Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №420/24258/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24258/25

Перша інстанція: суддя Бабенко Д.А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 13.06.2025 №104650022496 щодо відмови в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 06.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування стажу роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.08.1983 та періоду навчання відповідно до диплому від 13.06.1985 НОМЕР_2 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року позов ОСОБА_1 – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області №104650022496 від 13.06.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язано відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 14.08.1985 до 01.02.1988 на території РСФСР, з 18.07.1988 до 01.12.1989 на території Узбецької РСР, період отримання допомоги по безробіттю з 25.04.1999 по 05.07.1999, період навчання з 06.07.1999 до 02.09.1999, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 06.06.2025 та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.

Стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 968, 96 грн.

В апеляційній скарзі, ГУ ПФУ в Одеській області посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Так, апелянт зазначає про необґрунтованість заявлених вимог та підкреслює, що рішенням від 13.06.2025 №104650022496 територіальний орган Пенсійного фонду правомірно відмовив позивачці в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній належним чином підтверджений страховий стаж. Як указує апелянт позивачкою підтверджений стаж лише в розмірі 14 років 11 місяців 5 днів страхового стажу, що не дає прав на призначення пенсії.

Далі, мотивуючи свою позицію про правомірність спірного рішення апелянт зазначає, що відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» днем звернення за призначенням пенсії є день подання у відповідний орган, що призначає пенсії, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами.

При цьому, як зауважує апелянт, обов`язок надання достатнього пакету документів законодавець покладає на позивача, а тому оскільки позивачкою не надані документи на підтвердження необхідного стажу, на думку апелянта, позовні вимоги останньої є безпідставними.

Позивачка своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.06.2025 звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

13.06.2025 на підстави поданої заяви та наданих документів ГУ ПФУ в Одеській області прийняте рішення №104650022496 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, страховий стаж ОСОБА_1 становить 14 роки 11 місяців 5 днів.

Також в рішенні територіальний орган Пенсійного фонду указав, що за наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 19.08.1983, а саме:

-період роботи на території РСФСР з 14.08.1985 по 01.02.1988, оскільки відсутні документи про неотримання пенсійних виплат в російській федерації за зазначений період;

-період роботи на території Узбецької РСР з 18.07.1988 по 01.12.1989, оскільки відсутні документи про неотримання пенсійних виплат в Республіці Узбекистан за зазначений період;

-отримання допомоги по безробіттю з 25.04.1999 по 05.07.1999, оскільки номер та дата наказу про припинення виплати дописані чорнилом іншого кольору;

-навчання з 06.07.1999 по 02.09.1999, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації.

Також відповідач у рішенні зазначив, що відповідно положень Порядку №1 до управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Київській області скерований лист про необхідність направлення запиту до Міністерств закордонних справ України з метою передачі органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо підтвердження нездійснення цими країнами пенсійних виплат за періоди роботи на території РСФР з 14.08.1985 по 01.02.1988, та на території Узбецької РСР з 18.07.1988 по 01.12.1989.

Питання зарахування зазначених періодів роботи, набутих до 01.01.1992 буде вирішено у відповідності із абзацом 6 пункту 4 Порядку №1, затвердженого Постановою №562 (протягом 45 днів з дати надсилання запиту до іншої держави).

Враховуючи вищезазначене, як указує ГУ ПФУ в Одеській області, прийняте рішення №104650022496 від 13.06.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком, за відсутності необхідного страхового стажу - 30 років.

Також відповідач повідомляє, що дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 31.03.2026. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Суд також встановив, що ГУ ПФУ в Одеській області направило лист до ГУ ПФУ у Київській області від 13.06.2025 1500-0304-9/108507, в якому, зокрема зазначено, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 “Деякі питання обчислення страхового стажу” повідомлено про необхідність подання до МЗС запиту щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для обчислення розміру пенсії за період стажу:

- з 14.08.1985 по 01.02.1988 - робота на території Російської РФСР;

- з 18.07.1988 по 01.12.1989 - робота на території Узбецької РСР.

Суд встановив, що згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 19.08.1983, позивач працювала:

- з 14.08.1985 до 01.02.1988 у виробничо-геологічному об`єднанні «Дальгеологія» РСФСР (мовою оригіналу – ПГО «Дальгеология») після закінчення Криворізького гірського інституту;

- з 18.07.1988 до 01.12.1989 у Навойському гірсько-металургічному комбінаті ім. 50 річчя СРСР Узбецької РСР (мовою оригіналу - Навойский горно-металлургический комбинат имени 50 летия СССР).

У трудовій книжці також міститься запис про навчання позивачки у Криворізькій радіотехнічній школі ОСОУ у період з 06.07.1999 до 02.09.1999 за програмою «Оператор ЕВМ».

Записами трудової книжки також підтверджено, що у період з 25.04.1999 до 05.07.1999 позивачка отримувала допомогу по безробіттю з 25.04.1999 по 05.07.1999 відповідно до статті 29 пункт 1 «б» Закону України «Про зайнятість населення».

Вважаючи протиправним спірне рішення, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що мотиви, покладені в обґрунтування оскаржуваного рішення про відмову у призначення пенсії за віком є протиправними, у зв`язку з чим вважав, що таке рішення має бути скасоване. Суд вважав, що позовні вимоги в частині покладення на відповідача зобов`язання зарахувати до страхового стажу період періоди роботи з 14.08.1985 до 01.02.1988 на території РСФСР, з 18.07.1988 до 01.12.1989 на території Республіки Узбекистан, період отримання допомоги по безробіттю з 25.04.1999 по 05.07.1999, період навчання з 06.07.1999 до 02.09.1999 підлягають задоволенню. Як указав суд, відмова територіального органу Пенсійного фонду зарахувати вищевказані періоди роботи до страхового стажу позивачки є порушенням її конституційних прав на отримання належного пенсійного забезпечення.

Водночас, суд визнав необґрунтованими позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу всі періоди роботи відповідно до записів трудової книжки, оскільки згідно оскаржуваного рішення спірним є питання не врахування саме вищезазначених періодів роботи позивачки, у зв`язку з чим позовні вимоги задовольнив частково.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За такого правового регулювання, колегія суддів переглядає висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції, колегія суддів керується наступним.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області, в яких апелянт наполягає на правомірності прийнятого рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів керується наступним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюються Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі і вище - Закон № 1058-IV).

Так, Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 24 до Закону №1058-ІV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Стаття 26 Закону №1058-IV визначає умови призначення пенсії за віком.

Так, частина 1 статті 26 Закону №1058-IV унормовує, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Стаття 24-1 Закону №1058-IV передбачає, що періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) Російської Федерації, добровільно займала посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.

Відповідно до частин 1-3 статті 44 Закону №1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частина 1 статті 45 Закону №1058-IV визначає, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Порядок прийняття та оформлення документів для призначення пенсії за віком врегульовано “Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Згідно пункту 1.8 Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (у випадках, передбачених абзацами четвертим та п`ятим пункту 1.1 цього розділу цього Порядку), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон).

Стаття 62 Закону №1788-ХІ встановлює, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 затверджений «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01.01.2004.

Згідно пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналізом наведених норм слід дійти висновку, що трудовий стаж підтверджується записами у трудовій книжці і лише у випадку відсутності трудової книжки, записів у ній або ж, якщо наявні записи неправильні чи неточні щодо періодів роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що спірним рішенням орган Пенсійного фонду, із посиланням на відсутність необхідного страхового стажу - 30 років, відмовив ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу таких періодів роботи:

-з 14.08.1985 до 01.02.1988 на території РСФСР, оскільки відсутні документи про неотримання пенсійних виплат в РФ за зазначений період;

-з 18.07.1988 до 01.12.1989 на території Узбецької РСР, оскільки відсутні документи про неотримання пенсійних виплат в Республіці Узбекистан за зазначений період;

-з 25.04.1999 по 05.07.1999період отримання допомоги по безробіттю, оскільки номер та дата наказу про припинення виплати дописані чорнилом іншого кольору;

-з 06.07.1999 до 02.09.1999 період навчання, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації.

Оцінюючи правомірність такої відмови, виходячи з підстав, які покладені в обґрунтування прийнятого рішення, колегія суддів зазначає таке.

Так, на час внесення спірних записів до трудової книжки позивачки, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162 ).

Згідно пункту 1.1 Інструкції №162 що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників державних, кооперативних та громадських підприємствах, установах та організаціях, які пропрацювали понад п`ять днів, у тому сезонних та тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пункт 2.2 Інструкції №162 визначає, що до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Пункт 2.3. Інструкції №162 визначає, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пунктів 2.5 Інструкції №162 записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

У разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.

Відповідно до п.п.2.10-2.11 Інструкції №162, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами), та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Освіта середня, середня спеціальна та вища вказується лише на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома).

Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіту також може бути здійснений лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу тощо).

Професія чи спеціальність записується у трудовій книжці на підставі документа про освіту чи іншого належно оформленого документа.

Після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка.

Далі порядок ведення трудових книжок з 29.07.1993 регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.

Отже, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність працівників підтверджується трудовою книжкою встановленого взірця, що є основним документом про їх трудову діяльність, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи.

Так, в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 19.08.1983 містяться такі записи:

з 14.08.1985 до 01.02.1988 працювала у виробничо-геологічному об`єднанні “Дальгеологія” РСФСР (мовою оригіналу – ПГО “Дальгеология”) після закінчення Криворізького гірського інституту;

з 18.07.1988 до 01.12.1989 працювала у Навойському гірсько-металургічному комбінаті ім. 50 річчя СРСР Узбецької РСР (мовою оригіналу - Навойский горно-металлургический комбинат имени 50 летия СССР).

У трудовій книжці також міститься запис про навчання у Криворізькій радіотехнічній школі ОСОУ у період з 06.07.1999 до 02.09.1999 за програмою “Оператор ЕВМ”.

Згідно трудової книжки, у період з 25.04.1999 до 05.07.1999 ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю з 25.04.1999 по 05.07.1999 відповідно до статті 29 пункт 1 «б» Закону України «Про зайнятість населення».

Варто зазначити, що усі записи містять інформацію про посаду, яку займала позивачка, періоди та місце роботи, реквізити наказів, на підставі яких вони внесені, підпис уповноважених посадових осіб та печатки підприємств.

Вказані записи у трудовій книжці виконані без закреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності до дати, завірені підписом та печаткою роботодавця. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи відповідачем суду не надано.

Стосовно посилання територіального органу Пенсійного фонду у спірному рішенні про неможливість зарахування до стажу періодів на території РСФСР з 14.08.1985 по 01.02.1988, та на території Узбецької РСР з 18.07.1988 по 01.12.1989, оскільки відсутні відомості про неотримання пенсійних виплат у вказаних державах, колегія суддів зазначає таке.

Так, 23.06.2024 набрав чинності Закон України від 25.04.2024 №3674-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення», яким внесені зміни до пункту 14-4 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким встановлено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

На дату звернення позивачки із заявою про призначення пенсії в Україні діє воєнний стан та дипломатичні відносини з країною-агресором припинені.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №22-1 (у редакції Постанови Пенсійного фонду №3-1 від 17.01.2025) до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема: заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території АР Крим і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та РФ неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ підтверджується повідомленням про це органу, що призначає пенсію, в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії (для осіб, зазначених у пункті 14-4 розділу XV Закону).

Згідно заяві позивачки від 06.06.2025, остання повідомила про те, що пенсія в іншій державі не призначалась.

Так, Україна, РФ та Республіка Узбекистан були учасниками Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Статті 6, 8, 11 цієї Угоди передбачають, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами. Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє й дотепер.

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення”, згідно якої вирішено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992.

Таким чином, наведене свідчить про те, що на час звернення позивачки із заявою про призначення пенсії, в Україні діяв воєнний стан та дипломатичні відносини з РФ та Республікою Узбекистан припинені.

Водночас, у період роботи позивачки, вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням страхового стажу, набутих на території будь якої з цих держав, України, Узбекистану та РФ. Відтак норми Угоди застосовуються до спірних правовідносин і не втрачають своєї сили для позивачки.

Варто зазначити, що позивачка, працюючи поза межами України, мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення в Україні.

Також варто зазначити, що з огляду на чинність Угоди під час роботи позивачки поза межами України остання не може нести негативні наслідки у вигляді позбавлення її права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.

Колегія суддів зауважує на тому, що право позивачки на призначення пенсії не може бути поставлене у залежність від таких чинників, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди та відсутність чи неможливість витребування документів.

З урахуванням викладеного слід констатувати, що неможливість позивачки підтвердити під час дії в Україні воєнного стану відомості, що зазначені у трудовій книжці про періоди роботи на території РФ та Республіки Узбекистан, не може бути підставою для відмови у зарахуванні такого періоду до страхового стажу та порушення прав останньої на гарантований Конституцією України соціальний захист.

Стосовно відмови територіального органу Пенсійного фонду зарахувати до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 25.04.1999 по 05.07.1999 із посиланням на те, що номер та дата наказу про припинення виплати дописані чорнилом іншого кольору, колегія суддів зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії.

Водночас, слід зазначити, що запис про отримання допомоги по безробіттю з 25.04.1999 по 05.07.1999 не містить недопустимих перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Отже, відсутні підстави для неврахування вказаного періоду при визначенні страхового стажу позивачки.

Далі, переходячи до оцінки підстав, наведених органом Пенсійного фонду щодо не зарахування до страхового стажу позивачки періоду навчання з 06.07.1999 по 02.09.1999 із посиланням на відсутність інформації про присвоєння кваліфікації, варто зазначити таке.

Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Страховий стаж – це період, протягом якого людина підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і за який щомісяця сплачено страхові внески.

Поняття «страховий стаж» запроваджене Законом №1058-IV який набув чинності з 01.01.2004.

Періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу при обчисленні пенсії за періоди до 01.01.2004 згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», а після 01.01.2004 – Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004. Зокрема, й періоди навчання за денною (очною) формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Після 01.01.2004 до страхового стажу зараховується час навчання лише за умови добровільної сплати єдиного соціального внеску.

Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвом, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Так, у трудовій книжці позивачки міститься запис про навчання її у Криворізькій радіотехнічній школі ОСОУ, зокрема, у період з 06.07.1999 до 02.09.1999 за програмою «Оператор ЕВМ».

Відповідно до пункту 8 Порядку №637 дипломи, посвідчення, свідоцтва, а також довідки підтверджують лише час навчання і повинні містити відомості про періоди навчання. Означений порядок застосовується для підтвердження наявного стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З огляду на наведені норми слід зазначити, що у трудовій книжці позивачки містяться необхідні відомості для зарахування періоду навчання останньої на програмі «Оператор ЕВМ» до страхового стажу, оскільки такий запис внесений на підставі відповідних наказів, підтверджений підписами та засвідчений печаткою навчального закладу, що узгоджується з приписами Інструкції №58.

Колегія суддів вважає правильним зауваження суду першої інстанції про те, що , присвоєння кваліфікації не є обов`язковою умовою для зарахування періоду навчання до страхового стажу, а тому відмова ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу період навчання з мотивів відсутності інформації про присвоєння кваліфікації свідчить про протиправність рішення у цій частині.

Колегія суддів вважає доречними врахування судом першої інстанції позицій Верховного Суду, наведених, зокрема, постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Також варто зазначити, що працівник не може нести відповідальність за правильність записів у трудовій книжці, і не може контролювати роботодавця щодо правильності її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відмова ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 14.08.1985 до 01.02.1988, з 18.07.1988 до 01.12.1989, період отримання допомоги по безробіттю з 25.04.1999 до 05.07.1999 та період навчання з 06.07.1999 до 02.09.1999 є порушенням конституційних прав останньої на отримання належного пенсійного забезпечення.

Оскільки відмова у зарахуванні наведеного вище стажу визнана протиправною, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 13.06.2025 №104650022496 щодо відмови в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та погоджується, що належним способом захисту прав позивачки є зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, зарахувавши вказані періоди до стажу роботи, та прийняти відвідне рішення, з урахуванням висновків суду.

Стосовно доводів апелянта про неправомірність стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області сплаченого позивачем судового збору , колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких підстав, відшкодування на користь позивача сплаченого судового збору у зв`язку із задоволенням позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань Управління, яке виступало відповідачем у справі є правомірним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана оцінка судом першої інстанції. Будь-яких інших доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить. За таких підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційної скарги та не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький