Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №280/6267/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року

м. Київ

справа № 280/6267/25

адміністративне провадження № К/990/54989/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Жука А.В., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №280/6267/25

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року, прийняту в складі судді Калашник Ю.В., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Малиш Н.І., суддів Баранник Н.П., Щербака А.А.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення позивачу з 06 грудня 2022 року розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року;

- зобов`язати відповідача з 06 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу з 01 січня 2023 року перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядовою і начальницького складу та деяких інших осіб» грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року;

- зобов`язати відповідача з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу з 01 січня 2024 року перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року;

- зобов`язати відповідача з 01 січня 2024 року по 25 квітня 2024 року, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

2. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з пропуском встановленого строку звернення до суду та запропоновано надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, з доказами поважності причин пропуску строку звернення, з визначенням обставин, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.

3. На виконання вказаної ухвали позивач подав до суду заяву, в якій вказує, що розрахунки нарахованого та виплаченого грошового забезпечення йому було надано відповідачем 14.07.2025 (лист від 10.07.2025 №1643/10006). Отже, про порушення свого права на виплату грошового забезпечення в належному розмірі він дізнався 14 липня 2025 року, а з позовною заявою звернувся до суду 20 липня 2025 року.

4. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до суду та відмовлено у поновленні пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 . Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії повернуто.

5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року залишено без змін ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року.

6. Вказані судові рішення мотивовані тим, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та не навів поважних причин його пропуску. Суди виходили з того, що ані під час проходження служби, ані після звільнення позивач не вчинив дій, направлених на отримання недоотриманої частини грошового забезпечення. Обґрунтованих доводів щодо існування об`єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали вчиненню таких дій позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду не навів.

7. Також суди попередніх інстанцій вказували на те, що про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті. При цьому визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

9. Підставою для оскарження судових рішень в касаційному порядку позивач зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права, а саме статті 233 Кодексу законів про працю України.

10. У касаційній скарзі позивач зазначає про те, що суди попередніх інстанцій використали формальний підхід для вирішення питання визначення дати початку перебігу процесуальних строків звернення до суду з даним позовом, пов`язуючи його з датою щомісячного отримання грошового забезпечення на картку позивача. Натомість, частина друга статті 233 КЗпП України в редакції Закону України №2352-ІХ від 01.07.2022, пов`язує перебіг процесуального строку звернення до суду з настанням факту, що має юридичне значення - з днем одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Таке повідомлення позивачу у день звільнення та у період до 14.07.2025 вручено не було. Позивач зазначає про те, що під час проходження військової служби в період з 06.12.2022 по 25.04.2024 відповідачем всупереч вимог статті 30 Закону України «Про оплату праці», для ознайомлення щомісячно йому не надавалися фінансово-економічні документи, які містили б інформацію про нарахування останньому грошового забезпечення та з яких він міг би дізнатися про порушення своїх прав. Позивач не міг оцінити правильність проведених розрахунків з грошового забезпечення і при виключенні зі списків особового складу, позаяк відповідачем не було надано будь-якого документу з інформацією про нараховані та виплачені йому суми.

11. Позивач у касаційній скарзі вказує на те, що лише 14.07.2025, отримавши від військової частини НОМЕР_1 відповідь від 10.07.2025 № 1643/10006, до якої було додано картки особового рахунку №23/38/3230 та №23/38/3231, і надавши ці документи для оцінки профільним спеціалістам, він дізнався про порушення свого права, що сформувало підстави та предмет спору у даній справі.

IV. Позиція інших учасників справи

12. Відповідач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

13. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Жука А.В., Соколова В.М., 26 січня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року.

14. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

15. Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 11 червня 2026 року.

VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

16. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

18. Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року №2352-IX, далі - Закон №2352-IX) "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".

19. Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу та другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні,- у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

20. Відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

21. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).

VІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.

24. У цій справі позивач просить перерахувати та виплатити грошове забезпечення з 06 грудня 2022 року по 25 квітня 2024 року. До суду з такими вимогами позивач звернувся у липні 2025 року.

25. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву, застосували приписи статті 233 Кодексу законів про працю України щодо строку звернення до суду у редакції, чинній після змін, внесених Законом №2352-IX, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати.

26. Верховний Суд 06.04.2023 ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: «До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».

27. Отже, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

28. Також з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23.

29. У постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);

30. У зазначеній постанові Судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).

31. Судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.

32. Крім цього, Судова палата погодилася з висновком суду попередньої інстанції про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

33. Отже, з урахуванням зазначеної позиції Судової палати, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення із заявленими позовними вимогами, суди попередніх інстанцій повинні були визначити момент, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

34. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, предметом якого є порушення відповідачем законодавства про оплату праці за період з 06 грудня 2022 року по 25 квітня 2024 року.

35. Суди попередніх інстанцій обчислення строку звернення позивача до суду у цій справі пов`язали з моментом виключення військовослужбовця із списків особового складу та врученням грошового атестата. Також суди вказували на те, що ані під час проходження служби, ані після звільнення позивач не вчинив дій, направлених на отримання недоотриманої частини грошового забезпечення.

36. На противагу таким висновкам позивач указує, що частина друга статті 233 КЗпП України в редакції Закону України №2352-ІХ від 01 липня 2022 року, пов`язує перебіг процесуального строку звернення до суду з настанням факту, що має юридичне значення - з днем одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Таке повідомлення позивачу у день звільнення та у період до 14 липня 2025 року вручене не було.

37. Верховний Суд звертає увагу, що позивачем заявлено вимоги здійснити нарахування та виплату сум, право на які він набув під час проходження військової служби. При цьому важливим є те, що позов про стягнення належного грошового забезпечення подано вже після виключення зі списків особового складу військової частини.

38. Верховний Суд наголошує, що виплата щомісячного грошового забезпечення позивача, розмір якого є предметом спору в цій справі, не входить до виплат, на отримання яких військовослужбовець має право при звільненні з військової служби, натомість до таких можна віднести одноразову грошову допомогу, грошову компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, якщо їх не було отримано, та інші передбачені законом допомоги.

39. Проте суди попередніх інстанцій до спірних правовідносин після зміни приписів статті 233 КЗпП України безпідставно застосували частину другу статті 233 КЗпП України та помилково пов`язали початок тримісячного строку для звернення до суду з днем виключення військовослужбовця із списків особового складу та врученням грошового атестата.

40. У контексті обсягу змісту грошового атестату Суд звертає увагу, що за приписами пункту 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, зокрема, у випадку вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини.

41. Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил та передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.

42. Отже, грошовий атестат за своєю правовою природою є документом про остаточний розрахунок військової частини з військовослужбовцем у день його виключення зі списків особового складу військової частини та підтверджує виплату належних йому складових грошового забезпечення саме на цей день, водночас грошовий атестат не містить інформацію про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення з розшифровкою за його складовими за минулі періоди служби.

43. Отже, отримання грошового атестату не забезпечувало позивачу можливості отримати повну, достовірну та зрозумілу інформацію про склад і розмір грошового забезпечення за зазначений період, у зв`язку з чим позивач об`єктивно не міг на підставі цього документа дізнатися про можливе порушення свого права на грошове забезпечення за відповідний попередній період.

44. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про неправильне застосування положень статті 233 КЗпП України, у зв`язку з чим суди обох інстанцій дійшли передчасного висновку про недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом та, як наслідок, повернення позову.

45. Частиною четвертою статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

46. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, оскільки порушення норм процесуального права допущені судами першої та апеляційної інстанцій, тому ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі №280/6267/25 скасувати.

3. Справу №280/6267/25 направити до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: А.В. Жук

В.М. Соколов