Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №367/423/19 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/423/19

Провадження №2/367/2022/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

04 травня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі Зайцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю подружжя майна, що було набуте в період шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю подружжя майна, що було набуте в період шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя, в якій зазначено, що сторони перебували зареєстрованому шлюбі з 05.09.2003 року. Життя з відповідачем не склалося. В результаті чого, відповідачем ОСОБА_3 , 25.07.2018 р. було подано позовну заяву до Ірпінського міського суду Київської області про розірвання шлюбу (справа № 367/5339/18). Від шлюбу сторони мають двоє неповнолітніх дітей: син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Близько пів року (з 17 червня 2018 р.) вона та відповідач проживають окремо (в одному домоволодінні, але на різних поверхах), спільного господарства не ведуть, обов`язки по догляду дітей позивачка виконує самостійно, спільного бюджету не мають. Вона все життя жила в інтересах сім`ї, ростила дітей та займалась домашнім господарством, працювала, кошти отримані нею витрачались в інтересах сім`ї, в тому числі на придбання (будівництво) майна, що є предметом поділу, як спільне сумісне майно подружжя. За період шлюбу спільними зусиллями та за спільні кошти було придбано (побудовано) наступне майно, яке є спільним сумісним майном та підлягає розподілу: придбано автомобіль Тоyоtа Highiander, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 , зареєстрований за відповідачем 31.08.2011 року, оціночною вартістю 641 800 гривень; побудовано домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (незакінчене будівництво житлового будинку - побудований будинок, що не був введений в експлуатацію та зареєстрований), загальною площею 350 кв. м., оціночною вартістю 3 846 800 гривень. Будинок знаходиться на неприватизованій земельній ділянці, площею 0,185 та, яка не має кадастрового номера. Останнім часом між сторонами виник спір стосовно майна, що було ними набуто в шлюбі, за спільні кошти, спільними зусиллями, оскільки відповідач перестав визнавати її право на це майно, здійснює його відчуження, без її волі та відома та не в інтересах сім`ї, у зв`язку з чим вона вимушена звертатись до суду та просити суд здійснити його розподіл. Відповідач постійно намагається чинити перешкоди в користуванні будинком їй та неповнолітнім дітям, в якому вони зареєстровані та постійно проживають, вимагаючи їх виселення з будинку. Звернення до відповідача в досудовому порядку з метою врегулювання спору не знайшли розуміння у відповідача. Майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Автомобіль був придбаний за спільні кошти, в період зареєстрованого та фактичного шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя. Однак, 14.09.2018 року, відповідач, без її згоди, діючи не в інтересах сім`ї, здійснив відчуження зазначеного автомобіля за договором купівлі-продажу транспортного засобу. Вона дізналась про дану подію випадково, помітивши змінений державний номерний знак автомобіля. Державний номерний знак до моменту відчуження автомобіля НОМЕР_2 , державний номерний знак після відчуження автомобіля НОМЕР_3 . В договорі купівлі-продажу зазначено занижену вартість автомобіля. При тому, сам автомобіль продовжує знаходитись в користуванні відповідача. Що говорить про фіктивність даного правочину, з метою заволодіння спільним сумісним майном подружжя. Звичайно ж коштів від відчуження автомобіля, а ні позивачка, а ні її діти не бачили. Транспортний засіб Toyota Highiander GSU45 5 AN,_VINJTEES42AX02178477, 31.08.2011 p. було зареєстровано за ОСОБА_2 , проте з 14.09.2018 року автомобіль зареєстровано на гр. ОСОБА_6 . Тому вона вимушена звертатись до суду з вимогою визнати автомобіль Toyota Highiander GSU45 5AN, VIN НОМЕР_1 , 2011 року випуску, - спільною сумісною власністю та, оскільки, автомобіль було перереєстровано на іншу особу, - з вимогою стягнення з відповідача грошової компенсації за частку в спільному сумісному майні подружжя - 1/2 частку оціночної вартості автомобіля Toyota Highiander GSU45 5AN, VIN НОМЕР_1 , в розмірі 320 900 гривень (1/2 від 641 800 гривень). Будинок загальною площею 256,5кв.м., за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за відповідачем, підстава виникнення права власності - свідоцтво про спадщину від 25.02.2017 р. В той же час, відповідно до довідки Гостомельської селищної ради Київської області, позивач та неповнолітні діти зареєстровані в зазначеному будинку з 18.08.2010 р. відповідач - з 24.07.2010 р. Фактично проживати позивач та відповідач почали в зазначеному будинку з 2003 р. В період зареєстрованого шлюбу, за спільні кошти, спільними зусиллями здійснили будівництво другого будинку за тією ж адресою: АДРЕСА_1 (незакінчене будівництво житлового будинку - побудований будинок, що не був введений в експлуатацію та зареєстрований), загальною площею 350кв.м., оціночною вартістю З 846 800 гривень. Будинок знаходиться на неприватизованій земельній ділянці, площею 0,185 га, яка не має кадастрового номера. Однак, відповідач умисно не здійснює реєстрацію зазначеного новоствореного будинку, з метою позбавлення її частки. Станом на дату звернення до суду, будинок, площею 350 кв.м. повністю добудований, але не введений в експлуатацію, придатний для житла, збудовано якісний паркан навколо будинку та облаштовано прибудинкову територію. Будинок експлуатується за своїм функціональним призначенням та повністю придатний для проживання. Зазначена інформація підтверджується також і нотаріально посвідченими заявами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , копії яких додаються. У зв`язку з чим, вона вимушена звертатись до суду за захистом своїх прав та просити суд визнати спільною сумісною власністю об`єкт незавершеного будівництва, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею 1/2 частину об`єкту незавершеного будівництва - 175 кв.м., що був побудований в період шлюбу, спільними зусиллями подружжя та за спільні кошти, загальною площею 350кв.м., оціночною вартістю 3 846 800 гривень, який знаходиться на неприватизованій земельній ділянці, площею 0,185 га, яка не має кадастрового номера. Просить суд визнати автомобіль Toyota Highiander GSU45 5AN, НОМЕР_11, 2011 року випуску, загальною оціночною вартістю 641 800 гривень - спільною сумісною власністю подружжя та, оскільки автомобіль було перереєстровано на іншу особу, - стягнути з відповідача грошову компенсацію за частку в спільному сумісному майні подружжя 1/2 частку оціночної вартості автомобіля Toyota Highiander GSU45 5AN, VIN НОМЕР_4 , 2011 року випуску, - в розмірі 320 900 гривень. Визнати не зареєстрований та не введений в експлуатацію житловий будинок, як об`єкт незавершеного будівництва, спільною сумісною власністю подружжя, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 350кв.м., загальною оціночною вартістю 3846800 гривень. Визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину об`єкту незавершеного будівництва, що побудований в період шлюбу, спільними зусиллями подружжя та за спільні кошти, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 350кв.м. та загальною оціночною вартістю 3846800 гривень. Визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину об`єкту незавершеного будівництва, що в побудований в період шлюбу, спільними зусиллями подружжя та за спільні кошти, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 350 кв.м. та загальною оціночною вартістю 3846800 гривень. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати.

Відповідачем ОСОБА_2 через канцелярію суду було подано відзив, в якому зазначено, що проти позову він заперечує, оскільки, він є безпідставним та необґрунтованим, викладені в позовній заяві обставини не відповідають дійсності, враховуючи наступне. Він перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 5 вересня 2003 року. Шлюб розірвано згідно рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 червня 2019 року. З серпня 2004 року він та позивачка почали проживати в житловому будинку АДРЕСА_1 . Цей житловий будинок на праві власності належав його батьку ОСОБА_10 . 12 лютого 2003 року його батько купив земельну ділянку площею 0,115 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 та 25 грудня 2003 року отримав державний акт на право власності на цю земельну ділянку, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки. На цій земельній ділянці батько та мама з травня 2003 року по травень 2004 року побудували житловий будинок загальною площею 256,5кв.м. 9 грудня 2005 цей будинок був прийнятий в експлуатацію та 13 грудня 2005 року рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради було затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних житлових будинків. ІНФОРМАЦІЯ_3 батько ОСОБА_10 помер. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 січня 2010 року за його мамою ОСОБА_11 було визнано право власності на індивідуальний житловий будинок, господарські споруди та земельну ділянку площею 0,115 га, за адресою АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_10 . Право власності на підставі наведеного рішення суду на ім`я мами на цей будинок було зареєстровано в Комунальному підприємстві Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» 14 червня 2010 році за номером: 26400652. В 2012 році його мама, як власник будинку та земельної ділянки почала будівництво прибудови до належного їй житлового будинку АДРЕСА_1 . 19 квітня 2012 року мама уклала договір № 19/2012 на виконання будівельних робіт з ФОП ОСОБА_12 30 червня 2012 року були закінчені будівельні роботи по облаштуванні фундаменту, в кінці листопада 2012 року було закінчено роботи по зведенню цегляних стін прибудови, в червні 2013 року були змонтовані вікна, а в серпні цього ж року, були закінчені будівельні роботи по облаштуванню даху. В кінці червня 2014 року закінчені будівельні роботи по облаштуванні системи водопостачання, водовідведення та опалення. До кінця жовтня 2014 року були проведені штукатурні роботи в середині приміщень прибудови та здійснено облаштування бетонної підлоги. В лютому 2015 року було змонтовано газовий котел. У березні 2015 року всі роботи по будівництву та облаштуванню прибудови до будинку були зупинені у зв`язку з відсутністю у його мами ОСОБА_11 коштів на будівництво. З цього часу і до сьогоднішнього дня будь-яких будівельних, ремонтних та оздоблюваних робіт в будинку не проводилось. Всі матеріали та всі будівельні роботи оплачувались коштами власника земельної ділянки та будинку - його мамою ОСОБА_11 . Ні моїх, ні позивачки особистих коштів, а також їхніх з нею спільних коштів, не було витрачено на будівництво прибудови. Оскільки, він жив зі своєю сім`єю у будинку своїх батьків, він допомагав мамі вирішувати організаційні питання по будівництву такі, як замовлення матеріалів, контроль якості будівництва та інші. Для цього мама надала на його ім`я 5 липня 2013 року нотаріально завірену довіреність на право представляти її інтереси з усіх питань стосовно будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Він також допомагав мамі оформити спадщину після смерті батька, для цього мама ІНФОРМАЦІЯ_4 також надала на його ім`я довіреність посвідчену селищною радою. ІНФОРМАЦІЯ_5 мама померла. 25 лютого 2017 року він, як спадкоємець за законом, отримав в Четвертій Миколаївській державній нотаріальній конторі Миколаївської області свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 256,5кв.м. та земельну ділянку площею 0,1150 га. за цією ж адресою. Прибудова до належного йому будинку не є окремою автономною будівлею, вона була здійснена до житлового будинку АДРЕСА_1 , ще попереднім власником будинку та земельної ділянки - його мамою ОСОБА_11 . Оскільки, мама здійснювала добудову до житлового будинку без відповідних дозволів та технічної документації, то ця прибудова відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України є самочинною. При житті мама не встигла узаконити наведену прибудову, тому площа добудованих приміщень не увійшла до будинку, який ним успадкований. Добудовані до житлового будинку приміщення не є об`єктом права власності та не є окремою будівлею, а в правовому визначені - це будівельні матеріали, які належали його матері. На разі він має право на ці будівельні матеріали, як спадкоємець. Також після закінчення будівництва прибудови, він як власник будинку та земельної ділянки, буде мати право на узаконення цих приміщень будинку лише на своє ім`я, оскільки ці прибудови були здійсненні (матеріали та будівельні роботи) за кошти його матері до належного їй будинку на належній їй земельній ділянці. Позивачка не має будь-якого відношення до цієї прибудови, тому відсутні правові підстави для визнання за нею права власності на цю прибудову. З кінця грудня 2018 року він офіційно ніде не працював. З цього часу він мав незначні періодичні неофіційні заробітки. На утримання сім`ї необхідні були значні кошти. Так, він використовував належний йому з позивачкою автомобіль в інтересах сім`ї, кожний навчальний день він відвозив дітей до школи та забирав зі школи - Гімназія № 172, яка знаходиться в АДРЕСА_2 . Відстань від місця проживання до школи складає 18 км. А у вихідні дні - суботу та неділю він відвозив та забирав доньку ОСОБА_13 у школу моделей «Kostromichova model school» за адресою; м. Київ, провулок Ярославський, 7/9. Відстань від місця проживання до школи моделей складає 26 км. Таким чином, кожний день, тільки з дітьми він проїзжав близько 80 км., і тільки на бензин в період з 01.09.2018р. по 30.05.2019р. він витратив 114 107 грн. 32 коп., що підтверджується копіями відповідних квитанцій доданих до відзиву. А ще значні витрати на утримання автомобіля він ніс для проведення періодичного технічного обслуговування та поточного ремонту. На утримання житлового будинку, в якому проживають діти та позивачка, він також витрачає значні кошти. Сплата за електропостачання будинку в період з червня 2018 по червень 2019 рік становить 33 213 грн 60 коп., за газопостачання з жовтня 2018 року по червень 2019 рік він сплатив 40 616 грн., що також підтверджується відповідними квитанціями. Також на купівлю продуктів харчування для сім`ї з 01.07.2018 рік по 30.05.2019 рік він витратив 36 649 грн. 94 коп. (копії чеків додаються), і це без урахування витрат на купівлю продуктів на ринку. Витрати на підготовку дітей до школи (канцтовари) на 1 вересня 2018 року - 3 234 грн. 08 коп. Одяг та інші витрати на дітей (планшет для сина, навчання у школі моделей для доньки) з літа 2018 року до 30.05.2019 року - 56 305 грн. 04 коп. Перераховані витрати на сім`ю неповні, оскільки значна частина чеків не збереглися, також частина витрат була здійснена без отримання чеків та квитанцій. Як зазначалось вище, витрати на сім`ю складали значні кошти, а постійного доходу у нього не було, тому щоб підтримати звичний для сім`ї спосіб та якість життя, він вимушений був у лютому 2018 році позичити 15000 доларів США. Відповідно до договору позики (розписки) цю суму він зобов`язаний був повернути до 1 вересня 2018 року. Також він з сім`єю планував влітку 2018 року поїхати на відпочинок до Грузії, останні чотири роки вони щоліта відпочивали в цій країні. 27 квітня 2018 року він заплатив 26 015 грн. 56 коп. за чотири авіаквитки Київ - Батумі - Київ. Також він сплатив за проживання в готелі в м. Батумі з 30.07.2018р. по 22.08.2018р. - 3 947, 01 доларів США. На початку літа 2018 року у нього з позивачкою почали виникати конфлікти, тому вона відмовилась летіти на відпочинок, і вони вирішили, що він полетить з дітьми. Для цього позивачка надала йому нотаріально посвідчений дозвіл на виїзд з дітьми за кордон без неї. Але за день до відльоту в Батумі позивачка заборонила дітям летіти з ним. Така безвідповідальна поведінка позивачки призвела до того, що минулого літа діти не оздоровились на морі, а сплачені кошти за авіаквитки та бронювання готелю повернути було неможливо. Тому ці кошти по винні позивачки було просто втрачено без будь-якої користі для дітей. Станом на 1 вересня 2018 року не мав змоги повернути позичені в лютому гроші, які всі до копійки були витрачені в інтересах сім`ї, тому 14 вересня 2018 року вимушений був продати належній йому автомобіль, який було куплено під час шлюбу з позивачкою і який, відповідно, був їхньою спільною власністю. Кошти йому були потрібні терміново (для погашення боргу), а автомобіль потрібний був йому в першу чергу, для обслуговування сім`ї - відвезення дітей до школи та зі школи додому. Тому він домовився з покупцем, що автомобіль буде використовувати після його продажу до кінця 2019 навчального року. І він з покупцем дійшли згоди, що автомобіль він продає за 15000 доларів США, що на той час було приблизно на 2500 доларів США менше його ринкової вартості, але при цьому автомобілем він зможе користуватися до літа 2019 року. Таким чином, автомобіль було продано під час шлюбу, а кошти за його продаж використані в інтересах сім`ї. Тому відсутні будь-які правові підстави для стягнення з нього на користь позивачки половину вартості автомобіля. Враховуючи наведене просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представником позивача - адвокатом Сливченко Ю.В. через канцелярію суду подано відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. Відповідач ОСОБА_3 заперечує проти задоволення позовних вимог, не визнає їх, однак в той же час підтверджує наявність будинку, побудованого в період шлюбу, який він називає прибудовою, та те, що автомобіль, що був придбаний в шлюбі за спільні кошти подружжя, був проданий ним особисто, без згоди дружини. Згоди на продаж автомобіля позивач не надавала та не була проінформована про намір такого продажу. Понад рік позивачка та відповідач проживають за однією адресою, але на різних поверхах будинку, окремо, спільного господарства не ведуть, з позивачкою проживають діти, обов`язки по утриманню та догляду дітей позивач виконує самостійно. Відповідач проживав окремо (на окремому поверсі). Продукти харчування купує лише для себе та зберігає їх в окремому холодильнику, куди діти та позивачка доступу не мають. А декілька місяців тому відповідач, на очах в дітей, в цьому ж будинку, почав проживати з своєю новою співмешканкою, з якою в дітей стосунки не склались, почав вести аморальний спосіб життя, чинити фізичне та психологічне домашнє насильство відносно позивача та дітей, участі в житті дітей не приймає, з дітьми не спілкується, не забезпечує їх. Звичайно жодних коштів від відповідача позивач понад рік не бачила і коштів від продажу автомобіля також. Позивачці не відомо хто з`їв продукти, куплені відповідачем та ким і з якою метою були використані нафтопродукти, кому він купує речі. Для сім`ї вони не використовувались. В той же час позивач звертає увагу, на обов`язок батька утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Наявність чи відсутність доходів жодним чином не звільняють від обов`язку утримувати дітей. Та утримувати аж ніяк не за рахунок майна, що належить на праві власності позивачу (тобто не за рахунок половини автомобіля). Про будь-які кошти, які були б отримані відповідачем в борг, позивачу також нічого не відомо, в інтересах сім`ї жодні кошти не використовувались і не отримувались. Що стосується путівок, копії яких відповідач додає та на які він нібито витратив сімейні кошти, то позивачці нічого не було відомо про такі путівки. Позивачці лише відомо про те, що на цей відпочинок відповідач полетів з громадянкою ОСОБА_14 . Інформація про те, що відповідач займається дітьми, нажаль не відповідає дійсності. З 2003 р. позивач та відповідач проживали сім`єю, однак обов`язки по вихованню, догляду та рівноцінному утриманню дітей виконує позивач. Відповідач участі в житті дітей майже не приймає, приходить додому тоді, коли діти вже сплять. З моменту народження дітей, позивач в більшій мірі сама здійснює виховання, догляд та утримання дітей. Відповідач безвідповідально ставиться до виховання та утримання дітей. В спілкуванні з дітьми, здебільшого проявляє агресію, крики, залякування та маніпуляції. Позивач самостійно опікується питаннями школи, в якій навчаються діти. Відповідно до інформаційної довідки психолога, кандидата психологічних наук, Лясковської І.Л. , на ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що тато з нею майже не спілкується, відкрито говорив дитині, що її не любить, обманює її; з мамою дитина відчуває себе комфортно та природньо, спілкування має позитивний, дружній характер. Відповідно до інформаційної довідки психолога, кандидата психологічних наук, Лясковської І.Л. , на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дитина має тісний емоційний зв`язок з мамою, тата боїться, має до нього почуття злості, образи і страху, хоче, щоб «тата не було з ними, або щоб тато перевиховався і став кращим». З моменту коли відповідач повідомив дітей про намір розірвати шлюб, в дітей підвищилась тривожність, погіршився стан здоров`я. Та на даний час позивач, враховуючи ситуацію, намагається ще більше часу проводити з дітьми. Однак, діти потребують гідного відношення до них обох батьків. Зазначає, що у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (ВС/КЦС, справа № 726/2165/15-ц, 21.03.18). Щодо побудованого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (незакінчене будівництво житлового буднику - побудований будинок, що не був введений в експлуатацію та зареєстрований), загальною площею 350 кв. м., оціночною вартістю 3 846 800 гривень. Будинок знаходиться на неприватизованій земельній ділянці, площею 0,185 га, яка не має кадастрового номера. В своєму відзиві відповідач зазначає, що будувалось не домоволодіння, а прибудова. З цього приводу позивач надає відео-доказ, відповідно до якого на території домоволодіння дійсно є прибудова, а саме - будинок охоронця, в якому постійно неофіційно працює та проживає людина, найнята для охорони відповідачем, та якій безробітний відповідач, який не має доходів, щомісячно сплачує кошти. Вочевидь саме на цей об`єкт і був підписаний договір виконання будівельних робіт покійною ОСОБА_11 . Хоча насправді ніколи нею жодного будівництва на території домоволодіння не велось і вона в ньому не проживала. Про зазначені обставини додатково можуть повідомити свідки, а також експертиза. В той же час окремо побудований будинок, площею 350кв.м. ніяк не може бути прибудовою. Саме про нього і йде мова в позові про розподіл майна. Відповідно до копії договору підряду від 05.06.2013 р. № 1306003 (копію якого надав відповідач) замовником будівельних робіт та платником є саме відповідач ОСОБА_3 (не його матір, в інтересах якої він нібито діє), що в черговий раз доводить що будівництво проводилось саме позивачем та відповідачем, а не іншими особами. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідачу належить житловий будинок, загальною площею 256,5 кв.м., підстава виникнення права власності - свідоцтво про спадщину від 25.02.2017 р. В той же час, відповідно до довідки Гостомельської селищної ради Київської області, позивач та неповнолітні діти зареєстровані в зазначеному будинку з 18.08.2010 р.

Відповідач умисно не здійснює реєстрацію зазначеного новоствореного будинку. У зв`язку з чим, позивачка вимушена була звертатись до суду за захистом своїх прав. Позивачка в подальшому бажає відокремити свою частину об`єкту незавершеного будівництва та ввести в експлуатацію для проживання її та дітей, окремо від нової сім`ї відповідача. Іншого житла для проживання позивач та діти не мають, оскільки все життя позивач вкладала кошти і власні сили в зазначене будівництво. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Сливченко Ю.В. підтримала позовні вимог з підстав зазначених в позові та просила їх задовольнити в повному обсязі. Через канцелярію суду 01.05.26р. було подано судові дебати в письмовій формі, в яких зазначено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.09.2003 року по 24.06.2019 року. З 01 квітня 2018 року позивач та відповідач проживають окремо ( в одному домоволодінні, яке фактично містить два будинки), спільного господарства не ведуть, обов`язки по утриманню та догляду дітей виконує позивачка самостійно, спільного бюджету не мають. Від шлюбу сторони мають двоє неповнолітніх дітей. Оскільки відповідач дітей не утримував, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2023 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання дітей, починаючи з 15 серпня 2019 року. За період шлюбу спільними зусиллями та за спільні кошти було придбано (побудовано) наступне майно, яке є спільним сумісним майном та підлягає розподілу: придбано автомобіль Тоyоtа Highiander, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 , зареєстрований за відповідачем 31.08.2011 року, оціночною вартістю 641 800 гривень; побудовано домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (незакінчене будівництво житлового будинку - побудований будинок, що не був введений в експлуатацію та зареєстрований), загальною площею 350 кв.м., оціночною вартістю 3 846 800 гривень. Будинок знаходиться на неприватизованій земельній ділянці, площею 0,185 та, яка не має кадастрового номера. Зазначений автомобіль 14.09.2018 року відповідач без згоди позивача, діючи не в інтересах сім`ї було відчужено. При цьому автомобіль продовжує знаходитися в користуванні відповідача, що говорить про фіктивність вчиненого правочину. Кошти від відчуження автомобіля відповідач використав на свій розсуд проти волі позивача і не в інтересах сім`ї, не на її потреби, оскільки, автомобіль було продано відповідачем після звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу. Крім того, відсутність витрат на дітей та сім`ю в тому числі підтверджується рішенням суду про стягнення аліментів, де в справі були допитані неповнолітні діти, що надали роз`яснення про повну відсутність їх утримання зі сторони батька. А також згідно постанови Ірпінського міського суду Київської області від 07.07.2020 року в справі про адміністративне правопорушення було встановлено, ОСОБА_2 по відношенню до своїх неповнолітніх дітей систематично вчиняє економічне насилля, що супроводжується відключенням комунікацій в будинку. Що стосується побудованого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (незакінчене будівництво житлового будинку - побудований будинок, що не введений в експлуатацію та не зареєстрований), загальною площею 350 кв.м. Відповідач в 2023 році використовуючи війну та тимчасовий вивіз позивачем дітей в більш безпечне на той час місце перебування, зняв позивача та власних дітей з реєстрації у вказаному будинку без їх згоди. Попри заперечення відповідача щодо існування другого будинку площею 350кв.м., його твердження повністю спростовані висновком експерта та підтверджують правдивість показань позивача. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 31.10.2022 р. № 7106/20-44 на земельній ділянці розташовані два зблоковані одноповерхові житлові будинки з мансардами; житлові будинки площею 265,5кв.м. та площею 350кв.м.; ступінь будівельної готовності житлового будинку загальною площею 350кв.м. становить 81%. Вважає, що правовий аналіз норм сімейного та цивільного законодавства України дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток, якщо враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. Просить суд визнати автомобіль Toyota Highiander GSU45 5AN, НОМЕР_11, 2011 року випуску, загальною оціночною вартістю 641 800 гривень - спільною сумісною власністю подружжя та, оскільки автомобіль було перереєстровано на іншу особу, - стягнути з відповідача грошову компенсацію за частку в спільному сумісному майні подружжя 1/2 частку оціночної вартості автомобіля Toyota Highiander GSU45 5AN, VIN НОМЕР_4 , 2011 року випуску, - в розмірі 320 900 гривень. Визнати не зареєстрований та не введений в експлуатацію житловий будинок, як об`єкт незавершеного будівництва, спільною сумісною власністю подружжя, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 350кв.м., загальною оціночною вартістю 3846800 гривень. Визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину об`єкту незавершеного будівництва, що побудований в період шлюбу, спільними зусиллями подружжя та за спільні кошти, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 350кв.м. та загальною оціночною вартістю 3846800 гривень. Визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на частину об`єкту незавершеного будівництва, що побудований в період шлюбу, спільними зусиллями подружжя та за спільні кошти, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 350 кв.м. та загальною оціночною вартістю 3846800 гривень. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Городок Я.В. заперечила щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві. Через канцелярію суду 04.05.2026 р. було подано письмову промову у судових дебатах, в яких викладено пояснення щодо особистої приватної власності ОСОБА_2 на прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 . Зокрема зазначено, що з серпня місяця 2004 року сторони по справі почали проживати в житловому будинку АДРЕСА_1 . Житловий будинок на праві власності належав батьку відповідача по справі - ОСОБА_10 . Батько відповідача по справі придбав земельну ділянку з метою будівництва на ній будинку для проживання його та матері відповідача - ОСОБА_11 . На цій земельній ділянці мої батьки з травня 2003 року по травень 2004 року побудували житловий будинок загальною площею 256,5 кв.м., який 9 грудня 2005 року був прийнятий в експлуатацію та 13 грудня 2005 року рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради було затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних житлових будинків. Купівля батьками відповідача земельної ділянки та будівництво на ній будинку за адресою: АДРЕСА_1 , не мало жодного юридичного відношення до зареєстрованого шлюбу між сторонами, адже першочергово батьки це робили для себе, щоб в смт. Гостомель зустріти спокійну старість. Але плани змінилися, з тих підстав, що відповідач і позивач зареєстрували шлюб. Позивачка завагітніла, то батьки відповідача на безоплатній основі дозволи сторонам, так як вони були молодою сім`єю проживати в будинку, адже іншого житла, варіантів чи пропозицій крім пропозиції батьків відповідача не надходило. В подальшому батьки відповідача також планували почати будувати прибудову до будинку, яка станом на зараз є предметом спору. Проте раптово 13 жовтня 2005 року помирає батько відповідача - ОСОБА_10 . Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 січня 2010 року за ОСОБА_11 було визнано право власності на індивідуальний житловий будинок, господарські споруди та земельну ділянку площею 0,115 га, за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_10 . Право власності на підставі наведеного рішення суду на ім`я матері відповідача на цей будинок було зареєстровано в Комунальному підприємстві Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» 14 червня 2010 році за номером: 26400652. ОСОБА_11 була у важкому психологічному та моральному стані, а тому вирішила всі заощадження, які в неї були із покійним чоловіком витрати на прибудову до належного їй житлового будинку АДРЕСА_1 , щоб жити біля сина та внуків в смт. Гостомель. Вказане підтверджується договором № 19/2012 від 19 квітня 2012 року на виконання будівельних робіт від 19 квітня 2012 року. В межах вище зазначеного договору між ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_12 в період з квітня 2012 року по лютий 2015 року, ФОП ОСОБА_12 було здійснено будівництво прибудову до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується: актом здачі-прийняття будівельних робіт від 30 червня 2012 року (було виконано: облаштування фундаменту, земельні роботи, бетонні роботи); актом здачі-прийняття будівельних робіт від 30 листопада 2012 року (було виконано: цегляні роботи (будівництво стін цеглою М-150), цегляні роботи (будівництво стін цеглою М-100), монтаж утеплювача); актом здачі-прийняття будівельних робіт від 30 серпня 2013 року (було виконано: облаштування даху, монтаж металочерепиці, монтаж утеплювача); актом здачі-прийняття будівельних робіт від 30 червня 2014 року (було виконано: монтаж системи подачі холодної води, монтаж радіаторів, монтаж труб, монтаж каналізаційної системи); актом здачі-прийняття будівельних робіт від 30 жовтня 2014 року (було виконано: штукатурні роботи, облаштування підлоги, монтаж гіпсокартону); актом здачі-прийняття будівельних робіт від 20 лютого 2015 року (було виконано: монтаж газового котла ВАХІ LUNA DUO-TEC МР, Монтаж горизонт. Комплект ВАХІ 125/80 конденс. 1 м). Також між ОСОБА_11 , в інтересах якої діяв на підставі довіреності ОСОБА_3 , та TOB «КРОНА» було укладеного договір № 1306003 від 05 червня 2013 року, згідно якого виконавець брав на себе зобов`язання виготовити, встановити та металопластикові конструкції за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, враховуючи вказані вище посилання на договори та акт здачі-прийняття будівельних робіт ОСОБА_11 в період часу з квітня 2012 року по лютий 2015 року, самостійно та за власні кошти майже добудувала на земельній ділянці, яка їй належала прибудову до будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Всі матеріали та всі будівельні роботи оплачувались коштами власника земельної ділянки та будинку - матір`ю відповідача ОСОБА_11 . У березні 2015 року всі роботи по будівництву та облаштуванню прибудови до будинку були зупинені у зв`язку з відсутності у матері відповідача - ОСОБА_11 коштів на будівництво. З місяця березня 2015 року до сьогоднішнього дня будь-яких будівельних, ремонтних та оздоблюваних робіт в будинку не проводилось. ОСОБА_11 за життя так і не встигла добудувати прибудову до будинку за адресою: АДРЕСА_1 та переїхати для проживання ближче до внуків та сина, ІНФОРМАЦІЯ_5 вона померла. А тому, твердження позивачки, що прибудова до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 була здійснена в період проживання її разом з відповідачем за спільні кошти та спільними зусиллями, не підтверджена жодними доказами та є голослівним. Наголошує, що добудовані до житлового будинку приміщення не є об`єктом права власності та не є окремою будівлею, а в правовому визначені - це будівельні матеріали, які належали матері відповідача. На разі відповідач має право на будівельні матеріали, як спадкоємець. Після закінчення будівництва прибудови, відповідач як власник будинку та земельної ділянки, буде мати право на узаконення цих приміщень будинку лише на своє ім`я, оскільки ці прибудови були здійсненні (матеріали та будівельні роботи) за кошти покійної матері до належного їй будинку на належній їй земельній ділянці. Позивачка не має будь-якого юридичного відношення до цієї прибудови, тому відсутні правові підстави для визнання за нею права власності на цю прибудову. Що стосується експертного висновку вирішення питання щодо часу будівництва об`єкту - житлового будинку загально площею 350кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не проводилося через відсутність розробленої судово-експертної методики. Проте, враховуючи подані відповідачем документи можна зробити висновок, що прибудова будувалася в період часу з квітня 2012 року по лютий 2015 року та до сьогоднішні недобудована та неузаконена. Щодо твердження позивача, що відповідач був зобов`язаний надати експерту проектну документацію на добудову. Дану позицію сторони позивача повністю заперечують, оскільки неможливо надати суду того чого немає у відповідача. В період з квітня 2012 року по лютий 2015 року спірну прибудову будувала мати - відповідача в неї ж була чи мала б бути проектна документація. ІНФОРМАЦІЯ_5 матір відповідача померла. За життя покійна мати відповідачу проектну документацію на прибудову не передавала, де вона знаходиться, або у кого її залишала його покійна матір йому не відомо. А тому, з боку відповідача по справі не було ознак зловживання процесуальними права в частині надання документів суду. Щодо посилання сторони позивача, як на доказ на нотаріальні заяви свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на підтвердження факту спільною сумісною власністю добудови просить суд не брати до уваги під час винесення рішення суду, з підстав неналежності та недопустимості доказів, оскільки, безпосередньо у судовому засіданні зазначені свідки не були допитані. Позивачка не надала жодного належного, допустимого та достовірного доказу, який би у достатній мірі підтверджував факт що прибудова побудована в період шлюбу спільними зусиллями подружжя та за спільні кошти. Щодо спірного автомобіля викладена позиція повністю підтверджує зазначене у поданому відзиві. У відповідності до частин першої-третьої статті 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. З позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля до суду не зверталася. Відтак, позивачка діє недобросовісно, всупереч своїй попередній поведінці з наміром завдати шкоди відповідачу, а саме, збагатитися і покращити свій фінансовий стан за його рахунок шляхом отримання від нього половини грошових коштів від проданого авто. Отже, сторони за спільною та взаємною згодою вирішили продати спільний автомобіль, оскільки фінансової можливості погасити сімейний борг в розмірі 15 000 $ не було. Автомобіль було продано за згодою та відома позивачки та сімейний борг було повністю погашено. Таким чином, автомобіль було продано під час шлюбу, а кошти за його продаж використані в інтересах сім`ї. Тому відсутні будь-які правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки половину вартості автомобіля. Враховуючи викладене вище, просять суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України, закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб (повторно) серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 зареєстрували шлюб 05.09.2003 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1930.

Зі свідоцтва про народження (повторно) серія НОМЕР_6 вбачається що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Зі свідоцтва про народження (повторно) серія НОМЕР_7 вбачається що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно даних довідки голови Гостомельської селищної ради Київської області від 14 вересня 2018 року вих. №0302/2228 вбачається, що по даним реєстру територіальної громади виконавчого комітету Гостомельської селищної ради з 04.04.2016 року по теперішній час інформація про реєстрацію ОСОБА_1 та інших осіб за вище вказаною адресою відсутня. Згідно будинкової книги за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованими значаться: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 24.07.2010 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з 18.08.2010 року, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 18.08.2010 року, ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18.08.2010 року.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Київській області від 23.10.18 № 31/10-4731 на адвокатський запит вбачається, що згідно з даними наявних автоматизованих інформаційно-пошукових систем, станом на 22.10.2018, за ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_8 , транспортні засоби серед зареєстрованих на території Київської області не значаться. Також повідомляють, що транспортний засіб TOYOTA HIGHLANDER номер кузова НОМЕР_1 , 31.08.2011 було зареєстровано за ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_8 , 14.09.2018 перереєстровано на нового власника ОСОБА_6 .

Також в матеріалах справи містяться копії реєстраційної картка ТЗ та договору купівлі-продажу 8046/2018/1105422 транспортного засобу від 22.10.2018 року, укладеного між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець), з яких вбачається, що транспортний засіб TOYOTA HIGHLANDER номер кузова НОМЕР_1 , 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , що зареєстрований за продавцем 31.08.2011 року підрозділом МВС ТСЦ3247 продано покупцеві за 49000гривень. 14.09.2018 року на нового власника ОСОБА_6 здійснено перереєстрацію ТЗ TOYOTA HIGHLANDER номер кузова НОМЕР_1 , 2011 року випуску по договору укладеному в ТСЦ № 8046/2018/1105422 від 22.10.2018 року, - номер та сірію знаку НОМЕР_3 .

З довідки від 03 вересня 2018 року № 67 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працює у Державному вищому навчальному закладі «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» на посаді фахівця з контролю по забезпеченню навчального процесу І категорії факультету обліку та податкового менеджменту по теперішній час. В університеті працювала з 12.02.1998 р. по 18.06.2003 р. (старший лаборант навчально-методичного кабінету кафедри обліку і аудиту в промисловості, диспетчер фінансово-економічного факультету); з 08.09.2004 р. по 14.09.2015 р. (лаборант навчально-методичного кабінету кафедри обліку підприємницької діяльності, інспектор І категорії з контролю за забезпеченням навчального процесу Центру магістерської підготовки програма «Державна служба», лаборант кафедри обліку підприємницької діяльності); з 09.01.2017 р. по теперішній час (лаборант кафедри обліку і оподаткування, фахівець з контролю по забезпеченню навчального процесу І категорії обліково-економічного факультету).

Згідно інформації довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 144266516 від 06.11.2018 року житловий будинок , загальною площею 256,5кв.м., житловою площею: 122,8кв.м. опис: будинок цегляний Літ. А, погріб кам`яний літ. а/1, прибудова цегляна літ. а, тераса цегляна літ. А-1, ганок літ. А/1, ворота з хвірткою № 1-2, огорожа № 3,4, ворота № 5, свердловина № 6, вигрібна яма № 7, за адресою: АДРЕСА_1 , - перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності свідоцтво про право на спадщину, за законом, серія та номер 2-20, виданий 25.02.2017, видавник: Четверта Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області.

Згідно інформації довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 144266493 від 06.11.2018 року земельна ділянка, кадастровий номер: 3210945900:01:025:0012, площа 0,115га., цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 , - перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності свідоцтво про право на спадщину, за законом, серія та номер 2-21, виданий 25.02.2017, видавник: Четверта Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області.

Також позивачем подано копію звіту про оцінку майна (нерухомого майна (у кількості 4) та рухомого майна (у кількості 1), що належить ОСОБА_2 , ТОВ Експертно-оціночної компанії «Дрібнич, Новосьол та Партнери» (сертифікат Фонду державного майна України № 819/16 від 25.10.2016р., з якого вбачається, що на основі даних, наданих замовником, даних ринку подібного майна та розрахунків, проведених з використанням порівняльного методичного підходу визначена вартість об`єктів оцінки, а саме: величина вартості легкового автомобіля Тоуоtа Highlander/Kluger GSU45L-BRAGKX, 2011 року, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікатор НОМЕР_9 на дату оцінки складає 641 800,00грн., без ПДВ; величина вартості житлового будинку площею 350,0 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на дату оцінки складає 3846800,00грн., без ПДВ; величина вартості житлового будинку площею 256,5 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на дату оцінки складає 5268400,00грн., без ПДВ; величина вартості земельної ділянки площею 0,185га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на дату оцінки складає 1038900,00грн., без ПДВ; величина вартості земельної ділянки (кадастровий номер 3210945900:01:025:0012) площею 0,115га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на дату оцінки складає 807300,00грн., без ПДВ;

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.02.2003 року укладеного між ОСОБА_20 (продавець) та ОСОБА_2 , який діє від імені ОСОБА_10 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Прилипко В.В. 15.01.2003р за реєстровим № 46 (покупець), посвідченої приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Прилипко В.В., зареєстровано в реєстрі за № 165 вбачається, що продавець продав, а, покупець купив земельну ділянку площею - 1150 (одна тисяча сто п`ятдесят) кв.м., що розташована на території АДРЕСА_1 . Цільове призначення землі: будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Продаж цей вчинено за суму - 27390,00грн.

Згідно державного акту на право власності серія КВ № 010875 виданого 25 грудня 2003 року ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 12.02.2003 № 165 є власником земельної ділянки площею 0,1150га. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки: 3210945900:01:025:0012.

Твердження відповідача про те, що за адресою АДРЕСА_1 було побудовано його батьком ОСОБА_10 індивідуальний житловий будинок, загальною площею 256,5кв.м. підтверджено поданими копіями акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 9.12.2005 року, витягом з рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 13.12.05 № 237/6 «Про затвердження актів державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних житлових будинків та добудов до них.

Згідно копії рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 січня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_11 до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, на земельну ділянку в порядку спадкування за законом позов задоволено. Визнано за ОСОБА_11 право власності на індивідуальний житловий будинок та господарські споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку площею 0,1150га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26400652 від 14.06.2010 житловий будинок (реєстраційний номер: 30678357) за адресою: АДРЕСА_1 номер запису: 2262 в книзі:16-201 належить ОСОБА_11 на праві приватної власності, підстава виникнення: рішення Ірпінського міського суду від 19.01.2010.

З копій довіреностей від 06 квітня 2010 року посвідченої секретарем виконкому Ольшанської селищної Ради Миколаївського району Миколаївської області Бальохою Н.В. за № 36 та 05 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Георгієвою О.Г. вбачається, що ОСОБА_11 цими довіреностями уповноважила ОСОБА_2 , що мешкає у АДРЕСА_1 бути її представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, громадських та інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від підпорядкування форм власності у тому числі у органах БТІ, органах державної влади та місцевого самоврядування) з усіх питань, пов`язаних з оформленням права власності на належний їй житловий будинок з усіма прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями, спорудами та земельними ділянками, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

19 квітня 2012 року між ОСОБА_11 (замовник)та ФОП ОСОБА_12 (підрядник) було укладено договір № 19/2012 на виконання будівельних робіт. Зі змісту якого вбачається, що сторонами вище вказаного Договору виступала ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_12 , об`єктом договору було: здійснити прибудову до будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п. 5.2 договору, було передбачено, що орієнтовним терміном виконання робіт та здачі закінченого об`єкту було 30 квітня 2014 року.

В межах вище зазначеного договору між ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_12 в період з квітня 2012 року по лютий 2015 року, ФОП ОСОБА_12 було здійснено будівництво прибудову до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується: - актом здачі-прийняття будівельних робіт від 30 червня 2012 року - було виконано: облаштування фундаменту, земельні роботи, бетонні роботи; - актом здачі-прийняття будівельних робіт від 30 листопада 2012 року - було виконано: цегляні роботи (будівництво стін цеглою М-150), цегляні роботи (будівництво стін цеглою М-100), монтаж утеплювача; - актом здачі-прийняття будівельних робіт від 30 серпня 2013 року - було виконано: облаштування даху, монтаж металочерепиці, монтаж утеплювача; - актом здачі-прийняття будівельних робіт від 30 червня 2014 року - було виконано: монтаж системи подачі холодної води, монтаж радіаторів, монтаж труб, монтаж каналізаційної системи; - актом здачі-прийняття будівельних робіт від 30 жовтня 2014 року - було виконано: штукатурні роботи, облаштування підлоги, монтаж гіпсокартону; - актом здачі-прийняття будівельних робіт від 20 лютого 2015 року (арк. справи 165), було виконано: монтаж газового котла ВАХІ LUNA DUO-TEC МР, Монтаж горизонт. Комплект ВАХІ 125/80 конденс. 1 м.

Згідно договору № 1306003 від 05 червня 2013 року, укладеного ОСОБА_3 та TOB «КРОНА» виконавець брав на себе зобов`язання виготовити, встановити та доставити металопластикові конструкції за адресою: АДРЕСА_1 .

Також в матеріалах справі містяться копії свідоцтв про право на спадщину за законом від 25 лютого 2017 року, виданих державним нотаріусом Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Ігнатенко В.С. по спадковій справі № 52/2016, зареєстрованих в реєстрі за № 2-21 та № 2-20, з яких вбачається, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_11 , 1942 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , є її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво (зареєстроване в реєстрі за № 2-21), складається з: земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:025:0012, місце розташування якої: АДРЕСА_1 , цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, площа земельної ділянки 0,1150 (нуль цілих сто п`ятнадцять тисячних) гектарів, належної спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 153765, виданого Гостомельською селищною радою міста Ірпінь Київської області 09 вересня 2011 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321094591002799. Державну реєстрацію земельної ділянки проведено Управлінням Держземагентства у м. Ірпінь Київської області 13.10.2015. Спадщина, на яку видано це свідоцтво (зареєстроване в реєстрі за № 2-20), складається з: житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належного спадкодавцю на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 січня 2010 року (справа № 2-2927/2009). Право власності на житловий будинок зареєстровано комунальним підприємством Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» в книзі 16-201, номер запису 2262 та у електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 30678357. На земельній ділянці розташовано: житловий будинок цегляний, зазначений на плані Літ. А, загальною площею 256,5 кв.м, житловою площею 122,8 кв.м, погріб кам`яний літ. а/1, прибудова цегляна літ. а, тераса цегляна літ. а-1, ганок літ. А/1, ворота з хвірткою № 1-2, огорожа № З, 4, ворота № 5, свердловина № 6, вигрібна яма № 7.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 січня 2020 року було призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання: 1. В який період часу був побудований об`єкт незавершеного будівництва загальною площею 350 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ? 2. Який ступінь будівельної готовності об`єкту незавершеного будівництва, загальною площею 350 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ? 3. Який перелік та об`єми фактично використаних будівельних робіт з будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку разом, загальною площею 350 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ? 4. Який перелік та об`єми конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання використано при виконанні будівельних робіт з будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку, загальною площею 350 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ? 5. Яка вартість фактично виконаних будівельних робіт та матеріалів з будівництва, незавершеного будівництвом житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ?

Згідно висновку експерта КНІДІСЕ за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі № 367/423/19 від 31.10.2022 № 7106/20-44 вбачається, що дослідження по вирішенню питання щодо часу будівництва об`єкту - житлового будинку загальною площею 350 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , через відсутність розробленої судово-експертної методики не проводиться. При будівництві уже збудованого до стану будівельної готовності житлового будинку загальною площею 350,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за зовнішніми ознаками, які спостерігаються на час проведення обстеження, виконані наступні роботи з: - розробки ґрунту по влаштуванні котловану; - влаштування фундаментів; - цегляного мурування зовнішніх і внутрішніх стін; - влаштування перекриття над першим поверхом; - бетонування ємності басейну на першому поверсі; - влаштування даху; - влаштування покрівлі; - прокладки внутрішньобудинкових електропроводів; - влаштування основи з цементно-піщаного розчину під покриття підлоги; - влаштування підлоги з дощок в приміщеннях мансарди; - монтажу мереж інженерних комунікацій в будинку (водопровід, каналізація, - опалення, газопровід, подачі електроенергії); - обшивка поверхонь г/к листами, штукатурка поверхонь; - установки металевих воріт та фарбування їх поверхні.

Певна частина виконаних робіт є прихованими роботами. Тобто роботи по будівництву об`єкта, результати яких закриваються подальшими роботами і потребують перед цим підтвердження виконання їх відповідності до вимог проектній документації, стандартів, будівельних норм і правил та технічних вимог.

Зокрема перевірити роботи: - по влаштуванню котловану; влаштування конструкції фундаментів; - влаштування конструкції ємності басейну з монолітного бетону;- армування конструкції з монолітного бетону ємності басейну;- мурування стін із цегли; - влаштування дерев`яного перекриття над першим поверхом тощо, можливо лише в процесі їх виконання.

А деякі види робіт на об`єктах будівництв, крім робіт, що виконані та по технології виконання відносяться до прихованих робіт, є складовими та допоміжними, які можливо оглянути і підтвердити їх виконання в повному обсязі лише в процесі їх виконання. Зокрема це такі види, як розробка ґрунту в котловані, роботи пов`язані з бетонуванням конструктивних елементів (конструкції стін ємності басейну з монолітного бетону), влаштуванням фундаментів та стін будинку тощо. Відповідно ідентифікувати їх як за видом виконання, за обсягом та за використаними матеріалів і виробів, по результатах проведеного обстеження не видається можливим.

Тому, вказати або визначити перелік та об`єми фактично виконаних будівельних робіт з на об`єкті дослідження - житловий будинок загальною площею 350,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами обстеження на час його проведення, а відповідно визначити фактичну вартість виконаних робіт, не видається можливим.

Ступінь будівельної готовності (%) житлового будинку загальною площею 350 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за результатами проведеного дослідження, яке описано раніше і відображено на фотознімках (див. Рис. №№ 5-15) та зіставлено з даними таблиці 1-37 (тип 1-37 аналога об`єкту дослідження застосовно), станом на час проведення обстеження (округлено до цілих) становить 81 % (розрахунок див. Табл. 1 в дослідницькій частині висновку).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). До спільного майна подружжя входять і їх заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя (постанова Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року № 6-2333цс15).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Суд зауважує, що до складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.

Оцінюючи положення частини п`ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, суд робить висновок, що ця норма не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.

Аналогічні висновки висловлені, зокрема у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц (провадження № 61-30421св18) та від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18).

Таким чином, заявлений позивачем спосіб захисту прав пов`язаний зі стягненням в порядку поділу спільного майна подружжя грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля, який був відчужений одним із подружжя після розірвання шлюбу та без відома та згоди іншого з подружжя, є законним та ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку.

Визначальним для наявності підстав судового захисту відповідно до заявлених вимог є: набуття спірного майна (автомобіля) в період шлюбу; відсутність належних, допустимих та достатніх доказів спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу.

Можливість задоволення судового захисту пов`язаний зі стягненням в порядку поділу спільного майна подружжя грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля, який був відчужений одним із подружжя після розірвання шлюбу та без відома та згоди іншого з подружжя, не пов`язана з необхідністю одночасної заяви вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля.

Конструкція статті 60 СК України передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Судом встановлено, що автомобіль Toyota Highiander GSU45 5AN, НОМЕР_11, 2011 року випуску, був придбаний в 2011 році під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі. 31.08.2011 року був зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 .

Факт того, що автомобіль Toyota Highiander GSU45 5AN, НОМЕР_11, 2011 року випуску був спільним майном подружжя відповідачем не заперечувався та не спростовувався.

Учасниками розгляду не заперечувався та не спростовувався факт продажу відповідачем ОСОБА_2 автомобіля Toyota Highiander GSU45 5AN, НОМЕР_11, 2011 року випуску 14.09.2018 року.

Згідно рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 червня 2019 року Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , зареєстрований 05 вересня 2003 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис № 1930.

Твердження позивача про те, що відповідач відчужив спірний автомобіль без повідомлення про це її та без отримання її згоди, стороною відповідача не спростовано жодним належним доказом. Згоди на продаж автомобіль Toyota Highiander GSU45 5AN, НОМЕР_11, 2011 року випуску від ОСОБА_1 суду не надано, відомостей про таку згоду в договорі купівлі-продажу транспортного засобу від 14.09.2018 року також не міститься.

Відповідач стверджує, що кошти отримані від відчуження зазначеного вище автомобіля були витрачені в інтересах сім`ї та діяв він в інтересах сім`ї, так як мав потребу повернути до 01.09.2019 року грошові кошти в розмірі 15000 доларів США, що були отримані в позику.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 зазначено, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.

Суд звертає увагу, що з пояснень учасників розгляду та поданих доказах вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про розірвання шлюбу 25.07.2018 року. Твердження позивачки, про те, що з 17 червня 2018 року шлюбні стосунки між сторонами припинені, відсутнє спільне господарство та проживання, відповідачем жодним належним доказом не спростовано.

Відповідач не надає жодних належних доказів, про те, що кошти за відчужуваний спірний автомобіль, було витрачено в інтересах чи на потреби членів сім`ї, оскільки з червня 2018 року такої як сім`ї в розумінні сімейного законодавства України ОСОБА_2 з ОСОБА_1 не мав. Відсутні належні докази, щодо передачу частини коштів від продажу майна ОСОБА_1 , чи використання вказаних коштів на потреби неповнолітніх дітей ОСОБА_2 .

У відзиві та письмовій промові у судових дебатах сторона відповідача чітко зазначає, що кошти від продажу автомобіля, були витрачені на погашення позики.

Проте, зі змісту копії розписки щодо позики ОСОБА_2 у ОСОБА_22 коштів у розмірі 15000доларів США від 20.02.2018 року, не вбачається, на які потреби були позичені кошти, та чи знала про дану позику ОСОБА_1 також не міститься інформації.

Суд не бере до уваги і подані копії чеків, квитанцій про купівлю продуктів, речей, бензину, квитанцій щодо оплати комунальних послуг, роздруківок з бронювання квитків та готелю, оскільки дані документи жодним чином не підтверджують факту, що саме кошти отримані з продажу спірного автомобіля були витрачені на придбання вказаних речей, і що саме ці речі були придбані в інтересах позивачки.

Твердження відповідача, про те, що кошти були витрачені на сім`ю, зокрема на дітей їхні потреби, суд не бере до уваги, оскільки обов`язок утримувати неповнолітніх дітей батьками передбачений сімейним кодексом України, крім того зі сторони відповідача не надано жодних належних доказів на спростування твердження позивача про те, що при розгляді справи про стягнення аліментів на утримання дітей судом були допитані неповнолітні діти, що надали роз`яснення про повну відсутність їх утримання зі сторони батька; а також згідно постанови Ірпінського міського суду Київської області від 07.07.2020 року справі про адміністративне правопорушення було встановлено, ОСОБА_2 по відношенню до своїх неповнолітніх дітей систематично вчиняє економічне насилля, що супроводжується відключенням комунікацій в будинку.

Тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 здійснив відчуження автомобіля, що був спільною власністю подружжя поза волі ОСОБА_1 і не в інтересах сім`ї чи на її потреби.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц (провадження № 61-10442св18), від 09 грудня 2020 року у справі № 301/2231/17 (провадження № 61-5392св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 402/849/18 (провадження № 61-8383св19), в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), на які послалася представник заявника на обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

- у справі № 755/20923/14-ц: при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна;

- у справі № 127/7029/15-ц: у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні;

- у справі № 301/2231/17: у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, то це майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач здійснив продаж транспортного засобу без повідомлення про це позивача та без отримання її згоди, тому має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості, визначену відповідно до висновку (акта) експертної оцінки, за яким вартість транспортного засобу становить 132 500 грн;

- у справі № 402/849/18: у разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Визначаючи розмір компенсації вартості частки автомобіля, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що у договорі купівлі-продажу автомобіля визначена вартість його продажу. Водночас суди не врахували, що у договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна визначається за згодою сторін, яка може не відповідати його дійсній вартості, а також на момент поділу майна вартість автомобіля може змінитися, а тому під час вирішення спору суд зобов`язаний був врахувати дійсну його вартість. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18). Звертаючись до суду з позовом, позивач на обґрунтування вартості спірного автомобіля надала звіт про оцінку майна, за яким середня ринкова вартість транспортного засобу становить 489 530 грн. Відповідач на спростування розміру ринкової вартості автомобіля інших доказів суду не надав, не звертався із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, не надав суду заперечень щодо звіту про оцінку транспортного засобу, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що саме ці обставини, з`ясовані судами на підставі звіту, підлягали врахуванню ними під час визначення належного розміру компенсації частини спільного майна колишнього подружжя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 545/2396/20, в якій суд дійшов висновку, що у разі відчуження одним із подружжя спільного майна без згоди іншого з подружжя останній має право на грошову компенсацію вартості своєї частки у такому майні. При цьому розмір компенсації визначається виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна на час розгляду справи, а не з вартості, зазначеної у договорі відчуження.

Звертаючись до суду з позовом, позивач на обґрунтування вартості спірного автомобіля надала звіт про оцінку майна, за яким середня ринкова вартість транспортного засобу становить 641800,00грн., згідно даних звіту про оцінку майна (нерухомого майна (у кількості 4) та рухомого майна (у кількості 1), що належить ОСОБА_2 , ТОВ Експертно-оціночної компанії «Дрібнич, Новосьол та Партнери» (сертифікат Фонду державного майна України № 819/16 від 25.10.2016р.

Докази проведення альтернативних оцінок майна, на момент його продажу, матеріали справи не містять та сторонами до суду не подавались.

Суд не бере визначену вартість автомобіля у договорі купівлі-продажу від 14.09.2018 року, оскільки дана ціна визначена за згодою сторін, та може не відповідати його дійсній вартості, може бути занижена з певних підстав та причин ( як стверджував відповідач, що ціна була погоджена з покупцем, так як він міг використовувати автомобіль ще до кінця 2019 року в своїх цілях).

Відповідач на спростування розміру ринкової вартості автомобіля інших доказів суду не надав, не звертався із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, не надав суду заперечень щодо звіту про оцінку транспортного засобу.

Враховуючи вище наведене, керуючись чинними положеннями процесуального законодавства, з метою встановлення балансу та ефективного захисту прав та інтересів сторін, в контексті встановлених обставин справи спірний автомобіль проданий відповідачем без згоди позивача, приймаючи до уваги неспростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, зважаючи на те, що позивачу належить компенсація за відчужений автомобіль в розмірі, який дорівнює 1/2 частці автомобіля, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання автомобіля Toyota Highiander GSU45 5AN, НОМЕР_11, 2011 року випуску, загальною оціночною вартістю 641 800 гривень - спільною сумісною власністю подружжя та, оскільки автомобіль було перереєстровано на іншу особу, - стягнути з відповідача грошову компенсацію за частку в спільному сумісному майні подружжя 1/2 частку оціночної вартості автомобіля Toyota Highiander GSU45 5AN, VIN НОМЕР_4 , 2011 року випуску, - в розмірі 320 900 гривень.

Що стосується вимоги про визнати не зареєстрованого та не введеного в експлуатацію житлового будинку, як об`єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 350кв.м. спільною сумісною власністю подружжя та його поділ.

Стаття 331 ЦК України передбачає, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Об`єктом незавершеного будівництва є новостворена річ, фізичне створення якої розпочато, але не завершено, тобто не виконані всі передбачені проєктом роботи.

Крім того, «незавершеність» будівництва в розумінні закону та для цілей правозастосування може полягати у невчиненні дій, спрямованих на закінчення юридичного складу будівництва - введення будівлі в експлуатацію та здійснення державної реєстрації права власності на неї.

Об`єкт незавершеного будівництва з урахуванням підходів, які склалися у доктрині цивільного права, може розглядатися у трьох вимірах: 1) як сукупність будівельних матеріалів (сукупність рухомих речей - res mobiles); 2) як об`єкт нерухомого майна (res immobiles); 3) як річ особливого роду, яка, по суті, поєднує в собі ознаки рухомих і нерухомих речей (res sui generis - річ «свого роду»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 607/10858/22 (провадження № 14-138цс24), зазначено, що нерухомими речами треба визнавати як повністю завершені, так і не завершені будівництвом об`єкти, право власності на які зареєстроване у встановленому порядку. У свою чергу, будівельні матеріали, вироби та конструкції, що використовуються під час будівництва, є рухомими речами до моменту їх фізичного включення до конструкцій об`єкта будівництва, після чого такі матеріали, вироби та конструкції втрачають свою ідентичність.

Об`єктом незавершеного будівництва є річ особливого роду, щодо якої можливе існування цивільних прав і обов`язків, тобто може перебувати в цивільному обороті.

Ступінь готовності спорудженого подружжям об`єкта незавершеного будівництва не є кваліфікуючою ознакою для ідентифікації відповідного об`єкта як оборотоздатного та не впливає на можливість застосування такого способу захисту порушеного права, як визнання за одним із подружжя (співвласником) права власності на його частку в спільному майні в порядку його поділу.

В матеріалах справи відсутні докази визначення статусу як незавершеного будівництва об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 350кв.м.

Стороною позивача до суду не надано жодного належного доказу про наявність житлового будинку, загальною площею 350кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як об`єкт незавершеного будівництва, що не зареєстрований та невведений в експлуатацію.

В матеріалах справи відсутні документи на землю - державний акт, договір оренди або витяг з Реєстру прав, будівельний паспорт забудови - документ, який підтверджує законність проєкту та параметри майбутнього будинку, повідомлення або дозвіл на початок будівництва, технічний паспорт (за наявності), довідка з архітектури або БТІ про ступінь готовності, фотофіксація стану будівництва.

Відсутність зазначених документів тягне за собою юридичні наслідки, зокрема: якщо об`єкт не зареєстрований у Державному реєстрі речових прав -оцінювач не має законних підстав визначати його ринкову вартість, відсутній будівельний паспорт або дозвіл на будівництво, такий об`єкт може бути визнаний самочинним, без технічного паспорта або ступеня готовності (%) - не можливо достовірно визначити площу, обсяг, матеріали тощо.

Спірним питанням є визнання в судовому порядку права власності на житловий будинок без вимоги введення його в експлуатацію.

Судова практика Верховного Суду наголошує, що до виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва. Особа стає власником новоствореного об`єкта нерухомості після завершення його будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації. Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту державної реєстрації права.

Так, до реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва. Це правило застосовується лише при наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

Умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

КАС ВС акцентував, що законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації. У такому випадку об`єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об`єкта цивільного права (постанова КАС ВС від 20.10.2025 по справі 420/13307/23).

Крім того, зі сторони позивача не надано суду жодних належних доказів, про те, що спірний об`єкт є їх спільною сумісною власністю подружжя з ОСОБА_2 .

Відсутні належні докази про те, що спірне майно будувалося під час шлюбу сторін та за спільні кошти подружжя, жодних належних доказів про свої доходи сторонами суду не подавалися.

Проте зі сторони відповідача надані належні докази, того, що саме ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 3210945900:01:025:0012, площа 0,115га., цільове призначення якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 та житлового будинку, загальною площею 256,5кв.м., житловою площею: 122,8кв.м. (опис: будинок цегляний Літ. А, погріб кам`яний літ. а/1, прибудова цегляна літ. а, тераса цегляна літ. А-1, ганок літ. А/1, ворота з хвірткою № 1-2, огорожа № 3,4, ворота № 5, свердловина № 6, вигрібна яма № 7) що знаходиться на зазначеній земельній ділянці за вказаною адресою. Право власності на дане майно виникло на підставі відповідних свідоцтв про право на спадщину, за законом.

Крім того, достатньо подано належних доказів, про те, що матір`ю відповідача ОСОБА_11 при житті розпочато прибудову до зазначеного будинку, про що свідчать подані договір № 19/2012 від 19 квітня 2012 року на виконання будівельних робіт, укладений між ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_12 , об`єктом Договору було: здійснити прибудову до будинку за адресою: АДРЕСА_1 та відповідні акти про виконання певного виду робіт до нього. При цьому жодних технічних документів, щодо площі добудови та типу добудови суду не надано, так як і не надано жодних дозвільних документів на здійснення зазначеної прибудови.

Твердження відповідача про те, що зазначену вище прибудову матір будувала за свої кошти та кошти що залишились від її чоловіка, після його смерті стороною позивача не спростовано.

Крім того, суд бере до уваги, оскільки належних доказів що спростовували б даний факт суду не надано, твердження відповідача, що добудова є самочинною, саме тому, вона і не увійшла в спадкове майно після смерті його матері.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд, враховуючи відсутність належних доказів, на час розгляду справи щодо існування не зареєстрованого та не введеного в експлуатацію житлового будинку, як об`єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 350кв.м. , вирішуючи спір у межах позовних вимог та врахуванням встановлених обставин, особливостей та обсягу майна, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання не зареєстрованого та не введеного в експлуатацію житлового будинку, як об`єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 350кв.м. спільною сумісною власністю подружжя та його поділ не підлягають задоволенню, оскільки є недоведеними та необгрунтованими, тому позов позивача підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції № 0.0.1231729989.1 від 08.01.2019 при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 9605,00 гривень.

Оскільки позов задоволено частково судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить 4802,50грн. (з двох майнових вимог задоволено одну).

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. 3, 60, 61, 63, 69 Сімейного Кодексу України, ст. 15, 365, 368, 372 ЦК України, керуючись ст. 2, 3, 4, 12, 13, 15, 71, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю подружжя майна, що було набуте в період шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати автомобіль Toyota Highiander GSU45 5AN, НОМЕР_11, 2011 року випуску, загальною оціночною вартістю 641 800 гривень - спільною сумісною власністю подружжя.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН: НОМЕР_8 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН: НОМЕР_10 грошову компенсацію за частку в спільному сумісному майні подружжя 1/2 частку оціночної вартості автомобіля Toyota Highiander GSU45 5AN, VIN НОМЕР_4 , 2011 року випуску, - в розмірі 320 900 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН: НОМЕР_8 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН: НОМЕР_10 сплачеий судовий збір в розмірі 4802,50грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Н.Ф. Карабаза