Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №346/6531/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 346/6531/25 пров. № А/857/19694/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гінди О. М.

Заверухи О. Б.

за участю секретаря судового засідання: Рибачука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2026 року у справі № 346/6531/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про скасування постанови,

головуючий суддя першої інстанції –Татарінова О.А., час ухвалення 13:15 -год.,

місце ухвалення – м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту – 20.03.2026

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 грудня 2025 року поліцейським 2 взводу 2 роти батальйону УПП в Івано - Франківській області сержантом поліції Цахній Денисом Миколайовичем відносно ОСОБА_1 було складено постанову серії ЕНА №6281489 за порушення ч. 2 ст.126 КУпАП.

Позивач не погоджується із оскаржуваною постановою, вважає, її незаконною, адже він не керував транспортним засобом, що фігурує у матеріалах справи, а тому, постанова про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню. Так, із пояснень Позивача, 05 грудня 2025 року, орієнтовно о 03:35 год. один із працівників патрульної поліції підійшов до транспортного засобу «RENAULT MEGANE» д.н.з. « НОМЕР_1 », в якому, перебував ОСОБА_1 . Під час комунікації із Королем М.Ю., один із патрульних спершу запитав у Позивача чи може той пред`явити чинний страховий поліс та посвідчення водія. Однак, їхні вимоги були незаконними, адже ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.

Таким чином, інспектор, який склав постанову, належним чином не з`ясував всіх обстави встановлених в ст.280 КУпАП, які мають значення для вирішення справи, дійшов передчасного висновку про наявність в діях Позивача ознак адміністративного правопорушення та безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності.

Просить суд скасувати постанову серії ЕНА №6281489 від 05 грудня 2025 року поліцейським 2 взводу 2 роти батальйону УПП в Івано-Франківській області сержантом поліції Цахій Денисом Миколайовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2026 року у справі № 346/6531/25 адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, під час розгляду справи судом не повно з`ясовано усі обставини справи, не надано вірної оцінки обставинам справи та судове рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування обставин, що мають суттєве значення.

Покликаючись на обставини справи, апелянт зазначає, що сам по собі факт перебування особи на місці водія у момент підходу працівників поліції не є беззаперечним доказом того, що саме ця особа здійснювала керування транспортним засобом під час його руху. Відеозапис фіксує лише певний стан речей у конкретний момент часу — вже після зупинки автомобіля, однак не містить відомостей щодо того, хто саме виконував функції водія безпосередньо під час руху транспортного засобу. Ігнорування цієї обставини призвело до того, що суд фактично зробив припущення, яке було покладене в основу рішення.

Твердження суду про те, що ОСОБА_1 нібито «не заперечував факт керування транспортним засобом», є вирваним із контексту та таким, що не відповідає сукупності доказів у справі. Будь-які пояснення, які працівники поліції могли суб`єктивно сприйняти або інтерпретувати як визнання факту керування, не можуть автоматично вважатися належним, допустимим та достатнім доказом вини, особливо у випадку, коли вони прямо суперечать іншим доказам, зокрема показанням свідків та об`єктивним даним відеофіксації. Сам по собі факт відсутності заперечень на місці події не може розцінюватися як безумовне підтвердження вини, оскільки така поведінка може бути зумовлена психологічним тиском, стресовою ситуацією та специфікою спілкування з працівниками поліції. Зазначені обставини безпосередньо впливають на здатність особи чітко формулювати та відстоювати свою правову позицію у відповідний момент.

Відповідач не виконав покладений на нього обов`язок доказування, оскільки не встановив належним чином фактичні обставини справи, не довів наявність усіх необхідних елементів складу адміністративного правопорушення та не надав переконливих і достатніх доказів того, що саме Позивач керував транспортним засобом під час його руху. Усі інші доводи Відповідача носять формальний характер та не спростовують аргументів щодо відсутності складу правопорушення у діях Позивача.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлений про дату судового засідання.

Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.5 ст. 286 КАС України).

З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що дана категорія справ віднесена до термінових, розгляд яких здійснюється у десятиденний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Як вбачається зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА №6281489 від 05.12.2025 року , 05 грудня 2025 року, 03:34:16 год. Дорога АН-10 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «RENAULT MEGANE» НОМЕР_1 , не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1.а ПДР – керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ., чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП. Вказаною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Згідно листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 23.01.2026 № 31/28/16-1511-2026 станом на 05.12.2025, згідно Єдиного державного реєстру МВС громадянину ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не видавалось.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що відповідачем доведено правомірність притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6281489 від 05.12.2025 року відсутні, а тому адміністративний позов слід залишити без задоволення.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Так, відповідно до ч. 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до п. 2.1.а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Судом першої інстанції були оглянуті надані відповідачем відеофайли, з яких вбачається, що поліцейський ознайомив позивача з його правами, передбаченими ст.268 КУпАП.

Позивач під час розгляду не заперечив, що він керував транспортним засобом.

Після зупинки транспортного засобу RENAULT MEGANE н.з. НОМЕР_1 за кермом знаходився позивач.

У транспортному засобі були присутні пасажири, проте вони пояснень не надавали, та позивач не заявляв клопотань про їх допит їх, як свідків.

Згідно листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 23.01.2026 № 31/28/16-1511-2026 станом на 05.12.2025, згідно Єдиного державного реєстру МВС громадянину ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не видавалось.

За встановлених обставин у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем доведено правомірність притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6281489 від 05.12.2025 року відсутні, а тому адміністративний позов слід залишити без задоволення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2026 року у справі № 346/6531/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та

не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха

Повний текст постанови складений та підписаний 11.06.2026.