Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №600/7039/23-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/7039/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш Віталій Олександрович

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

11 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С. ,

за участю: секретаря судового засідання: Магрети А.В.,

представника відповідача: Кирилюк Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача податковий борг до місцевого бюджету за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 108693,77 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 позов задоволено:

-стягнуто з ОСОБА_1 до відповідного бюджету податковий борг за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 108693,77 грн.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Позивач в судове засідання у повноваженого представника не направив та подав заяву про відкладення розгляду справи, мотивовану неможливістю подання у визначений законом строк клопотання про розгляд справи в режимі відеконференції.

Зважаючи на те, що КАС України не передбачає обов`язку проведення судового засідання в режимі відеоконференції в разі наявності про це клопотання сторони, а також враховуючи ту обставину, що позивач завчасно попереджений про час і місце розгляду справи, що в свою чергу не позбавляло представника останнього, за бажання бути присутнім у судовому зсіданні, оформити відрядження, придбати проїзний документ та прибути до суду, колегія суддів вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити, в зв`язку з її необгрунтованістю та безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що внаслідок прийнятого позивачем податкового повідомлення-рішення від №13391700, ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 99772,90 грн, в тому числі за основним платежем 79682,32 грн та за штрафними санкціями 20090,58 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.05.2015 у справі №824/524/15-а з ОСОБА_1 стягнуто податковий борг на загальну суму 99772,90 грн до місцевого бюджету с. Тереблече.

За період з 25.12.2014 по 01.02.2023, податковим органом нараховано відповідачу пеню по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 108693,77 грн.

Пеня у у вищезазначеній сумі нарахована позивачем внаслідок несплати відповідачем податкового боргу в сумі 99772,90 грн, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 10.12.2014 р. №13391700.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку суму нарахованої пені не сплачено, Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За змістом статті 15 Податкового кодексу України (далі ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, згідно з п.38.1 ст.38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня-це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В силу ж вимог підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України , сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня вважаються грошовим зобов`язання платника податків.

В свою чергу, підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що непогашена пеня, нарахована платнику податків у порядку, визначеному цим Кодексом вважається податковим боргом.

Пунктом 129.1 ст. 129 ПКУ визначено, що нарахування пені розпочинається, зокрема:

- при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

- при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

- при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов`язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

З урахуванням п. 129.3 ст. 129 ПКУ нарахування пені (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 п. 129.1 ст. 129 ПКУ) закінчується:

у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на відповідний рахунок платника податків, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань (п.п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПКУ);

у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків (п.п. 129.3.2 п. 129.3 ст. 129 ПКУ);

у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України) (п.п. 129.3.3 п. 129.3 ст. 129 ПКУ);

у разі прийняття рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини) (п.п. 129.3.4 п. 129.3 ст. 129 ПКУ).

Абзацом другим п.п. 129.3.41 п. 129.3 ст. 129 ПКУ визначено, що нарахування пені, передбаченої п.п. 129.1.4 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, закінчується, зокрема, у разі виявлення контролюючим органом факту несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) визначених податковим агентом сум податкових зобов`язань у день сплати (погашення) податковим агентом цих сум податкових зобов`язань.

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку (абзац одинадцятий п. 129.3 ст. 129 ПКУ).

Відповідно до абзацу першого п. 129.4 ст. 129 ПКУ на суми грошового зобов`язання, визначеного п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог ПКУ, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відс. річних облікової ставки Національного банку України (далі НБУ), діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов`язання, визначеного п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відс. річних облікової ставки НБУ, діючої на кожний такий день (абзац третій п. 129.4 ст. 129 ПКУ).

На суми несвоєчасно сплачених та/або несплачених (неперерахованих) податковим агентом визначених податкових зобов`язань відповідно до п.п. 129.1.4 п. 129.1 ст. 129 ПКУ контролюючим органом нараховується пеня за кожний календарний день такої несплати (неперерахування), включаючи день погашення податкового зобов`язання, з розрахунку 120 відс. річних облікової ставки НБУ, діючої на кожний такий день (абзац четвертий п. 129.4 ст. 129 ПКУ).

Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх платників та всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов`язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством (п. 129.5 ст. 129 ПКУ).

Судом першої інстанції встановлено, що за відповідачем рахувався податковий борг в розмірі 99772,90 грн., який виник у зв`язку з несплатою грошового зобов`язання, яке виникло внаслідок прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.12.2014 №13391700.

Вказаний борг повністю стягнуто з ОСОБА_1 01.02.2023 на підставі рішення суду від 25.12.2015 у справі №824/524/15.

В зв`язку з невчасною сплатою податкового боргу, позивачем за період з 25.12.2014 по 01.02.2023 нараховано відповідачу пеню в розмірі 108693,77 грн.

Станом на день звернення до суду із даним позовом, ОСОБА_1 нараховану їй суму пені у розмірі 108693,77 грн в добровільному порядку не сплачено, що не спростовано представником відповідача.

При цьому, колегією суддів не приймаються доводи представника відповідача про те, що нарахована сума пені після 01.03.2023 не може бути стягнута з ОСОБА_2 та підлягає анулюванню, з огляду на таке.

Верховним Судом у постанові від15 червня 2023 року (справа №160/13436/22) зокрема зазначено, що в межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №160/7345/20.

Отже, правомірність та правильність пені має здійснюватися судом у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

Так, у рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі № 600/1975/24-а, залишеному без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2025, предметом спору в якому була бездіяльність Головного управління Державної податкової служби України в Чернівецькій області щодо не анулювання нарахованої ОСОБА_1 пені в сумі 108693,77 грн, яка була нарахована Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області за несвоєчасну сплату податкового боргу, та до набрання яким законної сили, колегією суддів за клопотанням відповідача зупинялося апеляційне провадження у справі 600/7039/23-а, суд дійшов висновку про правомірність дій Головного управлінням ДПС у Чернівецькій області щодо нарахування пені на суму 108693,77 грн. ОСОБА_1 та відсутність підстав для анулювання пені.

За правилами ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вищенаведене, зважаючи на те, що доказів погашення наявного податкового боргу по пені на момент звернення податковим органом до суду з даним позовом, відповідачем не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.