Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №547/109/26 — Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/109/26

Провадження №2/547/263/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року с-ще Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Самойленко Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Вареник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі судових засідань Семенівського районного суду Полтавської області № 1 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 05.04.2025 між ТОВ "Селфі Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір № 2211865 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Сума - 10000,00 грн. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка 1% в день. ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 . Відповідач взяті на себе зобо`язання з повернення позики не виконав.

30.09.2025 між ТОВ "Селфі Кредит" та ТОВ "Свеа Фінанс" було укладено договір факторингу № 01.02-41/25, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги, в тому числі, за кредитним договором № 2211865 від 05.04.2025, за яким ТОВ "Свеа Фінанс" набуло прав вимоги кредитора відносно відповідача.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-41/25, від 22.10.2025 заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 2211865 станом на дату відступлення права вимоги перед новим кредитором ТОВ "Свеа Фінанс" становить 35000,00 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 10000,00 грн, заборгованість за відсотками 20000,00 грн, пеня 5000,00 грн.

Тому позивач просив стягнути заборгованість за договором № 2211865 від 05.04.2025 в розмірі 35000,00 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 02.03.2026 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк для усунення її недоліків.

10.03.2026 до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача ТОВ "Свеа Фінанс" Сторожишиної О.О. про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 11.03.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились.

Представник позивача ТОВ "Свеа Фінанс" належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, до суду не з`явився. В позовній заяві просив розгляд даної справи проводити без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 4).

Відповідач ОСОБА_1 тричі належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи. Заявою від 11.06.2026 просив розглянути справу без його участі. Вказав, що частково визнає позов в частині стягнення з нього тіла кредиту та відсотків, просив відмовити у стягнення неустойки.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.04.2025 між ТОВ "Селфі Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір № 2211865 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Сума кредиту 10000,00 грн. Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка 1% в день (365% річних). Штрафи: у розмірі 1500,00 грн на третій день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання та у розмірі 300,00 грн, починаючи з четвертого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання. Загальні витрати за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом становить 36000,00 грн, з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки за весь строк кредитування 33030,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк 2333,95% річних. Реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1244,55%. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 46000,00 грн, з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки за весь строк кредитування 43030,00 грн.

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 .

Договір підписано одноразовим ідентифікатором М672. Паспорт споживчого кредиту підписано одноразовим ідентифікатором Е823(а.с. 9-16, 17-18, 19-29).

Відповідно до листа ТОВ «Пейтек», адресованого ТОВ «Селфі Кредит», підтверджене успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» на суму 10000,00 грн: банк-еквайр АТ «ПУМБ», дата і час виконання – 2025-04-05 10:17:10, призначення: зарахування на картку ЕПЗ 4314140207414514 (а.с. 33).

Даний факт також не заперечує відповідач.

Отже первинний кредитор ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши в розпорядження відповідача грошові кошти відповідно до умов договору.

Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує, про що свідчить наявна заборгованість.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

30.09.2025 між ТОВ "Селфі Кредит" та ТОВ "Свеа Фінанс" було укладено договір факторингу № 01.02-41/25, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги, в тому числі, за кредитним договором № 2211865 від 05.04.2025, за яким ТОВ "Свеа Фінанс" набуло прав вимоги кредитора відносно відповідача (а.с. 34-41, 42-46).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-41/25, від 22.10.2025 заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 2211865 станом на дату відступлення права вимоги перед новим кредитором ТОВ "Свеа Фінанс" становить 35000,00 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 10000,00 грн, заборгованість за відсотками 20000,00 грн, пеня 5000,00 грн (а.с. 30-32, 47, 49).

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладення електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини інших електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

За статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електрону комерцію", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електрону комерцію").

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належних та допустимих доказів на підтвердження виконання взятих на себе за кредитним договором зобов`язань відповідачка не надала, розмір заборгованості нею не спростований.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 22211865 від 05.04.2025 в частині стягнення 10000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 20000,00 грн заборгованості за відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок пені за договором № 2211865 від 05.04.2025.

З огляду на зазначене, пеня за договором № 2211865 від 05.04.2025 в розмірі 5000,00 грн не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин, суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 2211865 від 05.04.2025 у загальному розмірі 30000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягнення судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2282,06 грн (2662,40 х 30000,00 /35000,00).

Керуючись ст.ст.3,12,13,81,258,259,263-265, 352-354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором № 2211865 від 05.04.2025 в розмірі 30000,00 грн тридцять тисяч 00 гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 2282,06 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6; код ЄДРПОУ 37616221).

Відповідач – ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення складено 11.05.2026.

Суддя Л.М.Самойленко