктами 1, 3, 4 Умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, затверджених рішенням Комісії від 29 жовтня 2025 року № 193/зп-25 (далі - Умови), Конкурс проводиться Комісією відповідно до Закону № 1402-VIII та Положення.

Строк подання документів та заяви про участь у Конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання - з 01 до 23 грудня 2025 року (включно), є присічним та продовженню не підлягає.

Заява та документи для участі в Конкурсі подаються в електронній формі через офіційний вебсайт Комісії (ksk.vkksu.gov.ua).

Документи, зокрема додаткові, подані в інший спосіб (електронною поштою, через особистий прийом, засобами поштового зв`язку тощо), розгляду Комісією не підлягають.

У визначений Комісією строк кандидат може звернутися лише з однією заявою про участь у Конкурсі на зайняття вакантної посади судді.

Повторне подання заяви не допускається.

Документи, що подаються для участі в Конкурсі, мають відповідати вимогам Положення.

55. Пунктом 7 Умов визначено, що до участі в Конкурсі допускаються особи, які: у порядку та строки, визначені Комісією, подали всі необхідні документи; на день подання документів відповідають вимогам, встановленим статтями 69, 79-3, пунктом 86 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

56. Як було встановлено Судом, у грудні 2025 року до Комісії надійшла заява позивача про допуск до участі в Конкурсі та проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

57. Позивач у своїй заяві просив допустити його до участі в Конкурсі як особу, яка відповідає вимогам підпункту 2 пункту 86 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, оскільки він має стаж професійної діяльності у сфері права на посадах державної служби категорії «Б» в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України, щонайменше сім років.

58. На підтвердження свого досвіду професійної ОСОБА_1 надано Комісії копію трудової книжки, згідно якої позивач з 18 червня 2012 року до 31 липня 2012 року перебував на посаді секретаря судового засідання Апеляційного суду Тернопільської області; з 01 серпня 2012 року до 08 лютого 2015 року на посаді судового розпорядника Апеляційного суду Тернопільської області; з 09 лютого 2015 року до 25 грудня 2018 року на посаді заступника начальника відділу діловодства та обліку звернень громадян Апеляційного суду Тернопільської області; з 27 грудня 2018 року по теперішній час перебуває на посаді керівника апарату Тернопільського апеляційного суду.

59. Статтею 6 Закону № 889-VIII визначено, що посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

60. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 6 Закону № 889-VIII встановлюються категорії посад державної служби. До категорії «Б» відносяться керівники та заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення; керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення; керівники та заступники керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів.

61. Повертаючись до обставин цієї справи Суд зазначає, що спір у цій справі виник у зв`язку з прийняттям Комісією рішення від 12 лютого 2026 року № 34/вс-26, яким ОСОБА_1 відмовлено у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, оголошеному рішенням ВККС від 29 жовтня 2025 року № 194/зп-25.

62. Відмовляючи позивачеві у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, оголошеному рішенням ВККС від 29 жовтня 2025 року № 194/зп-25, відповідачем встановлено невідповідність позивача вимогам підпункту 2 пункту 86 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

63. За позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, відповідно до вимог підпункту 2 пункту 86 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII обов`язковою умовою допуску до участі в Конкурсі є, зокрема, наявність стажу професійної діяльності у сфері права на посадах державної служби категорії «А» чи «Б» саме в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України, тривалістю не менше сім років.

64. Відповідач не заперечує, що професійна діяльність позивача на посадах заступника начальника відділу діловодства та обліку звернень громадян Апеляційного суду Тернопільської області та керівника Тернопільського апеляційного суду відноситься до посад державної служби категорії «Б» і така діяльність ним провадиться понад сім років.

65. Водночас ВККС звертає увагу та наголошує, що оскільки орган державної влади (Тернопільський апеляційний суд) у якому працює позивач здійснює повноваження виключно в межах Тернопільської області тому він не є органом державної влади, повноваження якого поширюються на всю територію України в розумінні підпункту 2 пункту 86 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

66. Натомість позивач зазначає, що ВККС відмовляючи йому у допуску до Конкурсу, неправильно визначила тип державного органу, не врахувала зміни, внесені до Закону № 889-VIII, зокрема положення пункту 14-4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» від 11 березня 2025 року № 4282-ІХ), частини сьомої статті 51 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, згідно яких, суди, юрисдикція яких поширюється на територію областей, прирівнюються до державних органів, що віднесені до третього типу державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.

67. Таким чином, позивач вважає, що Тернопільський апеляційний суд має розглядатися як державний орган із юрисдикцією загальнодержавного рівня.

68. Як уже було зазначено, відповідно до підпункту 2 пункту 85 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII обов`язковою умовою допуску до участі в Конкурсі є, зокрема, наявність стажу професійної діяльності у сфері права на посадах державної служби категорії «А» чи «Б» в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України, тривалістю не менше семи років.

69. Таким чином, цією законодавчою нормою прямо встановлено не лише вимоги щодо категорії посади державної служби та часового проміжку здійснення такої професійної діяльності у сфері права, а й щодо статусу органу (рівня його юрисдикції), у якому такий стаж має бути набутий.

70. У межах розгляду цієї справи не є спірним питання того, що професійна діяльність позивача на посадах заступника начальника відділу діловодства та обліку звернень громадян Апеляційного суду Тернопільської області та керівника Тернопільського апеляційного суду відноситься до посад державної служби категорії «Б» і така діяльність у сфері права ним провадиться понад сім років. Враховуючи, що вказані обставина учасниками справи визнаються та не заперечуються Суд відповідно не надає їм правової оцінки.

71. Ключовим питанням, яке підлягає з`ясуванню Судом при розгляді цієї справи є те чи набутий позивачем стаж професійної діяльності у сфері права на посаді державної служби категорії «Б» понад сім років саме у органі державної влади (Апеляційний суд Тернопільської області; Тернопільський апеляційний суд) повноваження якого поширюється на всю територію України.

72. Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

73. Положення аналогічного змісту знайшли своє відображення у частині першій статті 17 Закону № 1402-VIII, відповідно до якої система судоустрою в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

74. Частиною третьою статті 17 Закону № 1402-VIII встановлено, що систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.

75. Статтею 18 Закону № 1402-VIII визначено спеціалізацію судів в Україні.

76. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1402-VIII суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

77. Приписи статті 26 Закону № 1402-VIII встановлюють види і склад апеляційних судів.

78. Апеляційні суди діють як суди апеляційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суди першої інстанції, з розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частина перша статті 26 Закону № 1402-VIII).

79. Відповідно до частини другої статті 26.Закону № 1402-VIII апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах.

80. Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» (далі - Указ від 29 грудня 2017 року № 452/2017) ліквідовано, зокрема, Апеляційний суд Тернопільської області.

81. Водночас Указом від 29 грудня 2017 року № 452/2017, утворено, зокрема, Тернопільський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Тернопільську область, з місцезнаходженням у місті Тернополі.

82. Враховуючи вищенаведені приписи законодавства Суд констатує, що Тернопільський апеляційний суд є судом апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення, територіальна юрисдикція якого поширюється виключно на Тернопільську область (апеляційний округ).

83. Таким чином Суд вважає, що Тернопільський апеляційний суд здійснює повноваження в межах виключної регіональної юрисдикції і такі обмежуються лише територією відповідної області (Тернопільської), тому він не є органом державної влади, повноваження якого поширюються на всю територію України у розумінні підпункту 2 пункту 86 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

84. При цьому Суд зазначає, що системний аналіз положень Закону № 1402-VIII дає підстави стверджувати, що в системі судоустрою України судами, повноваження яких поширюються на всю територію України є Верховний Суд та вищі спеціалізовані суди.

85. Отже, стаж професійної діяльності у сфері права на посадах державної служби категорії «Б», набутий ОСОБА_1 на посадах заступника начальника відділу діловодства та обліку звернень громадян Апеляційного суду Тернопільської області та керівника Тернопільського апеляційного суду, не відповідає вимогам підпункту 2 пункту 86 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, оскільки такий отриманий в органі державної влади повноваження якого не поширюються на всю територію України.

86. Ураховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що Комісією правомірно встановлено відсутність у кандидата ОСОБА_1 стажу професійної діяльності у сфері права на посаді державної служби категорії «Б» в органах державної влади, повноваження яких поширюються на всю територію України, щонайменше сім років, що є підставою для відмови в допуску до участі в Конкурсі.

87. За таких обставин Комісією обґрунтовано прийнято рішення від 12 лютого 2026 року № 34/вс-26 про відмову ОСОБА_1 у допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.

88. Вимоги про зобов`язання ВККС повторно розглянути питання допуску позивача до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі, є похідними від вищевказаних вимог, а тому також задоволенню не підлягають.

89. Поряд з цим Суд вважає посилання позивача на положення пункту 14-4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» від 11 березня 2025 року № 4282-ІХ) безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

90. Частиною сьомою статті 51 Закону № 889-VIII встановлено, що з метою визначення розмірів посадових окладів державні органи поділяються за юрисдикцією, а в межах юрисдикції - за типами:

1) державні органи, юрисдикція яких поширюється на всю територію України:

перший тип:

Апарат Верховної Ради України, Секретаріат Кабінету Міністрів України, постійно діючий допоміжний, постійно діючі державні, допоміжні, консультативно-дорадчі органи, утворені Президентом України, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, апарати (секретаріати) Ради національної безпеки і оборони України, Центральної виборчої комісії, Рахункової палати, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Уповноваженого із захисту державної мови, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Офісу Генерального прокурора;

другий тип:

міністерства, державні органи зі спеціальним статусом або діяльність яких спрямовується і координується безпосередньо Кабінетом Міністрів України, до повноважень яких належить формування державної політики в одній чи кількох сферах, центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Державна судова адміністрація України, центральний орган управління Служби судової охорони України, центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства, центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення, реалізує державну політику в частині здійснення заходів з будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту), ремонту, модернізації інфраструктури, об`єктів житлової нерухомості, громадського призначення, виробничого комплексу, соціальної сфери, сфери житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, управління побутовими відходами (об`єктів оброблення відходів, полігонів), інженерно-транспортної, енергетичної інфраструктури, захисних споруд цивільного захисту, інших об`єктів, що мають вплив на життєдіяльність населення, військових об`єктів та майна, у сферах авіаційного, залізничного (крім утримання), морського та внутрішнього водного транспорту, автомобільного транспорту загального користування, міського електричного транспорту, у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, а також щодо об`єктів і споруд оборонного та спеціального призначення, реалізує державну політику з питань розвитку, будівництва, ремонту, облаштування, модернізації та утримання пунктів пропуску через державний кордон для автомобільного та залізничного сполучення;

третій тип:

інші державні органи, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апарати (секретаріати);

2) державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя, регіональні відділення постійно діючого державного органу, утвореного Президентом України;

3) державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст, районів у містах.

90. Пунктом 14-4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» від 11 березня 2025 року № 4282-ІХ) установлено, що до законодавчого врегулювання в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» особливостей оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів, інших органах та установах системи правосуддя з метою визначення розмірів посадових окладів суди, органи та установи системи правосуддя, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, відносяться до державних органів, зазначених у абзацах шостому і сьомому пункту 1 частини сьомої статті 51 цього Закону, а районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди - до державних органів, зазначених у пункті 2 частини сьомої статті 51 цього Закону.

91. Суд вважає, що зазначеною правовою нормою установлено, що відповідне віднесення судів до певних типів державних органів здійснюється виключно з метою визначення розмірів посадових окладів державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя.

92. Суд звертає увагу, що пункт 14-4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» від 11 березня 2025 року № 4282-ІХ) має тимчасовий характер, що прямо випливає з його змісту, «до законодавчого врегулювання...», та спрямований на врегулювання окремого, вузького питання проходження державної служби (фінансове забезпечення), а не на зміну правової природи чи статусу суду.

93. Таким чином, Суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, що положення пункту 14-4 розділу ХІ Закону № 889-VIII (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» від 11 березня 2025 року № 4282-ІХ) не змінюють правового статусу судів як органів із визначеною територіальною юрисдикцією, не встановлюють, що такі суди є органами, повноваження яких поширюються на всю територію України та не можуть застосовуватись для цілей визначення відповідності вимогам, передбаченим підпунктом 2 пункту 86 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII.

94. Щодо посилання позивача на правові висновки, викладені у рішеннях Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 990/482/25, від 17 червня 2025 року у справі № 990/143/25 та необхідності їх застосування до спірних правовідносин Суд звертає увагу, що рішення Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 990/482/25, яким позовні вимоги задоволено частково, скасовано постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 травня 2026 року з ухваленням в цій частині нового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

95. Також суд зазначає, що рішення Верховного Суду від 17 червня 2025 року у справі № 990/143/25, яким позовні вимоги задоволено частково, скасовано постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2026 року з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

96. Щодо посилань позивача на рішення Верховного Суду від 16 вересня 2025 року у справі № 990/59/25 Суд зазначає, що вказане рішення не набрало законної сили, оскільки оскаржене в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду.

97. Таким чином, посилання позивача на вказані рішення Верховного Суду не мають преюдиційного значення та не є обов`язковими для врахування у розумінні частини п`ятої статті 242 КАС України.

98. Також, безпідставними є твердження позивача про те, що рішення ВККС України від 12 лютого 2026 року № 40/вс-26 є рішенням про відмову в допуску до професії судді, що безпосередньо зачіпає його професійну репутацію як правника та є втручанням в право позивача на повагу до приватного життя з огляду на таке.

99. На підтвердження зазначених доводів позивач посилається на висновки Європейського суду з прав людини, сформовані у справах «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11, рішення від 27.05.2013), «Денісов проти України» (заява № 76639/11, рішення від 25.09.2018).

100. Разом з тим, рішення Європейського суду з прав людини у вказаних справах є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки стосуються звільнення з посади та остаточного усунення з професії. У зазначених рішеннях Європейського суду з прав людини йшлося про остаточне позбавлення особи професії судді, що тягне незворотні наслідки для її професійного статусу. Натомість у справі, що розглядається правовідносини виникли в результаті недопуску позивача до участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому окружному адміністративному суді, що не є остаточним запереченням права на доступ до професії і не позбавляє можливості повторно подати документи на конкурс у майбутньому.

101. Окрім цього, участь позивача у Конкурсі є його власним добровільним рішенням, що виключає в рамках таких правовідносин між ним та Комісією можливість будь-якого протиправного втручання в його приватне життя.

102. Нормативно-правові акти, що регулюють вказані правовідносини не гарантують право бути призначеним на посаду судді, а тільки надають право взяти участь у відповідному конкурсному відборі. Непроходження особою одного з етапів цього відбору не створює негативних наслідків для кар`єри такої особи, вона не позбавляється посади, яку займала на момент проходження конкурсу, не припиняє здійснювати діяльність, яку здійснює, та не має перешкод для того, щоб взяти участь у конкурсі на посаду судді у майбутньому.

103. Ураховуючи наведене, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

104. Ураховуючи результат розгляду справи та вимоги статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246, 266 КАС України, Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії судів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 11 червня 2026 року.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді Л. І. Бившева

І. А. Васильєва

В. В. Хохуляк

О. О. Шишов