Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №619/5784/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5784/25

провадження № 2/619/125/26

РІШЕННЯ

іменем України

3 червня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: судді Пруднікової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача Меркулової Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області, про усунення перешкод у вихованні, спілкуванні з дитиною шляхом визначення графіку зустрічей та порядку спілкування з дитиною, встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Адвокат Філатов П.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 05.01.2026, просив:

1. Усунути перешкоди у вихованні, спілкуванні з дитиною шляхом визначення графіку зустрічей та порядку спілкування з дитиною, встановивши наступний графік побачень (спілкування) батька ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- необмежене спілкування з дитиною ОСОБА_4 особисто, засобами: телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку без присутності матері ОСОБА_3 ;

- проведення влітку, сумісної відпустки ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час літніх канікул дитини, впродовж не менше 20 календарних днів, без присутності ОСОБА_3 , як поза межами України, так і на території України;

- проведення взимку сумісної відпустки ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час шкільних канікул дитини взимку, впродовж не менше 10 календарних днів, без присутності ОСОБА_3 ;

2. Для реалізації встановленого судом графіку побачень (спілкування) батька та дитини, зобов`язати ОСОБА_3 передавати ОСОБА_4 її батькові ОСОБА_1 шляхом її доставлення на територію України в завчасно погоджене з ОСОБА_1 місто.

3. Стягнути з відповідача судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 28 серпня 2015 року було укладено шлюб. Під час шлюбу у подружжя народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 09.04.2025 року по шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано. Після розірвання шлюбу між батьками, малолітня дитина ОСОБА_5 залишилась проживати з матір`ю. 18 квітня 2025 року Дергачівським районним судом Харківської області було видано наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з квітня 2025 року відповідачка вчиняє дії на позбавлення ОСОБА_1 можливості спілкуватися з донькою. Внаслідок дій ОСОБА_3 батько дитини не може займатися її розвитком та вихованням. Позивач як батько дитини, який проживає окремо, зобов`язаний брати участь у вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Не дивлячись на факт реєстрації відповідачки у с. Слатине Харківської області, остання станом на початок 2025 року не проживала за вказаною у позові адресою, так само не проживає і на даний час. Точне місце проживання ОСОБА_6 батько не знає, так як відповідачка позбавляє дитину права на спілкування з батьком, навіть за допомогою телефону або месенджерів. Позивач сумлінно сплачує аліменти на утримання доньки, не ухиляється від обов`язків щодо її виховання і утримання.

Аргументи учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Меркулова Н.А. просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви.

Відзив обгрунтований тим, що позовні вимоги позивача не відповідають дійсності, обставини вказані в позові не мають нічого спільного з реальними подіями, а вимоги зазначені в позовній заяві в частині побачень - підлягають відмові, а в частині необмеженого спілкування з дитиною особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку підлягають корегуванню. Після припинення сімейних відносин позивач не приймає участь у вихованні дитини, не забезпечував її матеріально, вчиняв психологічний тиск на відповідачку та погрожував відібрати дитину. У зв`язку з цим 29 березня 2025 року відповідачка вивезла дитину з м. Харкова до Фінляндії задля забезпечення її безпеки. Про місце проживання дитини позивач був належним чином повідомлений, а саме: відповідачка розуміючи, що позивач як батько дитини, який проживає окремо, зобов`язаний брати участь у вихованні і має право на особисте спілкування з дитиною - 29 березня 2025 року в месенджері Viber відправила позивачу повідомлення, в якому указала обставини виїзду, та проінформувала, що буде проживати з ОСОБА_4 в іншій країні. Також, ОСОБА_1 ігноруючи інформацію про те, що дитина знаходиться в безпеці, що ОСОБА_4 подобається місце де вона знаходиться, почав погрожувати депортацією відповідачки та неповнолітньої дитини з Фінляндії, та арештом. Відповідачка має місце реєстрації в Україні за адресою АДРЕСА_1 - вищевказаний будинок знаходиться в селище Слатине у зоні активних бойових дій і зазнало значних руйнувань. Відповідачка разом з дитиною за цією адресою не проживає з початку війни, про що відомо позивачу. Інформацію про точне місце проживання позивач отримував декілька разів - при перемовинах по аліментам, при спілкуванні з донькою, коли неповнолітня просила відправити їй її велосипед (це прохання позивач проігнорував також), також інформація про місце проживання є у матері позивача - ОСОБА_7 , остання декілька разів відправляла іграшки ОСОБА_4 . Враховуючи триваючий воєнний стан в Україні, повернення або виїзд малолітньої дитини до регіону, наближеного до бойових дій, є об`єктивно небезпечним і не відповідає принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, закріпленому у статті 3 Конвенції про права дитини. Попри це, спілкування між батьком та дитиною відбувалося регулярно - у телефонному режимі та через месенджери. З квітня по вересень 2025 року між сторонами було понад 20 контактів, що підтверджує відсутність будь-яких перешкод у спілкуванні. Навпаки, саме позивач своїми діями (зокрема, блокуванням гаджетів дитини) ускладнював спілкування з донькою. ОСОБА_4 має насичений графік навчання та позашкільних занять, тому постійно перебувати на зв`язку не може. Водночас відповідачка не заперечує проти дистанційного спілкування батька з дитиною (телефоном, месенджерами, відеозв`язком) за умови врахування її розпорядку дня та бажання дитини. Вимога позивача про особисті побачення на території України є необґрунтованою, оскільки дитина отримала тимчасовий захист та офіційно проживає у Фінляндії. Виїзд дитини до України або передача її батькові суперечитиме інтересам дитини та нормам міжнародного права. Усі вищевикладені обставини підтверджуються листуванням між сторонами, що свідчить про відсутність перешкод у спілкуванні та про зловживання позивачем своїми правами. Відповідачка запропонувала свій варіант способу участі батька у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки, який вона вважає сприятливим з урахуванням інтересів дитини, розпорядку дня та психологічного розвитку дитини, а також у зв`язку з перебуванням відповідача та дитини за кордоном, а саме спілкування засобами телефонного зв`язку в зручний для дитини час, враховуючи при цьому стан здоров`я і бажання дитини. Право бачитися з дитиною позивач може забезпечити виконання такого графіку на території Фінляндії, без виїзду дитини за межі держави де вона отримала тимчасовий захист, та офіційно зареєстрована за адресою 28120, Finland, Pori, Paarnaistenkatu 26, D7. Таким чином, ОСОБА_3 , не зважаючи на «непрості» відносини, які склалися між нею та позивачем, не заперечувала проти участі батька у вихованні дитини та присутності позивача у житті їх малолітньої доньки.

У своїх поясненнях представник третьої особи Служби у справах дітей Дергачівської міської ради – Гостіщева І.В. зазначила, що Службою у справах дітей Дергачівської міської ради при спілкуванні з матір`ю дитини, громадянкою ОСОБА_3 було з`ясовано, що малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю перебувають за кордоном у Фінляндії, де отримали тимчасовий захист. Мати також зазначила, що повідомляла батькові країну та адресу перебування дитини, вона не перешкоджає йому у спілкуванні з донькою, батько з ОСОБА_8 спілкуються засобами телефонного зв`язку. Так як, малолітня дитина разом з матір`ю проживають за межами території України, Служба у справах дітей Дергачівської міської ради не має змоги провести відповідну роботу щодо одержання відомостей у результаті обстеження умов проживання дитини та її матері та підготувати і надати до суду висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору між батьками. Просить розглянути справу без участі представника третьої особи: Служби у справах дітей Дергачівської міської ради та ухвалити рішення на розсуд суду з урахуванням передусім інтересів дитини.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Представник третьої особи – Служби у справах дітей Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області Гостіщева І.В. не з`явилася, надавши суду заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи та ухвалити рішення на розсуд суду з урахуванням інтересів дитини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 28.08.2015, який розірвано відповідно до рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09.04.2025.

Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить Актовий запис № 4053 від 01.09.2018 (а.с. 8).

18 квітня 2025 року Дергачівським районним судом Харківської області було видано наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (справа № 619/1862/25).

Згідно з довідкою Пенсійного Фонду України ОСОБА_1 отримує стабільний дохід, зокрема у 2024 році ним отримано 410 692,99 грн, у 2025 році ним отримано 400 921,29 грн, у 2026 році ним отримано 29 798,55 грн станом на 16.02.2026 (а.с. 121).

Згідно з характеристикою інженера технолога ТОВ ХБТЗ ОСОБА_1 характеризується як дисциплінована, відповідальна та емоційно врівноважена людина. У колективі користується повагою, дотримується етичних норм поведінки. Конфліктних ситуацій на робочому місці не створював. До дисциплінарної або адміністративної відповідальності не притягувався (а.с. 122).

За даними інформаційно-аналітичної системи “Облік відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності та наявності судимості” ОСОБА_1 не притягувався до кримінальної відповідальності (зв.ст. а.с. 122).

Згідно з довідкою Дергачівського ВДВС у Харківському районі Харківської області СМУ Міністерства юстиції від 25.09.2025 у ОСОБА_1 відсутня заборгованість за аліментами станом на 25.09.2025 (а.с. 10).

Дитина сторін зареєстрована та проживає разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом від 16.05.2025 (а.с. 45).

ОСОБА_5 є ученицею школи Каррага міста Порі протягом навчального року 2025-2026 у Фінляндії. Навчальний рік в школі триває з 06.08.2025 по 30.05.2026 (а.с. 47).

В судовому засіданні була заслухана дитина ОСОБА_8 , яка пояснила, що живе у Фінляндії, ходить там в школу, має там друзів. Сказала, що любить батька та хотіла б з ним бачитися, проте їхати до нього та проводити з ним канікули не хотіла б.

Також матеріали справи містять фотографії повідомлень у месенджері (а.с. 35-42).

Застосовані норми права, мотиви та висновки суду.

За нормами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, як це передбачається вимогами ст. 155 СК України.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку особистості потребує любові і розуміння.

Відповідно до положень ст. 151, 155 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, які не суперечать закону, моральним засадам суспільства. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до п. 9 Конвенції про права дитини, ратифікованої в Україні постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року N789-XII, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в як найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою.

Відповідно до ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Крім того, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до змісту ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Також відповідно до ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей. Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунками між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не взмозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки. Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати всю сукупність обставин конкретної справи.

Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 13 червня 2024 року в справі № 675/1124/22 (провадження № 61-1049св24), від 29 травня 2024 року в справі № 686/15230/23 (провадження № 61-3812св24) та інших.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

За встановлених судом обставин факт звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, непогодження ОСОБА_3 з запропонованим ОСОБА_1 графіком спілкування з дитиною, пропонування ОСОБА_3 власного бачення як повинна відбуватися участь батька у вихованні дитини, зважаючи на пояснення сторін в судовому засіданні, свідчить про те, що існують суперечки у сторін щодо участі батька у спілкуванні з дитиною та щодо її виховання. Наявність такого конфлікту між сторонами та звернення ОСОБА_1 до суду з позовом свідчить про чинення перешкод з боку ОСОБА_3 для спілкування батька з дитиною.

Надаючи правову оцінку визначеним позивачем у позовній заяві способам участі у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_6 , суд виходить із наступного.

Суд бере до уваги те, що малолітня дитина - ОСОБА_5 , яка в силу свого віку не здатна порозуміти окреме проживання батьків, є найбільш вразливою стороною під час розлучення батьків, а тому з метою найкращих інтересів дитини суд вважає, що дитина повинна відчувати турботу обох батьків, і матері і батька. Крім того, наявність конфліктної ситуації між батьками дитини, їх розлучення не можуть бути підставою для обмеження батька дитини у спілкуванні з дитиною, як і не може бути такою підставою запровадження воєнного стану в Україні.

Обидва батьки, усвідомлюючи інтереси дитини та виконуючи рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, мають узгодити стратегію подальшого виховання та розвитку дитини.

Верховний Суд в постанові від 9 квітня 2025 року у справі №753/11897/23 виснував, що під час вирішення спору щодо поділу батьківського часу та способів участі кожного із них у вихованні дитини, суд, виходячи з найвищих інтересів дитини, справедливої рівноваги між конкуруючими інтересами кожного з батьків та інтересів громадянського суспільства, враховуючи обставини конкретної справи, уповноважений застосувати найкращий для дитини варіант поділу батьківського часу або контакту, а тому застосування судом відповідних способів участі батька у вихованні дітей, зокрема їх корегування, з урахуванням необхідності дотримання балансу інтересів батьків та дітей, врахування громадських інтересів, не є виходом за межі позовних вимог, а є застосуванням принципу найкращих інтересів дитини.

Суд враховуючи: 1) якнайкращі інтереси дитини; 2) принцип рівності прав батьків у вихованні дитини; 3) конкретні обставини цієї справи у частині проживання дитини за кордоном України, дійшов висновку про необхідність встановлення диференційованого підходу до встановлення способів участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_9 .

Зокрема за будь-яких обставин доцільним є встановлення вільного щоденного безперешкодного спілкування ОСОБА_1 з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку, в тому числі відеозв`язку без присутності матері та без її втручання.

При цьому обмеження такого спілкування певними часовими інтервалами або ж конкретними годинами не відповідає інтересам дитини, оскільки не враховує її графіку та власне бажання дитини щодо цього.

Ані відповідач, ані представник відповідача не надали суду інформації про розпорядок дня дитини, розклад її занять.

Тому відповідачу необхідно надати таку інформацію позивачу, який повинен враховувати та дотримуватися графіку розпорядку дня дитини.

Також суд вважає обгрунтованими вимоги про встановлення графіку побачень ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_10 :

- під час літніх канікул впродовж не менше 20 календарних днів, без присутності матері, з урахуванням бажання дитини ОСОБА_6 ,

- під час зимових канікул впродовж не менше 10 календарних днів, без присутності матері, з урахуванням бажання дитини ОСОБА_6 .

За змістом частини другої статті 159 СК України обумовлення побачень з дитиною присутністю іншої особи можливе лише в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини.

У справі встановлено наявність між сторонами неприязних відносин і конфліктів, що може негативно впливати на ставлення дитини до батька при проведенні його зустрічей з нею у присутності матері, та перешкоджати налагодженню їх спілкування.

Тому, за відсутності встановлених обставин, які свідчили б про небезпеку для дитини з боку батька, суд дійшов висновку про доцільність проведення побачень дитини з батьком без присутності матері.

Відповідачка не надала, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування батька з дитиною, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини та дії позивача негативно впливають на психологічне та фізичне здоров`я дочки.

Верховний Суд у постанові від 31 липня 2024 року у справі № 752/13450/22 (провадження № 61-4664св24) дійшов висновку, що установлення обмеження батькові та дитині у безперешкодному спілкуванні та налагодженні психоемоційного контакту між ними шляхом проведення зустрічей виключно у присутності матері чи представників органу опіки та піклування повинно ґрунтуватися на беззаперечних доказах можливого негативного впливу батька на виховання дитини, формування її як особистості, на її безпеку та повноцінний розвиток. Мотиви такого обмеження не можуть базуватися лише на бажанні матері, виходячи з конфліктних ситуацій та неприязних стосунків між дорослими.

Оскільки як установлено, позивач піклується про дочку, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною, позитивно характеризується, обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітньою дочкою судом не встановлено.

Суд не визначає місце побачень батька з дитиною на території України чи за її межами, оскільки таке місце обумовлюється фактичним місцем перебування дитини на час реалізації встановленого судом порядку спілкування та може змінюватися. Визначення конкретного місця зустрічей може призвести до необґрунтованого обмеження прав та інтересів дитини і повинно вирішуватися сторонами з урахуванням інтересів дитини та фактичних обставин.

На переконання суду визначення саме такого способу участі позивача у спілкуванні та вихованні дочки є таким, що відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов`язку буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дочки.

Право батька на спілкування із дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей із батьком.

Судом під час розгляду справи була заслухана малолітня ОСОБА_4 , яка повідомила, що любить батька, бажає з ним спілкуватися та підтримувати стосунки, однак не виявила бажання проводити з ним канікули без присутності матері.

Разом із тим суд враховує, що на час розгляду справи дитина постійно проживає разом із матір`ю на території Фінляндської Республіки, у зв`язку з чим суд був позбавлений можливості забезпечити заслуховування дитини в умовах, які б виключали сторонній вплив на формування та висловлення нею власної думки, зокрема без присутності матері та за участю представника органу опіки та піклування, педагога чи психолога.

За таких обставин суд не виключає можливості того, що позиція дитини щодо небажання спільного проведення канікул з батьком могла формуватися під впливом обставин її постійного проживання з матір`ю, існуючого між батьками конфлікту та ставлення матері до способу участі батька у вихованні дитини.

Водночас суд виходить із того, що відповідно до положень статті 171 Сімейного кодексу України та практики Верховного Суду думка дитини підлягає обов`язковому врахуванню, однак не є безумовною та вирішальною підставою для ухвалення рішення. Така думка повинна оцінюватися у сукупності з усіма встановленими обставинами справи, віком дитини, рівнем її розвитку, характером відносин з кожним із батьків, а також з урахуванням необхідності забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів неналежного виконання позивачем батьківських обов`язків, жорстокого поводження з дитиною, наявності обставин, які б могли становити загрозу її життю, здоров`ю чи нормальному розвитку під час перебування з батьком. Навпаки, встановлено, що позивач виявляє бажання брати участь у вихованні доньки, підтримувати з нею особисті стосунки та зберігати емоційний зв`язок.

Доводи відповідача, щодо перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння під час спілкування з дитиною, а також щодо наявності з його боку будь-якого іншого негативного впливу на дитину, суд оцінює критично, оскільки вони не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами у розумінні статей 76–81 ЦПК України.

Матеріали справи не містять доказів притягнення позивача до відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних із зловживанням алкогольними напоями, висновків компетентних органів чи спеціалістів щодо негативного впливу позивача на дитину, медичних документів або інших об`єктивних даних, які б свідчили про наявність обставин, що можуть становити загрозу життю, здоров`ю чи нормальному розвитку дитини під час її спілкування з батьком.

Водночас суд зазначає, що у разі виникнення в подальшому обставин, які можуть свідчити про небезпечну поведінку батька, зловживання ним алкогольними напоями або інші дії, що суперечать інтересам дитини, відповідач не позбавлена права звернутися до компетентних органів для фіксації таких обставин, а також до суду з відповідними вимогами щодо зміни встановленого порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною або застосування інших способів захисту прав та інтересів дитини, передбачених законом.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що забезпечення дитині можливості підтримувати регулярні та безпосередні контакти з батьком відповідає її найкращим інтересам, сприятиме збереженню родинних зв`язків та повноцінному розвитку дитини, а тому наявні підстави для визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою.

У постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 696/299/23 зазначено, батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування немає негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відновлення та сталість відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати бажання чи наміри інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком (п. 84). Тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком. Однак, в силі об`єктивних причин реальні можливості між батьком і дитиною у таких умовах очевидно звужуються (п. 88).

Верховний Суд звертає увагу на те, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від спілкування з батьком.

Тимчасовий виїзд дитини за кордон не може обмежувати право батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 381/1881/21 (провадження № 61-545св24).

Оцінюючи вимогу позивача про зобов`язання ОСОБА_3 передавати дитину батькові шляхом її доставлення на територію України до завчасно погодженого з позивачем населеного пункту, суд виходить із такого.

Відповідно до положень статей 141, 157, 159 Сімейного кодексу України обов`язок щодо виховання дитини та участі в її житті покладається на обох батьків у рівній мірі. При цьому визначення судом способу участі одного з батьків у вихованні дитини не означає покладення на іншого з батьків додаткових обов`язків, не передбачених законом, пов`язаних із забезпеченням реалізації такого права за рахунок власних матеріальних, організаційних чи часових ресурсів.

Крім того, така вимога не узгоджується із засадами справедливості, добросовісності та розумності, закріпленими у частині дев`ятій статті 7 Сімейного кодексу України, оскільки створює для відповідачки та дитини додатковий і непропорційний тягар.

За таких обставин вимога позивача про зобов`язання ОСОБА_3 доставляти дитину на територію України для передачі батькові задоволенню не підлягає.

Позовна вимога про зобов`язання відповідачки не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною є неефективним способом захисту порушених прав, оскільки ст. 159 СК України не передбачає покладення відповідного обов`язку на сторону, з якою проживає дитина, а порушені права позивача на спілкування з дочкою відновлюються шляхом визначення способу участі у вихованні дитини.

З огляду на викладене, враховуючи вік дитини, інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю донькою, суд дійшов висновку про можливість визначення порядку щодо періодичних тимчасових побачень батька з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком, в тому числі з можливістю спільного відпочинку зміцнює стосунки батька та дитини, формує світогляд дитини, відповідає інтересам дитини.

При цьому, суд зауважує, що батьки повинні вживати всіх можливих і залежних від них заходів для налагодження (відновлення) нормального позитивного спілкування і контакту дитини з обома батьками, оскільки дитина повинна рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Також, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам про можливість звернення їх в подальшому до суду з позовом про зміну порядку спілкування батька з дитиною з урахуванням вікових змін та особливостей формування соціальних та сімейних зв`язків, у разі наявності в подальшому такого спору між батьками.

За правилами ст. 141 ЦПК України в зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати у справі - сплачений судовий збір в сумі 1 211 грн 20 коп.

Керуючись ст. 141, 153, 157, 159, 171 СК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд —

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні його малолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення такого графіку побачень (спілкування) з дитиною:

- вільного щоденного безперешкодного спілкування ОСОБА_1 засобами: телефонного, поштового, електронного зв`язку, з урахуванням розпорядку дня дитини та її зайнятості (навчання в закладах освіти, відвідування гуртків секцій тощо), стану здоров`я та бажання дитини;

- під час літніх канікул впродовж не менше 20 календарних днів, без присутності матері, з урахуванням бажання дитини ОСОБА_6 ,

- під час зимових канікул впродовж не менше 10 календарних днів, без присутності матері, з урахуванням бажання дитини ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 1 211 грн 20 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_3 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2

третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області, адреса 62303, Харківська обл., місто Дергачі, пл. Перемоги, б. 1 ЄДРПОУ 43948178.

Суддя О. В. Пруднікова