Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №600/2523/25-а — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року

м. Київ

справа № 600/2523/25-а

адміністративне провадження № К/990/55231/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Уханенка С. А.,

суддів - Жука А.В., Кашпур О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу,

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та вчинити дії, провадження у якій відкрито,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року (головуючий суддя - Анісімов О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року (головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді - Смілянець Е.С., Драчук Т.О.),

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

1. У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 02 серпня 2021 року по день фактичного розрахунку - 28 квітня 2025 року, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити йому середнє грошове забезпечення за весь за час затримки розрахунку при звільненні з 02 серпня 2021 року по день фактичного розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України.

1.1. Позов обґрунтовано тим, що у день його звільнення та виключення зі списків - 01 серпня 2021 року відповідач здійснив належні йому при звільненні виплати наступним чином: 05 серпня 2021 року в сумі 68 711,79 грн; 13 серпня 2021 року в сумі 163 647,90 грн та 439,47 грн (у коментарях до платежів зазначено: «Заробітна плата», що підтверджується виписками щодо надходжень за карткою/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»); 21 жовтня 2021 року здійснено виплату в сумі 70 989,13 грн (у коментарі до платежу зазначено: «Компенсація речового майна за 10.2021», що підтверджується банківською випискою). Однак індексацію-різницю грошового забезпечення йому при звільненні виплачено не було, тому надалі у 2024 році позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

1.2. ОСОБА_1 указував, що на виконання судового рішення у справі № 600/2791/24-а, 29 квітня 2025 року відповідач виплатив йому грошове забезпечення (індексацію-різницю) у сумі 90 942,45 грн, що підтверджується банківською випискою та довідкою розрахунком від 13 травня 2025 № 260, однак середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України йому не виплачено. Посилаючись на те, що за правилами статті 117 КЗпП України, він має право на компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за весь час такої затримки, просив суд задовольнити позов.

2. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року позов залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення його недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку, з доказами, що підтверджують поважність причин його пропуску.

2.1. Ухвалу обґрунтовано тим, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд першої інстанції указав, що після звільнення позивача, відповідачем здійснювалися виплати з грошового забезпечення, починаючи з 05 серпня 2021 року у сумі 68 711,79 грн; 13 серпня 2021 року у сумах 163 647,90 грн та 439,47 грн; 21 жовтня 2021 у сумі 70 989,13 грн та 28 січня 2022 року у сумі 45 770,48 грн. Отже, звертаючись до суду 29 травня 2025 року з вимогами про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки виплати указаних сум грошового забезпечення, ОСОБА_1 в цій частині вимог пропустив місячний строк.

2.2. В цій же ухвалі суд констатував, що з вимогою нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення з виплати, здійсненої 29 квітня 2025 року на виконання судового рішення у справі № 600/2791/24-а у сумі 90 942,45 грн позивач звернувся в межах строку, визначеного частиною п`ятої статті 122 КАС України.

3. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року, позов ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, в повному обсязі, з тих підстав, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху, у встановлений судом строк.

4. Предметом оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстав неусунення недоліків позовної заяви та постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за наслідками перегляду цієї ухвали.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. 28 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Каверін С.М. через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просив переглянути і скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині вимог.

6. Скаргу обґрунтовано тим, що указавши в ухвалі про залишення позовної заяви без руху про звернення позивача поза межами установленого строку в частині виплат, здійснених у 2021- 2022 роках, суд першої інстанції також указав, що з вимогою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки виплати, здійсненої 29 квітня 2025 року на виконання судового рішення у справі № 600/2791/24-а у сумі 90 942,45 грн, позивач звернувся у межах строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України. Отже, суд першої інстанції констатував, що у цій частині позовних вимог строк звернення до суду позивачем дотримано, у зв`язку з чим, у ОСОБА_1 існували легітимні очікування щодо відкриття провадження у справі судом, розгляд заявлених позовних вимог у цій частині та, відповідно, ухвалення рішення по суті. Однак, суд першої інстанції повернув позовну заяву щодо усіх, без винятку, вимог.

6.1. Заявник зазначає, що аргументи щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції були викладені в апеляційній скарзі, однак на цю помилку суду першої інстанції апеляційний суд уваги не звернув, зосередившись виключно на тому, що позивач не подав заяву на усунення недоліків.

6.2. Представник ОСОБА_1 зауважує, що суд апеляційної інстанції мав би зауважити, що правових підстав повертати позовну заяву у частині вимог, що стосуються зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, у частині проведення виплати з індексації - 29 квітня 2025 року у суду першої інстанції не було, а отже суд апеляційної інстанції повинен був виправити допущену процесуальну помилку. Однак, ці доводи Сьомим апеляційним адміністративним судом були проігноровані.

6.3. Заявник наголошує, що неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм, що регулюють строк звернення до суду, поверхневий підхід до вирішення порушеного питання строку звернення до суду призвело до безпідставного повернення позовної заяви, чим позбавило позивача гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права доступу до суду в частині вимог щодо яких строк ним не пропущено.

7. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 05 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

8. У відзиві на касаційну скаргу військова частина НОМЕР_1 просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, посилаючись на те, що виплата грошового забезпечення позивачу відбулася декількома платежами, у зв`язку з чим, строк звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України необхідно обчислювати з дати фактичного проведення окремої виплати. Посилаючись на те, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають правовому підходу Верховного Суду, висловленому у постановах від 10 лютого 2022 року у справі №300/3142/20, від 07 вересня 2023 року у справі № 160/914/23 та від 19 травня 2025 року у справі № 380/1794/24, а позивачем не вчинено жодних дій на виконання ухвали суду першої інстанції, відповідач вважає, що підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

9. Підставою відкриття касаційного провадження є необхідність перевірки правильності застосування судами норм процесуального права, зокрема, положень пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України щодо підстави для повернення позовної заяви.

ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

10. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.

11. За правилами статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

12. Статтею 117 КЗпП України (у редакції, чинній на час останньої виплати - 29 квітня 2025 року) передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

13. Таким чином, передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямоване на захист прав звільненого працівника щодо отримання ним у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

14. Цією нормою Кодексу на роботодавця покладено обов`язок виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум або в разі вирішення цього спору повністю на користь працівника. Окремо обумовлено, що в разі вирішення спору на користь працівника частково розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

15. Водночас невиконання роботодавцем в добровільному порядку обов`язку виплатити працівникові в зазначених випадках середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні зумовлює виникнення нового спору про стягнення відповідної суми відшкодування в судовому порядку.

16. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

17. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

17.1. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п?ятою статті 122 КАС України.

18. За правилами частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

19. За змістом частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

20. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, Верховним Судом установлено, що залишаючи позов без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України щодо виплат, проведених у 2021- 2022 роках і такий висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, висловленій у постанові від 11 лютого 2021 року в справі № 240/532/20.

21. Ураховуючи те, що вимоги ухвали від 30 травня 2025 року в частині залишення без руху щодо виплат, здійснених у 2021 -2022 року ОСОБА_1 не виконано, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано повернув позовну заяву в цій частині вимог відповідно до приписів пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

22. Разом з тим, як убачається з матеріалів справи і про що додатково зазначено в ухвалі суду першої інстанції про залишення позову без руху, звертаючись до суду 29 травня 2025 року ОСОБА_1 дотримано місячний строк, установлений частиною п?ятою статті 122 КАС України щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за приписами статті 117 КЗпП України стосовно виплати здійсненої відповідачем 29 квітня 2025 року. Проте надалі позов повернуто позивачу в повному обсязі, без виключення указаного періоду.

23. Переглядаючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення норм КАС України та не виправив їх, хоча в тексті апеляційної скарги були указані аргументи щодо безпідставності повернення позову в частині вимог, однак доводи ОСОБА_1 з цього приводу судом апеляційної інстанції не перевірялися і в мотивах постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року відсутня правова оцінка таким доводам.

24. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з аргументами ОСОБА_1 щодо безпідставного повернення його позовної заяви в частині вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за виплатою, проведеною відповідачем 29 квітня 2025 року.

25. Ураховуючи те, що залишок грошового забезпечення, виплаченого на виконання судового рішення у справі № 600/2791/24-а, зараховано на банківський рахунок ОСОБА_2 29 квітня 2025 року, а до суду з позовом про стягнення компенсації відповідно до статті 117 КЗпП України щодо цієї виплати, позивач звернувся 29 травня 2025 року, Верховний Суд констатує про безпідставне повернення його позову в цій частині вимог у зв`язку з пропуском строку. Отже ухвала Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року, в цій частині вимог є безпідставними.

26. З огляду на повернення судом першої інстанції позовної заяви щодо всіх заявлених позовних вимог, то ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню повністю, оскільки виключно до повноважень суду першої інстанції належить вирішення питання відкриття провадження у справі та прийняття інших процесуальних рішень на цій стадії судового провадження.

27. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

28. На підставі викладеного касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині вимог щодо стягнення компенсації, установленої статтею 117 КЗпП України за час затримки розрахунку при звільненні за кінцевою виплатою, проведеною 29 квітня 2025 року на виконання судового рішення у справі № 600/2791/24-а.

29. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139, 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року скасувати, а справу №600/2523/25-а направити до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуючий суддя: С.А. Уханенко

Судді: А.В. Жук

О.В. Кашпур