Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №420/20333/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/20333/25

Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Дата і місце ухвалення 10.12.2025р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

24.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив зобов`язати відповідача зарахувати до загального страхового стажу роботи період служби у Радянській армії 05.05.1983-12.06.1986 (3 роки 01 місяць 08 днів), період роботи в кооперативі «Цементник» тресту «Херсонградострой» (Херсонміськбуд) 02.01.1989-09.04.2002 (13 років 3 місяці 8 днів), ТОВ «Технооптторг-Трейд» 01.02.2013-13.01.2017 (3 роки 11 місяців 13 днів), та в Міському комунальному підприємстві «Херсонелектротранс» 09.12.2021- 30.06.2024 (2 роки 6 місяців 22 дні).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

У поданій апеляційній скарзі апелянт вказував на те, що судом першої інстанції не вірно встановлено обставину щодо звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок вже призначеної пенсії.

Апелянт зазначив, що 01.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком в порядку ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та доданими документами. За наслідком розгляду поданих документів позивачу була призначена пенсія з огляду на страховий стаж 38 років 10 місяців та 28 днів (враховано по 30.06.2024). Тобто після звернення за призначенням пенсії позивачу призначено пенсію без врахування всіх періодів стажу (деякі періоди не враховано).

Апелянт вказав, що жодних листів з роз`ясненнями щодо зарахованих/або не зарахованих періодів трудового/страхового стажу, причин не врахування і т.п. від відповідача не надходило, а тому він не розумів та не міг самостійно зрозуміти, що відповідачем допущено не врахування стажу, чим і порушено його право, оскільки відповідач не проінформував його про те, що певні періоди його стажу не були враховані, тим самим відповідач позбавив його відомостей про вчинені протиправні дії.

Позивач вказував на те, що ні ним особисто, ні адвокатом Поліщук А.В. не подавалася заява про перерахунок вже призначеної пенсії. Адвокатом Поліщук А.В. був направлений запит загального інформаційного характер для встановлення усіх складових пенсії ОСОБА_1 , які впливають на її розмір.

Апелянт вважає, що з огляду на трудову книжку, військовий квиток, довідку форми ОК-5 його загальний страховий стаж складає 41 рік 1 місяць 10 днів, натомість відповідач обраховує загальний трудовий та страховий стаж позивача в 38 років 10 місяців 28 днів.

На думку апелянта, відповідачем при призначенні пенсії невірно враховано такі періоди: період служби у Радянській армії 3 роки 0 місяців 30 днів, замість вірних 3 роки 01 місяць 08 днів; період роботи в кооперативі «Цементник» тресту «Херсонградострой» (Херсонміськбуд) та виробничому кооперативі «Цементник» 11 років 5 місяців 29 днів, замість вірних 13 років 3 місяці 8 днів; період роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «Технооптторг-Трейд» 3 роки 11 місяців 0 днів, замість вірних 3 роки 11 місяців 13 днів; період роботи в Міському комунальному підприємстві «Херсонелектротранс» 2 роки 3 місяці 21 день, замість вірних 2 роки 6 місяців 22 дні.

Зважаючи на викладене, апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 року та ухвалити судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

За поданою позивачем заявою йому з 24.07.2024 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

09.11.2024 року представником позивача – адвокатом Анастасією Поліщук було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області адвокатський запит, в якому було викладено прохання надати наступну інформацію:

повну інформацію щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , яке призначено за його заявою;

які періоди трудового та страхового стажу, які не враховано при призначенні пенсії?

який 60-місячний період трудового та/або страхового стажу взято ОСОБА_1 для розрахунку розміру пенсії?

як саме враховано періоди роботи на шкідливих роботах?

чи застосовано кратність до таких періодів?

надати перелік документів, які були надані ОСОБА_1 при подачі заяви на призначення пенсії за віком;

надати перелік документів, які були враховані при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

надати перелік документів, які не були враховані при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

У відповідь на вказаний адвокатський запит Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надало відповідь від 15.11.2024 року № 2100-0212-8/46436, у якій зазначило, що за матеріалами електронної пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_1 становить 38 років 10 місяців 28 днів (враховано по 30.06.2024 року), пенсія обчислена із заробітної плати за період роботи з 01.01.2003 по 30.06.2024.

Також у вказаній відповіді зазначено, що за даними військового квитка частково не зараховано період проходження військової строкової служби з дати призову 05.05.1983 по 13.05.1983 (до дати зарахування до військової частини), так як дата призову "5 мая” (як в оригіналі) дописана іншим чорнилом. Повідомлено, що для зарахування до страхового стажу даного періоду необхідно надати уточнюючу довідку про період проходження військової строкової служби з територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідачем також вказано, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 09.04.2002, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про нарахування заробітної плати, що також підтверджується довідкою від 16.09.2016 № 15.

Повідомлено, що для підтвердження пільгового характеру виконуваних робіт гр. ОСОБА_1 надано довідку від 28.08.2014 № 11-92/89 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що підтверджує пільговий характер робіт на посаді слюсаря-ремонтника на гарячих ділянках робіт в ливарному цеху на Херсонському комбайновому заводі ім. Г.І. Петровського з 25.08.1986 по 20.07.1988 з посиланням на Список № 2 розділу XV підрозділ 1, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.

Відповідач вказав, що даний період трудової діяльності зараховано до загального страхового стажу гр. ОСОБА_1 в одинарному розмірі, так як Законом не передбачено пільговий порядок обчислення стажу роботи за Списком № 2.

У відповіді від 15.11.2024 року Головне управління зазначило, що при умовному розрахунку заробітної плати з урахуванням даних довідок про заробітну плату встановлено, що доцільно врахувати суми заробітку за довідкою від 16.09.2016 № 14 в період роботи з 01.01.1989 по 31.12.1993 у Виробничому кооперативі "Цементник". Зазначено, що Головним управлінням до Виробничого кооперативу "Цементник" двічі направлялися листи, які повернулися на адресу Головного управління з відмітками: “адресат відсутній за вказаною адресою", тому провести перевірку достовірності даних про заробітну плату для обчислення пенсії за період до 01.07.2000, а тому і застосувати надані довідки про заробітну плату немає правових підстав.

Вважаючи протиправним незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії періоду служби в Радянській армії з 05.05.1983 по 12.06.1986, періоду роботи в кооперативі «Цементник» тресту «Херсонградострой» (Херсонміськбуд) 02.01.1989 по 09.04.2002 (13 років 3 місяці 8 днів), періодів роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Технооптторг-Трейд» з 01.02.2013 по 13.01.2017 в розмірі 3 роки 11 місяців 13 днів, та в Міському комунальному підприємстві «Херсонелектротранс» з 09.12.2021 по 30.06.2024 в розмірі 2 роки 6 місяців 22 дні, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду першої інстанції, в якому просив суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати відповідний стаж до загального страхового стажу роботи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, посилаючись на положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, а також Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", зазначив, що подання адвокатського запиту не є підставою для проведення перерахунку пенсії. Суд також вказав на те, що зі змісту адвокатського запиту не вбачається волевиявлення позивача на здійснення перерахунку пенсії, таке звернення направлене виключно на отримання інформації.

Суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 1. ст. 77 КАС України позивачем не доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для звернення ОСОБА_1 до суду став факт протиправного, на його думку, незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області до його страхового стажу певних періодів його роботи, а також служби в армії при призначенні йому у липні 2024 року пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а не відмова органу Пенсійного фонду у перерахунку вже призначеної пенсії на підставі звернення адвоката з адвокатським запитом, як помилково вважав суд першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

У постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 Верховний Суд вказував на те, що вирішуючи спір, суд має пересвідчитись в наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

При зверненні до суду позивач вказував, що факт порушення його прав з боку органу Пенсійного фонду відбувся при призначенні йому пенсії за віком та виразився у незарахуванні до його страхового стажу у повному обсязі періоду його служби у Радянській армії; періоду роботи кооперативі «Цементник» тресту «Херсонградострой» (Херсонміськбуд) та виробничому кооперативі «Цементник»; періоду роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «ТехнооптторгТрейд», а також в Міському комунальному підприємстві «Херсонелектротранс», що призвело до призначення пенсії виходячи із страхового стажу 38 років 10 місяців 28 днів замість 41 року 1 місяця 10 днів.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає безпідставним твердження суду першої інстанції про необхідність попереднього звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії перед звернення до суду за захистом порушених прав.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону № 1058-IV визначені умови призначення пенсії за віком.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (тобто до 01.01.2004 року) зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За положеннями ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Також вказаною статтею передбачено, що до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 6 Порядку № 637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, зараховується до стажу роботи на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, позивач вказував на те, що згідно поданих разом із заявою про призначення пенсії за віком документів, а саме, трудової книжки НОМЕР_1 , військового квитка НОМЕР_2 , довідки форми ОК-5, його загальний страховий стаж складає 41 рік 1 місяць 10 днів, а саме:

19.04.1982-02.04.1983 - період роботи в Радгоспі «Овочевому» - 0 років 11 місяців 15 днів;

05.05.1983-12.06.1986 - період служби у Радянській армії - 3 роки 01 місяць 08 днів;

25.08.1986-20.07.1988 - період роботи у Виробничому об`єднанні «Херсонський комбайновий завод імені Г.І. Петровського - 1 рік 10 місяців 26 днів;

05.08.1988-30.12.1988 - період роботи в тресті «Херсонагродорстрой» - 0 років 4 місяці 26 днів;

02.01.1989-09.04.2002 - період роботи кооперативі «Цементник» тресту «Херсонградострой» (Херсонміськбуд) та виробничому кооперативі «Цементник» - 13 років 3 місяці 8 днів;

01.01.2003-31.01.2013 - період роботи Закритому акціонерному товаристві «Торговий дім «Аккуммашина» та Приватному акціонерному товаристві «Торговий дім «Аккуммашина» - 10 років 1 місяць 0 днів;

01.02.2013-13.01.2017 - період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Технооптторг-Трейд» - 3 роки 11 місяців 13 днів;

19.01.2017-30.11.2021 - період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Технооптторг-Трейд» - 4 роки 10 місяців 12 днів;

09.12.2021-30.06.2024 - період роботи в Міському комунальному підприємстві «Херсонелектротранс» - 2 роки 6 місяців 22 дні.

Однак, як вказував позивач, при призначенні пенсії Головним управлінням ПФУ до страхового стажу не був зарахованих наявний трудовий стаж у повному обсязі, а також не у повному обсязі зараховано службу в Радянській армії, а саме:

- період його військової служби у Радянській армії зараховано з 14.05.1983 року по 12.06.1986 року, замість підтвердженого військовим квитком періоду з 05.05.1983 року по 12.06.1986 року;

- період його роботи в кооперативі «Цементник» тресту «Херсонградострой» (Херсонміськбуд) та виробничому кооперативі «Цементник» зараховано з 02.01.1989 року по 30.06.2000 року, замість підтвердженого трудовою книжкою періоду роботи з 02.01.1989 року по 09.04.2002 року.

- період його роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Технооптторг-Трейд» зараховано з 01.02.2013 року по 31.12.2016 року, замість підтвердженого трудовою книжкою періоду роботи з 01.02.2013 року по 13.01.2017 року;

- період його роботи в Міському комунальному підприємстві «Херсонелектротранс» зараховано з 11.12.2021 року по 31.07.2022 року, а також з 01.11.2022 року по 30.06.2024 року, замість підтвердженого періоду роботи з 09.12.2021 року по 30.06.2024 року.

Таким чином позивач вважає, що відповідачем не вірно враховано такі періоди:

період служби у Радянській армії 3 роки 0 місяців 30 днів, замість вірних 3 роки 01 місяць 08 днів;

період роботи кооперативі «Цементник» тресту «Херсонградострой» (Херсонміськбуд) та виробничому кооперативі «Цементник» 11 років 5 місяців 29 днів, замість вірних 13 років 3 місяці 8 днів;

період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ТехнооптторгТрейд» 3 роки 11 місяців 0 днів, замість вірних 3 роки 11 місяців 13 днів;

період роботи в Міське комунальне підприємство «Херсонелектротранс» 2 роки 3 місяці 21 день, замість вірних 2 роки 6 місяців 22 дні.

У відповіді від 15.11.2024 року Головне управління Пенсійного фонду в Херсонській області зазначило, що за даними військового квитка позивача частково не зараховано період проходження військової строкової служби з дати призову 05.05.1983 року по 13.05.1983 року (до дати зарахування до військової частини), так як дата призову "5 мая” (як в оригіналі) дописана іншим чорнилом.

Відповідач вважає, що для зарахування до страхового стажу даного періоду необхідно надати уточнюючу довідку про період проходження військової строкової служби з територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_3 , ОСОБА_1 у період з 05.05.1983 року по 15.06.1986 року проходив військову службу у Радянській армії.

Період проходження позивачем військової служби підтверджено відомостями, які містяться у військовому квитку НОМЕР_2 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: у графі 8 зазначено, що позивач призваний на дійсну військову службу та направлений у частину « 5 мая 1983» (в оригіналі), а у графі 12 вказано, що позивач звільнений у запас та направлений в ІНФОРМАЦІЯ_2 « 12 июня 1986» (в оригіналі).

Таким чином відомості військового квитка позивача підтверджують факт його служби у період з 05.05.1983 року по 12.06.1986 року у лавах Радянської армії, і вказаний строк служби за положеннями ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду проходження позивачем військової служби з 05.05.1983 року до 13.05.1983 року (зараховано відповідачем з 14.05.1983 року) через допис дати призову "5 мая” (як в оригіналі) іншим чорнилом.

Суд враховує, що повноваження щодо заповнення військового квитка покладені на відповідних посадових осіб районних (міських) військових комісаріатів, а тому недоліки записів чи їх оформлення у військовому квитку не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу служби, оскільки визначальним є саме підтвердження факту проходження військової служби, а не правильність введення записів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що військова служба позивача у Радянській армії підлягає зарахуванню за період з 05.05.1983 року по 12.06.1986 року у повному обсязі, а тому наявні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період його військової служби з 05.05.1983 року по 13.05.1983 року.

Щодо зарахування періоду роботи позивача в кооперативі «Цементник» тресту «Херсонградострой» (Херсонміськбуд) та виробничому кооперативі «Цементник» з 02.01.1989 року по 09.04.2002 року, колегія суддів зазначає наступне:

Як встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області вказаний період роботи позивача був зарахований з 02.01.1989 року по 30.06.2000 року. Період його роботи з 01.07.2000 року по 09.04.2002 року не був зарахований до страхового стажу з тих підстав, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про нарахування заробітної плати.

Колегія суддів звертає увагу на наступне:

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 року (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Як вже зазначалось вище, за положеннями ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Записами трудової книжки позивача підтверджується, що позивач 02.01.1989 року згідно наказу № 1 від 02.01.1989 року був прийнятий на роботу в кооператив «Цементник» тресту «Херсонградострой» (Херсонміськбуд) на посаду помічника машиніста та звільнений 09.04.2002 року на підставі наказу № 4 від 09.04.2002 року.

Таким чином період, про зарахування якого просить позивач, стосується періоду ще до набрання чинності Законом № 1058-IV, тобто до 01.01.2004 року.

Враховуючи викладене вище, а також те, що вказаний період роботи позивача в повній мірі підтверджений записами трудової книжки, колегія суддів вважає, що в даному випадку наявні підстави для зарахування всього спірного періоду роботи позивача до трудового стажу позивача, а саме, періоду роботи в кооперативі «Цементник» тресту «Херсонградострой» (Херсонміськбуд) та виробничому кооперативі «Цементник» з 02.01.1989 року по 09.04.2002 року.

З огляду на викладене незарахування Головним управлінням ПФУ до стажу позивача періоду його роботи в кооперативі «Цементник» тресту «Херсонградострой» (Херсонміськбуд) з 01.07.2000 року по 09.04.2002 року є неправомірним.

Що стосується зарахування періодів роботи позивача в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Технооптторг-Трейд» з 01.02.2013 року по 13.01.2017 року, а також у Міському комунальному підприємстві «Херсонелектротранс» з 09.12.2021 року по 30.06.2024 року, слід зазначити наступне:

Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_4 , позивач з 01.02.2013 року був прийнятий на посаду чергового відділу контролю у товаристві з обмеженою відповідальністю «Технооптторг-Трейд» згідно наказу №30-к від 01.02.2013 року та 13.01.2017 року звільнений з посади за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України згідно наказу №93-к від 13.01.2017 року.

Вказаний період роботи позивача був зарахований органом Пенсійного фонду лише з 01.02.2013 року по 31.12.2016 року. Період з 01.01.2017 року по 13.01.2017 року зарахований до страхового стажу не був.

01.02.2017 року позивач знов був прийнятий на роботу до товариства з обмеженою відповідальністю «Технооптторг-Трейд» на посаду чергового відділу контролю та звільнений з посади 30.11.2021 року.

Вказаний період роботи позивача був зарахований органом Пенсійного фонду у повному обсязі, а саме: з 19.01.2017 року по 30.11.2021 року.

Також згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_4 , позивач з 09.12.2021 року був прийнятий на посаду охоронника служби охорони ( НОМЕР_5 ) до Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс» (наказ №302-к від 09.12.2021 року) та 12.09.2024 року ОСОБА_1 був звільнений з посади через скорочення чисельності штату працівників ст. 40 п. 1 КЗпП України за наказом №119-к від 11.09.2024 року.

Період роботи позивача у Міському комунальному підприємстві «Херсонелектротранс» зарахований відповідачем з 11.12.2021 року по 31.07.2022 року та з 01.11.2022 року по 30.06.2024 року (до дати звернення із заявою про призначення пенсії), тобто не в повному обсязі.

Як вказує відповідач, підставою незарахування спірних періодів трудового стажу у повному обсязі стало те, що в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Відповідач зазначив, що на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, від 08.06.1998 №832 “Про заходи щодо поетапного впровадження у Пенсійному фонді автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування”, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998– 2000 років. Починаючи з 01.07.2000 року обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 року за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови № 794).

З урахуванням зазначених норм відповідач вважає, що персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 року є обов`язковим, а з огляду на те, що у органу Пенсійного фонду відсутня інформація про сплату страхових внесків, тому зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача є неможливою.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на наступне:

Згідно ст. 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

За висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11.10.2023 р. у справі за №340/1454/21 відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Також колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, згідно з якими за змістом норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Тому, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, факт не сплати підприємством страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів роботи працівника на такому підприємстві.

У постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 400/2492/24 Верховний Суд стосовно незарахування спірних періодів до страхового стажу з мотивів відсутності сплати внесків/даних персоніфікованого обліку вказав на те, що працівник (застрахована особа) не повинен нести негативні наслідки за невиконання роботодавцем обов`язку зі сплати внесків; відсутність відомостей у реєстрі чи заборгованість страхувальника не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи, якщо факт трудових відносин та виконання роботи підтверджені належними доказами (трудова книжка, накази, довідки, платіжні та облікові документи, дані перевірок тощо).

Враховуючи все вище зазначене, зважаючи на те, що періоди роботи позивача в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Технооптторг-Трейд» з 01.02.2013 року по 13.01.2017 року, а також у Міському комунальному підприємстві «Херсонелектротранс» з 09.12.2021 року по 30.06.2024 року підтверджуються даними трудової книжки, а також довідкою форми ОК-5, колегія суддів вважає, що вказані періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача у повному обсязі.

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач заявив позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до загального страхового стажу період служби у Радянській армії 05.05.1983-12.06.1986 (3 роки 01 місяць 08 днів), період роботи в кооперативі «Цементник» тресту «Херсонградострой» (Херсонміськбуд) 02.01.1989-09.04.2002 (13 років 3 місяці 8 днів), ТОВ «Технооптторг-Трейд» 01.02.2013-13.01.2017 (3 роки 11 місяців 13 днів), та в Міському комунальному підприємстві «Херсонелектротранс» 09.12.2021- 30.06.2024 (2 роки 6 місяців 22 дні).

Судом встановлено, що періоди, які просить врахувати позивач у прохальній частині позовної заяви частково враховані органом Пенсійного фонду, а тому підстави для зобов`язання відповідача повторно зараховувати вказані періоди у суду відсутні.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З огляду на встановлення в ході розгляду справи допущення Головним управлінням ПФУ в Херсонській області протиправної бездіяльності в частині зарахування до страхового стажу позивача у повному обсязі спірних періодів його трудової діяльності та проходження військової служби, враховуючи передбачені КАС України повноваження суду при задоволенні/частковому задоволенні позову, колегія суддів вважає за необхідне з метою ефективного захисту порушених прав позивача вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження ним військової служби з 05.05.1983 року по 13.05.1983 року; періоду його роботи в кооперативі «Цементник» тресту «Херсонградострой» (Херсонміськбуд) та виробничому кооперативі «Цементник» з 01.07.2000 року по 09.04.2002 року; періоду роботи позивача в товаристві з обмеженою відповідальністю «Технооптторг-Трейд» з 01.01.2017 року по 13.01.2017 року, періоду роботи позивача в Міському комунальному підприємстві «Херсонелектротранс» з 09.12.2021 року по 10.12.2021 року, а також з 01.08.2022 року по 31.10.2022 року, а також зобов`язати Головне управління ПФУ в Херсонській області зарахувати вказані періоди проходження позивачем військової служби та трудової діяльності до його страхового стажу.

В свою чергу колегія суддів звертає увагу на те, що з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 24.06.2025 року, посилаючись на безпідставне незарахування Головним управлінням ПФУ в повному обсязі періодів проходження військової служби та трудової діяльності при призначенні пенсії з 24.07.2024 року. Разом із позовною заявою позивачем було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

У поданому клопотанні позивач вказував на те, що жодних листів з роз`ясненнями (щодо зарахованих/або не зарахованих періодів трудового страхового стажу, причин не врахування і т.п.) від відповідача не надходило. Також вказано, що в листопаді 2024 року позивач звернувся до адвоката Поліщук А.В., якою було направлено до відповідача адвокатський запит щодо надання документів та відповідей.

Позивач вказав, що у відповідь на адвокатський запит 18.11.2024 року надійшов лист №2100-0212-8/46436 від 15.11.2024 року, яким повідомлено інформацію щодо позивача, однак у зв`язку з відсутністю матеріальної можливості оплатити послуги адвоката та захистити свої порушені права, позивач лише у квітні 2025 року уклав з адвокатом договір про надання правничої допомоги.

Посилаючись на наявність поважних причин пропуску строку на звернення до суду, позивач просив поновити такий строк.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що у разі якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Звернувшись до суду із цим позовом 24.06.2025 року позивач заявив вимогу про зобов`язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу спірні періоди проходження ним військової служби та трудової діяльності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

У постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду зазначила, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1).

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

У постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду також вказала на те, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду дійшла висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Таким чином Судова палата ВС дійшла висновку, що у спорах щодо розміру пенсійних виплат застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.

Предметом спору у цій справі є зарахування періодів служби та роботи позивача до страхового стажу при призначенні пенсії, яка є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації чи було здійснено належне зарахування стажу роботи при призначенні пенсії, а також при подальших перерахунках пенсії.

Як встановлено судом, пенсія позивачу була призначена 24.07.2024 року, водночас позивач звернувся до суду з позовом лише у червні 2025 року.

Слід зазначити, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не можуть бути визнані поважним, оскільки з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Враховуючи те, що поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про зобов`язання відповідача здійснити зарахування стажу позивачем не зазначено, колегія суддів доходить висновку, що права позивача можуть бути захищені судом лише в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а тому позовні вимоги, які стосуються періоду поза межами 6-ти місячного строку звернення до адміністративного суду, тобто за період із 24.07.2024 року по 23.12.2024 року, підлягають залишенню без розгляду.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1, 4 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

На підставі наведеного у сукупності, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи та порушено норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а також про залишення позовної заяви ОСОБА_2 в частині позовних вимог, пред`явлених поза межами шестимісячного строку звернення до суду, без розгляду.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що відповідно до квитанції № 7009-7764-7739-3061 від 24.06.2025 року позивачем до суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 968,98 грн. та відповідно до платіжної інструкції від 24.01.2026 року № НКВ6-А7ТК-ВНЕ2 до суду апеляційної інстанції сплачено судовий збір у розмірі 1453,44 грн., що загалом становить 2422,42 грн.

З огляду на висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , а також задоволення судом однієї вимоги немайнового характеру, стягненню на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягає сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,42 грн.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 139, 245, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду проходження ним військової служби з 05.05.1983 року по 13.05.1983 року; періоду його роботи в кооперативі «Цементник» тресту «Херсонградострой» (Херсонміськбуд) та виробничому кооперативі «Цементник» з 01.07.2000 року по 09.04.2002 року; періоду роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «Технооптторг-Трейд» з 01.01.2017 року по 13.01.2017 року, періоду роботи в Міському комунальному підприємстві «Херсонелектротранс» з 09.12.2021 року по 10.12.2021 року, а також з 01.08.2022 року по 31.10.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати з 24.12.2024 року до страхового стажу ОСОБА_1 :

період проходження військової служби з 05.05.1983 року по 13.05.1983 року;

період роботи в кооперативі «Цементник» тресту «Херсонградострой» (Херсонміськбуд) та виробничому кооперативі «Цементник» з 01.07.2000 року по 09.04.2002 року;

період роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю «Технооптторг-Трейд» з 01.01.2017 року по 13.01.2017 року,

період роботи в Міському комунальному підприємстві «Херсонелектротранс» з 09.12.2021 року по 10.12.2021 року, а також з 01.08.2022 року по 31.10.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 24.12.2024 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог, заявлених поза межами шестимісячного строку звернення до суду, а саме з 24.07.2024 року по 23.12.2024 року залишити без розгляду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2422,42 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 42 копійки).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: І.І. Тарновецький

Суддя: О.А. Шевчук