Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №140/212/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/212/25 пров. № А/857/19562/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Носа С.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Волинської митниці,

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року (суддя – Шепелюк В.Л., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Луцьк, дата складання повного рішення – не зазначена),

в адміністративній справі №140/212/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодімсервіс» до Волинської митниці,

про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

У січні 2025 року позивач ТзОВ «Автодімсервіс» звернувся в суд із адміністративним позовом до Волинської митниці (далі – відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасування рішення від 10.07.2024 №UA205140/2024/000190/2 про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці від 10.07.2024 №UA205140/2024/000190/2 про коригування митної вартості товарів. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодімсервіс» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без належної юридичної оцінки доказів митниці, неповним з`ясуванням обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: декларація країни відправлення 24ITQYG1T0086980E9 від 27.06.2024 видана в країні Італія. Згідно МД (графа 15) країною відправлення є Польща, декларація країни відправлення Польщі не подана до митного оформлення. Також, невідомо якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту, зокрема з Італії. Відповідно до п.4.1. контракту від 22.06.2018 № 22/06/18 передбачена 100 % оплата, банківський платіжний документ не подано до митного оформлення. Прайс лист від 25.06.2024 №б/н виданий виключно саме для POL-CEL Sp.z o.o., проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу. Заявлені умови поставки FCA передбачають, що покупець повинен оплатити вартість перевезення та навантажувально-розвантажувальні роботи. Відомостей про вартість навантаження/розвантаження не надано. Зазначає апелянт, що саме під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість і встановлено вищевказані розбіжності, які, із врахуванням спрацювання системи АСАУР, стали визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності. На пропозицію надати додаткові документи декларант надав документи, які містять відомості про діяльність підприємства за попередні періоди та не стосуються партії товарів, поданих до митного оформлення. Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. Вказує апелянт, що декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД типу ІМ40ДЕ № 24UA205140043975U9 від 10.07.2024 року з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України. Тому, вважає апелянт, що рішення від 10.07.2024 №UA205140/2024/000190/2 про коригування митної вартості товарів прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, а тому є законним і обгрунтованим.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 року у справі №140/212/25 скасувати та прийняти постанову, якою у позові відмовити повністю.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

22.06.2018 між ТзОВ Автодімсервіс (покупець) та ERA S.r.l. - Socio Unico (продавець) було укладено контракт №22/06/18 (далі - контракт), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця автомобільні запчастини (далі - товар) за найменуванням, асортиментом (номенклатурою), ціною і в кількості, узгодженій сторонами. Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього узгоджену сторонами ціну.

09.07.2024 до відділу митного оформлення №1 митного поста Луцьк Волинської митниці для проведення митного оформлення партії товару в режимі імпорту (85 товарних позицій) торгівельної марки ERA, декларантом ПП СІА-БРОК було подано митну декларацію ІМ 40ДЕ №24UA205140043661U6 (том 1, а. с. 25-40).

Для підтвердження заявленої митної вартості разом з вказаною митною декларацією декларантом було подано: контракт №22/06/18 від 22.06.2018 р.; додаткові угоди до контракту №1 від 18.06.2020, №2 від 11.07.2022; декларацію про походження товару VEND_EX_24000654 від 25.06.2024; автотранспортну накладну (CMR) 710125 від 08.07.2024; рахунок-фактуру (інвойс) VEND_EX_24000654 від 25.06.2024; прайс - лист виробника товару від 25.06.2024; довідку про транспортні витрати №13 від 08.07.2024; рахунок-фактуру №СФ-0000024 від 08.07.2024; договір №1/27032023 на перевезення вантажу від 27.03.2023; заявку на перевезення вантажу №05/07/24 від 04.07.2024; договір про надання послуг митного брокера №75 від 25.05.2012, копію митної декларації країни відправлення 24ITQYG1T0086980E9 від 27.06.2024 (том 1, а. с. 41-84).

Заявлена позивачем загальна митна вартість товару була визначена за основним методом у розмірі 1798079,8 грн., до її складових включено (крім фактурної вартості) ще вартість транспортування товару в сумі 3172 грн.

09.07.2024 р. за наслідком розгляду вищевказаних документів відповідачем направлено електронне повідомлення про те, подані декларантом до митного оформлення товару за митною декларацією №UА205140/2024/043661 документи містять розбіжності, зокрема: декларація країни відправлення 24ITQYG1T0086980E9 від 27.06.2024 видана в країні Італія. Згідно МД (графа 15) країною відправлення є Польща, декларація країни відправлення Польщі не подана до митного оформлення. Також, невідомо якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту, зокрема з Італії. Відповідно до п.4.1. контракту від 22.06.2018 № 22/06/18 передбачена 100 % оплата, банківський платіжний документ не подано до митного оформлення. Прайс - лист від 25.06.2024 №б/н виданий виключно саме для РОL-СЕL Sр.z о.о., проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу. Заявлені умови поставки FСА передбачають, що покупець повинен оплатити вартість перевезення та навантажувально-розвантажувальні роботи. Відомостей про вартість навантаження/розвантаження не надано. Згідно ст.54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності позивачу необхідно згідно статей 53, 54 МКУ в 10-ти денний термін надати такі документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. 5) платіжні документи 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) декларацію країни відправлення Польща.

На електронне повідомлення митниці позивач листом від 10.07.2024 №1 надав документи: 1. Видаткові накладні по оцінюваних товарах. 2. Картки рахунку 281 по товарах, зазначених у інвойсах. Також позивач повідомив, що згідно довідки про транспортні витрати №13 від 08.07.2024 року вантажно-розвантажувальні роботи входять у вартість перевезення відповідно до розбивки.

10.07.2024 Волинською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000190/2 (том 1, а. с. 139).

Цим рішенням було відмовлено у визнанні митної вартості товарів №№9, 10 та визначено митну вартість цих товарів за резервним методом згідно зі статтею 64 МКУ, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби. Заявлену митну вартість решти товару (83 товарні позиції) відповідач визнав і не коригував. Рівень визначеної відповідачем у вказаний спосіб митної вартості становив: товару №9 6,88 дол.США/кг за МД №UA100320/2024/419804 від 13.06.2024; товару №10 4,23 дол.США/кг за МД №UA205140/2024/20312 від 05.03.2024. Митницею за основу для коригування митної вартості товару №9 взято вартість подібного товару «Гальма, гальмові системи з підсилювачами та їх частини до т/з: Гальмівні колодки барабанні арт.... Країна виробництва CN Торговельна марка Nipparts Виробник ERA Srl.», з врахуванням обсягу партії (54,46 кг), ввезеного з врахуванням умов поставки (FCA) та згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) стороною якого є виробник товарів. Митницею за основу для коригування митної вартості товару №10 взято вартість подібного товару «Запасні частини для легкових автомобілів, нові: - Гальмiвнi диски, арт. Торгівельна марка: NIPPARTS; Виробник: ERA S.r.l, CN..», з врахуванням обсягу партії (2038 кг), ввезеного даним одержувачем з врахуванням умов поставки (FCA) та згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) стороною якого є виробник товарів та скориговано самостійно декларантом.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості, декларант 10.07.2024 подав нову митну декларацію №24UA205140043975U9, за якою товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів та прийняття оскаржуваного рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

З матеріалів справи видно, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом декларант подав разом із митною декларацією: контракт №22/06/18 від 22.06.2018 р.; додаткові угоди до контракту №1 від 18.06.2020, №2 від 11.07.2022; декларацію про походження товару VEND_EX_24000654 від 25.06.2024; автотранспортну накладну (CMR) 710125 від 08.07.2024; рахунок-фактуру (інвойс) VEND_EX_24000654 від 25.06.2024; прайс - лист виробника товару від 25.06.2024; довідку про транспортні витрати №13 від 08.07.2024; рахунок-фактуру №СФ-0000024 від 08.07.2024; договір №1/27032023 на перевезення вантажу від 27.03.2023; заявку на перевезення вантажу №05/07/24 від 04.07.2024; договір про надання послуг митного брокера №75 від 25.05.2012, копію митної декларації країни відправлення 24ITQYG1T0086980E9 від 27.06.2024 (том 1, а. с. 41-84).

Також додатково були подані видаткові накладні по оцінюваних товарах та картки рахунку 281 по товарах, зазначених у інвойсах.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар №9, №10 та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом №22/06/18 від 22.06.2018 та додатковими угодами до нього визначено предмет та умови поставки, основні зобов`язання продавця та покупця.

Також відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) VEND_EX_24000654 від 25.06.2024 загальна вартість товару становить 40721,08 євро з врахуванням витрат на транспортування. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну.

Щодо посилання відповідача на те, що декларація країни відправлення 24ITQYG1T0086980E9 від 27.06.2024 видана в країні Італія, згідно МД (графа 15) країною відправлення є Польща, декларація країни відправлення Польщі не подана до митного оформлення, то судом першої інстанції вірно зазначено, що за загальним правилом, визначеним частини 2 статті 53 МК України, декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару, а може підтверджувати таку вартість лише в випадках, визначених в частині 3 статті 53 МК України.

Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що невідомо якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування придбаного товару в країні експорту, зокрема з Італії, то судом першої інстанції вірно враховано зміст правил Інкотермс 2010, відповідно до яких при поставці на умовах FСА продавець доставить товар вказаному покупцем перевізнику до названого місця, в свою чергу покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця.

Враховуючи вищенаведене, а також умови контракту та інвойса VEND_EX_24000654 від 25.06.2024 р., згідно з якими товар поставлявся нам на умовах FCA Chelm, то перевезення від м. Хелм до м. Луцьк здійснювалось за рахунок позивача, що підтверджено матеріалами справи.

При цьому, транспортна накладна (CMR) використовується при міжнародних вантажних перевезеннях автомобільним транспортом та виписується для підтвердження укладення договору перевезення, який визначає відповідальність відправника, перевізника та одержувача товару. Така накладна не містить даних, які могли вплинути на митну вартість товару, а вартість транспортування, яка враховується у складі митної вартості товару, підтверджена попередньо вказаними документами, наданими позивачем до митного оформлення.

Щодо доводів відповідача про те, що прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу, то судом першої інстанції вірно зазначено, що наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Крім цього, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №460/2674/20.

Зі змісту прайс-листа від 25.06.2024 р. №б/н видно, що він містить ціни на весь доступний асортимент продавця (4197 артикулів), а також відображає ціни на товар згідно умов поставки FCA Chelm (Інкотермс - 2010).

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що згідно з умовами контракту ціна товару включає в себе вартість його пакування, маркування та завантаження на транспортний засіб покупця (п.2.3. Контракту), а тому є безпідставним твердження відповідача про те, що відомостей про вартість навантаження/розвантаження позивачем не надано.

Окрім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем лише стосовно коригування митної вартості товару №9, №10, тобто, стосовно 2 товарних позицій із 85, хоч їх оформлення здійснювалося позивачем за тими ж самими документами.

Колегія суддів додатково вказує на те, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс).

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Крім цього, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Доводи апеляційної скарги відповідача таких висновків суду не спростовують.

Отже, на підставі з`ясованих у справі обставин суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, діяв не на підставі чинного законодавства, а рішення від 10.07.2024 №UA205140/2024/000190/2 про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу Волинської митниці – залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року в адміністративній справі №140/212/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодімсервіс» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

С. П. Нос