Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №420/12019/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12019/26

Перша інстанція: суддя Хом`якова В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

28.04.2026 р. ОСОБА_1 (надалі– позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі також – відповідач), у якому просив суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку як військовозобов`язаного;

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 з військового обліку;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 , з військового обліку.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що був виключений ІНФОРМАЦІЯ_3 з військового обліку у 2010 р. у зв`язку з досягненням ним 40-річного віку на підставі пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у редакції від 11.06.2009 р.). Відповідно, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки позбавлений права поновлювати позивача на військовому обліку та вчиняти будь-які дії щодо призову на військову службу під час мобілізації.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити посадовим особам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та їх структурним підрозділам, включно з ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншим, вчиняти будь-які дії щодо призову виключеного з військового обліку гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 ) на військову службу під час мобілізації (включно зі зверненням до правоохоронних органів з незаконними вимогами щодо розшуку, затримання та доставлення виключеного з військового обліку гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_1 ) до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки) - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

На обґрунтування заяви вказано, що у разі призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, останній набуде нового юридичного статусу - військовослужбовець, що унеможливить реалізацію його прав щодо внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») у разі встановлення судом такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 29.04.2026 р. відмовив у задоволені заяви про забезпечення позову.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 р. про відмову у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 420/12019/26 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову повністю.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2026 р. відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Оцінка суду першої інстанції

Суд першої інстанції, посилаючись на пункт 5 частини третьої статті 151 КАС України, вказав на пряму заборону забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

У цій справі встановлення заборони посадовим особам територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та їх структурним підрозділам, включно з ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншим, вчиняти будь-які дії щодо призову виключеного з військового обліку позивача - до набрання законної сили судовим рішенням у цій, суперечить предмету спору, оскільки позивач не оскаржує дій районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову або мобілізації.

Твердження заявника щодо можливого настання негативних наслідків чи порушення прав у майбутньому після мобілізації позивача суд не визнав достатніми для вжиття заходів забезпечення позову. У цьому зв`язку суд вказав, що позивача не викликали до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повістку не вручали, відсутнє мобілізаційне розпорядження, направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду тощо.

Також суд вказав, що не надає оцінку діям відповідача щодо поновлення позивача на військовому обліку на етапі розгляду заяви про забезпечення позову, а перевірка наведених позивачем аргументів потребує всебічного і повного з`ясування фактичних обставин у справі.

Доводи апеляційної скарги

Скаржник на обґрунтування вимог про скасування ухвали вказує на наявні ризики неможливості виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача у разі, якщо він буде призваний на військову службу. Натомість забезпечення позову унеможливить розшук, затримання та доставлення позивача до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема, для складення протоколу про адміністративне правопорушення, тобто виключить можливі подальші порушення прав позивача, необхідність вчиняти додаткові дії для їх відновлення.

Також скаржник наводить доводи щодо очевидних протиправних дій відповідача щодо поновлення його на військовому обліку, які також свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Позиція відповідача у справі на заявлену апеляційну скаргу

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд даної справи, своїм правом на подання відзиву не скористався.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову відповідно до частини другої статті 150 КАС України допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини другої 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб..

Суд у складі колегії суддів вважає за підставне вказати на правовий висновок Верховного Суду, викладений постанові від 11.03.2026 р. у справі № 380/12281/25 за яким, «…інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб – позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

…

Слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки така є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись під час розгляду заяви про забезпечення позову».

Суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що, визначаючи критерії можливих ризиків, позивач не надав до суду жодних доказів, які б доводили істотну можливість їх настання. Матеріали справи не містять доказів, що позивачу вручили повістку для прибуття до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи здійснили виклик іншим законним способом, тому підтверджені доказами підстави вважати, що позивач перебуває у процедурі призову на військову службу, наразі відсутні.

Слушно зауважити, що предметом судового оскарження у цій справ є визначення правомірності поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку як військовозобов`язаного, а не дій щодо призову на військову службу.

З огляду на наведене, суд у складі колегії суддів вважає за необхідне наголосити на прямій забороні забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини третьої статті 151 КАС України).

Стосовно доводів скаржника про те, що він уже виключений з військового обліку після досягнення граничного віку перебування в запасі, тому територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не має права поновляти його на військовому обліку та, як наслідок, вчиняти будь-які дії щодо призову на військову службу під час мобілізації, суд у складі колегії суддів зауважує, що скаржник відповідними доводами обґрунтовує свій адміністративний позов у цій справі.

Проте під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки така є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Отже, обставини справи, зокрема й питання щодо правомірності/неправомірності дій відповідачів, на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.

Суд у складі колегії суддів зазначає у цьому зв`язку, що сама лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Отже, за наслідком апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суд у складі колегії суддів не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 р. у справі № 420/12019/26 – залишенню без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 КАС України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 – відмовити, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 р. у справі № 420/12019/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С.Терлецький

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: О.О.Димерлій