Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №560/17600/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року

м. Київ

справа №560/17600/24

адміністративне провадження № К/990/2215/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Уханенка С. А.,

суддів -Радишевської О.Р., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито,

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року (головуючий суддя - Капустинський М.М., судді: Шидловський В.Б., Сапальова Т.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, заявник), в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування на невиплати їй, як дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , грошової компенсації за невикористані ним календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій (за 14 днів 2024 року); одноразової грошової допомоги при виключенні зі списків особового складу у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 28 повних календарних місяців військової служби; грошового забезпечення за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові види грошового забезпечення, грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку, одноразова грошова допомога на оздоровлення, індексація грошового забезпечення, грошова допомога для вирішення соціально-побутових питань), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року на відповідний тарифні коефіцієнти, згідно з додатками 1 та 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 « Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити їй указані види грошового забезпечення, що належали до виплати померлому військовослужбовцю ОСОБА_2 .

2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 , як дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 14 днів 2024 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 14 днів 2024 року. В іншій частині позову відмовлено.

3. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 25 вересня 2025 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» уперше подала апеляційну скаргу, до якої додала клопотання про відстрочення сплати судового збору.

4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху, а заявнику надано десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом надання оригіналу документу про оплату судового збору.

4.1. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу суду від 26 вересня 2025 року доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 26 вересня 2025 року о 20:20.

5. 30 вересня 2025 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала клопотання про продовження процесуального строку, обґрунтовану тим, що у Міністерстві оборони України триває робота з пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», а відповідні бюджетні асигнування ще не надійшли, що об`єктивно унеможливлює виконання вимог ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року. Відповідач також повідомив, що бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони держави у зв`язку із збройною агресією росії на території України, а процедура надходження коштів для оплати судового збору є ускладненою та потребує додаткового часу для отримання відповідного фінансування.

5.1. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги у справі №560/17600/24 протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

5.2. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу суду від 30 вересня 2025 року доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 30 вересня 2025 року о 15:49.

6. 03 жовтня 2025 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» повторно надіслала клопотання про продовження процесуального строку, обґрунтовану такими ж підставами, що були указані у попередньому клопотанні від 30 вересня 2025 року.

7. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку, а апеляційну скаргу повернуто відповідачу з підстав неусунення ним недоліків скарги.

7.1. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу суду від 06 жовтня 2025 року доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 07 жовтня 2025 року о 00:30.

8. 26 грудня 2025 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» повторно надіслала апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року, в якій також просила відстрочити сплату судового збору, одночасно надавши до цієї скарги платіжне доручення від 23 грудня 2025 року № 2494 про оплату судового збору у розмірі 1453,44 грн.

9. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху, а заявнику установлено строк для усунення указаних недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку, із зазначенням інших поважних причин для його поновлення та з наданням доказів, що підтверджують такі обставини.

10. Згідно з довідкою про доставку електронного листа вищевказана ухвала надіслана військовій частині НОМЕР_1 до її електронного кабінету 07 січня 2026 року о 12:50.

11. 08 січня 2026 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку обґрунтоване тим, що на дату подання апеляційної скарги у військової частини НОМЕР_1 були відсутні кошти на оплату судового збору, тому з метою дотримання строків скаргу було подано без його сплати. Водночас помічником командира частини з правової допомоги 12 вересня 2025 року було подано рапорт про виділення коштів на такі витрати. На підставі цього рапорту фінансово-економічною частиною військової частини НОМЕР_1 подано через військову частину НОМЕР_2 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України заявку-розрахунок на призначення та фінансування видатків за подання апеляційної скарги у цій справі, проте станом на 30 вересня 2025 року відповідні бюджетні асигнування не надійшли. Указані обставини об`єктивно унеможливили виконання вимог ухвали суду про залишення скарги без руху, у зв`язку з чим військова частина НОМЕР_3 неодноразово зверталася до суду апеляційної інстанції із клопотаннями про відстрочення сплати судового збору та продовження строків на усунення недоліків скарги, проте ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні таких клопотань, а первісну апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 повернуто. Лише 23 грудня 2025 року було сплачено судовий збір, у зв`язку з чим усунуто обставини, що унеможливили сплату судового збору на дату подання апеляційної скарги. Указані обставини військова частина НОМЕР_1 вважала непереборними та об`єктивними причинами для поновлення пропущеного строку.

12. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року визнано неповажними, указані причини пропуску строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року.

13. Предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

14. 14 січня 2026 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржене судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

15. Скаргу обґрунтовано тим, що ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено за неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення цього спору, оскільки судом не взято до уваги доводи відповідача про те, що вперше апеляційну скаргу було подано вчасно, проте ухвалою суду її залишено без руху через несплату судового збору. Заявник зауважує, що ним було вжито всіх можливих заходів з метою сплати судового збору.

15.1. У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 указує на те, що Сьомий апеляційний адміністративний суд фактично застосував формальний підхід, не дослідивши причинно-наслідковий зв`язок між воєнним станом, бюджетними обмеженнями й неможливістю своєчасної сплати судового збору, а при постановленні оскарженої ухвали допустив порушення принципу змагальності та обов`язку суду дослідити всі доводи (статті 6, 9, 13, 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)) та надані відповідачем документи (рапорти, заявки, факти сплати після надходження коштів).

15.2. Заявник наголошує, що суд апеляційної інстанції не врахував, що пропуск строку стався за незалежних від сторони причин і те, що після їхнього усунення, відповідач негайно вчинив дію (сплатив збір і повторно подав апеляційну скаргу). Отже, Сьомий апеляційний адміністративний суд, на думку військової частини НОМЕР_1 , фактично позбавив її права на апеляційний перегляд рішення, не дослідивши об`єктивні причини пропуску строку, що суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та не відповідає практиці Верховного Суду, так як суди мають обґрунтовувати підстави відмови у поновленні строку.

15.3. У касаційній скарзі заявник указує, що процесуальний строк об`єктивно пропущено з поважних причин, оскільки в Україні триває воєнний стан, військова частина є розпорядником коштів нижчого рівня, який не має власного рахунку в Казначействі та діє в межах виділених асигнувань. Водночас фінансова ситуація в Збройних силах України перебуває в тяжкому стані і, як наслідок цього, оплата судового збору не була проведена вчасно.

16. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 17 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

17. Підставою відкриття касаційного провадження є необхідність перевірки правильності застосування судами норм процесуального права, зокрема, положень пункту 4 частини першої статті 299 КАС України щодо обґрунтованості підстав, за яких відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

18. Ухвалу про відкриття касаційного провадження від 17 лютого 2026 року направлено учасникам справи через підсистему «Електроний суд» та засобами поштового зв`язку, проте відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надійшов.

ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

19. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.

20. Статтею 295 КАС України встановлено загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження.

21. За приписами частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

22. Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

22.1. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

23. За правилами пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

24. Як убачається із матеріалів справи, 27 серпня 2025 року Хмельницьким окружним адміністративним судом розглянуто справу за правилами спрощеного позовного провадження. Копію указаного судового рішення в електронному вигляді надіслано військовій частині НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» та доставлено до її електронного кабінету 27 серпня 2025 року 22:03, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та не заперечується відповідачем.

24.1. Уперше до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 27 серпня 2025 року заявник звернувся 25 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд». Проте ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року указану скаргу залишено без руху через несплату судового збору та надано строк для усунення указаного недоліку.

Надалі указаний процесуальний строк, установлений для усунення недоліків, продовжено судом ухвалою від 30 вересня 2025 року, згідно із клопотанням відповідача. Проте недоліки скарги військовою частиною НОМЕР_1 усунуто так і не було, у зв`язку з чим 06 жовтня 2025 року скаргу було повернуто особі, яка її подала.

25. Документи, що свідчать про вчинення військовою частиною НОМЕР_1 дій, спрямованих на усунення недоліків первісної апеляційної скарги шляхом сплати судового збору або інших дій, вчинених на виконання приписів ухвали від 26 вересня 2025 року, у матеріалах справи відсутні, а заяви про продовження процесуального строку та відстрочення сплати судового збору відповідач обґрунтовував виключно загальними доводами про відсутність коштів, з посиланням на лист- роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04 листопада 2024 року № 220/13/9088 з приводу пошуку додаткового фінансового ресурсу.

26. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року надіслано військовою частиною НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» в електронному вигляді та доставлено до її електронного кабінету 07 жовтня 2025 року 00:30, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та не заперечується відповідачем.

27. Повторно апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 27 серпня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 подано 26 грудня 2025 року, до якої вже додано платіжну інструкцію про сплату судового збору від 23 грудня 2025 року № 2494.

28. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Перевіряючи аргументи військової частини НОМЕР_1 щодо наявності перешкод у сплаті судового збору, як поважну причину для поновлення процесуального строку, суд апеляційної інстанції, з посиланням правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 640/3393/19, слушно зауважив, що в ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

29. Відповідаючи на аргументи заявника касаційної скарги, Верховний Суд підкреслює, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання відповідачем своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

30. Верховний Суд зауважує, що зміст оскарженої ухвали спростовує аргументи військової частини НОМЕР_1 про порушення Сьомим апеляційним адміністративним судом принципу змагальності, з посиланням на недослідження судом усіх доводів відповідача та наданих ним документів, оскільки матеріали справи не містять указаних у касаційній скарзі документів (рапорти, заявки) і в додатках апеляційних скарг і клопотань про відстрочення сплати судового збору такі докази також не указано. Тобто аргументи військової частини НОМЕР_1 зводились до посилань на лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04 листопада 20247 року № 220/13/9088 щодо змісту якого Верховний Суд вже неодноразово висловлювався та відхиляв його, як доказ, оскільки в цьому листі було лише указано про вирішення питання щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», а не оплати судового збору.

31. Верховний Суд ураховує, що військова частина НОМЕР_1 бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, проте зауважує, що обов`язок сплати судового збору під час подання апеляційної скарги встановлений законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу, без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права. Проте, отримавши 30 вересня 2025 року ухвалу про повернення первісної апеляційної скарги, військова частина НОМЕР_1 не надала жодного доказу, що свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на швидке та без зволікання усунення недоліків скарги в частині оплати судового збору до грудня 2025 року. Навпаки така бездіяльність військової частини НОМЕР_1 свідчить про пасивність відповідача і формальне використання права на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили.

32. Верховний Суд відхиляє аргументи військової частини НОМЕР_1 про позбавлення її права на апеляційний перегляд рішення, з посиланням на статтю 6 Конвенції та практику ЄСПЛ, оскільки практика ЄСПЛ стосується осіб, яким держава зобов`язана забезпечити дотримання певних гарантій, а положення Конвенції спрямовані саме на захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб від протиправних дій з боку держави. Тому загальні посилання військової частини НОМЕР_1 на статтю 6 Конвенції та висновки ЄСПЛ, за відсутності належної аргументації, є формальними, з огляду на те, що заявник є державним органом влади, який у цих правовідносинах діє від імені держави і чий статус є превалюючим у будь-яких правовідносинах із іншими особами.

33. Суд також звертає увагу, що повернення попередньої апеляційної скарги не позбавляють учасника спору права повторного звернення до апеляційного суду, проте не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги, без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

34. Виходячи з викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неповажність зазначених військовою частиною НОМЕР_1 причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, що відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

35. Отже, підстави для скасування ухвали суду апеляційної інстанції відсутні.

36. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

37. За таких обставин, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139,140 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року залишити без змін.

4. Судові витрати не розподіляються.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.А. Уханенко

Судді: О.Р. Радишевська

В.М. Соколов