Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №523/18501/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 523/18501/25

Перша інстанція: суддя Сувертак І.В.,

повний текст судового рішення

складено 23.03.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 23.03.2026 у справі №523/18501/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №1825 від 23.04.2025 про адміністративне правопорушення

У С Т А Н О В И В:

05.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Пересипського районного суду міста Одеси з позовною заявою, у якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1825 від 23.04.2025 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у повістці не вказано мету, з якою ОСОБА_1 викликається. З огляду на вказану, на думку позивача, у нього не виникло обов`язку з`являтись за викликом по повістці до ТЦК та СП. Крім того, ОСОБА_1 зауважує, що АТ «УКРПОШТА» не повідомляла його про необхідність отримання повістки ТЦК.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи про порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а саме особисто не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк до 06.03.2025 для уточнення даних за повісткою №2607714 від 22.02.2025 та не повідомив про причини неприбуття.

Рішенням Пересипського районного суду міста Одеси від 23.03.2026 року у справі №523/18501/25 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, адже ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк до 06.03.2025 для уточнення даних за повісткою №2607714 від 22.02.2025 та не повідомив про причини неприбуття.

Не погодившись із вищеозначеним рішенням районного суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує, що він не отримував повістку №2607714 від 22.02.2025 з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк до 06.03.2025. Також, ОСОБА_1 наголошує, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , мав реалізоване право на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, в особливий період, а тому не підлягає направленню для проходження медичного огляду. До того ж, ним своєчасно уточнено дані. Крім того, скаржник зауважує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: безпідставне залишення його позову без розгляду; розгляд справи з порушенням установленого строку; неправильне визначення дати набрання рішенням суду законної сили; прийняття від відповідача відзиву на позовну заяву, який подано з порушенням строку.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступні обставини справи.

Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що 06.03.2025 о 14год 09хв. ОСОБА_1 особисто не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк до 06.03.2025 за повісткою №2607714 від 22.05.2025 та про причини не повідомив. Про виклик був сповіщений листом №0610233207422.

У зв`язку з чим, уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 складено протокол від 14.04.2025 №1825 про адміністративне правопорушення.

За наслідком розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_2 23.04.2025 прийнято постанову №1825 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Означеним індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 17000грн.

Не погодившись із такою постановою по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 23.04.2025 №1825 позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи перегляд даної справи в апеляційному порядку, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно із частинами 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено статтею 210-1 КУпАП.

Згідно частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, 25.02.2022 Президентом України видано Указ «Про загальну мобілізацію» №69/2022, строки якого неодноразового продовжувалась та який наразі діє.

Саме з періоду оголошення Президентом України рішення про мобілізацію законодавець пов`язує настання особливого періоду під час якого громадянами України зобов`язуються виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Як установлено колегією суддів, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , має військове звання «солдат».

Згідно картки обстеження та медичного огляду, довідки військово-лікарської комісії №3/2025-0411-2866 від 11.04.2025 ОСОБА_1 придатний до військової служби.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 22.02.2025 виписано повістку №2607714, у якій зазначено про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 06.03.2025 о 14год 00хв. для уточнення даних.

Таку повістку було надіслано засобами поштового зв`язку за адресою проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .

Саме таку адресу місця реєстрації (проживання) ОСОБА_1 зазначено під час уточнення персональних даних.

Однак, у зв`язку з неможливістю вручення поштової кореспонденції адресату, останню було повернуто відправнику із відміткою органу поштового зв`язку: «адресат відсутній за вказаною адресою».

За таких обставин колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що є наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

При цьому, апеляційний адміністративний суд відхиляє довід скаржника про неотримання повістки, з огляду на таке.

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Відповідно до п. 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Абзацом 3 підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, визначено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку день проставлення у поштовому повідомленні, зокрема, відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Як з`ясовано колегією суддів, повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 надіслано засобами поштового зв`язку за адресою його проживання, а саме: АДРЕСА_1 .

Однак, у зв`язку з неможливістю вручення поштової кореспонденції адресату, останню було повернуто відправнику із відміткою органу поштового зв`язку: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Отже, системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів у поєднанні з фактичними обставинами справи свідчить про те, що в спірних правовідносинах наявне належне підтвердження оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

При цьому, не є юридично спроможним посилання ОСОБА_1 на примітку ст.210 КУпАП, з огляду на таке.

Відповідно до примітки статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Суд апеляційної інстанції відмічає, що положення статті 210 КУпАП стосуються порушень призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Натомість, у межах даної справи підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності було невиконання ним обов`язку щодо прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а не уточнення даних.

Відхиляються твердження скаржника стосовно вчасного уточнення персональних даних та наявності у нього відстрочки від призовну на військову службу під час мобілізації, оскільки такі обставини не нівелюють обов`язку військовозобов`язаного з`являтись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за повісткою.

Є безпідставним припущення ОСОБА_1 відносно того, що в повістці від 22.02.2025 №2607714 не визначено мети виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, т.я. за наслідком дослідження такого документу колегією суддів установлено, що мету виклику ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки в повістці зазначено, зокрема, «для уточнення даних».

В умовах збройної агресії російської федерації проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров`я, безпеку інших громадян і саме існування держави, є нагальна потреба в належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії і високі ризики недобросовісної поведінки осіб, що підлягають призову, спрямованої на ухилення від виконання конституційного обов`язку захисту Вітчизни.

З огляду на вказане колегія суддів уважає доведеним вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відносно доводів скаржника про порушення районним судом норм процесуального права під час розгляду справи колегія суддів зазначає таке.

Мотивуючи означену частину апеляційної скарги позивач акцентує увагу на безпідставному залишенні його позову без розгляду, розгляді справи з порушенням установленого строку, неправильному визначенні дати набрання рішенням суду законної сили, прийнятті від відповідача відзиву на позовну заяву, який подано з порушенням строку.

Підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення визначено статтею 317 КАС України.

Відповідно до названої норми підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши зміст наведених законодавчих приписів колегія суддів зазначає, що наведені скаржником в обґрунтування вимог апеляційної скарги доводи стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права не кореспондуються із приписами ст.317 КАС України, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Установлені в межах даного апеляційного перегляду справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи.

У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції вказує про правильність висновку районного суду відносно правомірності спірної постанови №1825 від 23.04.2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 293 КУпАП орган (посадова особа), розглядаючи скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилене.

Частинами 7, 8 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За наслідком розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Як з`ясовано колегією суддів, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення районним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.286, 308, 316, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 23.03.2026 у справі №523/18501/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №1825 від 23.04.2025 про адміністративне правопорушення – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, з урахуванням приписів ст.272 КАС України, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький