Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №400/531/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року

м. Київ

справа № 400/531/26

провадження № К/990/12580/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Білак М. В., Уханенко С. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року (суддя Ярощук В. І.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року (суддя-доповідач Дегтярьова С. В., судді Крусян А. В., Яковлєв О. В.) у справі №400/531/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, військова частина), у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не звільнення позивача з військової служби за призовом під час мобілізації на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої, підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12, підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв`язку необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком позивача, який за рішенням лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду та є особою з інвалідністю II (другої) групи.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 20 січня 2026 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.

3. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив із того, що у провадженні цього суду є справа № 400/10147/25 про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що фактично цим позовом позивач замість того, щоб скористатись правом на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі № 400/10147/25, просить суд першої інстанції переглянути своє ж рішення, що не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Не погоджуючись із такими судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.

6. П`ятий апеляційний адміністративний суд, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, зазначив, що сторони у першому та повторному зверненні з позовними заявами є ідентичними. Предмет позову також не зазнав змін, оскільки позивач просив суд зобов`язати вчинити аналогічні дії, які мали б наслідком звільнення позивача з військової служби.

7. Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила, що рапорт від 18 листопада 2025 року за своїм змістом дублює рапорт від 07 липня 2025 року, оскільки, містить тотожне формулювання вимог, ґрунтується на тих самих фактичних обставинах.

8. Також зазначила, що до рапорту від 07 липня 2025 року, і до рапорту від 18 листопада 2025 року, додавався один і той самий документ - висновок лікарської комісії № 24/48 від 06 травня 2025 року, а тому посилання апелянта на те, що до рапорту від 18 листопада 2025 року висновок лікарської комісії № 24/48 від 06 травня 2025 року додавався вперше є безпідставним.

9. Колегія суддів звернула увагу на те, що різні дати подання рапортів не свідчать про виникнення нових правовідносин або нового, можливо порушеного права, якщо змістовно він відтворює попереднє звернення і не породжує нових правових наслідків.

10. Таким чином, підстава позову, як сукупність юридичних фактів, залишилась незмінною. Позивач повторно ініціював спір щодо тих самих правовідносин, які вже були предметом судового розгляду.

11. Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що право на доступ до суду не передбачає можливості необмеженого звернення з тотожними позовами шляхом формального відтворення документа з іншою датою. Такий підхід би суперечив принципу правової визначеності та остаточності судового рішення.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

12. Від представниці позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

13. На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що предметом спору у справі № 400/10147/25 була протиправна відмова військової частини саме за результатами розгляду рапорту від 07 липня 2025 року та доданих до нього документів щодо звільнення позивача з військової служби за призовом під час мобілізації на підставі статті 26, частини четвертої пункту 2 підпункту «г», частини дванадцятої пункту 3 абзацу 13 Закону України «Про вiйськовий обов`язок i вiйськову службу».

14. 18 листопада 2025 року позивач звернувся до відповідача з новим рапортом та додав нові документи, зокрема висновок лікарсько-консультативної комісії № 24/48 від 06 травня 2025 року про потребу у постійному сторонньому догляді за його батьком. Позов у цій справі поданий з інших підстав, ніж ті що були у справі № 400/10147/25.

15. Звертає увагу, що суд апеляційної інстанції у постанові від 24 лютого 2026 року у цій справі неправильно зазначив, що до рапорту від 07 липня 2025 року і до рапорту від 18 листопада 2025 року додавався один і той самий документ - висновок лікарської комісії № 24/48 від 06 травня 2025 року, оскільки у матеріалах справи наявні копії двох різних документів, а саме висновок: про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 24/48 від 06 травня 2025 року, виданого ОСОБА_2 (форма № 080-4/о); лікарської комісії № 24/48 від 06 травня 2025 року про потребу у постійному сторонньому догляді.

16. На думку представниці позивача, відмова у відкритті провадження у справі є наслідком неправильного застосування пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, оскільки суди попередніх інстанцій помилково визнали ідентичними предмет та підстави позову у різних справах, попри наявність нових юридично значущих обставин та доказів, що свідчить про порушення норм процесуального права та обмеження гарантованого позивачу права на доступ до правосуддя.

17. Указане, на переконання представниці скаржника, є підставою для скасування ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 400/531/26 й направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позиція інших учасників справи

18. На момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу позивача від відповідача до Верховного Суду не надходив.

19. Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Рух касаційної скарги

20. Касаційна скарга у цій справі надійшла до Верховного Суду 19 березня 2026 року.

21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 березня 2026 року для розгляду справи № 400/531/26 визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Желєзного І. В., суддів Мельник-Томенко Ж. М., Радишевської О. Р.

22. Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 400/531/26.

23. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2026 року для розгляду справи № 400/531/26 визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Жука А. В., суддів Білак М. В., Уханенка С. А.

24. Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2026 року справу № 400/531/26 призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

25. Перевіривши доводи касаційної скарги в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, та надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

26. Завданням адміністративного судочинства, в силу частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

27. Відповідно до частин першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

28. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

29. Таким чином, указана підстава для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

30. Тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

31. Сторонами в адміністративному процесі є позивач і відповідач.

32. Предмет адміністративного позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

33. Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем і відповідачем спірних правовідносин.

34. Визначаючи, зокрема, підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин і фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

35. Варто зауважити, що саме по собі виділення частини раніше заявлених вимог в окремий позов не виключає тотожності предмета спору, якщо така вимога вже була заявлена до того самого відповідача, ґрунтується на тому самому фактичному комплексі та спрямована на той самий матеріально-правовий результат.

36. Також не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі позивачу під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

37. Окрім того, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин і зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, або наведення іншого праворозуміння таких норм.

38. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що спір у справі № 400/531/26 та справі № 400/10147/25 виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

39. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до рапорту від 07 липня 2025 року і до рапорту від 18 листопада 2025 року, додавався один і той самий документ - висновок лікарської комісії № 24/48 від 06 травня 2025 року.

40. При цьому колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що в рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі № 400/10147/25, яким ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог, встановлено, що позивач 07 липня 2025 року подав відповідачу рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі статті 26 частини четвертої пункту 2 підпункту «г», частини дванадцятої пункту 3 абзацу 13 Закону України «Про військовий обов`язок i військову службу». Рапорт мотивовано тим, що батько позивача є інвалідом ІІ групи і потребує постійного стороннього догляду. На підтвердження цієї обставини, серед інших документів, до рапорту від 07 липня 2025 року долучено копію висновку від 06 травня 2025 року № 24/48 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

41. У матеріалах цієї справи наявний висновок лікарсько-консультативної комісії від 06 травня 2025 року № 24/48 про те, що батько позивача потребує постійного стороннього догляду (а. с. 27).

42. Отже, суд апеляційної інстанції, не досліджуючи зміст таких довідок, а лише порівнявши їх дату та номер, дійшов передчасного висновку щодо незмінної підстави позову у цій справі.

43. Ураховуючи наведене вище, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції, що різні дати подання рапортів не свідчать про виникнення нових правовідносин або нового, можливо порушеного права, якщо змістовно він відтворює попереднє звернення і не породжує нових правових наслідків.

44. Крім цього, з огляду положень частини другої статті 171 та частини третьої статті 241 КАС України, судовий розгляд в суді першої інстанції починається з дня відкриття провадження у справі та закінчується ухваленням рішення суду.

45. Як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 20 січня 2026 року у цій справі, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі № 400/10147/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Строк для подання апеляційної скарги на це рішення суду станом на 20 січня 2025 року не сплив.

46. Водночас, як убачається з матеріалів цієї справи, позовну заяву у цій справі ОСОБА_1 подав 19 січня 2026 року, питання про прийняття її до розгляду Миколаївський окружний адміністративний суд вирішував в ухвалі від 20 січня 2026 року (про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі).

47. Отже, на час прийняття Миколаївським окружним адміністративним судом оскаржуваної ухвали від 20 січня 2026 року провадження у справі № 400/10147/25 вже було закінчене, однак рішення суду ще не набрало законної сили.

48. За таких обставин Миколаївський окружний адміністративний суд зробив безпідставний висновок про перебування у провадженні цього суду справи № 400/10147/25.

49. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 червня 2023 року у справі № 540/8609/21.

50. Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції припустився тих самих помилок.

51. З огляду на викладене оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 170 КАС України та постанову суду апеляційної інстанції про залишення її без змін не можна визнати законними та обґрунтованими.

52. Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

53. Таким чином, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року, а справу № 400/531/26 направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. В. Жук

Судді М. В. Білак

С. А. Уханенко