Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №420/34022/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34022/25

Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Дата і місце ухвалення 06 квітня 2026 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі №420/34022/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , обчисленого виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для проведення перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 року;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , обчисленого виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для проведення перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Адміністрація Державної прикордонної служби України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 року для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2024 року.

Апелянт посилається на положення Закону України №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

На думку апелянта, після внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №704 постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями встановлено фіксований показник у розмірі 1762 гривні, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на відповідний рік. У зв`язку із цим, на переконання апелянта, відсутні правові підстави для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2024 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Крім того, апелянт зазначає, що право на перерахунок пенсії виникає лише у разі зміни хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців або запровадження нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. На думку апелянта, станом на 01.01.2024 року таких змін не відбулося, а тому відсутні правові підстави для підготовки та направлення до органу Пенсійного фонду України нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача.

У зв`язку з викладеним апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_1 не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач є пенсіонером із числа осіб, звільнених з військової служби в Державній прикордонній службі України, та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

26 серпня 2025 року представник позивача звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України з адвокатським запитом, у якому просив здійснити перерахунок розміру грошового забезпечення позивача з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2024 року, обчисленого виходячи із зазначеної розрахункової величини.

Листом від 02 вересня 2025 року №09/69008-25-Вих Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила представника позивача про відсутність підстав для підготовки та надання відповідної довідки. При цьому відповідач зазначив, що станом на 01.01.2024, 01.01.2025, 18.06.2025 та на дату надання відповіді відсутня подія підвищення (збільшення) фактично отримуваних діючими військовослужбовцями відповідної категорії розмірів основних і додаткових видів грошового забезпечення у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також відсутнє відповідне рішення Кабінету Міністрів України про перерахунок раніше призначених пенсій, передбачене частиною четвертою статті 63 Закону №2262-ХІІ.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належний перерахунок пенсії, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2024 року, є підставою для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування розрахункової величини, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, у редакції, яка діяла до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача виникло право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2024 року для проведення перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України №2262-ХІІ, статті 9 Закону України №2011-ХІІ та положень постанови Кабінету Міністрів України №704.

З огляду на викладене суд першої інстанції визнав протиправними дії відповідача щодо відмови у підготовці та направленні до органу Пенсійного фонду України відповідної довідки та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, військовослужбовцям та іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії у розмірах, установлених законодавством.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 43 Закону №2262-ХІІ у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення чи премії, призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Частинами першою, другою та четвертою статті 63 Закону №2262-ХІІ передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій здійснюється за документами, які містяться у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонером, а всі пенсії, призначені відповідно до цього Закону, підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах, у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм проведення такого перерахунку визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що право особи на перерахунок пенсії законодавець пов`язує зі зміною складових грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, які враховуються при обчисленні пенсії, а необхідною передумовою реалізації такого права є оформлення уповноваженим органом довідки про розмір грошового забезпечення, яка подається до органу Пенсійного фонду України.

Правові засади формування грошового забезпечення військовослужбовців визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом 2 Постанови №704 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, а також щомісячних і одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У первинній редакції пункту 4 Постанови №704 було встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 до пункту 4 Постанови №704 були внесені зміни, відповідно до яких розрахунковою величиною став прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений станом на 01 січня 2018 року.

Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 пункт 6 Постанови №103 визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт або його окрема частина втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Отже, з 29 січня 2020 року підлягала застосуванню редакція пункту 4 Постанови №704, яка передбачала визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Надалі Кабінет Міністрів України постановою від 12 травня 2023 року №481 знову змінив пункт 4 Постанови №704 та встановив фіксовану розрахункову величину у розмірі 1762 гривні.

Разом з тим Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №520/5814/24 здійснила комплексний аналіз співвідношення положень Закону №2262-ХІІ, законів про Державний бюджет України, Постанови №704 та Постанови №481.

Верховний Суд зазначив, що прожитковий мінімум є базовим державним соціальним стандартом, який визначається виключно законом, а Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями змінювати встановлену законом розрахункову величину або підміняти законодавче регулювання підзаконним нормативним актом.

Суд також звернув увагу на положення частини третьої статті 7 КАС України, відповідно до яких у разі невідповідності нормативно-правового акта закону суд застосовує акт вищої юридичної сили.

За результатами розгляду справи №520/5814/24 Судова палата Верховного Суду дійшла висновку, що під час вирішення спорів щодо оформлення довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій підлягають застосуванню положення Закону №2262-ХІІ та пункту 4 Постанови №704 у тій частині, яка узгоджується із законом та передбачає використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

При цьому Судова палата відступила від раніше висловлених правових висновків Верховного Суду щодо застосування положень Постанови №481, зокрема викладених у постановах від 20 жовтня 2025 року у справі №600/3516/24-а та від 22 жовтня 2025 року у справі №420/3824/25.

Колегія суддів враховує, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року встановлено у розмірі 3028 гривень.

Отже, встановлення законом з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень створило правові підстави для визначення складових грошового забезпечення військовослужбовців із застосуванням саме цього показника та, відповідно, для оформлення нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2024 року з метою проведення перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 року.

За таких обставин відмова Адміністрації Державної прикордонної служби України у підготовці та направленні до органу Пенсійного фонду України відповідної довідки не відповідає вимогам законодавства та є протиправною.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що після набрання чинності Постановою №481 відсутні правові підстави для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини при визначенні складових грошового забезпечення, оскільки такі доводи спростовуються наведеними вище правовими висновками Судової палати Верховного Суду.

Також безпідставними є доводи апелянта про відсутність підстав для оформлення нової довідки через те, що у 2024 році не відбулося фактичного підвищення виплат діючим військовослужбовцям відповідної категорії.

Право на перерахунок пенсії у цьому випадку пов`язується не з фактом здійснення конкретних виплат, а зі зміною законодавчо визначеної розрахункової величини, яка використовується для визначення складових грошового забезпечення та безпосередньо впливає на розмір пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність відмови відповідача у видачі позивачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2024 року для проведення перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та незгоді відповідача з наданою судом правовою оцінкою встановлених обставин справи.

При цьому апеляційна скарга не містить належних правових аргументів, які б свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених належними та допустимими доказами, дослідженими судом, із наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав належну правову оцінку встановленим обставинам та правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування або зміни відсутні, а апеляційна скарга Адміністрації Державної прикордонної служби України задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук