Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №420/2635/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2635/26

Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не виплати їй, як дружині померлого пенсіонера ОСОБА_2 відповідно до положень статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суми пенсії, що підлягала виплаті згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі № 420/6234/21 та залишилися неотриманими у зв`язку з його смертю;

- зобов`язати відповідача виплатити їй, як дружині померлого пенсіонера ОСОБА_2 відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суми пенсії, що підлягала виплаті згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі № 420/6234/21 та залишилися неотриманою у зв`язку з його смертю у розмірі 230 232,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію по втраті годувальника, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-ХІІ). Як пояснює позивачка, її померлий чоловік перебував на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримував пенсію, яка на підставі судового рішення перерахована, однак заборгованість зі сплати пенсії не виплачена.

Позивачка зазначає, що відповідно до положень статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Далі позивачка пояснює, що на її перше звернення до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про виплату недоотриманої суми пенсії, яка утворилась внаслідок перерахунку пенсії її чоловіка на підставі рішення суду у справі № 420/6234/21, отримала відмову із посиланням на те, що питання виплати недотриманої пенсії можливо буде розглянути лише за наявності судового рішення. У відповідь на її друге звернення ГУ ПФУ в Одеській області повідомило, що виплата буде проведена у Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 (далі – Постанова №821) після виділення відповідних коштів.

На переконання позивачки протиправна бездіяльність відповідача порушує її право на належний соціальний захист та справедливий й гарантований держаною рівень пенсійного забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року позов ОСОБА_1 – задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо не вчинення дій для виплати ОСОБА_1 , як дружині померлого пенсіонера ОСОБА_2 , відповідно до статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягала виплаті згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №420/6234/21 та залишилися неотриманою у зв`язку з його смертю.

Зобов`язано відповідача виплатити ОСОБА_1 , як дружині померлого пенсіонера ОСОБА_2 , відповідно до статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягала виплаті згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №420/6234/21 та залишилися неотриманою у зв`язку з його смертю у розмірі 230 232,40 грн.

Стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1064,96 грн.

В апеляційній скарзі, ГУ ПФУ в Одеській області посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що на підставі рішення суду у справі №420/6234/21 чоловікові позивачки, ОСОБА_2 , проведений перерахунок пенсії з 01.04.2019 по 31.10.2021 і сума заборгованості, яка утворилася у зв`язку з виконанням наведеного судового рішення, з урахуванням фактично виплачених сум складає 230 232,40 грн. За поясненнями скаржника, інформація про указану заборгованість внесена до відповідного Реєстру та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Отже, як вважає апелянт, покладені судом зобов`язання з виконання вказаного вище рішення суду виконані пенсійним органом в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах покладених на нього повноважень.

Посилаючись на те, що виплата пенсії ОСОБА_2 припинена у зв`язку із його смертю, а також на те, що дружина ОСОБА_2 не є стороною у справі №420/6234/21, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів того, що є правонаступником померлого ОСОБА_2 щодо отримання невиплачених за життя коштів.

До того, посилаючись на приписи Закону №2262-ХІІ та Постанови №821, а також на те, що Пенсійний фонд України є одержувачем бюджетних коштів, а не їх розпорядником, питання виплати заборгованості з пенсійних виплат на виконання рішення суду, не залежить від територіального органу Пенсійного фонду, у зв`язку з чим вважає, що відсутні підстави для задоволення заявлених вимог.

Позивачка своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 22.06.2022 між позивачкою та ОСОБА_2 20.05.1971 зареєстрований шлюб.

ОСОБА_2 за життя отримував пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ та у зв`язку із відмовою територіальним органом Пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії, звернувся з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області за захистом порушених прав.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 у справі №420/6234/21 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку та виплаті пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 за №ЮО79794 від 26.02.2021 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019 відповідно до вимог статей 43 та 63 Закону №2262-ХІІ положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №704).

Зобов`язано відповідача провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.02.2021 за №ЮО79794 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019, відповідно до вимог статей 43 та 63 Закону №2262-ХІІ та положень Постанови №704, з урахування здійснених раніше виплат.

Зобов`язано Пенсійний фонд виплачувати з 01.04.2019 перераховану на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.02.2021 №ЮО79794 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019 пенсію ОСОБА_2 , з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 скасовано в частині зобов`язання Пенсійний фонд виплачувати з 01.04.2019 перераховану на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.02.2021 №ЮО79794 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019 пенсію ОСОБА_2 з урахуванням виплачених сум.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області виплачувати з 01.04.2019 перераховану на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.02.2021 №ЮО79794 про розмір грошового забезпечення, станом на 05.03.2019, пенсію ОСОБА_2 з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 - залишено без змін.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Одесі, що підтверджується актовим записом про смерть № 2430 згідно копії Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 від 16.03.2024.

Позивачка, як вдова померлого та як член його сім`ї, в межах 6 місячного строку, а саме 20.06.2024, в рамках статті 61 Закону 2262-ХІІ звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про виплату їй нарахованої доплати до пенсії покійного чоловіка.

У відповідь на цю заяву відповідач листом від 26.06.2024 повідомив про те, що покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії по справі № 420/6234/21 за період з 01.04.2019 по 31.10.2021 в сумі 230232,40 грн підлягала виплаті ОСОБА_2 після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. Станом на дату смерті ОСОБА_2 , тобто на 16.03.2024, зазначена заборгованість пенсії не виплачена. Також відповідач у цьому листі повідомив про те, що питання щодо виплати суми, розрахованої на виконання рішення суду у справі № 420/6234/21, можливо буде розглянути лише за наявності судового рішення.

18.11.2025 ОСОБА_1 вдруге звернулася до відповідача із заявою про виплату їй нарахованої, але не виплаченої за померлого чоловіка, на яку листом від 01.01.2026 відповідач повідомив, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/6234/21, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 і сума доплати пенсії з 01.04.2019 по 31.10.2021 з урахуванням фактично виплачених сум склала 230 232,40 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації (копії перерахунків та розрахунку на доплату пенсії додаються). Станом на дату смерті ОСОБА_2 зазначена заборгованість пенсії не виплачена.

Далі відповідач зазначив, що відповідно до поданої заяви від 20.06.2024 про виплату недоотриманої пенсії, данні були внесені до підсистеми “Реєстр судових рішень” в розділ “Інформація про персональні дані спадкоємця у зв`язку зі смертю стягувана” та виплата буде здійснюватися у Порядку, затвердженого Постановою №821 після виділення відповідних коштів.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 61 Закону №2262-ХІІ встановлене право членів сім`ї померлого на отримання соціальних виплат, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, а тому вважав, що позивачка як дружина померлого, має право на отримання недоотриманої суми доплати пенсії.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області, в яких апелянт наполягає на відсутності підстав для задоволення заявленого ОСОБА_1 позову, колегія суддів керується наступним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 (далі і вище - Закон № 2262-XII).

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Частина 3 статті 1 Закону № 2262-XII визначає, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника .

Відповідно до статті 61 Закону № 2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Зміст статті 61 Закону № 2262-ХІІ узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Так, згідно зі статтями 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Стаття 1227 ЦК України, в свою чергу, визначає, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї.

Отже, Закон № 2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права.

У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок.

Відповідно до частини 3 статті 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ (далі - Порядок №3-1).

Згідно абзацу 3 пункту 4 Порядку №3-1 заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Таким чином, суми недоодержаної пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, виплачуються членам сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Відповідно до пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Отже, виплаті недоодержаної померлим пенсіонером пенсії передує звернення членів його сім`ї у визначений законодавством строк, після відповідний орган Пенсійного фонду України встановлює кількість членів сім`ї, які претендують на отримання пенсії, та розділяє її порівну між такими особами.

Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що за отриманням нарахованої на виконання рішення суду у справі №420/6234/21 ОСОБА_2 , але не виплаченої суми пенсії в розмірі 230 232,40 грн. на підставі статті 61 Закону №2262-ХІІ позивачка, як дружина померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 чоловіка, ОСОБА_2 , звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області 20.06.2024, що не заперечується сторонами.

Таким чином, позивачкою була дотримана процедура подання заяви в межах 6 місяців після смерті чоловіка до ГУ ПФУ в Одеській області щодо виплати суми пенсії, що підлягала виплаті пенсіонерові і залишилися недоплаченими у зв`язку з його смертю.

Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 належить до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, та звернулась до пенсійного органу у встановлений законодавством строк із заявою в порядку статті 61 Закону №2262-ХІІ, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що остання має право на отримання недоотриманої її померлим чоловіком сум пенсії, нарахованої за його життя.

Стосовно посилань апелянта, що позивачка не надала доказів того, що вона є правонаступником у справі №420/6324/21, колегія суддів зазначає наступне.

Висновки щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах були викладені Верховним Судом у постанові від 16.05.2023 у справі № 420/288/21.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірних правовідносин, з а якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки сторони або третьої особи.

Так, Закон №2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини 3 статті 61 Закону України №2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на спеціальну процедуру, визначену статтею 61 Закону №2262-ХІІ, спірні правовідносини не допускають правонаступництва та заміни сторони/стягувача у виконавчому листі.

Висновки щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах були викладені Верховним Судом також у постановах від 27.09.2023 у справі №420/16546/21, від 29.11.2023 у справах №420/18680/21 та №420/6927/22 та від 08.02.2024 у справі № 420/5064/22.

Таким чином, посилання апелянта, що позивачкою не доведений факт правонаступництва стосовно не виплачених її померлому чоловікові сум пенсії нарахованої на виконання рішення суду №420/6324/21є неспроможними.

Також недоречними є посилання апелянта в апеляційній скарзі на Порядок, затверджений Постановою № 821, оскільки застосування цього порядку жодним чином не впливає на суть спірних правовідносин та вирішення питання щодо виплати недоотриманих сум пенсій, з огляду на спеціальну процедуру, визначену статтею 61 Закону №2262-ХІІ.

Отже слід констатувати, що доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , а тому підстави для задоволення скарги та скасування рішення суду відсутні.

Стосовно доводів апелянта про неправомірність стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області сплаченого позивачем судового збору , колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких підстав, відшкодування на користь позивача сплаченого судового збору у зв`язку із задоволенням позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань Управління, яке виступало відповідачем у справі є правомірним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана оцінка судом першої інстанції. Будь-яких інших доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить. За таких підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький