Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №420/43080/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/43080/25

Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В.,

повний текст судового рішення

складено 09.04.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУПФ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – ВДВС) та просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову №79466655 від 17.12.2025 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 року у справі №420/10687/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУПФ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.

Визнано протиправними дії ГУПФ щодо обмеження з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року виплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії певним розміром.

Зобов`язано ГУПФ нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року без обмеження певним розміром.

За вказаним рішенням суду було видано виконавчий лист 24.10.2025 року

В подальшому, старшим державним виконавцем ВДВС 29.10.2025 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79466655 за виконавчим листом №420/10687/25, виданим 24.10.2025 року.

Листом ГУПФ від 17.11.2025 повідомлено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 по справі №420/10687/25, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2025, ОСОБА_1 12.11.2025 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2025 та з 01.03.2025. Новий розмір пенсії ОСОБА_1 , встановлений після виконання зазначеного рішення, становить 29505,20 грн. Сума доплати на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/10687/25 за період з 01.03.2025 по 30.11.2025 з урахуванням фактично виплачених сум склала 1419,30 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Перерахунок пенсії проведено за період з 01.01.2025 по 30.11.2025, але доплата пенсії з 01.01.2025 по 28.02.2025 відсутня, оскільки розмір пенсії не перевищує розмір пенсії після виконання рішень суду по справі №420/31478/24 з 01.09.2024 року.

Постановою ВДВС ВП №79466655 від 17.12.2025 року було накладено на боржника штраф в розмірі 5100 грн.

Спірним у даній справі є правомірність прийняття постанови старшим державним виконавцем ВДВС від 17.12.2025 року про накладення на ГУПФ штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №79466655.

Вважаючи таку постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд 1-ї інстанції виходив з того, що позивачем не виконано належним чином рішення суду у справі №420/10687/25, оскільки пенсія позивачу виплачується з обмеженням максимальним розміром.

Також суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що зазначені приписи Порядку №821 унеможливили в спірному періоді виконання рішення суду в частині здійснення перерахунку (нарахування) пенсії та визначення сум доплат у вигляді різниці між розміром призначеної/перерахованої пенсії на виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч.ч.1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404-VIII від 02.06.2016 року “Про виконавче провадження” (далі за текстом - Закон №1404-VIII).

Так, статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження”, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до абз.1 ч.6 ст.26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 вказаної статті у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 3 ст.63 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 року по справі №420/10687/25, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2025 року, ОСОБА_1 12.11.2025 року проведено перерахунок пенсії з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір пенсії стягувача після перерахунку станом 01.01.2025 року склав 38612,68 грн., до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії визначено 29347,50 грн.

З 01.03.2025 року розмір пенсії становить 40112,68 грн, до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії з 01.03.2025 року складає 29505,20 грн.

Разом з тим, незважаючи на те, що судом вирішено спірні правовідносини між сторонами та вказано на непоширення на такі правовідносини положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668- VI від 08 липня 2011 року, ГУПФ при здійсненні чергового перерахунку розміру пенсії продовжило застосовувати до пенсії положення статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08 липня 2011 року щодо обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, з часу прийняття рішення у справі №420/10687/25 пенсійне законодавство в частині, що стосується обмеження виплати пенсії максимальним розміром, змін не зазнавало.

Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави, умови та максимальний розмір для обмеження пенсійних виплат.

Під час проведення наступних перерахунків пенсії позивача пенсійний орган не вправі застосовувати обмеження максимального розміру пенсії з тих підстав, яким вже надано оцінку у судовому рішенні, що набрало законної сили.

При цьому, судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним), основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що позивачем не виконано належним чином рішення суду у справі №420/10687/25, оскільки пенсія позивачу виплачується з обмеженням максимальним розміром.

Крім того суд вказує, що 17.07.2025 року набрав чинності Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений Постановою КМУ від 14.07.2025 року №821. При цьому, згідно із пунктом 3 вказаної Постанови №821 Пенсійному фонду України доручено не пізніше ніж до 1 вересня 2025 року забезпечити доопрацювання інформаційних систем для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.

Тобто, з 17.07.2025 року в Україні запроваджено новий порядок виконання судових рішень про призначення (перерахунок) пенсій шляхом ведення обліку нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за джерелами їх фінансування, фактична реалізація якого розпочнеться після доопрацювання Пенсійним фондом України інформаційних систем для ведення такого обліку (до 01.09.2025 року - згідно із пунктом 3 Постанови КМУ №821).

Так, судове рішення у справі №420/10687/25 в порядку та у спосіб, які встановлені таким рішенням, залишалось не виконаним відповідачем в повному обсязі з підстав, які пенсійний орган пояснює саме технічними причинами, зумовленими не доопрацюванням Пенсійним фондом України інформаційних систем для ведення обліку нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за джерелами їх фінансування.

Водночас, вказаним Порядком №821 лише тимчасово відтерміновано здійснення видатків на виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду до введення в експлуатацію доопрацьованої Пенсійним фондом України інформаційної системи для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що зазначені вище приписи Порядку №821 унеможливили в спірному періоді виконання рішення суду в частині здійснення перерахунку (нарахування) пенсії та визначення сум доплат у вигляді різниці між розміром призначеної/перерахованої пенсії на виконання судового рішення.

Враховуючи наведене, посилання апелянта на відсутність введеної в експлуатацію доопрацьованої Пенсійним фондом України інформаційної системи для ведення обліку нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за джерелами їх фінансування є безпідставним та не може виправдовувати бездіяльність у вказаній вище частині виконання судового рішення.

Колегія суддів наголошує, що обов`язок доведення поважності причини невиконання у повному обсязі судового рішення покладається на боржника, який повинен надати належні та переконливі докази наявності такої поважної причини.

Водночас, боржником не надано відомостей щодо неможливості виконання зобов`язання та не наведено причин поважності невиконання рішення суду у визначений судом спосіб та у встановлений виконавцем строк, зокрема, постановою про відкриття виконавчого провадження.

Тобто, пенсійний орган зобов`язаний надавати державному виконавцю докази, які підтверджують невиконання рішення суду з поважних причин, проте, таких доказів ГУПФ не надано ані відповідачу, ані до суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що оскаржувана постанова про накладення штрафу у розмірі 5100 грн прийнята правомірно відповідно до приписів ст.ст.63, 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький