Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №340/3787/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року

м. Київ

справа № 340/3787/24

адміністративне провадження № К/990/19966/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії, Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Кіріченко Тетяною Анатоліївною, на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 (суддя Пасічник Ю.П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 (суддя-доповідач Дурасова Ю.В., судді: Божко Л.А., Олефіренко Н.А.),

У С Т А Н О В И В:

I. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся 07.06.2024 до суду з позовом до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії (далі - ЦЕКК, відповідач-1), Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, відпрвідач-2), у якому просив:

- визнати протиправним, нікчемним та скасувати акт індивідуальної дії (рішення) відповідача-1 від 21.12.2023 №4 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення;

- зобов`язати відповідача-2 виключити з державного Реєстру атестованих судових експертів інформацію про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі рішення відповідача-1 від 21.12.2023 №4.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення відповідача-1 прийнято всупереч положень Закону України «Про адміністративну процедуру», неуповноваженим органом, а також з грубим порушенням принципів адміністративної процедури, закріплених Законом України «Про адміністративну процедуру», що є підставою для визнання його протиправним відповідно до пункту 4 частини другої статті 87 цього Закону.

2.1. Позивач стверджує про порушення принципу законності (у частині відсутності у відповідача-1 передбачених законом дискреційних повноважень зі здійснення дисциплінарних проваджень), принципу обґрунтованості (у частині недостатнього обґрунтування тверджень відповідача-1 в спірному рішенні), принципу пропорційності (у частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення без визначення тяжкості наслідків, які настали в результаті вчинення позивачем дисциплінарного проступку), принципу гарантування ефективних засобів правового захисту (у частині недотримання вимоги про обов`язковість повідомлення позивача про спосіб, порядок і строк оскарження спірного рішення).

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 в задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 залишено без змін.

5. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, спростував доводи позивача щодо необхідності розгляду дисциплінарного провадження стосовно нього в порядку, передбаченому Законом України «Про адміністративну процедуру», та відсутності дискреційних повноважень у відповідачів щодо прийняття рішень про визнання дій судового експерта такими, що містять склад дисциплінарного проступку та обрання виду дисциплінарного стягнення.

5.1. У контексті цього суди попередніх інстанцій зазначили, що розділ IX «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про адміністративну процедуру», після набрання ним чинності, не передбачає одномоментне припинення діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України як органу державної влади, який реалізує конституційні повноваження Мін`юсту у визначенні правових, організаційних і фінансових основ судово-експертної діяльності в Україні, зокрема, в розгляді питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів. На необхідності дотримання принципу інституційної безперервності в контексті діяльності вищих органів влади наголошував Конституційний Суд України в Рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020.

5.2. Також суди обох інстанцій констатували, що позивачем фактично проведено інженерно-механічну експертизу, що свідчить про вихід за межі кваліфікації позивача як судового експерта в галузі будівельно-технічної експертизи. За таких обставин, суди не вбачали в діях відповідачів протиправних дій в процесі вирішення питання щодо застосовування до позивача дисциплінарного стягнення у виді попередження, адже характер встановленого дисциплінарного проступку (вирішення питань, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю), цілком відповідає заходу дисциплінарного стягнення.

III. Провадження в суді касаційної інстанції

6. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кіріченко Тетяна Анатоліївна (далі - представник позивача), покликавшись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025, прийняти нове рішення (постанову), яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

7. Ухвалою від 27.05.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 4 розділу ІХ "Прикінцеві та перехідні положення"; пункту 7 частини першої статті 2; пунктів 1 і 2 частини третьої статті 6; частини першої статті 10; частини третьої статті 11, частини першої статті 21; частини першої статті 37; статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру» в період з дати набрання чинності цим Законом (15.12.2023) до дати приведення у відповідність із цим законом деяких законодавчих актів, у тому числі Закону України «Про судову експертизу» Законом №4017 (15.11.2024), у контексті правовідносин щодо розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів Центральною-експертною кваліфікаційною комісією: чи мала ЦЕКК протягом цього часового проміжку дискреційні повноваження розглядати питання дисциплінарної відповідальності судових експертів, чи вони були в неї відсутні як такі, що надані не законом, а підзаконним нормативним актом.

8. За доводами представника позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, до набрання чинності Законом України №4017 повноваження ЦЕКК щодо розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів були визначені виключно Положенням про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженим наказом Мін`юсту від 03.03.2015 №301/5.

8.1. Відтак у частині здійснення дисциплінарного провадження стосовно судових експертів ЦЕКК діяла на підставі підзаконного нормативно-правового акта. При цьому представник позивача зазначає, що якщо до 15.12.2023 здійснення відповідних повноважень на підставі підзаконного нормативного акта вважалося допустимим, то після набрання чинності Законом України «Про адміністративну процедуру» дискреційні повноваження адміністративного органу мали визначатися виключно законом.

8.2. Оскільки Закон України «Про судову експертизу» був приведений у відповідність до положень Закону України «Про адміністративну процедуру» лише 15.11.2024, з набранням чинності Законом №4017, саме з цієї дати, на думку представника позивача, ЦЕКК була належним чином наділена законом повноваженнями щодо розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів.

9. У відзиві на касаційну скаргу представник Мін`юста просив відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та, з-поміж іншого, зазначив, що станом на 21.12.2023 не було приведено Закон України «Про судову експертизу» та інші законодавчі акти, які регулюють діяльність експертів, у відповідність із Законом України «Про адміністративну процедуру». Водночас частиною 3 розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про адміністративну процедуру» передбачено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону.

9.1. А відтак, з урахуванням наявності у ЦЕКК дискреційних повноважень, наданих Законом України «Про судову експертизу», норми якої відсилають на Положення №301/5, що є спеціальним законодавством, то і розгляд дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 не повинен був здійснюватися у порядку, передбаченому Законом України «Про адміністративну процедуру», а тому є безпідставним посилання представника позивача на норми Закону України «Про адміністративну процедуру».

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

10. ОСОБА_1 є атестованим судовим експертом за спеціальністю - « 10.6 Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», що підтверджується свідоцтвом №1734, виданим Мін`юстом 03.07.2015, а також листом Мін`юсту №29289/6А/27-22 від 11.04.2022.

11. Між позивачем та Фермерським господарством «Ковалевського Віталія Івановича» (далі - ФГ «Ковалевського В.І.») 03.04.2023 було укладено договір на надання послуг з проведення будівельно-технічної експертизи, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язувався надати послуги з проведення будівельно-технічної експертизи по дослідженню "Комплексної лінії екстракції рослинної олії насіння соняшника потужністю не менше 200 тон/добу", що була поставлена ТОВ «Д.ЕНЕРДЖІ» на користь ФГ «Ковалевського В.І.» за договором поставки.

12. На виконання умов договору позивачем 03.05.2023 складено Висновок експерта за результатами проведення комплексної будівельно-технічної експертизи №34/23.

13. До Мін`юсту 12.10.2023 надійшла скарга (звернення) ТОВ «Д.ЕНЕРДЖИ» щодо розгляду питання дисциплінарної відповідальності судового експерта ОСОБА_1 , який не є працівником державної спеціалізованої установи, у зв`язку з учиненням дисциплінарного проступку під час складання висновку. Зокрема, скаржник зазначив про відсутність у судового експерта кваліфікації на проведення такого виду судової експертизи (судової товарознавчої).

14. Позивачем 18.12.2023 надано письмові пояснення щодо доводів, викладених у скарзі.

15. За результатами розгляду скарги ТОВ «Д.ЕНЕРДЖИ», ЦЕКК прийнято рішення у формі протоколу №4 від 21.12.2023, яким позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

16. Інформацію про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було оприлюднено шляхом її розміщення в Державному реєстрі атестованих судових експертів.

17. Про прийняте рішення позивача було поінформовано Мін`юстом листом від 09.01.2024 №4152/6.4/27-24.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

18. Спеціальним законом, який визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності, є Закон України від 25.02.1994 №4038-XII «Про судову експертизу» (далі у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

19. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про судову експертизу» законодавство України про судову експертизу складається із цього Закону, інших нормативно-правових актів.

20. Частина третя статті 8 згаданого Закону визначає, що науково-методичне та організаційно-управлінське забезпечення діяльності судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, покладається на Міністерство юстиції України. Мін`юст у визначеному ним порядку здійснює контроль за дотриманням законодавства з питань судово-експертної діяльності судовими експертами, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.

21. За приписами частини п`ятої статті 10 Закону України «Про судову експертизу» до фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону.

22. Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 14 Закону України «Про судову експертизу»: судовий експерт на підставах та в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності.

22.1. Судовий експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.

22.2. Дисциплінарним проступком є:

1) самостійне збирання матеріалів, що підлягають дослідженню, а також самостійний вибір вихідних даних для проведення судової експертизи;

2) проведення судової експертизи судовим експертом, який є працівником державної спеціалізованої установи, без письмового доручення його керівника у разі призначення (замовлення) проведення судової експертизи державній спеціалізованій установі;

3) передоручення проведення судової експертизи іншій особі з порушенням встановленого законодавством порядку;

4) порушення без поважних причин вимог законодавства щодо строків проведення судової експертизи;

5) вирішення питань, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, у тому числі питань права;

6) невиконання судовим експертом, який не є працівником державної спеціалізованої установи, вимог законодавства щодо організації робочого місця судового експерта;

7) ухилення судового експерта, який не є працівником державної спеціалізованої установи, від проведення перевірки його діяльності та/або перешкоджання ним проведенню такої перевірки;

8) порушення порядку зберігання та поводження з об`єктами дослідження, матеріалами справи (провадження), що призвело або може призвести до їх втрати або пошкодження;

9) застосування руйнівних методів дослідження з порушенням встановленого законодавством порядку;

10) неповідомлення у встановленому законодавством порядку держателю державного Реєстру атестованих судових експертів відомостей щодо настання обставин, які підлягають внесенню до такого реєстру за повідомленням судового експерта;

11) порушення вимог законодавства щодо оформлення висновку судового експерта;

12) невиконання або неналежне виконання судовим експертом без поважних причин покладених на нього обов`язків, що стало підставою для постановлення судом окремої ухвали, в якій порушено питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.

22.3. За вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого цим Законом, до судового експерта може бути застосований один із таких видів дисциплінарних стягнень:

попередження;

тимчасове, строком до одного року, зупинення строку дії документа, що підтверджує наявність кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю;

позбавлення кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю.

22.4. При обранні виду дисциплінарного стягнення враховуються тяжкість наслідків, що настали внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, обставини, за яких вчинено дисциплінарний проступок, чи застосовувалися раніше до судового експерта дисциплінарні стягнення, а також інші відомості, що характеризують його як судового експерта.

22.5. Порядок розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів відповідно до цього Закону визначається в межах повноважень міністерствами та іншими державними органами, що здійснюють організаційно-управлінські функції щодо діяльності державних спеціалізованих установ та судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.

23. Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про судову експертизу» порядок присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям чи позбавлення кваліфікації судового експерта фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, визначається Міністерством юстиції України. З цією метою при Міністерстві юстиції України створюється Центральна експертно-кваліфікаційна комісія, яка діє відповідно до положення про неї, що затверджується Міністерством юстиції України.

24. Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 №301/5 затверджено Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів (далі - Положення №301/5), яке визначає, зокрема, порядок розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів (розділ VІ).

25. За приписами пунктів 1, 2 розділу І зазначеного Положення, ЦЕКК є колегіальним органом, що діє при Міністерстві юстиції України. Основними завданнями ЦЕКК є, з-поміж іншого, розгляд питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів.

26. Пункт 2 розділу VІ Положення №301/5 визначає, що процедура розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів включає:

розгляд питання щодо порушення дисциплінарного провадження;

розгляд питання та прийняття рішення щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта.

27. Згідно з пунктом 10 розділу VІ Положення №301/5 за наслідками розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта дисциплінарна палата ЦЕКК приймає одне з таких рішень:

1) притягнути судового експерта до дисциплінарної відповідальності та застосувати відповідне дисциплінарне стягнення;

2) не притягувати судового експерта до дисциплінарної відповідальності;

3) припинити дисциплінарне провадження.

28. З метою забезпечення ефективного та якісного рівня законодавчої регламентації процедур зовнішньо-управлінської діяльності органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та інших суб`єктів, які законом уповноважені здійснювати владні управлінські функції, та захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах із державою 17.02.2022 прийнято Закон України №2073-IX «Про адміністративну процедуру», який набрав чинності 15.12.2023.

29. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про адміністративну процедуру» передбачають, що:

29.1. до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону (пункт 3);

29.2. адміністративні провадження, які на день набрання чинності цим Законом перебувають на розгляді адміністративного органу, завершуються відповідно до положень цього Закону (пункт 4);

29.3. Кабінету Міністрів України:

1) протягом 12 місяців з дня опублікування цього Закону подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;

2) протягом 18 місяців з дня опублікування цього Закону вжити заходів щодо прийняття та/або оновлення нормативних актів органів виконавчої влади, що випливає з цього Закону, забезпечивши набрання ними чинності одночасно з набранням чинності цим Законом.

30. Відповідні зміни до Закону України «Про судову експертизу» було внесено Законом України від 10.10.2024 №4017-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон №4017-ІХ), який набрав чинності 15.11.2024.

31. Надалі наказом Мін`юсту від 06.05.2025 №1224/5 Положення №301/5 визнано таким, що втратило чинність, натомість затверджено нове Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та Порядок розгляду Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів.

VІ. Позиція Верховного Суду

32. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Під час касаційного перегляду цієї справи Верховний Суд має вирішити питання щодо того, чи була ЦЕКК у період з 15.12.2023 до 15.11.2024 наділена повноваженнями здійснювати дисциплінарне провадження стосовно судових експертів на підставі Закону України «Про судову експертизу», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

34. Відповідаючи на питання, поставлене перед судом касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд керується таким.

35. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про адміністративну процедуру» передбачають, зокрема, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону, водночас адміністративні провадження, що перебували на розгляді адміністративного органу на день набрання чинності цим Законом, завершуються відповідно до його положень.

36. Отже, Закон України «Про адміністративну процедуру» не передбачав автоматичного припинення дії чинних нормативно-правових актів, у тому числі підзаконних, у сфері дисциплінарного провадження судових експертів та не встановлював, що до моменту приведення спеціального законодавства у відповідність адміністративні органи позбавляються можливості здійснювати свої повноваження.

37. Навпаки, пункти 3 і 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про адміністративну процедуру» свідчать про те, що законодавець прямо допустив подальше застосування чинного спеціального нормативно-правового регулювання в перехідний період після набрання чинності цим Законом до моменту формального приведення такого регулювання у відповідність з ним.

38. Отже, набрання чинності Законом України «Про адміністративну процедуру» не припинило дії положень Закону України «Про судову експертизу» та прийнятого на його виконання Положення №301/5 і не зумовило автоматичної втрати ЦЕКК відповідних повноважень. Сам по собі факт неприведення спеціального законодавства у відповідність із Законом України «Про адміністративну процедуру» у перехідний період не свідчить про відсутність у ЦЕКК компетенції здійснювати дисциплінарне провадження, за умови, що застосоване законодавство не суперечило принципам цього Закону.

39. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 пов`язував порушення процедури розгляду дисциплінарного провадження щодо нього, зокрема в частині відсутності у ЦЕКК дискреційних повноважень, із недотриманням принципу законності, закріпленого Законом України «Про адміністративну процедуру».

40. Відповідно до положень частин першої-третьої статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

40.1. Адміністративний орган застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом.

40.2. Здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:

1) дискреційне повноваження передбачено законом;

2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;

3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;

4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

41. Аналіз наведених положень свідчить, що принцип законності полягає, зокрема, у тому, що межі дискреційних повноважень адміністративного органу мають визначатися законом, а реалізація таких повноважень повинна здійснюватися в межах та у спосіб, установлених Конституцією України та законом.

42. Стаття 14 Закону України «Про судову експертизу», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначала підстави дисциплінарної відповідальності судових експертів, види дисциплінарних проступків і дисциплінарних стягнень, а також загальні засади притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності. Водночас ця норма прямо уповноважувала міністерства та інші державні органи, які здійснюють організаційно-управлінські функції щодо діяльності судових експертів, визначати порядок розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів.

43. Таким чином, законодавець безпосередньо визначив зміст і межі дискреційних повноважень адміністративного органу у сфері дисциплінарної відповідальності судових експертів і делегував визначення процедурних аспектів реалізації таких повноважень.

44. Водночас відсутність у Законі України «Про судову експертизу» прямої вказівки саме на ЦЕКК як орган, уповноважений розглядати дисциплінарні провадження, сама по собі не свідчить про відсутність законодавчого закріплення відповідних дискреційних повноважень.

45. За таких обставин положення статті 14 Закону України «Про судову експертизу» (у редакції до 15.11.2024) не суперечили закріпленому в Законі України «Про адміністративну процедуру» принципу законності, що спростовує доводи позивача в цій частині.

46. Крім того, Верховний Суд зауважує, що внесення змін до Закону України «Про судову експертизу» Законом №4017-ІХ та затвердження наказом Міністерства юстиції України від 06.05.2025 №1224/5 нового положення й окремого порядку дисциплінарного провадження свідчать не про створення нового органу чи наділення ЦЕКК новою компетенцією, а про приведення положень спеціального законодавства у відповідність до Закону України «Про адміністративну процедуру» та уточнення процедурних аспектів реалізації вже існуючих повноважень.

47. Інше тлумачення означало б фактичне припинення можливості притягнення судових експертів до дисциплінарної відповідальності після 15.12.2023 та до внесення змін Законом №4017-ІХ, незважаючи на те, що Закон України «Про судову експертизу» прямо передбачав існування такого виду відповідальності та необхідність функціонування механізму її реалізації.

48. Також безпідставним є твердження позивача про те, що ЦЕКК не була наділена повноваженнями щодо розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, оскільки Закон України «Про судову експертизу», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачав створення ЦЕКК лише з метою присвоєння або позбавлення кваліфікації судового експерта.

49. Так, відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про судову експертизу» порядок присвоєння кваліфікації судового експерта або позбавлення такої кваліфікації встановлюється Мін`юстом, а для реалізації цих повноважень при Мін`юсті створюється ЦЕКК. Однак наведена норма, на переконання Суду, не свідчить про виключний характер визначених у ній функцій ЦЕКК та не виключає можливості покладення на цей орган інших повноважень, зокрема, пов`язаних із розглядом питань щодо дисциплінарної відповідальності.

50. Крім того, безпідставними є посилання позивача на відсутність у Законі України «Про судову експертизу» визначеної мети діяльності ЦЕКК, усупереч вимог частини першої статті 10 та частини третьої статті 11 Закону України «Про адміністративну процедуру», оскільки у статті 14 Закону України «Про судову експертизу» законодавець визначив мету діяльності уповноваженого органу у сфері дисциплінарної відповідальності судових експертів - забезпечення розгляду питань дисциплінарної відповідальності та застосування передбачених законом заходів дисциплінарного впливу.

51. Щодо доводів позивача про те, що після 15.12.2023 ЦЕКК не мала права завершувати дисциплінарне провадження на підставі чинного на той момент Положення №301/5, Верховний Суд зазначає, що такий висновок не випливає ані зі змісту Закону України «Про адміністративну процедуру», ані з його Прикінцевих та перехідних положень, які, навпаки, допускають застосування чинного спеціального нормативно-правового регулювання у перехідний період до приведення його у відповідність із цим Законом.

52. За таких обставин саме по собі незастосування положень Закону України «Про адміністративну процедуру» під час триваючого дисциплінарного провадження, без доведення конкретного порушення прав позивача чи недотримання відповідачем передбачених цим Законом процедурних гарантій, не може бути самостійною та достатньою підставою для визнання спірного рішення протиправним.

53. Підсумовуючи, дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 було здійснене уповноваженим органом та на підставі чинного на той момент правового регулювання, яке не суперечило принципам Закону України «Про адміністративну процедуру», а тому доводи про відсутність у ЦЕКК відповідної компетенції не знайшли свого підтвердження.

54. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскарженій частині обґрунтованими та формулює такий висновок:

у правовідносинах щодо розгляду ЦЕКК питань дисциплінарної відповідальності судових експертів після набрання чинності Законом України «Про адміністративну процедуру» (15.12.2023) та до внесення відповідних змін Законом №4017-ІХ (15.11.2024) ЦЕКК не втратила повноважень щодо здійснення дисциплінарного провадження та продовжувала реалізовувати їх на підставі Закону України «Про судову експертизу» і прийнятого на його виконання Положення №301/5 у частині, що не суперечить принципам Закону України «Про адміністративну процедуру».

55. За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

56. За таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

57. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

58. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Кіріченко Тетяною Анатоліївною, залишити без задоволення.

2. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

В.М. Соколов