Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №642/3607/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/3607/26

Провадження № 3/642/798/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2026 року м. Харків

Суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Вікторов В.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли до суду з Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (Державна служба України з безпеки на транспорті) у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , працюючого ТОВ «ПАССІТІ», водієм, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 164 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 06.05.2026 №0019356, 06.05.2026 о 09 год. 41 хв., ОСОБА_1 знаходячись в м. Харкові по вул. Різдвяній, 29-А, здійснював провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів транспортним засобом «Mercedes-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_2 за маршрутом «Харків-Валки» без державної реєстрації та без отримання ліцензії на даний вид діяльності, чим порушив приписи ч.1 ст.164 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про місце і час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом доставки SMS-повідомлення, а також шляхом направлення судової повістки за адресою зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення, про причини неявки суду не повідомив.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 24 листопада 2011 року у справі «Загородній проти України», заява № 27004/06 суд зазначив, що особа, проти якої висунуті кримінальні обвинувачення, яка не бажає захищатись особисто, повинна бути в змозі скористатись юридичною допомогою за власним вибором (рішення від 16 квітня 2009 року у справі «Ханжевачкі проти Хорватії» (Hanzevadki v. Croatia), заява № 17182/07, п. 21).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ст.268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 164 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою.

За даних обставин, з урахуванням достатності обсягу наявних доказів, а також з урахуванням того, що в розгляді справи про адміністративне правопорушення бере участь адвокат, який за законом має право на надання правової допомоги, надав свої повноваження, згідно яких ОСОБА_1 доручив своєму адвокату надавати правову допомогу в судових та правоохоронних органах, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та за участю його адвоката Овсяник С.А., оскільки положення ч. 2 ст.268 КУпАП не містять імперативного припису щодо обов`язкової участі особи в судовому засіданні під час розгляду вказаної категорії справ.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Овсяник С.А. в судове засідання з`явився, заперечував проти складеного протоколу відносно ОСОБА_1 , оскільки його було складено безпідставно та протиправно, з порушенням вимог закону, що унеможливлює притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Звернувся до суду з клопотання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення в обгрунтування заявленого клопотання послався на те, що до протоколу про адміністративне правопорушення №0019356 від 06.05.2026 року було долучено наступні докази (копії документів): - посвідчення водія ОСОБА_1 ; -свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_2 (власник ОСОБА_2 ); -тимчасовий реєстраційний талон транспортного засобу (користувач ТОВ «ПАССІТІ»); -договір № 11 про здійснення нерегулярних пасажирів автомобільним транспортом від 18.12.2025 року, що укладений між ТОВ «СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС» та ОСОБА_3 ; - наказ Державної служби України з безпеки на транспорті про прийняття рішення щодо припинення дії ліцензії повністю ТОВ «СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС»; -відеозаписи. Вказаний перелік документів не дає можливості однозначно встановити, яке саме підприємство ТОВ «СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС» чи ТОВ «ПАССІТІ» здійснювало 06.05.2026 року господарську діяльність з нерегулярних пасажирських перевезень, в той же час ОСОБА_1 виконував обов`язки водія транспортного засобу, що підтверджується його поясненнями в протоколі та наявним відеозаписом на якому співробітник Укртрансбезпеки повідомляє, що оскільки ТОВ «СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС» був позбавлений ліцензії, то саме на водія буде складено протокол. Отже суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення порядку провадження господарської діяльності (ст. 164 КУпАП) в даному випадку має виступати суб`єкт господарської діяльності, а не будь-яка особа (найманий працівник). Оскільки ОСОБА_4 є водієм, ніякої господарської діяльності не проводив, працював як найманий робітник він не є суб`єктом правопорушення, а отже не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП. Враховуючи викладене, зокрема те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання та автомобільним перевізником, в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. При таких обставинах, просить суд закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Суд, вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 – адвоката Овсяник С.А., дослідивши матеріали справи, наявні у справі докази в їх сукупності, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями ст.ст.245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У ст.251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією ч.1 ст.164 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Тобто, ч. 1 ст. 164 КУпАП є бланкетною нормою та відсилає до інших актів законодавства, тому, для настання відповідальності за цією статтею, у протоколі про адміністративне правопорушення слід чітко встановити, які ж саме норми законодавства, що регулюють провадження господарської діяльності, було порушено, та розкрити суть правопорушення відповідно до нормативного акта, яким передбачено одержання документа дозвільного характеру на здійснення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов`язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Разом з тим, відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Державна реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності здійснюється відповідно до Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань».

Даний Закон поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

До загальних ознак господарської діяльності закон відносить не тільки факт надання послуг за винагороду, а й систематичність таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як перевезення пасажирів.

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Водночас, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів в тому числі на такий вид робіт як надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.

При цьому наведеним законом передбачено надання послуг з перевезення пасажирів різних видів: для регулярних, спеціальних, не регулярних пасажирських перевезень, також перевезень на замовлення, таксі, тощо, в залежності від чого у ст. 39 цього Закону визначений перелік документів, які мають бути наявні у водія.

Згідно ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контрольна автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Судом досліджено: протокол про адміністративне правопорушення №0019356 від 06.05.2026; посвідчення водія ОСОБА_1 ; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_2 (власник ОСОБА_2 ); -тимчасовий реєстраційний талон транспортного засобу (користувач ТОВ «ПАССІТІ»);- договір № 11 про здійснення нерегулярних пасажирів автомобільним транспортом від 18.12.2025 року, що укладений між ТОВ «СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС» та ОСОБА_3 ; - наказ Державної служби України з безпеки на транспорті про прийняття рішення щодо припинення дії ліцензії повністю ТОВ «СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС»;-відеозапис на якому зафіксовано обставини складання матеріалів про адміністративне правопорушення, та на якому інспектор не міг точно встановити де ОСОБА_1 працює водієм.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП.

У матеріалах справи, відсутні будь-які докази, що підтверджують факт зайняття ОСОБА_1 саме господарською діяльністю з постійного перевезення пасажирів, отримання ним доходу від такої діяльності та його винність у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення.

Будь-яких належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 систематично здійснює господарську діяльність, що є однією з основних ознак господарської діяльності, та яка потребує одержання ліцензії на провадження такого виду господарської діяльності, як і будь-яких інших доказів на підтвердження його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення не надано.

Суд не вправі самостійно змінювати суть адміністративного правопорушення, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який… встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

У відповідності до роз`яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardov.Spain» від 06.12.1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Так, вказаний протокол, як доказ по справі не випливає із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України»№ 39598/03 від 21.07.2011 року), а наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).

За таких обставин, враховуючи викладене, суд, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, вважає, що у даному, конкретному випадку не доведено склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне порушення, оцінивши докази по справі відповідно до ст. 252 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Отже, провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 КУпАП підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.164, 221, 247, 283-285 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя В.В. Вікторов