Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №240/35233/23 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року

м. Київ

справа № 240/35233/23

адміністративне провадження № К/990/39915/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №240/35233/23,

за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень,

за касаційною скаргою адвоката Слободяника Петра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді: Залімського І. Г., суддів Сушка О.О., Мацького Є.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 03 серпня 2023 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 03 серпня 2023 року.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що він є громадянином рф, з 2000 року проживає у фактичному шлюбі з громадянкою України ОСОБА_2 в м. Житомирі, з 2021 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з нею, подружжя має троє спільних дітей. На території України проживає на підставі дозволу на імміграцію від 18 березня 2020 року, на підставі якого була видана посвідка на постійне проживання № НОМЕР_3 від 24 червня 2020 року. Однак 03 серпня 2023 року Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області на підставі листа Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, прийняло рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 .

3. Позивач зазначає про те, що в оскаржуваних рішеннях не міститься посилань на конкретні обставини, встановлені щодо ОСОБА_1 , які відповідно до пп. 3, 4, 6 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію" можуть бути підставами для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну; відповідачем, всупереч вказівки Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України, перевірка фактів, викладених у листі Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України не встановлювалась (в основу висновку покладений текст подання і наведення норм чинного законодавства); Управління ДМС у Житомирській області не робило запитів ініціатору подання про надання доказів на підтвердження викладених фактів, а саме: протоколів допиту свідків, пояснень очевидців і інших осіб, зафіксованих і оформлених відповідно до вимог чинного законодавства результатів оперативного спостереження; не надіслано запит до Управління СБУ в Житомирській області щодо наявності у них даних щодо зв`язків ОСОБА_1 зі спецслужбами рф та наявності в них зареєстрованих кримінальних проваджень відносно ОСОБА_1 . Позивач указує на те, що перебуваючи тривалий час на території України, адміністративних і кримінальних правопорушень не вчиняв.

4. Також позивач звертає увагу на те, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, порушив статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме допустив втручання у його сімейне життя, а також, на думку позивача, такі рішення відповідача спрямовані на роз`єднання сім`ї, позбавляють ОСОБА_1 та його неповнолітнього сина ОСОБА_3 прав, визначених статтями 55, 141, 153 Сімейного кодексу України та перешкоджають поверненню сім`ї до постійного місця проживання в м. Житомирі, як біженців від війни в Україні.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

5. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року позов задоволено.

6. Визнано протиправними та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 03 серпня 2023 року №18014500000366 та про скасування посвідки на постійне проживання від 03 серпня 2023 року № НОМЕР_2 .

7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено чи вчинялися позивачем дії, які загрожують національній безпеці України, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що тут проживають; не надано доказів які саме дії вчинялися позивачем, і як наслідок, це не дає можливості суду оцінити співмірність та пропорційність між застосованими до позивача заходами і його правами та інтересами.

8. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент прийняття оскаржуваних рішень існувала чинна постанова про заборону позивачу в`їзду в Україну строком на 3 роки від 29.07.2022 №6541/55/01-2022, яка встановлена компетентним органом, а саме Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України. З тексту постанови вбачається, що підставою для її винесення стали обставини, які були зазначені і в поданні, яке стало передумовою для прийняття УДМС оскаржуваних рішень.

10. Суд апеляційної інстанції зазначав, що відповідачем прийняті оскаржувані рішення з належних та достатніх підстав, відповідно до визначеної процедури. В умовах воєнного стану в Україні в цілях національної безпеки України є безумовне виключне застосування вимог Закону України «Про імміграцію» з його механізмами та функціональними можливостями прийняття рішень та Закону України «Про національну безпеку». Скасування дозволу на імміграцію у даному випадку стало необхідним, виправданим, таким, у якому існувала нагальна потреба та відповідало легітимній меті його здійснення - ефективного реагування держави на загрози її безпеці та безпеці її громадян, що було викладено у поданні, як підставі для скасування дозволу на імміграцію.

11. Також суд апеляційної інстанції звернув у вагу на те, що враховуючи факт проживання сім`ї ОСОБА_4 разом, прийняття УДМС оскаржуваних рішень 03.08.2023 жодним чином не порушувало і не порушує статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись із постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, адвокат Слободяник Петро Вікторович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

13. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, представник позивача посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

14. У касаційній скарзі касатор зазначає про те, що суд апеляційної інстанції застосував положення статті 12 Закону України «Про імміграцію» та пункту 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983, без урахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 13 червня 2019 року у справі №825/2971/14, від 02 грудня 2021 року у справі №120/1859/19-а, від 11 квітня 2024 року у справі №520/12164/22, від 13 листопада 2019 року №815/3651/17.

15. Представник позивача вказує на те, що відповідач склав необґрунтований висновок щодо наявності підстав до скасування рішення про надання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 без проведення перевірки фактів викладених в листі Управління стратегічних розслідувань від 19.07.2023 №5127/55/105/01-2023, обмежившись інформацією викладеною в ньому. На спростування наведеної в листі Управління стратегічних розслідувань інформації представником позивача був надісланий адвокатський запит до Управління Служби безпеки України в Житомирській області про наявність кримінальних проваджень відносно ОСОБА_1 . На адвокатський запит від Управління Служби безпеки України в Житомирській надійшла відповідь, в якій повідомлялося, що кримінальні провадження стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні. Позивач звертає увагу суду на те, що позиція Управління стратегічних розслідувань є протиправною і спрямованою на незаконне спричинення шкоди інтересам ОСОБА_1 та членам його сім`ї. Суд апеляційної інстанції, не маючи в своєму розпорядженні належних та допустимих доказів вини позивача у вчинені злочинів проти держави Україна та протиправної діяльності наданих органом ДМС, про які зазначених в листах Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області, безпідставно постановив рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , не врахувавши наступні обставини: ОСОБА_1 в законний спосіб перебував на території України задовго до подій 2014 року; отримання дозволу на імміграцію та посвідки на право постійного проживання в Україні відбулося задовго до початку війни росії проти України 24 лютого 2022 року; метою його імміграції в Україну було об`єднання сім`ї і його одруження з громадянкою України ОСОБА_2 , яка є матір`ю його трьох дітей; причиною його виїзду за межі України стала війна росії проти України і виїзд він здійснив з дружиною і неповнолітніми дітьми, жодних обмежень щодо можливості виїзду ОСОБА_1 з України не було і в тому числі викликів до правоохоронних органів.

16. Крім того представник позивача вказує на те, що основною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог стала наявність постанови про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_1 від 29.07.2022 Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України. Однак в статті 12 Закону України «Про імміграцію» не встановлена така підстава для скасування дозволу на імміграцію, як наявність постанови про заборону в`їзду в Україну.

ІV. Позиція інших учасників справи

17. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому кому просить суд касаційну скаргу залишти без задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А. від 30 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою адвоката Слободяника Петра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року.

19. Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 11 червня 2026 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судом апеляційної інстанції

20. Як установлено судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином рф.

21. 18.03.2020 Корольовським районним відділом у м. Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області Рижкову С.В. видано дозвіл на імміграцію в Україну № НОМЕР_4 та видано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_3 .

22. Постановою Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 29.07.2022 №6541/55/01-2022 заборонено громадянину ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство рф, в`їзд в Україну строком на три роки.

23. 19.07.2023 Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надіслало лист голові Державної міграційної служби України №5127/55/105/01-2023, в якому зазначено про повторне клопотання про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянину рф ОСОБА_1 , оскільки підтримуючи тісний зв`язок зі спецслужбами рф, ОСОБА_1 , використовуючи потужні зв`язки з «авторитетними» представниками криміналітету та «ворами в законі», намагався створити потужну агентурну мережу на території України з метою передавання розвід даних країні агресору (рф) щодо стратегічних економічних проєктів, критичної інфраструктури та соціально-політичної ситуації в Україні. Також суспільна небезпечність ОСОБА_1 полягала у встановленні контролю за протиправною діяльністю організованих злочинних угрупувань, які вчиняють тяжкі та особливо тяжкі злочини, зберіганні і розвитку злочинних традицій, ідей, залученні до злочинної діяльності молоді, намаганні контролювати лідерів організованих злочинних угрупувань, які діють на території одного (декількох) регіонів та збільшенні масштабів їх злочинної діяльності, координації і узгодженні своїх дій з лідерами криміногенного середовища, так званими "злодіями у законі", впливі на криміногенні процеси у злочинному середовищі регіону. Обґрунтуванням протиправної діяльності ОСОБА_1 є свідки, очевидці, оперативне спостереження та агентурна інформація тощо. 06.03.2022 ОСОБА_1 здійснив виїзд через польську ділянку кордону ПГТ перетину «Ягодин», оскільки намагається уникати перевірок на предмет причини перебування на території України та прямих контактів з правоохоронними органами України; ОСОБА_1 встановлено заборону в`їзду в Україну на 3 роки з 29.07.2022 по 29.07.2025.

24. 25.07.2023 від Державної міграційної служби України до Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області надійшов лист №8.1/2853-23 про розгляд подання Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (№5127/55/105/01-2023 від 19.07.2023) про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 для прийняття відповідного рішення з направленням його на погодження до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства.

25. Зі змісту вказаного подання убачається, що Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (УСР в Житомирській області) порушено питання щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , з підстав, визначених пунктами 3, 4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію». Поінформовано Державну міграційну службу України, що за результатами здійснення оперативно-розшукових заходів встановлено, що ОСОБА_1 на території України вчиняв злочинні дії направлені на повалення державного ладу України. Підтримуючи тісний зв`язок зі спецслужбами російської федерації, ОСОБА_1 використовуючи «потужні» зв`язки з «авторитетними представниками криміналітету та «злодіями в законі», намагався створити потужну агентурну мережу на території України, з метою передавання розвід даних країні агресору, щодо стратегічних економічних проєктів, критичної інфраструктури та соціально-політичної ситуації в Україні. Також суспільна небезпечність ОСОБА_1 полягала у встановленні контролю за протиправною діяльністю організованих злочинних угрупувань, які вчиняють тяжкі та особливо тяжкі злочини, зберіганні і розвитку злочинних традицій, ідей, залучені до злочинної діяльності молоді, намаганні контролювати лідерів організованих злочинних угрупувань, які діють на території одного (декількох) регіонів та збільшенні масштабів їх злочинної діяльності, координації і узгодженні своїх дій з лідерами криміногенного середовища так званими «злодіями в законі», впливі на процеси у злочинному середовищі регіону.

26. Розглянувши зазначене подання, Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області підготовлено проєкт висновку, який був направлений на погодження до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України.

27. За результатами погодження висновку Державною міграційною службою України, 03.08.2023 Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області прийняло рішення від 03.08.2023 №18014500000366 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 на підставі пунктів 3, 4, 6 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» та рішення від 03.08.2023 №18012500076500 про скасування посвідки на постійне проживання на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №321.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

28. Конституція України.

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

30. Статтею 3 Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року

№2491-III (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2491-III) встановлено, що правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Дозвіл на імміграцію може бути скасовано з підстав, передбачених статтею 12 Закону №2491-III, а саме, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

31. Згідно із пунктами 21- 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983, питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

32. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

33. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

34. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

35. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.

36. Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.

37. Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №321 (далі - Порядок №321) посвідка на постійне проживання - є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

38. Згідно із пунктами 64, 65 Порядку №321 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: 1) скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону № 2491-III; 2) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом.

39. Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/ територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

40. За приписами пунктів 1 та 2 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань: 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення.

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

41. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

42. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судового рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги.

43. Предметом судового контролю у цій справі є рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 №18014500000366 від 03 серпня 2023 року на підставі пунктів 3, 4, 6 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» та рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 03 серпня 2023 року на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку №321.

44. Касаційне провадження відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. За доводами касаційної скарги, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано приписи статті 12 Закону України «Про імміграцію» та пункту 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, які наведені представником позивача у касаційній скарзі.

45. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги в межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить з такого.

46. Як установлено судом апеляційної інстанції, 03 серпня 2023 року відповідачем прийнято рішення №18014500000366 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 та рішення №18012500076500 від 03 серпня 2023 року про скасування посвідки на постійне проживання на підставі подання Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (№5127/55/105/01-2023 від 19.07.2023) про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 . У поданні вказано, що громадянин рф ОСОБА_1 , який перебував на території України, вчиняв злочинні дії, направлені на повалення державного ладу України.

47. На противагу цим висновкам позивач доводив, що він тривалий час проживає в Україні в місті Житомирі, перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України ОСОБА_2 , подружжя має троє спільних дітей, дозвіл на імміграцію отримав в цілях об`єднання сім`ї і законного перебування в Україні. Також позивач указує на те, що перебуваючи тривалий час на території України, адміністративних і кримінальних правопорушень не вчиняв.

48. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що як на момент прийняття оскаржуваних рішень так і на даний час існує чинна постанова про заборону в`їзду в Україну від 29.07.2022 №6541/55/01-2022 позивачу. Вказана заборона в`їзду встановлена компетентним органом, а саме Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України строком на 3 роки. З тексту постанови вбачається, що підставою для її винесення стали обставини, які були зазначені і в поданні, яке стало передумовою для прийняття відповідачем відповідних рішень.

49. Верховний Суд наголошує, що подання спеціально уповноваженого органу про скасування посвідки на тимчасове проживання особі, щодо якої це подання вноситься до відповідного органу ДМС, не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, на відміну від рішення органу ДМС. Обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, як суб`єктом управлінської діяльності, який на підставі цього подання приймає рішення, що є предметом перевірки у адміністративному судочинстві. Однак рішення ДМС як суб`єкта управлінської діяльності повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх суб`єктів управлінської (адміністративної) діяльності, що регулюється іншими нормативними актами.

50. Зокрема, якщо йдеться про критерій обґрунтованості рішення ДМС, то таке рішення має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій). Дискреція дозволяє адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на особистих (власних) оцінках обставин, а не на чіткому приписі норми права (не формально).

51. Верховний Суд зазначає, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб`єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень.

52. Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі №480/296/19, від 14 лютого 2024 року у справі №260/5694/22, а також постановах Верховного Суду від 02 грудня 2021 року у справі № 120/1859/19-а та від 11 квітня 2024 року у справі №520/12164/22, на які, зокрема, посилається скаржник у касаційній скарзі, і Суд не вбачає підстав для відступу від неї.

53. Щодо посилань позивача на висновки, викладені у постанові від 13.06.2019 у справі № 825/2971/14, то Суд зазначає, що, як і в цій справі, у справі № 825/2971/14 спір виник у зв`язку із скасуванням дозволу на імміграцію в Україну на підставі інформації правоохоронного органу про те, що іммігрант вчиняє дії, що становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні. Оцінивши викладені у поданні правоохоронного органу відомості, Верховний Суд у постанові від 13.06.2019 у справі № 825/2971/14 дійшов висновку, що воно не містить посилань на конкретні обставини, встановлені стосовно іммігранта, які, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 12 Закону № 2491-III, можуть бути підставами для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну. У цьому контексті Верховний Суд у постанові від 13.06.2019 у справі № 825/2971/14 зазначив, що статтею 12 Закону №2491-III встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого випливає, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.

54. Щодо посилань позивача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.11.2019 у справі №815/3651/17, то Суд констатує його нерелеватність, оскільки у справі №815/3651/17 дозвіл на імміграцію був скасований з інших, аніж у цій справі підстав, а саме: відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону № 2491-III, у зв`язку з наданням свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

55. Верховний Суд уважає, що у цій справі суд апеляційної інстанції обмежився констатацією факту наявності постанови Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 29.07.2022 №6541/55/01-2022 про заборону громадянину рф ОСОБА_1 в`їзду в Україну строком на три роки та листа Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянину рф ОСОБА_1 , як достатніх підстав для прийняття спірних рішень.

56. Суд апеляційної інстанції, висновуючи правомірність прийнятого на підставі пп. 3, 4, 6 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію" рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію не перевірив наявності обставин, з якими вказана норма Закону пов`язує скасування дозволу на імміграцію, а саме: чи дійсно позивачем було допущено дії, які загрожують національній безпеці України, громадському порядку в Україні, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України; чи існують належні та допустимі докази щодо вчинення позивачем таких дій.

57. Верховний Суд уважає, що, приймаючи спірні рішення, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області не дослідило факти, які містяться у листі Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, а в подальшому - суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, не надав цим фактам належної оцінки та не спростував доводи позивача щодо цих обставин. Так, в оскаржуваних рішеннях Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області не вказано, чи становили дії іноземця «загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні», чи іноземець «вчинив злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві», чи іноземець «розшукується у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином», як не вказано і конкретних обставин, які б дозволяли дійти відповідачеві висновку про підтвердження наявності таких порушень з боку позивача.

58. Додатково Верховний Суд наголошує, що навіть в умовах воєнного стану для суб`єкта владних повноважень обов`язок застосування принципів статті 2 КАС України не скасовується, а навпаки - набуває особливого значення, зокрема, коли йдеться про застосування пропорційності обмежень в умовах становища в країні (військової агресії) щодо осіб, яких вони стосуються.

59. Ураховуючи наведене Верховний Суд зазначає, що доводи касатора, які стали підставою для відкриття провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України знайшли своє часткове підтвердження під час судового розгляду.

60. Отже, виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

61. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судом апеляційної інстанції, Суд з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) позбавлений можливості перевірити правильність їх висновків в цілому по суті спору.

62. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

63. Переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах своїх повноважень та підстав для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд констатує, що суд в цій справі допустив порушення норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

64. З огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу адвоката Слободяника Петра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі №240/35233/23 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: В.М. Соколов

С.А. Уханенко