Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №286/363/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 286/363/26

Головуючий у 1-й інстанції: Кулініч Я.В.

Суддя-доповідач: Томчук А.В.

11 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 22 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Овруцького районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6587027 від 29.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, провадження у справі закрити, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 22.04.2026 позов задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6587027 від 29.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП визнано протиправною та скасовано, провадження у справі закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 532,48 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, зазначивши, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності дій посадової особи, яка винесла постанову, та доказів, які б спростовували доводи позивача.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Київській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у справі № 286/363/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. За доводами апеляційної скарги, апелянт зазначає, що Головне управління Національної поліції в Київській області визначено відповідачем у справі помилково, оскільки оскаржувану постанову винесено поліцейським 1 взводу, 4 роти, 1 батальйону, полку-1 Управління патрульної поліції в м. Києві молодшим лейтенантом поліції Караван Денисом Анатолійовичем, який не проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Київській області та не перебуває з ним у трудових відносинах. Апелянт вказує, що зазначена посадова особа перебуває у трудових відносинах з Департаментом патрульної поліції, який є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції, юридичною особою публічного права (код ЄДРПОУ 40108646), має власні рахунки, баланси та бюджетні асигнування. Відтак, на думку апелянта, належним відповідачем у справі є саме Департамент патрульної поліції, а не Головне управління Національної поліції в Київській області, а оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача, наявні підстави для відмови у задоволенні позову. Крім того, апелянт зазначає, що ГУНП в Київській області фактично було позбавлено змоги скористатися процесуальними правами, оскільки не отримало позовну заяву з додатками.

ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, хоча матеріали адміністративної справи містять докази повідомлення останнього про відкриття апеляційного провадження у справі.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Позивач до суду не з`явився, причин неявки суду не повідомлено.

Представник відповідача(апелянта) подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Приписами частин першої – третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 29.01.2026 о 21 год. 03 хв. ОСОБА_1 , рухаючись автомобілем «Tesla S100D», р.н.з НОМЕР_1 , по шосе Берестейське (Брест-Литовське) м. Києва, був зупинений працівниками поліції.

29.01.2026 о 21 год. 11 хв. поліцейським 1 взводу, 4 роти, 1 батальйону, полку-1 Управління патрульної поліції в м. Києві молодшим лейтенантом поліції Караван Денисом Анатолійовичем відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6587027, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме за порушення правил розташування транспортного засобу на проїзній частині (невиконання вимог п. 11.2 Правил дорожнього руху).

02.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до Овруцького районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування зазначеної постанови.

Управління патрульної поліції в м. Києві є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, який є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції, юридичною особою публічного права (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048).

Головне управління Національної поліції в Київській області є окремим територіальним органом Національної поліції (код ЄДРПОУ 40108616, адреса: вул. Володимирська, буд. 15, м. Київ, 01601).

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 44 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Основним доводом апеляційної скарги є те, що Головне управління Національної поліції в Київській області є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки оскаржувану постанову винесено посадовою особою Управління патрульної поліції в м. Києві, яке є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції - окремого міжрегіонального територіального органу Національної поліції.

Колегія суддів вважає зазначений довід обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 580-VIII систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

Відповідно до «Переліку територіальних органів Національної поліції, що утворюються», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» (далі - Постанова № 730), Департамент патрульної поліції утворено як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції. Головне управління Національної поліції в Київській області утворено як окремий територіальний орган Національної поліції.

Таким чином, Департамент патрульної поліції та Головне управління Національної поліції в Київській області є різними, організаційно самостійними територіальними органами Національної поліції, кожен з яких є юридичною особою публічного права, має власний код ЄДРПОУ, власні рахунки та бюджетні асигнування.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржувану постанову серії ЕНА №6587027 від 29.01.2026 винесено поліцейським 1 взводу, 4 роти, 1 батальйону, полку-1 Управління патрульної поліції в м. Києві молодшим лейтенантом поліції Караван Денисом Анатолійовичем. Управління патрульної поліції в м. Києві входить до структури Департаменту патрульної поліції, а не до структури Головного управління Національної поліції в Київській області.

Отже, посадова особа, яка винесла оскаржувану постанову, не є працівником Головного управління Національної поліції в Київській області та не перебуває з ним у трудових чи службових відносинах. Зазначена посадова особа є працівником Департаменту патрульної поліції - іншого територіального органу Національної поліції.

Відповідно до частини першої статті 48 КАС України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого засідання, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання замінити первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Згідно з частиною другою статті 48 КАС України у разі якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відсутності згоди позивача на заміну неналежного відповідача або залучення іншого співвідповідача суд зобов`язаний розглянути справу за поданим позовом.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо наслідків пред`явлення позову до неналежного відповідача. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначено, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача». Зазначена правова позиція є застосовною і до адміністративного судочинства з урахуванням аналогічного правового регулювання інституту заміни неналежного відповідача у КАС України.

Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У цій справі позивач визначив відповідачем Головне управління Національної поліції в Київській області, тоді як оскаржувану постанову винесено посадовою особою іншого територіального органу - Департаменту патрульної поліції. Позивач з клопотанням про заміну неналежного відповідача до суду не звертався.

За таких обставин, оскільки Головне управління Національної поліції в Київській області не є суб`єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не є органом, посадова особа якого винесла оскаржувану постанову, та не перебуває у будь-яких організаційних чи службових відносинах з посадовою особою, яка прийняла оскаржуване рішення, - ГУНП в Київській області є неналежним відповідачем у цій справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не звернув уваги на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, не з`ясував питання належності відповідача, чим допустив неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, з огляду на пред`явлення позову до неналежного відповідача.

При цьому колегія суддів зазначає, що відмова у задоволенні позову до неналежного відповідача не позбавляє позивача права звернутися з відповідним позовом до належного відповідача - Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги наведене, оскільки суд першої інстанції не з`ясував обставини щодо належності відповідача у справі та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції належить скасувати повністю з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат, то оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а апелянт - Головне управління Національної поліції в Київській області - є суб`єктом владних повноважень, розподіл судових витрат у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області задовольнити повністю.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 22 квітня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6587027 від 29.01.2026 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова суду складена в повному обсязі 11 червня 2026 року

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.