Суд: Вараський міський суд Рівненської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 10 червня 2026 р.
Справа: №565/481/26
Суддя: Бренчук Г.В.
Справа № 565/481/26
Провадження № 2/565/455/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2026 року м.Вараш
Вараський міський суд Рівненської області в складі головуючої судді Бренчук Г.В., з участю секретаря судового засідання Гордійчук Г.Є., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 09 липня 2025 року в сумі 380 000 доларів США та 152 000 доларів США процентів за користування грошовими коштами, отриманими в позику, за період з 09 липня 2025 року по 09 березня 2026 року.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 09 липня 2025 року уклали договір позики, за яким ОСОБА_2 отримав від позивача в позику грошові кошти в сумі 380 000 доларів США. Згідно з п.6 договору позики проценти за позикою нараховуються та становлять 5% місячних від отриманої суми та сплачуються позичальником позикодавцеві кожного місяця до 09 числа, починаючи з наступного місяця після дати укладення цього договору. Пунктом 8 договору позики визначено – у разі прострочення позичальником сплати чергового платежу з процентів протягом одного місяця, позикодавець достроково має право звернутися до суду з позовом про повернення всієї суми заборгованості за договором позики, у тому числі процентів за прострочення повернення позики за відповідні місяці прострочення. Вказане зобов`язання ОСОБА_2 повинен виконувати щомісячно, в тому числі зі сплатою процентів, однак на дату звернення до суду жодний платіж проведений не був. ОСОБА_2 не повернув суми боргу та проценти за користування коштами за жодний з місяців. Невиконане грошове зобов`язання ОСОБА_2 перед позивачем за договором позики становить по тілу позики 380 000 доларів США. ОСОБА_2 у добровільному порядку відмовляється повернути суму боргу. За договором позики від 09 липня 2025 року ОСОБА_2 також має невиконане зобов`язання зі сплати відсотків у сумі 152 000 доларів США, нарахованих з 09 липня 2025 року по 09 березня 2026 року.
Ухвалою суду від 06 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивача у судовому засіданні надав суду пояснення, що співпадають з позицією викладеною у позовній заяві, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.
Конверт з судовою повісткою про виклик до суду, направлений відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві та у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно з вимогами п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України зазначені документи вважаються врученими відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі №906/142/18). Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Згідно із ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, суд встановив наступне.
09 липня 2025 року ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали договір позики №1, відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в сумі 380 000 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві вказану суму позики до 09 березня 2026 року.
В п.2 договору зазначено, що на підтвердження передання позикодавцем позичальникові грошових коштів позичальник підписує відповідну розписку, яка залишається у позикодавця до повного повернення позики.
Згідно з п.6 проценти за позикою нараховуються та становлять 5% місячних від отриманої суми та сплачуються позичальником позикодавцеві кожного місяця до 09 числа, починаючи з наступного місяця після дати укладення договору.
Відповідно до п.8 договору у разі прострочення позичальником сплати чергового платежу з процентів протягом одного місяця, позикодавець достроково має право звернутися до суду з позовом про повернення всієї суми заборгованості за договором позики, у тому числі процентів за прострочення повернення позики за відповідні місяці прострочення.
Позивачем надано суду оригінал розписки, додаток №1 до договору позики №1, наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , отримав від ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , суму позики в розмірі 380 000 (триста вісімдесят тисяч дол.США)на виконання договору позики від 09 липня 2025 року, укладеного між нами, Вказану суму грошових коштів зобов`язуюсь повернути на умовах, визначених вказаним вище договором позики. Позичальник (підпис) ОСОБА_2 09 липня 2025 року».
Вказана розписка написана ОСОБА_2 власноруч, що зазначено у самому тексті розписки, та власноруч підписана ним.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, в позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі №319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі №604/1038/16.
У ст.1049 ЦК України зазначено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Зазначена презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує відповідні цивільні права та обов`язки, доки його недійсність прямо не встановлена законом або доки він не буде визнаний судом недійсним у встановленому законом порядку.
Матеріали справи не містять даних про те, що договір позики №1 від 09 липня 2025 року та складена на його підтвердження розписка від 09 липня 2025 року, у встановленому законом порядку визнані недійсними, є нікчемними або оспорені відповідачем. Доказів на підтвердження недійсності, нікчемності чи припинення зобов`язань за вказаним правочином суду не надано.
За відсутності доказів, які б спростовували презумпцію правомірності зазначеного вище договору позики та розписки, вони відповідно до ст.204 ЦК України є правомірними, мають юридичну силу та є обов`язковими для виконання сторонами.
Відтак обов`язок ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 отримані у позику грошові кошти, сплатити передбачені договором проценти презюмується і підлягає виконанню в межах умов укладеного правочину.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК).
За приписами ст.545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17 вказано: «У частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку. Тлумачення абзацу 1 частини першої статті 1046, абзацу 1 частини першої статті 1049 ЦК України дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. Більше того, цивільним законодавством покладається обов`язок на позичальника повернути те, що він отримав на підставі договору позики. Це підтверджується використанням таких формулювань: «зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості» (абзац 1 частини першої статті 1046 ЦК України); «позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)» (абзац 1 частини першої статті 1049 ЦК України)».
Згідно із ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 09 липня 2025 року уклали договір позики №1 згідно з яким ОСОБА_2 отримав від позивача суму позики. ОСОБА_2 , будучи позичальником за договором позики №1 від 09 липня 2025 року, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, понад місяць прострочив сплату процентів, кошти не повернув, у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем.
Згідно із складеним позивачем розрахунком заборгованість відповідача за тілом позики становить 380 000,00 доларів США, заборгованість за процентами за користування грошовими коштами становить 152 000,00 доларів США. Проценти позивачем нараховані за період з 09 липня 2025 року по 09 березня 2026 року (8 місяців прострочення), за ставкою 5% місячних від отриманої суми – 380 000,00 доларів США.
Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Пунктом 6 договору позики №1 від 09 липня 2025 року сторони погодили, що проценти за позикою нараховуються та становлять 5% місячних від отриманої суми та сплачуються позичальником кожного місяця до 09 числа, починаючи з наступного місяця після дати укладення договору. Оскільки позикодавець реалізував своє право на дострокове стягнення всієї суми заборгованості шляхом пред`явлення позову до суду 04 березня 2026 року, проценти підлягають нарахуванню до дня звернення до суду.
Відповідно до здійсненого судом перерахунку розмір процентів, нарахованих за період з09 липня 2025 року по 03 березня 2026 року, становить 148 607,11 доларів США.
Враховуючи, що відповідачем факт отримання позики та розмір заборгованості не спростовано належними та допустимими доказами, доказів повного чи часткового погашення заборгованості матеріали справи не містять, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 528 607,11 доларів США заборгованості за договором позики №1 від 09 липня 2025 року.
Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 528 607,11 доларів США заборгованості за договором позики №1 від 09 липня 2025 року, 13 227,10 грн судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Г.В. Бренчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua