Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №240/8374/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/8374/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М.С.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

11 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання неправомірним рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ГУ ПФУ в Рівненській області) в якому просив:

-визнати неправомірним рішення ГУ ПФУ в Рівненській області №063550002772 від 23.01.2025, оформлене відповіддю №2193/03-16 від 05.02.2025 в призначенні позивачу пенсії із зниженням пенсійного віку, у відповідності із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області призначити позивачу пенсію як потерпілому від аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, шо проживав та працював у зоні безумовного (обов`язкового) відселення із зниженням пенсійного віку на 7-м років у відповідності із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з моменту звернення - 25.03.2024 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 23.01.2025 №063550002772 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.03.2024 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач та ГУ ПФУ в Рівненській області подали апеляційні скарги, в яких позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, відповідач просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послалися на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 має посвідчення серії НОМЕР_1 громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), видане Житомирською обласною державною адміністрацією від 10.08.2021.

Так, 25.03.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення № 063550002772 від 02.04.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного часу роботи/проживання на території гарантованого добровільного відселення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, позивач звернувся із позовом до суду.

Так, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі №240/8006/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 02.04.2024 № 063550002772 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.03.2024 про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Повторний розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, та 23.01.2025 прийнято рішення № 063550002772 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796, у зв`язку з відсутністю права на зниження пенсійного віку.

За результатами повторного розгляду документів, доданих до заяви від 25.03.2024 встановлено, що рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 30.06.2021 по справі №284/407/21, долученого до матеріалів електронної пенсійної справи, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що позивач з 12.07.1988 по 05.10.1988 та з 23.03.1989 по 03.05.1989 постійно проживав без реєстрації в смт. Народичі Житомирської області, яке відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення (2 зона). Зазначені періоди не враховано до періоду проживання (роботи) у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, оскільки рішення суду не містить зобов`язального характеру.

До страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи у колгоспі з 23.05.1985 по 31.08.1985, з 22.06.1989 по 28.06.1989, з 17.05.1991 по 23.03.1992 та з 24.04.1994 по 14.02.1996, оскільки відсутня інформація про встановлений в колгоспі річний мінімум та кількість фактично відпрацьованих днів;

- період військової служби з 29.06.1989 по 16.05.1991 згідно військового квитка від 29.06.1989 НОМЕР_2 , так як відсутній номер та дата наказу демобілізації;

- період з 11.12.2003 по 24.03.2004, оскільки дата наказу не відповідає датам початку та припинення виплати допомоги.

Враховуючи вищевикладене, факт постійного проживання (роботи) у зоні безумовного (обов`язкового) відселення станом на 01.01.1993 – 01 рік 05 місяців 22 дні в період з 10.07.1991 по 31.12.1992.

На підставі наданих документів та згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить 26 років 08 місяців 13 дні.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 (Закон № 796-XII).

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені ст.55 Закону № 796-XII.

Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Частиною 1 ст. 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Згідно ч. 1 ст. 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до абз. 4 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Так, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (Порядок № 22-1).

Відповідно до абз. 9 пп. 7 п. 2.1 розділу II Порядку №22-1 потерпілими від Чорнобильської катастрофи до заяви про призначення пенсії додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:

- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).

При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта (пункт 4.2 розділу IV Порядку №22-1).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати (пункт 4.7 розділу IV Порядку №22-1).

Так, згідно ст.9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

-учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

- потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Тобто, факти проживання/роботи особи на території зон радіоактивного забруднення засвідчуються довідками підприємств, установ, організацій (військкоматів) та органів місцевого самоврядування відповідно.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та у постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18).

При цьому, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт її проживання (роботи), а не реєстрації у певній зоні радіоактивного забруднення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №572/245/17.

Відповідно до ст. 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 11 №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи віднесено, зокрема:

- осіб, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій (пункт 2);

- осіб, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (пункт 3).

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (Порядок №551) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях, тощо, є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 (справа №588/538/16-а), від 23.05.2018 (справа №398/3509/16-а), від 22.01.2019 (справа №295/1087/17).

Із матеріалів справи встановлено, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 . За змістом посвідчення, позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ .

Також, із матеріалів справи вбачається, що позивач до заяви про призначення пенсії надав довідки №1290 від 14.09.2021, видану Народицькою селищною радою Житомирської області, в якій зазначено, що позивач з 12.07.1988 по 05.10.1988 та з 23.03.1989 по 03.05.1989 постійно проживав без реєстрації в смт. Народичі Житомирської області, яке відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення (2 зона);

- № 1127від 13.08.2021, видану Народицькою селищною радою Житомирської області, в якій зазначено, що позивач з 10.07.1991 по 21.01.1998 та з 23.10.2020 по даний час постійно проживає в смт. Народичі Житомирської області, яке відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення (2 зона).

Крім того, рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 30.06.2021 по справі № 284/407/21 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 з 12.07.1988 по 05.10.1988 та з 23.03.1989 по 03.05.1989 постійно проживав без реєстрації в смт. Народичі Житомирської області, яке відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення (2 зона).

Однак, вказані в рішенні Народицького районного суду Житомирської області від 30.06.2021 по справі № 284/407/21 періоди не враховано до періоду проживання(роботи) у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, оскільки рішення суду не містить зобов`язального характеру.

Разом з тим, ч. 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішення суду, яким встановлено факт, що має юридичне значення, є обов`язковим для виконання, зокрема, і пенсійним органом при прийнятті ним рішення про призначення пенсії особі, незважаючи на відсутність у такому судовому рішенні встановленого судом обов`язку для органу Пенсійного фонду призначити цій особі пенсію.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що пенсійним органом протиправно не зараховано періоди 12.07.1988 по 05.10.1988 та з 23.03.1989 по 03.05.1989, встановлені рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 30.06.2021 по справі № 284/407/21, до періоду проживання ОСОБА_1 в зоні безумовного(обов`язкового) відселення.

Таким чином, під час розгляду справи підтверджено період проживання ОСОБА_1 в зоні безумовного (обов`язкового) відселення станом на 01.01.1993 з 01.10.1987 по 10.10.1987 , 12.07.1988 по 05.10.1988 та з 23.03.1989 по 03.05.1989 та з 10.07.1991 по 01.01.1993, що загалом становить 1 рік 10 місяців 07 днів.

Крім того, відповідно до спірного рішення за результатами повторного розгляду документів до страхового стажу не зараховано:

- період військової служби з 29.06.1989 по 16.05.1991 згідно військового квитка від 29.06.1989 НОМЕР_2 , так як відсутній номер та дата наказу демобілізації;

- з 23.05.1985 по 31.08.1985, з 22.06.1989 по 28.06.1989, з 17.05.1991 по 23.03.1992 та з 24.04.1994 по 14.02.1996 за час роботи в колгоспі, оскільки відсутня інформація про встановлений в колгоспі річний мінімум та кількість фактично відпрацьованих днів;

- період з 11.12.2003 по 24.03.2004, оскільки дата наказу не відповідає датам початку та припинення виплати допомоги.

Щодо зарахування позивачу до страхового стажу періоду проходження строкової військової служби з 29.06.1989 по 16.05.1991, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч.ч.1, 2, 4 ст.24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`спірні правовідносини регулював Закон України "Про пенсійне забезпечення".

Так, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.

Відповідно до п. 6 Порядку №637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 період з 29.06.1989 по 16.05.1991 служба в армії, запис внесено на підставі військового квитка серії НОМЕР_2 .

Період служби підтверджено у військовому квитку серії НОМЕР_2 .

Так, на сторінці № 2 військового квитка наявний запис про призов ОСОБА_1 на діючу військову службу і вказана дата 29.06.1989, запис скріплений печаткою і підписом.

На сторінці № 3 військового квитка наявний запис: 16.05.1991 демобілізація з направленням на облік в ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата 16.05.1991, запис скріплений печаткою і підписом.

Відповідно до п.п. «в» абзацу 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України, щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби», час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію на пільгових умовах до набрання чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Згідно норм Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за № 110, позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Так, Верховний Суд висловлював в постановах від 24.05.2018 р. у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 р. у справі № 423/1881/17 позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Враховуючи, що до стажу роботи зараховується військова служба, запис щодо якої міститься у трудовій книжці, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у відповідача відсутні законні підстави щодо не зарахування до страхового стажу позивача період проходження ним строкової військової служби з 29.06.1989 по 16.05.1991.

Щодо зарахування періоду роботи позивача у колгоспі з 23.05.1985 по 31.08.1985, з 22.06.1989 по 28.06.1989, з 17.05.1991 по 23.03.1992 та з 24.04.1994 по 14.02.1996, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Так, постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 "Про трудові книжки колгоспників" затверджено Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників.

Пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів, в тому числі на членів риболовецьких колгоспів, з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Згідно п. п. 1-3 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудової діяльності членів колгоспів.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Заповнення трудової книжки вперше проводиться в присутності особи, яку прийнято в члени колгоспу.

Відповідно до п. 5 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, в трудову книжку колгоспника вносяться: відомості про трудову участь, зокрема прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.

Згідно п. 13 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту і правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Зазначені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин. При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Так, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 ОСОБА_1 :

- 23.05.1985 прийнятий в члени колгоспу ім. Леніна і направлений на навчання.

- 22.03.1992 вибув з членів колгоспу і звільнений з роботи за власним бажанням.

-24.04.1994 прийнятий в члени колгоспу ;

- 24.07.1998 вибув з членів КСП ім. Леніна.

Вказані записи внесені уповноваженою особою, про що свідчить підпис та печатки, містять посилання на дату на номер наказу, що слугували підставою вчинення запису про прийняття та звільнення.

У трудовій книжці колгоспника УКР серії НОМЕР_3 наявні записи про трудову участь в суспільному господарстві за 1991, 1992, 1994, 1995.

Так, за 1991 рік прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві становив 180, а виконаний позивачем – 184, за 1992 встановлений мінімум 50, а виконаний позивачем – 57, за 1994 рік встановлений мінімум 145, виконаний – 150, за 1995 рік встановлений мінімум 220, виконаний – 243.

Водночас, записи про встановлений мінімум вихододнів, як і про відпрацьовані дні, за 1985, 1989, 1996 роки відсутні, що й слугувало підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі з 23.05.1985 по 31.08.1985, з 22.06.1989 по 28.06.1989, з 17.05.1991 по 23.03.1992 та з 24.04.1994 по 14.02.1996.

Однак належних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачами суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги.

При цьому, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність записів про встановлений мінімум трудової участі у громадському господарстві, за наявності належним чином оформленої трудової книжки не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки чи інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

З огляду на викладене, відмовляючи в зарахуванні роботи позивача у період з 23.05.1985 по 31.08.1985, з 22.06.1989 по 28.06.1989, з 17.05.1991 по 23.03.1992 та з 24.04.1994 по 14.02.1996 в колгоспі згідно записів трудової книжки колгоспника до страхового стажу позивача, а відтак і у призначенні пенсії, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Щодо неврахування до страхового стажу період з 11.12.2003 по 24.03.2004 оскільки дата наказу не відповідає датам початку та припинення виплати допомоги, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 24 Закону №1058 період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період діїкарантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Як вже зазначалось вище, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Трудова книжка серії НОМЕР_3 щодо спірних періодів містить такі записи:

- запис №13: 11.12.2003 продовжено виплату допомоги по безробіттю на підставі ст. 22 п. 2.3 ст.23 п.2 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», підстава внесення запису наказ №МТ030331 від 31.03.2003.

- запис 14: 24.03.2004: припинено виплату допомоги по безробіттю, підстава внесення запису наказ №МТ030331 від 31.03.2003.

Згідно з пунктами 1.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі Інструкція № 58) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17, від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 11.07.2019 у справі № 683/737/17.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що період по отриманню допомоги по безробіттю підлягає врахуванню до страхового стажу позивача.

Водночас суд не може перебирати на себе функції органу Пенсійного фонду і вирішувати питання про призначення пенсії без попереднього надання правової оцінки пенсійним органом підставам незарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи, адже завданням адміністративного суду є здійснення судового контролю за правомірністю прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення, а не первинний його розгляд.

Враховую викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії належним чином не з`ясував того, чи є підстави для задоволення поданої заяви, що в свою чергу являється, покладеним на нього законом обов`язком, чим позбавив позивача можливості на реалізацію права на пенсійне забезпечення, що в свою чергу вказує на протиправність оскаржуваного рішення та зобов`язання повторно розглянути заяву позивача щодо призначення пенсії, з урахування правової оцінки, наданої у судовому рішенні.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційних скарг.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.