Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №300/6220/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/6220/24 пров. № А/857/3625/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Глушка І.В., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі № 300/6220/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії

суддя в 1-й інстанції – Тимощук О.Л.,

час ухвалення рішення – не визначено,

місце ухвалення рішення – м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду із позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі – відповідач), в якому з уточненням позовних вимог просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів внаслідок порушення термінів виплати частини грошового забезпечення у вигляді грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у сумі 41 253,61 гривень;

- зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів внаслідок порушення термінів виплати частини грошового забезпечення у вигляді грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в сумі 41 253,61 гривень.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі № 300/6220/24 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач наполягає на тому, що грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки є доходом в розумінні статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів виходить з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки носить разовий характер, а тому порушення строків її виплати не тягне компенсацію втрати частини доходів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (по особовому складу) від 15.04.2020 № 101 о/с, позивач, старший оперуповноважений 4-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Донецькій області з 22.04.2020 звільнений із служби в поліції (за власним бажанням) відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі № 300/3259/23:

- визнано протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 та 2018 роки, додаткової оплачуваної відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки як учаснику бойових дій в загальній кількості 88 днів;

- зобов`язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015 та 2018 роки у кількості 3 (три) доби та 15 (п`ятнадцять) діб відповідно, додаткової оплачуваної відпустки за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки як учаснику бойових дій у кількості 70 (сімдесят) діб, що в загальній кількості становить 88 (вісімдесят вісім) днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.

Рішення набрало законної сили 29.05.2024.

На виконання цього рішення, Департамент стратегічних розслідувань 31.07.2024 виплатив позивачу компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 41253,61 гривень.

Представник позивача 04.08.2024 направив на адресу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України заяву про здійснення компенсації втрати частини доходів внаслідок порушення термінів виплати частини грошового забезпечення.

Оскільки, відповідач не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів, позивач звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності відповідача протиправною.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) передбачено те, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За змістом статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 даного Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктами 2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Системний аналіз цих положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19.

Апеляційний суд встановив те, що відповідач виплатив позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2016-2020 в сумі 41253,61 грн. - 31.07.2024, водночас позивач звільнений з військової служби 22.04.2020.

Тобто, відповідач порушив строки виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Водночас, суд звертає увагу, що за змістом частини 1 статті 83 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі - КЗпП України) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

З аналізу наведених вище норм видно, що компенсація за невикористані дні відпусток, не нараховуються систематично щомісяця, а виплачується працівнику, зокрема, у разі його звільнення.

Отже, компенсація за невикористані дні відпустки носить разовий характер.

Тому апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів внаслідок порушення термінів виплати компенсації за невикористані дні відпустки, оскільки така носить разовий характер, і не відповідає вимогам статті 2 Закону № 2050-ІІІ.

Підводячи підсумок наведеного вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення, вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі № 300/6220/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

Т. В. Онишкевич