Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №260/615/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/615/26 пров. № А/857/19666/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гінди О. М.

Заверухи О. Б.

за участю секретаря судового засідання: Рибачука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі №260/615/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області третя особа: Закарпатська митниця про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

головуючий суддя першої інстанції – Скраль Т.В., час ухвалення - 12.24 год.,

місце ухвалення – м. Ужгород, дата складання повного тексту – 12.03.2026

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Закарпатська митниця ДФС, якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо: не зняття та подальшого утримання арештів мого майна, накладених у межах виконавчого провадження № 51048274; 2) зобов`язати Мукачівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) усунути порушення моїх прав шляхом зняття всіх арештів, накладених на майно ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження № 51048274, з винесенням відповідних постанов та направленням їх до всіх органів і установ, яким раніше були надіслані постанови про арешт; 3) зобов`язати Мукачівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) письмово повідомити мене про виконання рішення суду та надати копії постанов про зняття арештів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з відомостями з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, у Мукачівському районному відділі ДВС перебувало виконавче провадження №51048274, відкрите 10.05.2016 року на підставі постанови №0218/30506/16 виданої 24.02.2016 Закарпатською митницею ДФС про стягнення з позивача 3400 грн. штрафу. У межах цього провадження державним виконавцем було накладено арешти на все рухоме та нерухоме майно. 26.06.2017 року вказане виконавче провадження було завершене, а виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання. Повторно даний виконавчий документ до виконання не пред`являвся. Разом з тим арешти, накладені у 2016 році в межах виконавчого провадження № 51048274, продовжують існувати у реєстрах, чим фактично блокують право позивача вільно розпоряджатися майном. З метою з`ясування ситуації та зняття необґрунтованих обмежень позивач звернувся до відповідача із заявою від 03.11.2025року, у якій, зокрема, просив: зняти арешти, накладені відповідачем у різних виконавчих провадженнях, в тому числі в межах ВП № 51048274. Відповіддю від 23.01.2026 року відповідач запропонував сплатити заборгованість для зняття арешту, незважаючи на те, що жодного відкритого виконавчого провадження не існує. Зазначена вимога є незаконною, оскільки виконавчий документ не може бути пред`явлений до примусового виконання у зв`язку зі спливом строків, визначених законом, а отже відсутні правові підстави для подальшого застосування заходів примусового виконання, зокрема арешту майна, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо його не зняття.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.11.2025 року щодо зняття арешту з майна, накладеного у межах виконавчого провадження № 51048274. Зобов`язано відповідача - Мукачівський районний відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції України відновити матеріали виконавчого провадження № 51048274. Зобов`язано Мукачівський районний відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.11.2025 року та прийняти рішення за результатами розгляду такої заяви. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 665,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції правильно досліджено питання, яке було предметом позову, щодо зняття арешту з майна та встановлено правильний висновок про відсутність підстав для зняття арешту та відсутності бездіяльності відділу.

Зауважує, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, але підстав для виходу за межі позовних вимог на момент розгляду справи не було, оскільки позивач не заявляв про порушення його прав щодо розгляду заяви.

Заява від 03.11.2025 року не могла бути розглянута, оскільки Мукачівський відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано- Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не отримував дану заяву у листопаді 2025, оскільки вона була надіслана на електронну пошту яка на теперішній час не існує, і у відповідача не має до неї доступу. Проте. заява фактично розглянута 16.01.2026 року, оскільки надійшла на електронну адресу відділу 29.12.2025 року та 21.01.2026 року Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області. Питання щодо розгляду даних заяв, судом не досліджувалося, (сторони були позбавлені можливості надати докази), а тому суд дійшов до хибного висновку про нерозгляд заяви позивача.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Позивач правом подання відзиву не скористався.

Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання, про що свідчать довідки про доставку повістки - повідомлення в електронний кабінет.

Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.7 ст. 287 КАС України).

З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що згідно з відомостями з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, у Мукачівському районному відділі ДВС перебувало виконавче провадження №51048274, відкрите 10.05.2016 року на підставі постанови №0218/30506/16 виданої 24.02.2016 Закарпатською митницею ДФС про стягнення з ОСОБА_1 3400 грн. штрафу.

17 травня 2016 року у межах цього провадження державним виконавцем Мукачівського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції Кохан П.І. при примусовому виконанні керуючись ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено:

1. Накласти арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах звернення стягнення 3400 грн.

2. Заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми стягнення боргу було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно.

26 червня 2017 року згідно Постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, встановлено, що транспортний засіб боржника не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку, керуючись п.7 ч. 1 ст. 37 закону України «Про виконавче провадження» постановлено виконавчий документ Закарпатської митниці ДФС повернути стягувачу.

03 листопада 2025 року позивач звернувся до Мукачівського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арештів у зв`язку зі спливом строків, визначених законом, у якій, зокрема, просив: зняти арешти, накладені відповідачем у різних виконавчих провадженнях, в тому числі в межах ВП № 51048274. Відповідь просив направити виключено на його електронну адресу.

21 січня 2026 року Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на звернення №б/н від 03.12.2025 року повідомило позивача, що згідно відповіді Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебували виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 , в тому числі і виконавче провадження №51048274. При цьому, постанова №0218/30506/16 видана 24.02.2016 року Закарпатською митницею ДФС про стягнення з ОСОБА_1 3400, 00 грн штрафу. Зазначений виконавчий документ перебував на виконанні у відділі неодноразово АСВП №54614237, АСВП №56184856, АСВП №51048274. Запропоновано сплатити заборгованість для зняття арешту.

Позивач, вказуючи на бездіяльність виконавчої служби за виконавчим провадженням № 51048274, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що знищення виконавчого провадження, відсутність підстав для зняття арешту на момент повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та водночас наявність накладеного арешту на майно позивача у межах виконавчого провадження № 51048274 майже десять років свідчать про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Крім ефективним способом захисту в даному випадку, який реально відновить порушене право позивача та усунить наслідки правопорушення буде визнання протиправними дій Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.11.2025 року щодо зняття арешту з майна, накладеного у межах виконавчого провадження № 51048274 та зобов`язанням відповідача - Мукачівський районний відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції України відновити матеріали виконавчого провадження № 51048274, та повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 03.11.2025 року з прийняттям мотивованого рішення за результатами розгляду такої заяви.

Апеляційний суд вважає вірними висновки суд першої інстанції з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого документу виданого Закарпатської митницею ДФС 24.02.2016 року № 0218/30506/16, пред`явлення його до виконання та накладення арешту на майно боржника були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 51048274, повернута Закарпатській митниці ДФС 26.06.2017 р. на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 чинного Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 37 цього Закону ( в редакції чинній станом на день повернення виконавчого документа), виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Відповідно до ч. 3 ст.37 цього ж Закону, у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа ( п.1 ); стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення ( п. 3 ); запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру ( п.11 ).

Наслідки закінчення виконавчого провадження визначені ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вказаної норми, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом ( ч. 1 ст. 40 Закону ).

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна ( ч. 2 ст. 40 цього ж Закону).

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», яка має є у даному випадку, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на наступне. Позивач 03 листопада 2025 року звернувся до Мукачівського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою, у якій просив зняти арешт у зв`язку зі спливом строків, визначених законом, в тому числі в межах ВП № 51048274. Позивач стверджував, що з дати винесення постанов минуло понад десять років, що свідчить про сплив встановлених законом строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, а тому відсутні правові підстави для подальшого збереження арештів.

21 січня 2026 року Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на звернення №б/н від 03.12.2025 року повідомило ОСОБА_1 , що згідно відповіді Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебували виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 , в тому числі і виконавче провадження №51048274. При цьому, постанова №0218/30506/16 видана 24.02.2016 року Закарпатською митницею ДФС про стягнення з ОСОБА_1 3400, 00 грн штрафу. Зазначений виконавчий документ перебував на виконанні у відділі неодноразово АСВП №54614237, АСВП №56184856, АСВП №51048274. Запропоновано сплатити заборгованість для зняття арешту.

Як уже зазначалось вище, Постанова про повернення виконавчого документу стягувачу - винесена 26 червня 2017 року ВП № 51048274 на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» - транспортний засіб боржника не виявлений протягом року з дня оголошення.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень.

Ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (виконавчих документів) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 16 розділу VІІІ вказаної Інструкції, у разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

Відповідач у відзиві вказав, що матеріали виконавчого провадження надати не можуть, оскільки згідно правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби виконавче провадження знищено.

Отже, отримавши заяву позивача про скасування арештів, накладених у межах знищеного виконавчого провадження, відповідач повинен був вжити заходів з відновлення матеріалів виконавчого провадження, за результатами їх розгляду встановити конкретні підстави завершення цього провадження (проваджень) та після цього прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 .

Таким чином, апеляційний суд висновує, що ураховуючи обставини справи, зокрема знищення виконавчого провадження, відсутність підстав для зняття арешту на момент повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та водночас наявність накладеного арешту на майно позивача у межах виконавчого провадження № 51048274 майже десять років та умову зняти вказаний арешт у випадку сплати заборгованості, ураховуючи повернення виконавчого документу та знищення виконавчого провадження, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень ( ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону та забезпечує ефективний захист прав, свобод та інтересів.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту в даному випадку, який реально відновить порушене право позивача та усунить наслідки правопорушення буде визнання протиправними дій Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.11.2025 року щодо зняття арешту з майна, накладеного у межах виконавчого провадження № 51048274 та зобов`язанням відповідача - Мукачівський районний відділ державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції України відновити матеріали виконавчого провадження № 51048274, та повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 03.11.2025 року з прийняттям мотивованого рішення за результатами розгляду такої заяви.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Мукачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі №260/615/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха

Повний текст постанови складений та підписаний 11.06.2026.