Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №400/2268/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2268/25

Перша інстанція: суддя Мороз А. О.,

повний текст судового рішення

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Казанчук Г.П.

суддів: Єщенка О.В., Градовського Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року у справі № 400/2268/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання неправомірним та скасування рішення від 31.01.25 р. № 212950008249, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просила суд:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.01.25 р. № 212950008249 про відмову в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача з 23.01.25 р. призначити, провести нарахування та виплатити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи, а саме з 17.02.86 р. до 07.10.88 р. в колгоспі (стаж 2 роки 5 місяців 7 днів) та період роботи у кооперативі з 01.10.90 р. до 01.01.99 р. (стаж 8 років 3 місяці).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначила, що протиправно відмовлено у призначенні пенсії спірним рішенням через відсутність необхідного страхового стажу, оскільки періоди роботи у госпгрупі Дніпровського райвно з 17.02.86 р. до 07.10.88 р. в колгоспі (стаж 2 роки 5 місяців 7 днів) та період роботи у кооперативі з 01.10.90 р. до 01.01.99 р. (стаж 8 років 3 місяці) підтверджуються записами трудової книжки. Щодо виявлення недоліків в записах трудової книжки, то відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. Тобто, на думку позивачки, зазначені неточності не можуть позбавляти її права на отримання пенсії.

Від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог та зазначає, що на підставі заяви та наданих документів Головним управління 31.01.25 р. винесено рішення № 212950008249 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік. Так, на час розгляду поданих позивачкою документів Головним управлінням було встановлено, що вік позивачки становить 60 років, а страховий стаж складає 23 роки 5 місяців 18 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано спірні періоди роботи, оскільки записи трудової книжки позивачки містять неточності та виправлення, а за період з 01.10.24 р. до 31.12.24 р. в відомостях про застраховану особу за формою ОК-5 відсутня інформація про нараховані та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України. З наведеного вбачається, що у позивачки відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.

Від ГУ ПФУ в Миколаївській області надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог та зазначає, що 23.01.25 р. позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.03 р. № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). Органом, що приймав рішення за заявою позивачки про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. За наслідками розгляду заяви позивачки від 23.01.25 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 31.01.25 р. № 212950008249 про відмову в призначенні пенсії. Також, зазначає, що з урахуванням приписів пункту 4.10. Порядку № 22-1 електронну пенсійну справу позивачки передано до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, який не є відповідачем у справі. Тому, наявні підстави для залучення другого відповідача.

Від ГУ ПФУ в Херсонській області надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог та зазначає, що 23 січня 2025 р. позивачка звернулась до відповідача 1 з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону № 1058. На виконання принципу екстериторіальності заява розглянута відповідачем 2 та за результатами розгляду 31.01.25 р. прийнято рішення № 212950008249 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - не менше 31 року. Рішення вважає правомірним.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.01.25 р. № 212950008249 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 17.02.86 р. до 07.10.88 р. в колгоспі та період роботи у кооперативі з 01.10.90 р. до 01.01.99 р. та повторно розглянути заяву від 23.01.25 р. про призначення пенсії за віком.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача. При цьому, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимим доказами для підтвердження його трудового стажу.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2026 року відкрито апеляційне провадження та витребувана адміністративна справа.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2026 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

У С Т А Н О В И В:

Судом першої інстанції з`ясовано та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 23.01.25 р. позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.03 р. № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

31.01.25 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 212950008249 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Зі змісту рішення вбачається, що на час звернення позивачки з заявою про призначення пенсії за віком її вік 60 років, страховий стаж склав 23 роки 5 місяців 18 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 13.07.83 р.:

- з 17.02.86 р. до 07.10.86 р., оскільки дата звільнення не відповідає даті у наказі про звільнення;

- з 01.10.90 р. до 01.01.99 р., оскільки наявне необумовлене виправлення дати звільнення та запис про звільнення засвідчено печаткою підприємства не існуючої на той час УССР;

- з 01.10.24 р. до 31.12.24 р., оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5 відсутня інформація про нараховані та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України.

Позивач вважає відмову у призначенні пенсії за віком протиправною, а тому звернувся до суду з цим позовом.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно ч.ч.1, 2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року.

Позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком досяг 60 років. Таким чином, для призначення пенсії позивачу необхідно мати 31 рік страхового стажу. Саме відсутність 31 року страхового стажу стала підставою для відмови у призначенні пенсії.

Відповідно ч.2 ст. 24 Закону №1058-VI, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

З оскаржуваного рішення від 31 січня 2025 року №212950008249 вбачається, що підставою для відмови в призначенні пенсії за віком стало те, що за записами трудової книжки, з 17.02.1986 по 07.10.1986, оскільки дата звільнення не відповідає даті у наказі про звільнення; з 01.10.1990 по 01.01.1999, оскільки наявне необумовлене виправлення дати звільнення та запис про звільнення засвідчено печаткою підприємства не існуючої на той час держави УССР.

Як вбачається, з матеріалів справи, звертаючись до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії позивачем надано трудову книжку НОМЕР_1 від 13.07.1983 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Відповідно п.п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, якщо документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З урахуванням вищенаведених правових норм, колегія суддів вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак, якщо у трудовій книжці немає необхідних записів або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку №637.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110.

Відповідно п.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність страхового стажу у позивача.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі №654/890/17.

Враховуючи вищенаведене, колегія судів вважає за необхідне зазначити, що формальні неточності у трудовій книжці не є виною позивача. Неналежне виконання своїх обов`язків відповідальними особами не може покладати на позивача відповідальність у вигляді відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи та, відповідно, відмови у призначенні пенсії за віком.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки стаж підтверджується основним документом трудовою книжкою позивача, то спірні періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до страхового стажу.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, всі розділи трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 від 13.07.1983 року є заповненими у відповідності до Інструкції №162. Усі інші дані щодо працівника, а також підпис відповідальної особи, а також печатка підприємства, містяться в трудовій книжці позивачки.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що підпис відповідальної особи, що вносила записи №1-2 у трудовій книжці позивача, відповідає підпису особи зазначеному на титульному листі, тобто особи, що почала заповнювати трудову книжку.

Враховуючи те, що підставою прийняття оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії слугувало не зарахування періодів роботи відповідно до трудової книжки серія серії НОМЕР_1 від 13.07.1983 року до страхового стажу, що визнано судом необґрунтованим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України у Одеській області від 31 січня 2025 року №21295008249 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком підлягають задоволенню, а порушене права позивача належить захисту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до частини 5 статті 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року у справі №400/2268/25 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча-суддя Г.П. Казанчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: О.В. Єщенко