Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №400/2196/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2196/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В.,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-НОВА ЛОГІСТИК» на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-НОВА ЛОГІСТИК» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 22.04.2025 №12775065/44836533, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-НОВА ЛОГІСТИК» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України, в якому позивач просив суд про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 22.04.2025 №12775065/44836533, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, вказати обставини, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.

19 березня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду. У заяві про поновлення строку звернення до суду, позивач посилався на те, що строк звернення до суду пропущено у зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків бухгалтером підприємства, яке було обумовлене релокацією робочого місця бухгалтера з м. Миколаєва до с. Аврамівка Синельниківського району Донецької області для догляду за сином, пораненого поблизу села Красногорівка Покровського району Донецької області.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, вказати обставини, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено строк звернення до суду. Відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

03 квітня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області про залишення адміністративного позову без розгляду, обґрунтоване пропуском позивачем тримісячного строку звернення до суду.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, вказати обставини, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.

19 березня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду. У заяві про поновлення строку звернення до суду, крім вже повідомлених суду обставин, позивач посилався на те, що питання поважності причин пропуску строку звернення до суду вже було предметом судового розгляду, при цьому КАС України не передбачає можливості повторного вирішення питання про поновлення строку звернення до суду після його фактичного поновлення.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-НОВА ЛОГІСТИК» звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права, тому просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції фактично повторно вирішив уже вирішене процесуальне питання, питання поважності причин пропуску строку вже було предметом судового дослідження та отримало остаточну процесуальну оцінку суду. Апелянт вважає, що в оскаржуваній ухвалі відсутнє посилання на будь-які нові фактичні обставини, зазначення нових доказів, мотивування, чому саме первинний висновок про поновлення строку звернення до суду був передчасним. На думку апелянта, після поновлення строку та відкриття провадження позивач мав законні очікування щодо розгляду спору по суті, при цьому в ухвалі відсутній аналіз доводів позивача, конкретних причин пропуску строку, поданих доказів, причин, з яких суд відхиляє відповідні пояснення.

Представник відповідача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з приписів ч.3 ст.123 та п.8 ч.1 ст.240 КАС України, відповідно до яких якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України.;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Отже, платник податків, у випадку подання скарги на рішення контролюючого органу, може звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань протягом трьох місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до п. 56.23 ст. 56 ПК України була направлена до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, скарга на рішення Комісії ГУ ДПС у Миколаївській області про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. За результатами розгляду скарги було прийняте рішення 01.05.2025 № 18804/44836533/2, яким залишено скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Таким чином, строк на звернення до суду сплинув 02.08.2025 року. При цьому позовна заява у справі № 400/2196/26 була сформована 01.03.2026 року, тобто з пропуском тримісячного строку.

Встановлення строків звернення до суду з позовом законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) зазначено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року у справі № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Так, судом першої інстанції, із врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03 грудня 2025 року у справі № 560/11697/24, дійшов висновку, що наведені позивачем обставини не є поважними.

При цьому, суд виходив з наступних обставин:

- позивачем в особі директора ТОВ «АГРО-НОВА ЛОГІСТИК» своєчасно через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подавались позови у справах: №400/13381/25 позов подано 12.12.2025 та №400/13430/25 позов подано 12.12.2025;

- подання позову віднесено до повноважень саме директора товариства, а не інших посадових осіб;

- позивач не повідомив обставин, які унеможливили прийняття на роботу фахівця в галузі права і облаштування для нього робочого місця в укритті або укладення договору про надання правничої допомоги з адвокатом;

- позивач подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, до якої позивач не додав будь-яких доказів, крім письмових пояснень його головного бухгалтера, що його головний бухгалтер з березня 2025 року працювала в селі Аврамівка Донецької області, зокрема та не виключно, наказ про її роботи дистанційно. Не зазначено, до якого дня вона працювала дистанційно;

- позивач не надав доказів того, що головний бухгалтер має доступ до особистого кабінету платника податків, і що лише вона уповноважена була працювати у вказаному кабінеті. Позивач не надав пояснення, чому відповідні повноваження не були покладені на іншу особу у зв`язку зі зміною місця роботи його головного бухгалтера, і чому директор позивача сам не перевіряв зміст листування позивача з контролюючим органом

Колегія суддів зазначає, що у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.

Колегія суддів зауважує, що об`єктивними перешкодами є лише ті обставини, що унеможливили звернення до суду, натомість неналежна якість такого звернення не охоплюється і не зумовлюється тими обставинами, на які особа посилається на обґрунтування поважності причин пропуску строку.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не було дотримано строку звернення до суду без наявності на те поважних причин, що не залежали від волевиявлення особи, яка звертається до суду із позовом, та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.

Щодо посилань апелянта на визнання судом поважними причин пропуску строку позивачем в ухвалі про відкриття провадження, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини тринадцятої статті 171 КАС України вказано, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що нормами КАС України прямо передбачено повноваження суду на залишення позовної заяви без розгляду у випадку, якщо викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним. При цьому, норми процесуального законодавства не передбачають, що така передчасність має бути обов`язково обґрунтована новими доказами або фактичними обставинами. Для залишення позову без розгляду достатнім є встановлення судом того, що попередній висновок про поважність причин пропуску строку був передчасним.

У цьому контексті посилань на законні очікування щодо розгляду спору по суті апеляційний суд наголошує, що легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи норм права (законодавства); не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує реальний спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги). Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №580/1300/22.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-НОВА ЛОГІСТИК» на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року – залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-НОВА ЛОГІСТИК» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 22.04.2025 №12775065/44836533, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька