Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №280/11200/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року

м. Київ

справа № 280/11200/24

касаційне провадження № К/990/47804/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року (головуючий суддя - Артоуз О.О.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лукманова О.М.; судді - Божко Л.А., Олефіренко Н.А.)

у справі № 280/11200/24

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2024 року № 00150560709 та від 16 серпня 2024 року № 00150580709.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 29 квітня 2025 року в задоволенні позовної заяви відмовив у повному обсязі.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 16 жовтня 2025 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року та прийняти нове рішення, яким визнати протиправними і скасувати оскаржувані акти індивідуальної дії.

В обґрунтування своїх вимог ФОП ОСОБА_1 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує, зокрема, на протиправності фактичної перевірки щодо нього, оскільки підставою для її призначення відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) був лист Державної податкової служби України від 03 липня 2024 року № 19312/7/99-00-07-04-02-07, в якому не було зазначено найменування позивача як платника податків. Також звертає увагу на те, що фактична перевірка проводилася в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », проте в матеріалах справи відсутні докази того, що ФОП ОСОБА_1 мав будь-яке відношення до даного магазину.

Верховний Суд ухвалою від 14 січня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1

26 січня 2026 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що наказом Головного управління ДПС у Полтавській області від 09 липня 2024 року № 1914-п «Про проведення фактичної перевірки» на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 (наявність інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 ПК України, з метою контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками вирішено провести з 09 липня 2024 року фактичну перевірку тривалістю 10 діб платника податків ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності: відділ магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 02 травня 2024 року по дату закінчення перевірки у встановленому ПК України порядку.

За результатами проведеної фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області складено акт від 09 липня 2024 року № 9467/16/31/РРО/ НОМЕР_1 , відповідно до якого встановлено порушення позивачем вимог: пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР з огляду на здійснення реалізації товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1561725,00 грн, які не обліковані у встановленому порядку (під час проведення фактичної перевірки складено описи залишків товару станом на 09 липня 2024 року, здійснювалася фото- та відеофіксація перевірки); підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 85.2 статті 85 ПК України внаслідок ненадання посадовим (службовим) особам контролюючого органу в повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 16 серпня 2024 року № 00150560709, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1561725,00 грн; від 16 серпня 2024 року № 00150580709, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що внаслідок отримання інформації від Державної податкової служби України про можливі порушення податкового законодавства у сфері діяльності, яку, серед інших, провадить позивач, виникла обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу щодо здійснення належного податкового контролю. Крім того, суди наголосили, що про незаконність наказу про призначення фактичної перевірки від 09 липня 2024 року № 1914-п ФОП ОСОБА_1 заявлено лише в цьому позові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, проте сам наказ про призначення контрольного заходу платником не оскаржено. Натомість питання щодо незаконності проведення перевірки позивач ставить вже після того, як перевірка відбулася та складено акт, виявлено відповідні порушення.

На переконання Верховного Суду, наведенні доводи є передчасними з огляду на таке.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.

На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.

Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов`язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Згідно з висновком судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

У розглядуваній ситуації, як з`ясовано судами, в основу проведення фактичної перевірки платника контролюючим органом покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податкового та іншого законодавства, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів (державних органів або органів місцевого самоврядування), яка свідчить про можливі порушення таким платником законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Як акцентував увагу Верховний Суд, зокрема, в постанові від 16 лютого 2026 року у справі № 520/22782/24, суди при вирішенні спору повинні, як з`ясувати підстави, встановлені ПК України для призначення фактичної перевірки позивача та їх належне відображення в наказі про проведення перевірки, так і встановити, яка саме фактична підстава для проведення такої мала місце у конкретній справі. Для цього суди мають належним чином дослідити наказ на проведення перевірки, з`ясувати відповідність його змісту вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України та встановити, яка саме з фактичних підстав для її проведення у ньому зазначена, а в подальшому - чи підтверджується ця фактична підстава відповідними доказами.

У цій справі судами встановлено, що підставою для проведення перевірки позивача згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України був лист Державної податкової служби України від 03 липня 2024 року № 19312/7/99-00-07-04-02-07, в якому повідомлено про те, що ОСОБА_2 на офіційному YouTube каналі «ІНФОРМАЦІЯ_2» опублікував інформацію, відповідно до якої на території України здійснюється реалізація дороговартісної техніки «APPLE», при реалізації якої продавцями пропонуються різноманітні форми розрахунків, у тому числі безготівковими коштами (з банківської картки на банківську картку фізичної особи), віртуальними коштами (криптовалюта) тощо. При цьому такі розрахунки здійснюються без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій і відповідно без видачі споживачу розрахункового документа. Також згідно з наведеною інформацією окремі продавці дороговартісної техніки «APPLE» не мають відповідних документів, які підтверджують облік та походження таких товарів у місці продажу. З метою вжиття заходів, спрямованих на очищення роздрібного ринку технічно-складних побутових товарів від «сірої» (контрабандної) техніки «APPLE» доручено територіальним підрозділам податкового аудиту посилити контроль та організувати на постійній основі збір податкової інформації щодо торгівельних об`єктів, де здійснюється продаж зазначеної продукції. Враховуючи викладене, з метою виконання функцій, визначених законом, протидії порушенням в частині проведення розрахунків та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи ДПС, вказано про необхідність, крім іншого, активізувати заходи податкового контролю щодо господарських об`єктів, де здійснюється реалізація техніки «APPLE», шляхом проведення фактичних перевірок з урахуванням вимог статті 80 ПК України, які розпочати не пізніше 08 липня 2024 року.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Утім, вирішуючи спір, суди не встановили наявність підстави для проведення перевірки позивача відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті інформації, викладеної в листі Державної податкової служби України від 03 липня 2024 року № 19312/7/99-00-07-04-02-07.

Зокрема, судами попередніх інстанцій належним чином не з`ясовано: чи містила інформація, викладена в листі Державної податкової служби України від 03 липня 2024 року № 19312/7/99-00-07-04-02-07, ознаки податкової інформації в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України; чи є така інформація достатньо конкретизованою та індивідуалізованою щодо позивача; чи існував причинно-наслідковий зв`язок між викладеними в листі обставинами та діяльністю ФОП ОСОБА_1 ; чи відповідає наказ про проведення перевірки вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України в частині належного відображення підстав її призначення.

Фактично судові інстанції обмежилися формальним посиланням на наявність листа Державної податкової служби України від 03 липня 2024 року № 19312/7/99-00-07-04-02-07 як підстави для проведення фактичної перевірки позивача відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, не перевіривши його зміст, правову природу та достатність для реалізації повноважень контролюючого органу.

Не враховано судами при вирішенні спору й правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, сформований у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Отже, доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури призначення і проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними актів індивідуальної дії, прийнятих за її наслідками.

Відповідно ж до позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 та від 24 травні 2023 року у справі № 140/607/22, встановлена судом протиправність наслідків перевірки з підстави порушення процедури її проведення є достатньою та самостійною підставою для скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 - 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова