Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №240/15411/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/15411/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

10 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати грошового забезпечення та додаткової винагороди за період часу з 01.10.2022 по 25.02.2023;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити грошове забезпечення та додаткову винагороду за період часу з 01.10.2022 по 25.02.2023.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 06.10.2022 по 12.10.2022 та з 14.10.2022 по 17.10.2022.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення в повному обсязі за період з 06.10.2022 по 12.10.2022 та з 14.10.2022 по 17.10.2022 з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи. Апелянт вважає, що позивач у спірний період був відсутній за місцем проходження служби без поважних причин, у зв`язку з чим не набув права на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував накази командування про призупинення виплат у зв`язку із самовільним залишенням військової частини, які не були скасовані в установленому законом порядку.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу із наказу від 03.11.2022 №157 позивачу призупинено виплату грошового забезпечення у зв`язку із самовільним залишенням військової частини з 02.11.2022.

В подальшому, слідчим третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтава 12.04.2023 винесено постанову про закриття кримінального провадження №42023041630000049 від 15.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення.

Представником позивача направлено адвокатський запит №923 від 24.04.2025 до військової частини НОМЕР_2 з метою встановити інформацію щодо дотримання прав та інтересів позивача за період його військової служби.

У відповідь на вказаний адвокатський запит відповідачем був направлений лист від 12.05.2025 за №787, до якого долучено витяг із наказу від 03.11.2022 №157, в якому було зазначено про те, що з 03.11.2022 необхідно зупинити виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, що полягає у невиплаті грошового забезпечення та додаткової винагороди за період часу з 01.10.2022 по 25.02.2023, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час поновлення позивача на посаді безпідставно не здійснив виплату грошового забезпечення за період оголошення його таким, що самовільно залишив військову частину за періоди з 06.10.2022 по 12.10.2022 та з 14.10.2022 по 17.10.2022, оскільки такі, за результатами службового розслідування, обумовлені поважними обставинами (причинами).

Також суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним дії військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати грошового забезпечення за період часу 21.09.2022 по 06.10.2022, з 12.10.2022 по 13.10.2022 та з 18.10.2022 по дату повернення на військову службу, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині виплати додаткової винагороди, то суд дійшов висновку, що оскільки позивач був відсутній на військовій службі в зазначені періоди, не виконував відповідні посадові обов`язки, підстав для нарахування йому додаткової грошової винагороди за період з 01.10.2022 по 25.02.2023 відповідно до постанови КМУ №168 немає.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги відповідача вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до п.п. 1, 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII).

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII).

Відповідно до ч. 3 ст.9 цього Закону грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. (ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII).

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону №2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Відповідно до пункту 15 Розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Зупинення виплати грошового забезпечення позивача відбулась у зв`язку з оголошенням його таким, що самовільно залишив військову частину.

Матеріалами справи встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20 серпня 2022 року № 82 позивачу з 20 серпня 2022 року по 25 серпня 2022 року було надано відпустку за сімейними обставин.

У визначений термін позивач за місцем проходження військової служби не з`явився.

В подальшому, відповідно до рапорту начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_2 від 03.11.2022 за №527/КР, при перевірці особового складу частини, який знаходиться на тривалому лікуванні в закладах охорони здоров`я, виявлено, що солдатом ОСОБА_1 не надано належних медичних документів, які б підтверджували його перебування на стаціонарному лікуванні, про перебування на якому (без направлення військової частини та (або) інших уповноважених органів військового управління) він стверджував.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03 листопада 2022 року №157 солдата ОСОБА_1 оголошено таким, що самовільно залишив військову частину (місце служби) та зупинено йому виплату грошового забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03 листопада 2022 року № 379 було призначено службове розслідування з метою уточнення обставин щодо не повернення до місця служби в умовах воєнного стану водія 3 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 .

За результатами службового розслідування було складено відповідний акт, яким встановлено факт безпідставного самовільного залишення позивачем військової частини (неповернення до місця служби). Вказаний акт та результати службового розслідування було затверджено наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 11 листопада 2022 року №406. При цьому службовим розслідуванням було встановлено, що, по-перше, відсутність за місцем несення служби позивача в період з 24.08.2022 по 05.09.2022, з 05.09.2022 по 13.09.2022, з 14.09.2022 по 21.09.2022, з 06.10.2022 по 12.10.2022 та з 14.10.2022 по 17.10.2022 обумовлена поважними обставинами (причинами), по-друге, по завершенню відпустки та вимушеного стаціонарного лікування, позивач на місце несення служби ( АДРЕСА_1 ) не прибув, документів в підтвердження поважності відсутності на місці несення служби за періоди з 21.09.2022 по 06.10.2022, з 12.10.2022 по 13.10.2022 та з 18.10.2022 по теперішній час, не надав.

Оскільки позивач був самовільно відсутній за місцем служби понад десять діб, то відповідно до вимог підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18 листопада 2022 року №118-РС позивача було увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 із утриманням у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 .

Повернення позивача до військової частини (місця служби) було зумовлено тим, що наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 08 лютого 2023 року №69-РС його було переміщено до нового місця служби – військової частини НОМЕР_3 .

Враховуючи зазначений наказ вищого командування та на його виконання, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25 лютого 2023 року №58 солдата ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (зі статусу такого, що перебував у розпорядженні) та направлено до нового місця служби.

Постановою від 12.04.2023 слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023041630000049 від 15.02.2023 за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального провадження.

В свою чергу, згідно інформаційної довідки про нараховане грошове забезпечення та інші одноразові виплати, в тому числі додаткова винагорода згідно ПКМУ від 28.02.2022 за №168 встановлено, що за жовтень 2022 року позивачу не виплачувалось грошове забезпечення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач під час поновлення позивача на посаді безпідставно не здійснив виплату грошового забезпечення за період оголошення його таким, що самовільно залишив військову частину за періоди з 06.10.2022 по 12.10.2022 та з 14.10.2022 по 17.10.2022, оскільки такі, за результатами службового розслідування, обумовлені поважними обставинами (причинами).

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що чинність наказу командира військової частини про призупинення грошового забезпечення є безумовною підставою для відмови у позові.

Вказані накази мають організаційно-розпорядчий характер і не виключають обов`язку суду надати правову оцінку фактичним обставинам відсутності військовослужбовця, а також дослідити наявність підстав для невиплати грошового забезпечення.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки службового розслідування, яким встановлено, що відсутність позивача у спірні періоди не була повністю безпідставною, а в окремі проміжки часу зумовлювалася поважними причинами.

Доводи апелянта про те, що позивач був самовільно відсутній у період з жовтня 2022 року по лютий 2023 року, не приймаються колегією суддів, оскільки вони не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин щодо наявності окремих періодів поважної відсутності, підтверджених матеріалами службового розслідування.

Також колегія суддів зазначає, що закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не має преюдиціального значення для вирішення питання про наявність або відсутність права на грошове забезпечення, однак у сукупності з іншими доказами підтверджує відсутність умисного ухилення від служби як безумовної підстави для повної відмови у виплатах.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення в повному обсязі за період з 06.10.2022 по 12.10.2022 та з 14.10.2022 по 17.10.2022 з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо доводів апелянта про вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції вирішував спір у межах правовідносин щодо невиплати грошового забезпечення за період з 01 жовтня 2022 року по 25 лютого 2023 року.

Визначення конкретних періодів, за які підлягає виплаті грошове забезпечення, є способом захисту порушеного права та не свідчить про вихід суду за межі позовних вимог.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до положень ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в відмовленій частині, з огляду на те, що рішення в цій частині не є предметом апеляційного оскарження.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.