Вирок від 10 червня 2026 р. у справі №621/2319/25 — Балаклійський районний суд Харківської області

В И Р О К

Іменем України

№ 621/2319/25 № 1-кп/610/59/2026

м. Балаклія11 червня 2026 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця с. Пісчанокопське Пісчанокопського району Ростовської області; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; громадянина України; з вищою освітою; офіційно не працевлаштованого; удівця; рнокпп НОМЕР_1 ; раніше судимого 3 рази, крайній раз:

21.04.2021 ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 2 ст. 309, з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 30.11.2021, із застосуванням ст. 69-1, 71 КК України до 03 років 07 місяців позбавлення волі. Від відбування покарання звільнений 07.09.2023 умовно-достроково на невідбуту його частину 09 місяців 04 дні на підставі ухвали ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.08.2023,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 308 КК України,

в с т а н о в и в:

Щодо обвинувачення за ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, пред`явленого ОСОБА_4 і підтриманого прокурором під час судового розгляду обвинувачення (т. 1 а.с. 1-27):

" ОСОБА_4 , будучи особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 308, 309 КК України, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини для самостійного збагачення, знаходячись у невстановленому в ході досудового розслідування місці, у невстановлені дату та час, але не пізніше 26.04.2025, в порушення вимог Постанови КМУ №589 від 03.06.2009 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, у тому числі конопель для медичних цілей, та контролю за їх обігом», Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15.02.1995, з метою подальшого збуту придбав у невстановленої особи особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим Постановою КМУ № 770 від 06.05.2000, тим самим ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на зберігання з метою збуту, 26.04.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 направився до с-ща Слобожанське Чугуївського району Харківської області, з метою подальшого розповсюдження (збуту) раніше придбаної у невстановленої особи вказаної особливо небезпечної психотропної речовини шляхом розкладання «закладок».З метою продовження свого протиправного умислу, 26.04.2025, в період часу з 15.34 год. по 15.41 год., ОСОБА_4 знаходячись поблизу залізничної зупинки та станції «Слобожанська» по вул. Залізничній в с-щі Слобожанське Чугуївського району Харківської області, відповідно до координат місцевості 49.6062408/36.5341341, 49.5947729/36.5386568, 49.6039562/36.5305405, 49.5947729/36.5386568, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом закладення схованки «закладки» біля кущів, стовбура дерева, металевого баку під камінням, кущів, незаконно збув особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено, яку виявлено та вилучено працівниками поліції 27.04.2025 під час проведення огляду місця події за вищевказаною адресою, у вигляді згортків клейкої стрічки із прозорим полімерним зіп-пакетом в кількості 4 шт. з вмістом речовини білого кольору, маса якої відповідно до висновків експертів № СЕ-19/121-25/10125-НЗПРАП від 29.04.2025, № СЕ-19/121-25/10124-НЗПРАП від 29.04.2025, № СЕ-19/121-25/10150-НЗПРАП від 30.04.2025, № СЕ-19/121-25/10126-НЗПРАП від 29.04.2025, за результатами судових експертиз матеріалів, речовин та виробів, становить - 0,2454 грам, 0,2084 грам, 0,2076 грам, 0,1825 грам (загальною масою 0,8439 грам).

ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини для самостійного збагачення, знаходячись у невстановленому в ході досудового розслідування місці, у невстановлені дату та час, але не пізніше 26.04.2025, в порушення вимог Постанови КМУ № 589 від 03.06.2009 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, у тому числі конопель для медичних цілей, та контролю за їх обігом», Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15.02.1995, з метою подальшого збуту придбав у невстановленої особи особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим Постановою КМУ № 770 від 06.05.2000, тим самим ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на зберігання з метою збуту, 26.04.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 направився до с-ща Слобожанське Чугуївського району Харківської області, з метою подальшого розповсюдження (збуту) раніше придбаної у невстановленої особи вказаної особливо небезпечної психотропної речовини шляхом розкладання «закладок».

З метою продовження свого протиправного умислу, 26.04.2025, близько 16.00 год., ОСОБА_4 знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до координат місцевості 49.6038376/36.5277043, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом закладення схованки «закладки» біля стовбура дерева, незаконно збув особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено, яку виявлено та вилучено працівниками поліції 27.04.2025 під час проведення огляду місця події за вищевказаною адресою, у вигляді згортку клейкої стрічки із прозорим полімерним зіп-пакетом з вмістом речовини білого кольору, маса якої відповідно до висновку експерта № СЕ-19/121-25/10117-НЗПРАП від 28.04.2025, за результатами судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, становить - 0,2166 грам.

ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини для самостійного збагачення, знаходячись у невстановленому в ході досудового розслідування місці, у невстановлені дату та час, але не пізніше 26.04.2025, в порушення вимог Постанови КМУ № 589 від 03.06.2009 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, у тому числі конопель для медичних цілей, та контролю за їх обігом», Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15.02.1995, з метою подальшого збуту придбав у невстановленої особи особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим Постановою КМУ № 770 від 06.05.2000, тим самим ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на зберігання з метою збуту, 26.04.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 направився до с-ща Слобожанське Чугуївського району Харківської області, з метою подальшого розповсюдження (збуту) раніше придбаної у невстановленої особи вказаної особливо небезпечної психотропної речовини шляхом розкладання «закладок».

З метою продовження свого протиправного умислу, 26.04.2025, в період часу з 16.15 год. по 16.27 год., ОСОБА_4 знаходячись поблизу буд. 10 та АДРЕСА_4 , відповідно до координат місцевості 49.6015727/36.5211274, 49.6034784/36.5235257, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом закладення схованки «закладки» біля стовбура дерева та металевого паркану, незаконно збув особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено, яку виявлено та вилучено працівниками поліції 27.04.2025 під час проведення огляду місця події за вищевказаною адресою, у вигляді згортків клейкої стрічки із прозорим полімерним зіп-пакетом в кількості 2 шт. з вмістом речовини білого кольору, маса якої відповідно до висновків експертів № СЕ-19/121-25/10145-НЗПРАП від 30.04.2025, № СЕ-19/121-25/10135-НЗПРАП від 30.04.2025, за результатами судових експертиз матеріалів, речовин та виробів, становить - 0,2455 грам, 0,1438 грам (загальною масою 0,3893 грам).

ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини для самостійного збагачення, знаходячись у невстановленому в ході досудового розслідування місці, у невстановлені дату та час, але не пізніше 26.04.2025, в порушення вимог Постанови КМУ № 589 від 03.06.2009 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, у тому числі конопель для медичних цілей, та контролю за їх обігом», Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15.02.1995, з метою подальшого збуту придбав у невстановленої особи особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим Постановою КМУ № 770 від 06.05.2000, тим самим ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на зберігання з метою збуту, 26.04.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 направився до с-ща Слобожанське Чугуївського району Харківської області, з метою подальшого розповсюдження (збуту) раніше придбаної у невстановленої особи вказаної особливо небезпечної психотропної речовини шляхом розкладання «закладок».

З метою продовження свого протиправного умислу, 26.04.2025, в період часу з 17.56 год. по 17.59 год., ОСОБА_4 знаходячись поблизу буд. 3 та АДРЕСА_5 , відповідно до координат місцевості 49.5973088/36.5186035, 49.59728031666667/36.51772345, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом закладення схованки «закладки» біля дерев`яного стовпа та труби, незаконно збув особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено, яку виявлено та вилучено працівниками поліції 27.04.2025 під час проведення огляду місця події за вищевказаною адресою, у вигляді згортків клейкої стрічки із прозорим полімерним зіп-пакетом в кількості 2 шт. з вмістом речовини білого кольору, маса якої відповідно до висновків експертів № СЕ-19/121-25/10146-НЗПРАП від 30.04.2025, № СЕ-19/121-25/10143-НЗПРАП від 29.04.2025, за результатами судових експертиз матеріалів, речовин та виробів, становить - 0,1285 грам, 0,2155 грам (загальною масою 0,344 грам).

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини для самостійного збагачення, знаходячись у невстановленому в ході досудового розслідування місці, у невстановлені дату та час, але не пізніше 26.04.2025, в порушення вимог Постанови КМУ № 589 від 03.06.2009 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, у тому числі конопель для медичних цілей, та контролю за їх обігом», Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15.02.1995, з метою подальшого збуту придбав у невстановленої особи особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим Постановою КМУ № 770 від 06.05.2000, тим самим ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на зберігання з метою збуту, 26.04.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 направився до с-ща Слобожанське Чугуївського району Харківської області, з метою подальшого розповсюдження (збуту) раніше придбаної у невстановленої особи вказаної особливо небезпечної психотропної речовини шляхом розкладання «закладок».

З метою продовження свого протиправного умислу, 26.04.2025, в період часу з 18.04 год. по 18.25 год., ОСОБА_4 знаходячись поблизу буд. АДРЕСА_6 , відповідно до координат місцевості 49.597802/36.5202351, 49.5984833/36.5211182, 49.6009478/36.5245432, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом закладення схованки «закладки» біля кущів, стовбурів дерев, незаконно збув особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено, яку виявлено та вилучено працівниками поліції 27.04.2025 під час проведення огляду місця події за вищевказаною адресою, у вигляді згортків клейкої стрічки із прозорим полімерним зіп-пакетом в кількості 3 шт. з вмістом речовини білого кольору, маса якої відповідно до висновків експертів № СЕ-19/121-25/10121-НЗПРАП від 29.04.2025, № СЕ-19/121-25/10122-НЗПРАП від 29.04.2025, № СЕ-19/121-25/10142-НЗПРАП від 29.04.2025, за результатами судових експертиз матеріалів, речовин та виробів, становить - 0,2287 грам, 0,1928 грам, 0,3838 грам (загальною масою 0,8053 грам).

ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини для самостійного збагачення, знаходячись у невстановленому в ході досудового розслідування місці, у невстановлені дату та час, але не пізніше 26.04.2025, в порушення вимог Постанови КМУ № 589 від 03.06.2009 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, у тому числі конопель для медичних цілей, та контролю за їх обігом», Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15.02.1995, з метою подальшого збуту придбав у невстановленої особи особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим Постановою КМУ №770 від 06.05.2000, тим самим ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на зберігання з метою збуту, 26.04.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 направився до с-ща Слобожанське Чугуївського району Харківської області, з метою подальшого розповсюдження (збуту) раніше придбаної у невстановленої особи вказаної особливо небезпечної психотропної речовини шляхом розкладання «закладок».

З метою продовження свого протиправного умислу, 26.04.2025, в період часу з 18.13 год. по 18.17 год., ОСОБА_4 знаходячись поблизу буд. 2 та АДРЕСА_5 , відповідно до координат місцевості 49.6007016/36.5212523, 49.6005694/36.5217256, 49.6005671/36.5219838, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом закладення схованки «закладки» біля металевого стовпа, стовбура дерева, бетонного порогу покинутої будівлі, незаконно збув особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено, яку виявлено та вилучено працівниками поліції 27.04.2025 під час проведення огляду місця події за вищевказаною адресою, у вигляді згортків клейкої стрічки із прозорим полімерним зіп-пакетом в кількості 3 шт. з вмістом речовини білого кольору, маса якої відповідно до висновків експертів № СЕ-19/121-25/10120-НЗПРАП від 29.04.2025, № СЕ-19/121-25/10147-НЗПРАП від 30.04.2025, № СЕ-19/121-25/10141-НЗПРАП від 29.04.2025, за результатами судових експертиз матеріалів, речовин та виробів, становить - 0,2723 грам, 0,3109 грам, 0,2855 грам (загальною масою 0,8687 грам).

ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини для самостійного збагачення, знаходячись у невстановленому в ході досудового розслідування місці, у невстановлені дату та час, але не пізніше 26.04.2025, в порушення вимог Постанови КМУ № 589 від 03.06.2009 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, у тому числі конопель для медичних цілей, та контролю за їх обігом», Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15.02.1995, з метою подальшого збуту придбав у невстановленої особи особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим Постановою КМУ № 770 від 06.05.2000, тим самим ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на зберігання з метою збуту, 26.04.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 направився до с-ща Слобожанське Чугуївського району Харківської області, з метою подальшого розповсюдження (збуту) раніше придбаної у невстановленої особи вказаної особливо небезпечної психотропної речовини шляхом розкладання «закладок».

З метою продовження свого протиправного умислу, 26.04.2025, близько 18.21 год., ОСОБА_4 знаходячись за адресою: АДРЕСА_7 , відповідно до координат місцевості 49.6012094/36.5235735, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом закладення схованки «закладки» біля бетонного цоколя, незаконно збув особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено, яку виявлено та вилучено працівниками поліції 27.04.2025 під час проведення огляду місця події за вищевказаною адресою, у вигляді згортку клейкої стрічки із прозорим полімерним зіп-пакетом з вмістом речовини білого кольору, маса якої відповідно до висновку експерта № СЕ-19/121-25/10118-НЗПРАП від 28.04.2025, за результатами судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, становить - 0,3495 грам.

ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини для самостійного збагачення, знаходячись у невстановленому в ході досудового розслідування місці, у невстановлені дату та час, але не пізніше 26.04.2025, в порушення вимог Постанови КМУ № 589 від 03.06.2009 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, у тому числі конопель для медичних цілей, та контролю за їх обігом», Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15.02.1995, з метою подальшого збуту придбав у невстановленої особи особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим Постановою КМУ № 770 від 06.05.2000, тим самим ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на зберігання з метою збуту, 26.04.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 направився до с-ща Слобожанське Чугуївського району Харківської області, з метою подальшого розповсюдження (збуту) раніше придбаної у невстановленої особи вказаної особливо небезпечної психотропної речовини шляхом розкладання «закладок».

З метою продовження свого протиправного умислу, 26.04.2025, близько 18.27 год., ОСОБА_4 знаходячись за адресою: АДРЕСА_7 , відповідно до координат місцевості 49.6016771/36.5261509, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом закладення схованки «закладки» біля бетонного бордюра, незаконно збув особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено, яку виявлено та вилучено працівниками поліції 27.04.2025 під час проведення огляду місця події за вищевказаною адресою, у вигляді згортку клейкої стрічки із прозорим полімерним зіп-пакетом з вмістом речовини білого кольору, маса якої відповідно до висновку експерта № СЕ-19/121-25/10116-НЗПРАП від 28.04.2025, за результатами судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, становить - 0,3215 грам.

ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини для самостійного збагачення, знаходячись у невстановленому в ході досудового розслідування місці, у невстановлені дату та час, але не пізніше 26.04.2025, в порушення вимог Постанови КМУ № 589 від 03.06.2009 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, у тому числі конопель для медичних цілей, та контролю за їх обігом», Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15.02.1995, з метою подальшого збуту придбав у невстановленої особи особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим Постановою КМУ № 770 від 06.05.2000, тим самим ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на зберігання з метою збуту, 26.04.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 направився до с-ща Слобожанське Чугуївського району Харківської області, з метою подальшого розповсюдження (збуту) раніше придбаної у невстановленої особи вказаної особливо небезпечної психотропної речовини шляхом розкладання «закладок».

З метою продовження свого протиправного умислу, 26.04.2025, близько 18.29 год., ОСОБА_4 знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до координат місцевості 49.6016295/36.5263334, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом закладення схованки «закладки» біля стовбура дерева, незаконно збув особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено, яку виявлено та вилучено працівниками поліції 27.04.2025 під час проведення огляду місця події за вищевказаною адресою, у вигляді згортку клейкої стрічки із прозорим полімерним зіп-пакетом з вмістом речовини білого кольору, маса якої відповідно до висновку експерта № СЕ-19/121-25/10119-НЗПРАП від 28.04.2025, за результатами судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, становить - 0,4230 грам ".

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України: "незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 308, 309 КК України".

" ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини для самостійного збагачення, знаходячись у невстановленому в ході досудового розслідування місці, у невстановлені дату та час, але не пізніше 26.04.2025, в порушення вимог Постанови КМУ № 589 від 03.06.2009 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, у тому числі конопель для медичних цілей, та контролю за їх обігом», Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15.02.1995, з метою подальшого збуту придбав у невстановленої особи особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено згідно з «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим Постановою КМУ № 770 від 06.05.2000, тим самим ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на зберігання з метою збуту, 26.04.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 направився до с-ще Слобожанське Чугуївського району Харківської області, з метою подальшого розповсюдження (збуту) раніше придбаної у невстановленої особи вказаної особливо небезпечної психотропної речовини шляхом розкладання «закладок».

26.04.2025 близько 19.19 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , працівниками поліції зупинено ОСОБА_4 , та в ході проведення поверхневої перевірки відповідно до ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015, у останнього в кишенях верхнього одягу та рюкзаку виявлено згортки клейкої стрічки в загальній кількості 16 шт. з можливим вмістом у них наркотичних засобів та/або психотропної речовини.

27.04.2025 в період часу з 00.25 год. по 03.10 год. в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , працівниками поліції виявлено та вилучено в кишенях верхнього одягу та рюкзаку ОСОБА_4 згортки клейкої стрічки в кількості 16 шт., з вмістом у кожному прозорих полімерних зіп-пакетів, в яких міститься порошкоподібна та кристалічна речовини білого кольору, яка відповідно до висновків експертів № СЕ-19/121-25/10123-НЗПРАП від 28.04.2025, № СЕ-19/121-25/10114-НЗПРАП від 28.04.2025, № СЕ-19/121-25/10115-НЗПРАП від 29.04.2025 за результатами судових експертиз матеріалів, речовин та виробів, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP, обіг якої заборонено, загальною масою 5,0991 грам, яка відноситься до великих розмірів, відповідно до Таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» затвердженої Наказом МОЗ №188 від 01.08.2000".

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України: "незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин особою, яка раніше вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ст. 308, 309 КК України, вчинене повторно".

В суді обвинувачений винуватим себе не визнав. Пояснив, що того дня приїхав у сусіднє місто провідати свого товариша. Дороги до його дому з залізничного вокзалу не знав, тому по ходу руху фотографував місцевість і той його направляв яким маршрутом рухатись. Погостювавши повертався на вокзал коротшим шляхом. Проходячи через парк сфотографував дерево, а неподалік від нього побачив лежачий пакетик, схожий на "закладку" психотропними або наркотичними речовинами. Знає це, оскільки має значний стаж їх вживання. Підняв той пакет і пройшовши метрів 20 позаду почув тупіт. Його штовхнули в спину, він впав головою на асфальт, його скрутили. Це були троє поліцейських. На руки йому вдягнули кайданки. У нього був розбитий лоб. Запитали у нього про наявність заборонених речей, наказали викласти речі. Зняли кайданки і він виклав на капот поліцейського автомобіля вміст рюкзака і кишень, після чого склав їх назад. Йому знову вдягли кайданки. Хвилин через 40 приїхали співробітники оперативних підрозділів, проводили з ним різні бесіди, щоби він зізнався, співпрацював з ними за певну поблажливість до нього. З самого початку його затримання його мобільний телефон поліцейські відібрали і весь час вимагали від нього його розблокувати. Телефон він не розблокував, поліцейські намагалися це зробити самі, навіть силою приставляли його палець до сенсору телефону. Дозволу на доступ до вмісту його телефону не надавав. Коли йому хтось телефонував, то телефон йому не надавали. Ще декілька разів його змушували викладати і складати свої речі назад. Нарешті поліцейським вдалося без його дозволу розблокувати телефон, підібравши графічний ключ. Вночі приїхав слідчий з відеокамерою, коли почали знімати відео, то з нього зняли кайданки, проте з місця не відпускали, було багато поліцейських. Коли зняли відео, то йому знову вдягнули кайданки, з місця не відпускали. Коли закінчили, то посадили в авто з поліцейськими і протримали до 6 години ранку у тому ж місці. Йому протягом ночі дозволяли вживати алкоголь, замість вживання пігулок метадону, тому під час проведених з ним дій був сильно п`яним. Інші поліцейські відвезли його додому і інше місце і вдома наглядали за ним до 6 години наступного дня, після чого повезли у Зміївський ВП, де протримали цілий день. Ввечері поліцейські знову привезли його додому, де наглядали з ним до ранку. Вранці відвезли в м. Харків для отримання ним метадону, після чого привезли у Зміївський ВП. Ввечері повели до прокурора, знову в поліцію, а потім в суд, де застосували тримання під вартою.

До того протокол його затримання не оформлювали. Телефон йому не давали, інакше б викликав адвоката. Не роз`яснювали його права и обов`язки як затриманого, пам`ятку з правами и обов`язками як затриманого не вручали. Право мати захисника не роз`яснювали. Захисника надали лише перед застосуванням запобіжного заходу.

Судовим розглядом встановлено наступне.

Свідок обвинувачення ОСОБА_8 в суді пояснив, що того дня у парку побачив обвинуваченого, який копався під деревами і місця фотографував мобільним телефоном. Тому запідозрив його у закладанні заборонених речовин. Зупинив автомобільний поліцейський патруль і повідомив їм. Поліцейські почали переслідувати обвинуваченого, який втікаючи упав і розбив собі лоба, затримали його. По часу це було 17.05-17.10. Поліцейські підняли обвинуваченого і тримали його за куртку хвилин 15, щоби він не втік. Десь о 17.30-17.40 поліцейські з одягу і рюкзака обвинуваченого дістали і виклали речі на капот свого автомобіля. Там були ампули, згортки, мобільний телефон і тп. На той час з ними вже був і товариш свідка - ОСОБА_9 . Поліцейські вимагали від обвинуваченого розблокувати його мобільний телефон, проте обвинувачений цього не зробив. Поліцейські весь час намагалися підібрати пароль і самостійно розблокувати мобільний телефон обвинуваченого. До опівночі телефон так і не розблокували, а речі обвинуваченому продовжували лежати на капоті поліцейського автомобіля. Після свідок пішов додому, а обвинувачений там лишався з поліцією, чекали спеціаліста для розблокування телефона та слідчого. Кайданок на обвинуваченому не бачив.

Під час проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_8 підтверджував вказані показання (т. 4 а.с. 136-142), а також впізнав обвинуваченого за фотознімками (т. 3 а.с. 145-148).

Свідок обвинувачення ОСОБА_10 в суді пояснив, що є поліцейським сектору реагування патрульної поліції, того дня працював з напарником ОСОБА_11 . Приблизно о 17.00 їхній автомобіль зупинив ОСОБА_8 і повідомив, що виявив підозрілого чоловіка, який щось закладав під деревами, можливо "закладки", описав його і просив перевірити. Побачивши обвинуваченого стали його переслідувати, він втікав і впав. Його підняли, підвели до свого автомобіля. На лобі у обвинуваченого була гуля. За документами встановили особу. Майже одразу на місці був і заявник ОСОБА_8 , пізніше до них підійшов ще один чоловік ( ОСОБА_9 ). Напарник ОСОБА_11 тримав обвинуваченого за одяг, щоби той не впав через сп`яніння. Провели поверхневу перевірку обвинуваченого. Запропонували показати свої речі. Однак пам`ятає, чи обвинувачений сам викладав свої речі, чи їх діставав напарник ОСОБА_11 , проте сам свідок цього не робив точно. Речі обвинуваченого з одягу і рюкзака лежали на капоті поліцейського автомобіля. Там були згортки в ізоленті, довідка про замісну терапію, медичні препарати тощо. Телефон поклали туди ж. Просили обвинуваченого розблокувати його мобільний телефон, на якому був встановлений графічний ключ, однак він відмовився. Не відомо як в наступному отримали доступ до вмісту телефону. Повідомили у відділ поліції. Чому про подію службу 102 повідомили лише о 19.19, своє зволікання і що робили протягом цих 2 годин пояснити не може. Після того охороняли місце події. Кайданки до обвинуваченого не застосовували, протокол затримання не складали. Обвинуваченому пред`явили вимогу залишатися на місце до приїзду слідчого, цю вимогу він не відміняв. Слідчий приїхав нешвидко, т.я. був зайнятий. До його приїзду слідчого речі обвинуваченого так і лежали на капоті автомобіля, що далі з ними робилося не пам`ятає.

Свідок обвинувачення ОСОБА_11 в суді пояснив, що є поліцейським сектору реагування патрульної поліції, того дня працював з напарником ОСОБА_10 . По дорозі їхній автомобіль зупинив ОСОБА_8 і повідомив, що чоловік можливо розкладає наркотики і фотографує місця, вказав напрямок його руху. Обвинувачений почав тікати, а вони його переслідували. Обвинувачений впав, пошкодив лоб, його підняли, повідомили про свою підозру. З ними поряд був і заявник ОСОБА_8 . Обвинуваченому запропонували показати свої речі. Він виклав свої речі на капот автомобіля, там були згортки в ізоленті, рецепт на медичні препарати тощо, мобільний телефон. На їх прохання обвинувачений відмовився розблокувати свій мобільний телефон. Йому наказали "стояти тут" до приїзду слідчого, не залишати місце, цю вимогу він не відміняв. Про подію повідомили на лінію 102.

Кайданки до обвинуваченого не застосовували, не пам`ятає чи складали протокол затримання та де на час приїзду слідчого знаходились речі обвинуваченого.

Свідок обвинувачення ОСОБА_9 в суді пояснив, що того дня у шкільному дворі побачив ОСОБА_8 , обвинуваченого, поліцейських. Це було десь після 17.00. Поліцейські одягнули на обвинуваченого кайданки, знімали їх на час туалету, в кайданках він пробув приблизно до 21.00. Поліцейські повідомили, що підозрюють обвинуваченого у "закладках" і попросили бути присутнім. Поліцейські діставали речі з карманів і рюкзака обвинуваченого, викладали їх на капот свого автомобіля, там були пігулки, згортки в ізоленті тощо. На лобі у обвинуваченого було садно. Поліцейські хотіли щоби обвинувачений розблокував свій мобільний телефон, проте він цього не зробив поки свідок був там до 21.00. Вже будучи вдома приблизно опівночі поліцейські телефоном викликали його як понятого для проведення огляду місця події. Не пам`ятає чи був на той час обвинувачений в кайданках.

Свідок обвинувачення ОСОБА_12 в суді пояснила, що того дня десь опівночі поліцейські залучили її понятою. Пояснили, що затримали підозрюваного у збуті заборонених речовин, так званого "закладчика". У шкільному дворі було багато поліцейських, обвинувачений і другий понятий. Обвинувачений самостійно показав вміст свого рюкзака та речей. Поліцейські обшукували обвинуваченого, з карманів діставали речі і викладали їх на капот автомобіля. Поліцейські просили обвинуваченого розблокувати його мобільний телефон, проте обвинувачений цього не зробив, не повідомив їм спосіб подолання захисту доступу до телефона, казав їм: "я розблоковувати нічого не буду". Багато поліцейських намагалися самостійно розблокувати мобільний телефон обвинуваченого, через деякий час це їм вдалося. На обвинуваченому кайданок не було, на лобі у нього було тілесне ушкодження, як садно. Почали рухатися по геолокаціях фотографій з телефону обвинуваченого і у тих місцях знаходили "закладки". Зробили перерву, під час якої змінився другий понятий, чекали поки на вулиці стане світліше. Вранці вживали алкоголь - вона, другий понятий, обвинувачений. Після чого продовжували ті ж самі дії з вилучення "закладок". Раніше її неодноразово вже залучали понятою, у т.ч. разом з ОСОБА_13 (другий понятий зранку).

Свідок обвинувачення ОСОБА_14 в суді пояснив, що після 3 години ночі йому зателефонував поліцейський щоби залучити його понятим. Його відвезли до школи, де було 8-10 поліцейських, понята ОСОБА_12 , обвинувачений. Обвинувачений був в кайданках, у нього на лобі тілесне ушкодження, як садно. На вулиці було темно, чекали світанку. Почали з заднього двору школи. Знімали на відеокамеру. У слідчого був пошкоджений мобільний телефон, за фотографіями з нього знаходили місця "закладок" і вилучали їх. Розблокування телефону не бачив, поліцейські ним вже користувалися, при ньому обвинувачений не надавав дозволу на користування його телефоном. Телефон весь час знаходився в руках поліцейського. У 2013 розі звільнився після відбуття покарання за крадіжку.

Свідок обвинувачення ОСОБА_15 в суді пояснив, що як слідчий прибув на місце події і брав участь у проведенні огляду місця події, який проводив інший слідчий. Прибув невдовзі після 23.00. На місті знаходились обвинувачений та порядку 4 поліцейських. Коли прибула слідчо-оперативна група, то провели першу частину огляду. У обвинуваченого з собою був рюкзак, у кишенях згортки як "закладки", мобільний телефон. Розуміли, що в мобільному телефоні можуть бути докази можливого збуту заборонених речовин у вигляді фотознімків місць "закладок" з геолокацією, бачили встановлену відповідну програму. Обвинувачений не заперечував проти огляду його мобільного телефону, однак в процесі намагався його пошкодити, роздавати екран. Обвинувачений письмової згоди на огляд його телефону не надавав. Хто саме розблокував телефон обвинуваченого не пам`ятає. Після закінчення проведення першої частини огляду пішов додому, а обвинувачений ще залишався. Обвинувачений не був затриманий за ст. 208 КПК України і у пересуванні його не обмежували. Він готував клопотання про застосування запобіжного заходу і 29.04.2025 обвинуваченого до нього доставили оперативні співробітники карного розшуку.

Свідок захисту ОСОБА_16 в суді пояснив, що у квітні 2025 року у м. Балаклія прогулювалися разом з товаришем та його дитиною і побачили, що біля будинку обвинуваченого стояв старий автомобіль БМВ, седан темного кольору, з якого вийшов обвинувачений у супроводі 2 чоловіків у формі поліції і зайшли до під`їзду. Після цієї події дізналися, що у обвинуваченого виникли проблеми з поліцією.

Свідок захисту ОСОБА_17 в суді пояснила, що 26.04.2025 не змогла додзвонитися до сина (обвинуваченого). 27.04.2025 їй зателефонували, представилися поліцейськими з м. Зміїв і повідомили, що її син ними затриманий. Ввечері прийшла додому, там був син, але був не сам, стояло чуже взуття і чула чужі розмови, не стала їм заважати і пішла. 28.04.2026 після 21.00 додому прийшов син у супроводі 2 чоловіків у форменому одязі поліції, які залишилися з ними у квартирі на ночівлю. Наступного ранку, після 07.00 вони пішли разом з сином. Усно повідомили, що син затриманий, вони його охороняють, щоби не втік. Казали, що їхній автомобіль стоїть під будинком, сина повезуть у м. Зміїв. У сина був подряпаний лоб, як після падіння.

26.04.2025 о 19.19 до Зміївського відділу поліції зі служби 102 надійшло повідомлення поліцейського ОСОБА_10 про виявлення у цей же час ОСОБА_4 , який при собі має речовини, схожі на наркотичні "закладки" та 15 ампул (т. 1 а.с. 213-214).

26.04.2025 о 19.46 на місце прибув поліцейський ОСОБА_18 , який о 20.00 прийняв від ОСОБА_8 заяву про вчинене кримінальне правопорушення, яка, на відміну від вищевказаного повідомлення, не була зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі Єдиного обліку) (т. 1 а.с. 215).

26.04.2025 о 22.24 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинене кримінальне правопорушення (т. 1 а.с. 219).

27.04.2025 з 00.25 до 03.10 слідчим проведений огляд місця події за участю понятих ОСОБА_12 і ОСОБА_9 та самого ОСОБА_4 . Окрім протоколу слідча дія зафіксована і відеозйомкою.

З об`єктивного засобу фіксації події - відеозапису встановлено наступне. Поліцейські повідомляють ОСОБА_4 , що його запідозрили у можливому збуті наркотичних засобів. На капоті поліцейського автомобіля лежать рюкзак і мобільний телефон. ОСОБА_4 з кишень своїх штанів дістає і кладе на капот 2 прозорих пакети зі згортками з ізоленти. При розпакуванні одного згортку всереднині виявлено речовину білого кольору. Каже, що знайшов їх сьогодні по дорозі, а сам перебуває на замісній метадоновій програмі. Вважає, що в пакетах наркотична речовина, забрав для власного вживання, упаковка схожа на "закладки". З рюкзака ОСОБА_4 видає полімерний пакет зі згортками в ізоленті червоного кольору. З дозволу ОСОБА_4 поліцейські дістали з рюкзака посвідчення про участь у замісній терапії. Поліцейські просять ОСОБА_4 розблокувати його мобільний телефон, проте він цього не зробив. Хтось з поліцейських самостійно зміг розблокувати мобільний телефон ОСОБА_4 . Поліцейські оглядають вміст інформацію телефону, там фотографії окремих об`єктів на місцевості з їх координатами. За цими фотографіями і координатами на місцевості знаходять і вилучають схожі згортки і ізоленті. У ОСОБА_4 на лобі свіжі тілесні ушкодження, плями, схожі на свіжозасохлу кров (т. 1 а.с. 221-223).

27.04.2025 з 03.15 до 13.06 слідчим проведений огляд місця події за участю понятих ОСОБА_12 і ОСОБА_14 та ОСОБА_4 . Окрім протоколу слідча дія зафіксована і відеозйомкою. За фотознімками окремих об`єктів на місцевості з їх координатами з мобільного телефону ОСОБА_4 поліцейські продовжують на місцевості знаходити і вилучати схожі згортки в ізоленті. Вилучили і мобільний телефон ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 224-241).

Вилучені під час обох оглядів місця події речовини, за допомогою відомостей з мобільного телефону обвинуваченого, стали об`єктами проведення низки експертиз дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

За висновком експертиз: речовини містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,2166; 0,3215; 0,3495 ; 0,3519; 0,0241; 0,4230; 0,1821; 0,2083; 0,1480; 0,1947; 0,2306; 0,1618; 0,2783; 0,3081; 0,4260; 0,4487; 0,4344; 0,4232; 0,4263; 0,4096; 0,4430; 0,2455; 0,2225 ; 0,2631; 0,2613; 0,1921; 0,2723; 0,2454; 0,2215; 0,2084; 0,2076; 0,1285; 0,1412; 0,1438; 0,3109; 0,2155; 0,2111; 0,2556; 0,2815; 0,1835; 0,3378; 0,2287; 0,1928; 0,1825; 0,2217; 0,3838; 0,2855 грам відповідно (т. 2 а.с. 12-175).

Про підозру ОСОБА_4 повідомили 29.04.2025, вручили пам`ятку про процесуальні права і обов`язки підозрюваного, роз`яснили право на захист (т. 3 а.с. 8-20). ОСОБА_4 просив призначити йому захисника.

Ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 29.04.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави.

За правилом ч. 2 ст. 264 КПК України: "Не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов`язаний з подоланням системи логічного захисту".

Здобувши докази під час огляду місця події 27.04.2025, проведення експертиз 28-30.04.2025 сторона обвинувачення усвідомила, що 27.04.2025 здобула відомості з телефону ОСОБА_4 без його дозволу, зламавши систему логічного захисту.

Тобто, дефекти здобутих внаслідок порушення закону доказів під час огляду місця події ще 27.04.2025, проведення експертиз 28-30.04.2025, сторона обвинувачення намагалася якось виправити, наддати вигляд законних, через зняття інформації з мобільного телефону ОСОБА_4 , для чого подали клопотання до суду.

Ухвалою слідчого судді Харківського апеляційного суду від 07.05.2025 надано дозвіл на втручанням у приватне спілкування у формі зняття інформації з електронних інформаційних систем (т. 3 а.с. 44-46).

Згідно до ч. 1 ст. 264 КПК України пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частин, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача може здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування.

Проте на час отримання доступу до телефону ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді базові докази у вигляді вилучення предметів злочину і висновків експертиз вже були здобуті.

Змістом протоколу про результати проведення вказаної негласної дії від 15.05.2025 підтверджується, що на той час мобільний телефон ОСОБА_4 вже був розблокований, не зазначено про подолання системи логічного захисту або надання доступу самим ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 47-56).

Був отриманий доступ до фотознімків за 26.04.2025 з координатами зображеної місцевості.

В результаті негласної дії у формі зняття інформації з телефону обвинуваченого інформація була скопійована на носій та була оглянута слідчим, про що складений протокол огляду від 17.06.2025. Роздруковані фотографії окремих об`єктів на місцевості з їх координатами (т. 4 а.с. 108-135).

Резюмуючи і оцінюючи докази суд виходить з такого.

Отримавши від ОСОБА_8 усне звернення щодо підозри ОСОБА_4 у незаконному збуті наркотичних засобів шляхом "закладок" поліцейські ОСОБА_8 і ОСОБА_11 переслідували і настигли обвинуваченого 26.04.2025 між 17.00 та 18.00 годинами. Тримали обвинуваченого за одяг поруч з собою, застосували до нього спеціальний засіб - кайданки, наказали залишатися поряд з ними і не залишати місце. Обшукали одяг і речі обвинуваченого, виклали предмети з кишень і рюкзака на капот поліцейського автомобіль, мобільний телефон обвинуваченого відібрали. Лише приблизно через 2 години про подію повідомили на лінію 102. До опівночі поліцейські вмовляли обвинуваченого розблокувати його мобільний телефон, чого він не зробив, врешті їм самостійно вдалося зламати захисту доступу до вмісту телефона. Перед початком огляду раніше вилучені у обвинуваченого речі він знову склав до кишень і рюкзаку. Після чого вже під відеозапис і протокол речовини вилучили і оформили процесуально, у два прийоми провели огляд місцевості, як місця події, за фотографіями з координатами з телефону обвинуваченого знаходили і вилучали предмети, речовини яких містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.

Тобто, ОСОБА_4 від самого початку поліцейськими був затриманий за підозрою у незаконних операціях з забороненим речовинами, при затриманні поліцейські провели його обшук, а не поверхневу перевірку, оскільки оскільки вони власноруч обшукали кишені його одягу і рюкзак, дістали їх вміст і відібрали мобільний телефон, а потім повторно "їх вилучили" вже під час огляду слідчим.

Убачається, що єдиною метою дій поліцейських, які затримали ОСОБА_4 , було відшукання речей, які мають значення для майбутнього кримінального провадження, досудового розслідування і можуть бути доказами в суді.

Поліцейські ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які вчинили ці дії, перебувають під тягарем дисциплінарної та/або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, а тому є заінтересованими особами, їх показання із запереченням проведення обшуку обвинуваченого, його затримання і застосування спеціального засобу суд визнає недостовірними. Крім того вони спростовуються не тільки показаннями обвинуваченого, але і показаннями свідків обвинувачення ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , тобто свідками, які не є поліцейськими. Ці незалежні свідки не підтвердили і версію сторони обвинувачення про нібито добровільне розблокування обвинуваченим свого мобільного телефону і надання поліцейським доступу до його вмісту. Щодо цієї обставини їх показання кореспондуються з показаннями свідків-поліцейських ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .

Свідок обвинувачення - слідчий ОСОБА_15 дав показання, що обвинувачений письмової згоди на огляд його телефону не надавав, але не заперечував проти огляду його мобільного телефону, хто саме розблокував телефон обвинуваченого не пам`ятає. Визнав, що в процесі обвинувачений намагався його пошкодити, роздавати екран. На переконання суду, такі фактичні дії обвинуваченого на місці події, свідчать саме про його незгоду, небажання надавати, знищити, пошкодити телефон як доказ.

Тому вказані фактичні дії обвинуваченого, відсутність його письмової згоди або зафіксованої відеозаписом слідчої дії, показання обвинуваченого та свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 у їх сукупності і взаємозв`язку є достатніми та переконливими для визнання вказаних показань свідка обвинувачення - слідчого ОСОБА_15 недостовірними.

Відповідно до ч. 1, 6, 7 ст. 34 Закону України "Про Національну поліцію" поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу.

Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу.

При виявленні в ході поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їх схоронність та огляд відповідно до вимог статті 237Кримінального процесуального кодексу України.

Проте патрульні поліцейські не дотримались вимог ст. 34 Закону України "Про Національну поліцію", вийшли за межі поверхневої перевірки. Маючи можливість під час поверхневої перевірки виявити сліди кримінального правопорушення, з урахуванням наявності свідчень заявника, забезпечити їх схоронність до огляду дізнавачем, слідчим або прокурором, цього не зробили, самостійно вдалися до пошуку і вилучення доказів з кишень і рюкзака обвинуваченого.

Отже, дії поліцейських безпосередньо після затримання ОСОБА_4 , до початку огляду, фактично були обшуком, який згідно приписів частини 2 статті 234 КПК проводиться лише на підставі ухвали слідчого судді, якої не було, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не були внесенні, досудове розслідування не розпочалося.

Кримінальним процесуальним кодексом України проведення поверхневого огляду особи не передбачено.

За положеннями кримінального процесуального закону може бути проведений лише огляд: житла чи іншого володіння особи (ст. 13, ч. 7 ст. 223), документів (ч. 6 ст. 46, ч. 2 ст. 100, ч. 7 ст. 236), речових доказів (ч. 2 ст. 100, ч. 2 ст. 322, ст. 357), майна (ч. 2 ст. 168, ч. 5 ст. 171), речей (ч. 8 ст. 191, ч. 6 ст. 208), місця події (ч. 3 ст. 214, ч. 4 ст. 552), трупа (ч. 7 ст. 223, ст. 238), трупа, пов`язаного з ексгумацією (ст. 239), кореспонденції (ч. 4 ст. 258, ч. 3 ст. 261, ст. 262), місця вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 520) тощо.

Положення щодо проведення обшуку (особистого обшуку) особи наведено у ч. 8 ст. 191, ч. 3, 5, 6 ст. 208, ч. 7 ст. 223, ч. 5 ст. 236, ч. 2 ст. 520 КПК України.

Проведення обшуку особи під час проведення огляду місця події не передбачено і регулюється іншими нормами кримінального процесуального закону.

Обшук особи фактично не є окремою слідчою дією, а поглинається такою дією, як затримання чи обшук житла (уповноважена службова особа, дізнавач, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 КПК України (ч. 3 ст. 208 КПК України). За рішенням дізнавача, слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження (ч. 5 ст. 236 КПК України).

Таким чином, обшук особи фактично не є окремою слідчою дією, а проводиться під час затримання чи обшуку житла.

Відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Як убачається з обставин справи, поліцейськими ОСОБА_4 фізично був затриманий між 17.00 та 18.00 годинами 26.04.2025, одразу ж ними і був проведений обшук його речей, про подію на лінію 102 вони повідомили лише о 19.19, до ЄРДР відомості були внесені о 22.24, огляди місця проведені вже наступного дня 27.04.2025 з 00.25 до 03.10 та з 03.15 до 13.06. Після цього обвинувачений знаходився під постійним контролем поліції, фактично під вартою, що підтверджується показаннями його самого, свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , та не спростовано стороною обвинувачення.

Суд зауважує, що навіть відсутність кайданків автоматично не виключає факту затримання, зокрема, коли особа через підкорення наказу змушена залишитися поряд з уповноваженою службовою особою, що визначається фактичними обставинами, а не формальними ознаками.

Проте у цій конкретній справі суд встановив факт застосування поліцейськими до обвинуваченого спеціальних засобів – кайданок.

Тобто, з 17.00-18.00 26.04.2025 (задовго до початку огляду місця події) і до законного взяття під варту за ухвалою слідчого судді 29.04.2025 о 15.40, ОСОБА_4 був затриманою особою, та з огляду на зміст ст. 209 КПК України, від самого початку затримання набув право на захист відповідно до приписів ч. 1 ст. 42 КПК України.

За правилами ч. 4 ст. 208 КПК уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Проте відсутній відповідний протокол затримання ОСОБА_4 , складений відповідно до вимог ст. 208 КПК України, дані про роз`яснення йому прав підозрюваного.

Більш того, відсутні і відомості про складання протоколу про адміністративне затримання в порядку ст. 261 КУпАП.

Судом встановлено, що викладені у протоколі огляду місця події обставини не відповідають змісту процесуальних дій, які фактично здійснювались поліцейськими.

Поліцейські фактично провели не огляд місця події, а затримання ОСОБА_4 із вилученням речей, а тому мали керуватися вимогами статей 208, 209 КПК України.

За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів.

У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для огляду місця події є інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована в певній процесуальній формі.

За статтею 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних.

Суд зазначає, що згідно із частиною третьою статті 223 КПК слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, як беруть у ній участь, роз`яснюються їх права і обов`язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.

Проте перед проведенням слідчим оглядів 27.04.2025 ОСОБА_4 не були роз`яснені його права і обов`язки, передбачені КПК України, а також відповідальність, встановлена законом.

Суд зауважує, що ОСОБА_4 , згідно з протоколом огляду місця події від 27.04.2025, брав участь у слідчій дії без визначеного процесуального статусу, не був повідомлений про своє право на захист, право зберігати мовчання і не свідчити проти себе тощо.

Як зазначено вище, у ході незаконного особистого обшуку ОСОБА_4 , проведеного після його незаконного затримання, у нього було вилучено, зокрема, мобільний телефон марки "Nokia". Про це вилучення зазначено лише у протоколі огляду від 27.04.2025 за період часу 03.15-13.06.

Тобто, телефон після його вилучення перебував у володінні сторони обвинувачення ще задовго до початку огляду і оформлення його вилучення.

Доступ до телефону був обмежений логічним захистом (паролем), установленим його власником - обвинуваченим ОСОБА_4 . Він не надав поліцейським код доступу до свого мобільного телефону, не розблокував його самостійно, а всіляко відмовлявся і противився цьому.

Тобто, поліцейські не отримали доступ до інформації в телефоні обвинуваченого за його згоди.

А тому поліцейські вдалися до подолання системи логічного захисту телефону обвинуваченого, їм вдалося зламати телефон, підібравши пароль.

Хоча, за відсутності доброї волі і згоди власника або володільця телефону, доступ до інформації в телефоні можливо отримати лише: 1) під час проведення обшуку і обшуку при затриманні (ст. 208, ч. 6 ст. 236 КПК), 2) шляхом тимчасового доступу до мобільних терміналів систем зв`язку (ст. 159 КПК України), 3) шляхом втручання у приватне спілкування (ст. 258 КПК).

Однак на час отримання поліцейськими доступу до відомостей з телефону обвинуваченого законний обшук не проводився, протокол затримання не складався, процесуального затримання не було, судового дозволу на проведення таких дій не було отримано, відсутні ухвали слідчих суддів про надання дозволу на обшук перед або після його проведення, надання тимчасового доступу, надання дозволу на проведення відповідних негласних слідчих (розшукових).

Тому, станом на час проведення оглядів 27.04.2025 доступ до інформації в телефоні обвинуваченого, завдяки якій були відшукані і вилучені предмету злочину, був здійснений незаконно.

Конституційний Суд України наголосив, що «Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб» (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

Право людини на повагу до свого приватного життя і кореспонденції було задеклароване й гарантоване в Загальній декларації прав людини та закріплене в численних міжнародно-правових актах, підписаних і ратифікованих Україною.

Зокрема, стаття 12 Загальної декларації прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, встановлює, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Пунктом 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію.

Гарантоване наведеними вище міжнародно-правовими актами право на повагу до приватного життя та кореспонденції було закріплене і в Основному Законі України. Стаття 31 Конституції України гарантує кожному таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. До того ж, відповідно до статті 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно зі статтею 9 Конституції України, статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Відповідно до статей 6, 7 Закону України «Про правонаступництво України» Україна також підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України. Україна є правонаступником прав і обов`язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки. Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Зокрема, ЄСПЛ визнав, що відбулось втручання в гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя і кореспонденції у випадках:

відкриття листа особи (рішення ЄСПЛ у справі «Narinen v. Finland» від 1 червня 2004 року, заява № 45027/98, § 32);

відкриття та читання складеного аркуша паперу, на якому адвокат написав повідомлення і передав його своїм клієнтам (рішення ЄСПЛ у справі «Laurent v. France» від 24 травня 2018 року, заява № 28798/13, § 36);

отримання змісту електронної пошти особи (рішення ЄСПЛ у справі «Macharik v. the Czech Republic» від 13 лютого 2025 року, заява № 51409/19, §§ 34, 35);

проведення перевірки цифрового вмісту мобільного телефона заявника, включаючи SMS-повідомлення, надіслані та отримані заявником, та обмін повідомленнями між заявником і різними особами через мережі соціальних повідомлень (рішення ЄСПЛ у справі «Mukhtarli v. Azerbaijan and Georgia» від 5 вересня 2024 року, заява № 39503/17, § 212);

обшук смартфона особи та/або його дзеркальної копії (рішення ЄСПЛ у справі «Saber v. Norway» від 17 грудня 2020 року, заява № 459/18, § 48).

Аналіз статті 8 Конвенції дає підстави зробити висновок, що право на повагу до приватного життя та кореспонденції не є абсолютним і за певних умов втручання у права, гарантовані цією нормою, допускається. Відповідні умови визначено в пункті 2 статті 8 Конвенції. Зокрема, таке втручання може бути виправданим за пунктом 2 статті 8 Конвенції лише в разі, якщо воно відповідає закону, має одну або кілька законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві для досягнення будь-якої такої цілі (рішення ЄСПЛ у справі «Hambardzumyan v. Armenia» від 5 грудня 2019 року, заява № 43478/11, § 59).

Європейський суд з прав людини, встановлюючи, чи провадження в цілому було справедливим, передусім порушує питання, чи дотримано прав сторони захисту. Зокрема, визначає, чи надано можливість поставити під сумнів автентичність певного доказу і заперечити щодо його використання. Крім того, констатує необхідність врахувати якість цього доказу, включно з питанням про те, чи породжують обставини, за яких він отриманий, сумнів щодо його надійності або точності. У випадку коли такий доказ є дуже вагомим і не викликає жодних сумнівів, то потреба в інших доказових елементах, які б його підтверджували, є меншою («Ялох проти Німеччини»(Jalloh v. Germany), § 96).

У зв`язку із цим ЄСПЛ надає також ваги питанню про те, був чи не був згаданий доказ визначальним для наслідку кримінального провадження («Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany), § 164).

Згідно з вимогами частини третьої статті 62 Конституції України та Рішенням Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011 обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини та громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими й використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини та громадянина в кримінальному процесі й ухвалення законного і справедливого судового рішення.

Відповідно до статті 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний для прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За правилами статті 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Частиною другою даної норми визначено перелік діянь, які суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини й основоположних свобод, на підставі чого можливо зробити висновок про недопустимість доказів.

Для визнання доказів недопустимими є не будь-яке порушення процесуального закону, а порушення фундаментальних прав і свобод особи.

За висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування та нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).

Отже, у кожному із зазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів із фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

З огляду на це суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Поводження було «таким, що принижує гідність», якщо воно мало за мету викликати в потерпілих почуття страху, страждання і неповноцінності, а відтак принизити та зневажити їх «Kudіa v Poland» [GC], п. 92.

Поводження вважалося «таким, що принижує гідність», коли воно викликало в його жертв почуття страху, страждання та неповноцінності, здатні образити та принизити їх та, можливо, зламати їхній фізичний або моральний опір «Рorрeviж v. Croatia», п .95.

Відповідно до пунктів 1 та 3 ч. 2 ст. 87 КПК України незаконне затримання обвинуваченого з його незаконним обшуком, відібрання і злам телефону обвинуваченого з отриманням доступу до інформації у ньому (поводження, що принижує гідність особи, порушення права людини на повагу до свого приватного життя), не роз`яснення прав під час фактичного затримання, порушення права на захист є істотними порушеннями фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження та мають прямий вплив на допустимість доказів і на дотримання гарантій справедливого судового розгляду в цілому.

Отримання доказів стороною обвинувачення стало прямим результатом істотних порушень поліцейськими фундаментальних прав і свобод ОСОБА_4 під час кримінального провадження, та порядку, встановленого КПК України.

За правилом ч. 2 ст. 86 КК недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень.

Таким чином, знайдені і вилучені патрульними поліцейськими під час незаконного обшуку при незаконному затриманні обвинуваченого речовини у його особистих речах, які потім були знову складені в особисті речі і пізніше нібито "вперше знайдені і вилучені під час огляду слідчим", чим слідчий намагався їх легалізувати, надати законний вигляд незаконним діям і речовим доказам, незаконний злам мобільного телефону обвинуваченого і незаконне отримання інформації з нього, завдяки якій під час оглядів 27.04.2025 відшукано та вилучено у зазначених на фотознімках місцях речовини, були здобуті стороною обвинувачення з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому ці речі і відомості та похідні від них докази, зокрема у виді експертиз речовин, є недопустимими доказами у кримінальному провадженні і не можуть братися до уваги при оцінці доказів у справі.

Верховний Суд вже неодноразово визнавав неприпустимість проведення обшуку під виглядом огляду місця події, оскільки таким чином нівелюються вимоги судового контролю, передбачені статтею 233, частиною 2 статті 234 КПК.

У цій справі протоколи огляду за 27.04.2025 визнані недопустимим доказом не через те, що начебто був порушений порядок проведення огляду місця події, а у зв`язку з тим, що він не мав взагалі бути складеним за тих обставин. Крім того, огляд місця події не охоплює за своїм змістом проведення такої дії, як обшук (особистий обшук) особи.

Відповідно доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree) недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини. Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.

Аналогічна правова позиція викладена і в чисельних постановах Верховного Суду, відповідно до якої якщо «базові докази» отримані з грубим порушенням порядку, встановленого КПК і правильно визнані недопустимими, то всі інші докази, які є похідними від них, є також недопустимими.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У кримінальному процесуальному законі дана доктрина має своє правове втілення у положеннях ч. 1 ст. 87 КПК України, згідно з якою недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Так, у своєму рішенні по справі «Пантелеєнко проти України», Європейський суд з прав людини підкреслює, що вираз «відповідно до закону» значною мірою покладає на національне законодавство і державу обов`язок дотримання матеріальних і процесуальних норм.

В рішенні по справі «Гефген проти Німеччини» Європейський суд з прав людини для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Іншими словами, неправомірні діяння не можуть породжувати правомірний результат.

З цих підстав вказані базові докази та похідні від них докази не є доказами інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 статті 17 КПК України, за змістом яких:

- «Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом»;

- «Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Відповідно до ст. 92 КПК обов'язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Суд зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.

Статтею 22 КПК України передбачено здійснення кримінального провадження на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності і засуджений за думки, бажання, спонукання, що не були виражені в конкретному акті суспільно небезпечної поведінки.

Статтею 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Ст. 373 КПК України встановлено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно вимог ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Пантелеєнко проти України» від 29 червня 2006 року.

Якщо стороною обвинувачення, на яку покладається тягар доказування винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, не доведено факту вчинення такого діяння, наявності у ньому складу кримінального правопорушення чи участі обвинуваченого у його вчиненні, згідно з приписами ч. 1 ст. 373 КПК України суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку визнає їх недостатніми для ухвалення обвинувального вироку, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України).

Окремо суд зауважує, що орган поліції самостійно не надіслав слідчому відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських (патрульних, які первинно затримали ОСОБА_4 , та інших присутніх на місці події) для встановлення за цим об`єктивним засобом фіксації події її обставин – способу та обставин фізичного та подальшого затримання, обставин отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, маніпуляцій з його речами та мобільним телефоном тощо, а сторона обвинувачення (слідчий, дізнавач) самостійно не витребували їх для встановлення обставин кримінального правопорушення, як докази. Зокрема, з метою доведення дотримання ними законності під час виконання службових обов`язків і проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій.

Оскільки за встановленими правилами включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).

Тому цей факт додатково викликає у суду обґрунтовані неспростовані сумніви щодо показань свідків поліцейських у їх визнаній недостовірною частині та версії сторони обвинувачення в цілому.

Щодо обвинувачення за ч. 1 ст. 308 КК України.

ОСОБА_4 , проходячи в період часу з 14.10.2023 по 12.04.2025 лікування шляхом замісної підтримувальної терапії із застосуванням медичного препарату метадон в ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », розташованому за адресою: АДРЕСА_8 , відповідно до «Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів», затвердженого наказом МОЗ України № 200 від 27.03.2012, під час якого на підставі листка призначення препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів хворим, які отримують лікування в стаціонарних або амбулаторних умовах, і виконання цих призначень, затвердженого наказом МОЗ України № 494 від 07.08.2015, які видавались лікарями вищевказаного медичного закладу, періодично отримував для перорального самостійного прийому в умовах створеного стаціонару вдома наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон.

20.04.2024, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, всупереч вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995, «Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 200 від 27.03.2012, маючи умисел на незаконне заволодіння більшою кількістю наркотичного засобу метадон шляхом шахрайства, яке виразилось в укритті факту перебування на програмі замісної підтримуючої терапії для хворих з наркотичною залежністю у медичному закладі ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та у поданні у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », відділення якого знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , звернення про участь у замісній підтримувальній терапії, укладанні договору про надання медичних послуг, в яких зазначив, що не перебуває на обліку та лікуванні в інших закладах охорони здоров`я такого ж профілю, та отримання у її рамках наркотичного засобу - метадон. В результат своїх протиправних дій ОСОБА_4 став на лікування шляхом замісної підтримувальної терапії із застосуванням медичного препарату метадон у ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », з метою подальшого незаконного заволодіння в зазначеному закладі наркотичним засобом -метадон.

Таким чином, в період часу з 20.04.2024 по 08.04.2025, ОСОБА_4 реалізовуючи свій кримінально протиправний умисел направлений на заволодіння наркотичним засобом - метадон шляхом шахрайства, перебуваючи у приміщенні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » заволодів наркотичним засобом - метадон, у вигляді медичного препарату «Methadoni» у загальній кількості 1766 таблеток.

В суді обвинувачений пояснив, що одночасно у двох закладах охорони здоров`я отримував лікування із використанням препаратів замісної підтримувальної терапії, зокрема, наркотичного засобу - метадон у вигляді медичного препарату «Methadoni». На той час не знав що так робити незаконно. Не пам`ятає чи укладав з тими закладами договори, але якісь документи підписував. Проте на даний час зрозумів незаконність своїх дій і розкаюється у вчиненому.

Судовим розглядом встановлено наступне.

На підставі ухвали слідчого судді отримано тимчасовий доступ та вилучено в копіях документацію щодо обвинуваченого у ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 " (м. Харків) (т. 3 а.с. 224-т. 4 а.с. 107).

14.10.2023 обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 " (м. Харків), надав копію паспорта та витягу про зареєстроване місце проживання, уклав договір про надання медичних послуг з лікування залежності і наслідків вживання наркотичних засобів. Стверджував, що на момент підписання договору не перебуває на програмі замісної підтримувальної терапії в іншій клініці такого ж профілю, та зобов`язався під час проходження лікування не вступати на програму замісної підтримувальної терапії до інших закладів охорони здоров`я такого ж профілю (т. 3 а.с. 235-236).

Звернувся і з бажанням отримати лікування шляхом замісної підтримувальної терапії із використанням препарату - метадон. Повідомив, що не перебуває на обліку і лікуванні в інших закладах охорони здоров`я такого ж профілю (т. 3 а.с. 241).

З того ж дня, 14.10.2023, і до 12.04.2025 включно обвинувачений ОСОБА_4 за програмою замісної підтримувальної терапії на регулярній основі отримував у ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 " (м. Харків) наркотичний засіб - метадон, у вигляді медичного препарату «Methadoni».

Тобто, як мінімум з 14.10.2023, після оформлення участі у програмі замісної підтримувальної терапії через ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 " (м. Харків) обвинувачений ОСОБА_4 був обізнаний про неможливість під час проходження лікування вступати на програму замісної підтримувальної терапії до інших закладів охорони здоров`я такого ж профілю та зобов`язався цього не робити.

На підставі ухвали слідчого судді отримано тимчасовий доступ та вилучено в копіях документацію щодо обвинуваченого у ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_6 " (м. Харків) (т. 3 а.с. 121-223).

20.04.2024 обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_6 " (м. Харків), надав копію паспорта, уклав договір про надання медичних послуг з лікування залежності і наслідків вживання наркотичних засобів. Стверджував, що на момент підписання договору не перебуває на програмі замісної підтримувальної терапії в іншій клініці такого ж профілю, та зобов`язався під час проходження лікування не вступати на програму замісної підтримувальної терапії до інших закладів охорони здоров`я такого ж профілю (т. 3 а.с. 138-139).

Звернувся і з бажанням отримати лікування шляхом замісної підтримувальної терапії із використанням препарату - метадон. Повідомив, що не перебуває на обліку і лікуванні в інших закладах охорони здоров`я такого ж профілю (т. 3 а.с. 137).

З того ж дня, 20.04.2024, і до 08.04.2025 включно обвинувачений ОСОБА_4 за програмою замісної підтримувальної терапії на регулярній основі отримував у ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_6 " (м. Харків) наркотичний засіб - метадон, у вигляді медичного препарату «Methadoni».

Резюмуючи, судом встановлено, що будучи включеним до замісної підтримувальної терапії (далі - ЗПТ) для осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів та отримуючи лікування із використанням препаратів ЗПТ у одному з закладів охорони здоров`я (далі - ЗОЗ) - ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", звернувся за тим же до іншого ЗОЗ - ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_6 ", приховавши факт отримання вказаного лікування, внаслідок чого одночасно у двох ЗОЗ отримував лікування із використанням препаратів ЗПТ, заволодівши наркотичним засобом, обіг якого обмежено - метадон у вигляді медичного препарату « ІНФОРМАЦІЯ_7 » у загальній кількості 1766 таблеток.

Предметом інкримінованого ОСОБА_4 злочину є наркотичний засіб. Об`єктивну сторону злочину становить умисне незаконне вилучення наркотичних засобів, зокрема заволодіння ними шляхом шахрайства. Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом.

У практиці Верховного Суду неодноразово зазначалося, що об`єднання тотожних діянь єдиним злочинним наміром означає, що ще до вчинення першого з таких діянь особа усвідомлює необхідність учинення кількох однорідних дій для реалізації свого злочинного наміру, кожна з яких зовні може виглядати як окреме самостійне кримінальне правопорушення, однак усі вони спрямовані на досягнення єдиної злочинної мети та охоплюються єдиним умислом у межах продовжуваного злочину.

Судом встановлено, що обвинувачений розпочавши лікування у ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", дізнався про спрощений порядок функціонування програми замісної підтримувальної терапії та відсутність єдиної бази даних пацієнтів, у зв`язку з чим у нього виник умисел на заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства з метою їх подальшого неконтрольованого використання.

Надалі, продовжуючи реалізацію того самого умислу, за тим самим звернувся у ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_6 " і усі дії вчиняв за єдиною схемою для реалізації єдиного умислу, а саме заволодіння наркотичними засобами.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку визнає їх достатніми для ухвалення обвинувального вироку.

На переконання суду винуватість обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом. Можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого за:

ч. 1 ст. 308 КК України -

заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Тобто, суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто, призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність оцінювання представниками судових органів визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.

Обвинувачений: громадянин України; раніше судимий; офіційно не працевлаштований; удівець; за місцем проживання характеризується посередньо, не перебуває на обліку у психіатра, перебуває на обліку у нарколога (т. 4 а.с. 200-238).

Обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Сторона обвинувачення не зазначила обставин, що обтяжують покарання.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням розкриттю злочину.

Проте такі обставини судом не встановлені, основні і достатні докази є документальними, фактичні обставини кримінального провадження, які підлягають доказуванню, були встановлені без активних участі та сприяння обвинуваченого, він лише підтвердив вже встановлені факти.

Обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вже в 7-ме, має 3-ри не знятих і не погашених у встановлених законом порядку судимості, внаслідок чого вже має великий кримінальний досвід, має стійку кримінальну спрямованість на здійснення незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, одного разу звільнявся від відбування покарання з випробуванням (підставою для чого є висновок суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання), проте під час відбування покарання з випробуванням вчиняв нові кримінальні правопорушення, одного разу, від відбування покарання був звільнений умовно-достроково (підставою для чого є переконання адміністрації ВК і суду у тому, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення).

Проте, по факту, попередні покарання не досягли мети його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, оскільки продовжує вчиняти нові кримінальні правопорушення навіть в умовах воєнного стану, внаслідок повномасштабної збройної агресії РФ проти України та українського народу в цілому, численних злочинів держави-терориста, тотального насильства, масових вбивств та руйнувань, у складний для країни та людей особливий період боротьби за виживання, на деокупованій території, поблизу фронту, на ґрунті ведення розгульного, антисоціального способу життя, сам є антисоціальною особистістю, що свідчить про його виняткові зухвалість, стійку злочинну, антисоціальну спрямованість, вперте небажання безповоротно відмовитися від злочинного способу життя і стати на шлях виправлення і перевиховання, знову вчинив умисний тяжкий злочин, кримінальне правопорушення і сам обвинувачений за наведених обставин становлять підвищену суспільну небезпеку.

Психологічна переорієнтація обвинуваченого не відбувається, не змінюються його дотеперішні погляди та установки, він не готовий змінити своє життя і не вчиняти нових кримінальних правопорушень. Його поведінка у динаміці свідчить про стійкість його злочинного умислу.

Хронологія злочинної діяльності обвинуваченого вказує на те, що він не розкаявся, на нього раніше застосовані судом заходи покарання, метою якого також є і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, засоби виправлення і ресоціалізації засуджених під час відбування покарання, не мають свого очікуваного та дієвого впливу.

Позитивні відомості про особу обвинуваченого та обставини на його користь, не свідчать про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, небезпечності вчинених дій, суспільної небезпеки самого обвинуваченого, натомість вони враховані при призначенні йому покарання.

Тому неможливо досягти мети покарання у виді кари, виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень без ізоляції його від суспільства.

Передбачене ч. 1 ст. 308 КК України кримінальне правопорушення караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання його необхідно призначити у вигляді реального позбавлення волі, у дещо перевищуючому мінімальний розмірі санкції.

Таке покарання буде необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, співмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам, внаслідок чого буде ефективним.

Ефективність покарання визначається тим, наскільки воно є законним, обґрунтованим і справедливим. Правильне призначення покарання є не тільки важливим засобом боротьби зі злочинністю, а й запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими та іншими особами.

На переконання суду викладені обставини у сукупності та наведені мотиви, на фоні фактичного не визнання винуватості та не розкаяння через це та відсутності позитивних змін в особистості обвинуваченого протягом досудового розслідування і судового розгляду, не усвідомлення порушення закону свідчать про те, що призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, звільнення від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням положень ст. 69, 75 КК України, буде явно м'яким і не буде сприяти виправленню та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Оскільки у такому разі неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність призведе до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, воно буде неефективним.

Призначене покарання не є надмірним, відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру заподіяних наслідків та ступеню вини, водночас забезпечує належний рівень захисту прав потерпілої і загальну превенцію, що узгоджується з підходами Європейського суду з прав людини щодо пропорційності втручання у права особи.

Враховано принцип пропорційності (домірності) скоєному правопорушенню та для досягнення мети загальної превенції, здатної забезпечити такі покарання, які є доволі «відчутними» в очах суспільства (держава в особі суду доносить до суспільства думку про небажаність вчинення в майбутньому діянь, подібних до того, яке вчинила засуджена особа).

Посилання обвинуваченого на незадовільний стан здоров`я не зумовлює неможливість призначення йому реального позбавлення волі. Питання про особи від покарання за хворобою може бути вирішено в порядку виконання вироку, за правилами п. 6 ч. 1 ст. 537, ст. 539 КПК України.

З урахуванням фактичних обставин справи, покарання, що призначається, а також для забезпечення виконання цього вироку, для запобігання спробам переховуватися від суду, необхідно продовжити строк тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Своєчасне і точне фіксування затримання є важливою гарантією забезпечення права на свободу, гарантованого статтею 29 Конституції України та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відсутність протоколу затримання або неточні відомості, внесені у такий протокол, є порушенням права на свободу, оскільки своєчасне і точне фіксування затримання є важливою гарантією від порушення інших прав особи.

Встановлюючи обставини затримання, у тому числі час фактичного затримання та наявність підстав для затримання, суди мають виходити з дійсних обставин, встановлених на підставі усієї сукупності доказів, наданих сторонами, включаючи, але не обмежуючись лише протоколом затримання (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 204/6541/16-к).

Факт затримання особи може встановлюватися не лише протоколом затримання, але й іншими доказами, а відомості, зазначені у протоколі, можуть бути спростовані або навпаки, підтверджені іншими доказами.

ОСОБА_4 під вартою фактично тримається з 26.04.2025 безперервно. Згідно ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення закінчується з моменту набрання вироком законної сили.

За правилом ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Відповідно, строк перебування ОСОБА_4 під вартою є попереднім ув`язненням та підлягає зарахуванню у строк відбування ним покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, а їх арешт необхідно скасувати за відсутністю потреби у його продовженні.

Процесуальні витрати у загальній сумі 55266,8 гривень за проведення судових експертиз віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 124, 369-378 КПК України

у х в а л и в:

1)ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та виправдати його у зв`язку не доведенням, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

2)ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 308 КК України, призначити йому покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

3)ОСОБА_4 продовжити строк тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

4)Зарахувати у строк відбування покарання попереднє ув`язнення з 26.04.2025 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

5)Початок строку відбування покарання обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

6)Після набрання вироком законної сили речові докази: мобільний телефон NOKIA - повернути ОСОБА_4 , психотропні речовини та інші предмети - знищити, скасувати арешт майна, накладений на нього ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 05.05.2025.

7)Процесуальні витрати у загальній сумі 55266,8 гривень за проведення судових експертиз віднести за рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Балаклійський районний суд Харківської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений має право подати клопотання про помилування, доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції, ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1