Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №492/1541/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 492/1541/24

перша інстанція: суддя Варгаракі С.М.,

повний текст судового рішення

складено 26.03.2026, м. Арциз

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 26 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ № 00001902 від 23 жовтня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зазначеною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП, якою накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з товарно-транспортною накладною на момент виїзду автомобіля з місця навантаження маса автомобіля була 40,780 тон, а на момент розвантаження повна маса цього самого автомобіля була 40,720 тон. Постанова містить лише посилання на відомості з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів, але зміст цих засобів в самій постанові не наведено. Крім того, під час маршруту транспортний засіб позивача проїхав через три окремі вагові комплекси Укртрансбезпеки, і лише 1 з трьох зафіксував ймовірне перевищення, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 26 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт фіксування правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП, підтверджується відображеними у постанові серії АВ № 00001901 від 23 жовтня 2024 року, результатами вимірювання маси транспортного засобу, а також відповідними фотографіями транспортного засобу та державних номерних знаків, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідачем на відповідному Інтернет-ресурсі викладено 6 (шість) зображень вантажного автомобіля в момент проїзду системи динамічного зважування транспорту WIM_80, але зі змісту жодного з цих зображень не слідує, що зазначений у спірній постанові відповідача автомобіль у вказаний на них час, о 00 год. 11 хв. 21.10.2024 року, важив більше ніж 40,800 тон.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не дав жодної правової оцінки доводам позивача стосовно того, що у позовній заяві є також є детальний виклад часу, коли вантажний автомобіль того дня проїхав через ці рамки WIM-21 (індекс дороги М-01, км 49+495, Київська обл.); - WIM-05 (індекс дороги М-05, км 36+304, Київська обл.); - WIM-49 (індекс дороги М-05, км 448+188, Одеська обл.) автоматичного контрольно-вагового комплексу в русі.

На думку апелянта, суд першої інстанції також не дав належної правової оцінки доводу позивача про те, що на своєму маршруті руху вантажного автомобіля є також стаціонарні пункти габаритно-вагового контролю, які працюють НЕ в автоматичному режимі, шляхом заїзду на них вантажних автомобілів: на один з цих пунктів стаціонарного комплексу зважування, розташований у с. Дачне Одеського району Одеської обл., заїхав цей автомобіль о 20:56 год. 20.10.2024 року, але і цей прилад не показав перевищення повної маси цього автомобіля.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, Державна служби України з безпеки на транспорті подала відзив на апеляційну скаргу, в якій наголошувала, що відсутність відеозапису проїзду транспортного засобу не є підставою для скасування спірної постанови, оскільки відповідно до положень пункту 15 Порядку № 1174 метаданні повинні містити відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності). Тобто, нормативними актами не встановлено імперативного припису щодо наявності відеозапису проїзду транспортного засобу.

Зазначено, що WIM-комплекси відносяться до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що прямо вказано у п.52 Додатку 1 до Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94. Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 80, WAGA-WIM40, CRUA-08-VVE, автомобільна дорога T-16-27, км 72+890, Одеська обл., яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується свідоцтвами про повірку №№ 04/4696; 5 щодо технічного засобу: «Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі».

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

08.06.2026 року до апеляційного суду надійшли матеріали адміністративної справи №4492/1541/24.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що постановою у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ № 00001902 від 23 жовтня 2024 року, головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Теслюк Є.В. позивача – ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.

Згідно з вказаною вище постановою, 21 жовтня 2024 року о 0 год. 11 хв., за адресою Т-16-27, км 72+890 Одеська область автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб марки «MAN TGX» (д.н.з. НОМЕР_1 ). Відповідальна особа допустила рух зазначеного вище транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,875% (2,75 т), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП.

Фіксація правопорушення здійснена в автоматичному режимі приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі «WIM 80», WAGA-WIM40, CRUA-08-VVE, свідоцтво про повірку транспортного засобу № 04/4696 дійсне до 04 січня 2025 року.

Як вбачається із фотознімків, доданих до оскаржуваної постанови, транспортний засіб є двовісним автомобілем (тягачем) з трьохвісним напівпричепом, тягач проходив комплекс вагового контролю разом з напівпричепом державний реєстраційний номер ВН4523ХG.

Так, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 13 грудня 2023 року транспортний засіб ««MAN TGX», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, переобладнаний 2024: встановлений додатковий прилад зовнішнього освітлення для використання під час навантажувально-розвантажувальних робіт.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а саме, на напівпричем позивачем суду не надано та в матеріалах адміністративної справи відсутнє.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі Закон № 3353-ХІІ), відповідно до частини першої статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Частиною другою статті 29 Закону № 3353-ХІІ встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі Закон № 2344-ІІІ) встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

У розумінні Закону № 2344-ІІІ великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження; великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри.

Відповідно до пункту 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, (далі Правила дорожнього руху) маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктами б) в) пункту 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:

б) фактичної маси: вантажні автомобілі: двовісний автомобіль - 18 т (для доріг державного значення) та 14 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль - 25 т (26 т - для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9.5 тони) (для доріг державного значення) та 21 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль - 32 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, 42 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, - 44 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення);

в) навантаження на вісь: на одинарну вісь - 11,5 т для доріг державного значення; на здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр 11,5 для доріг державного значення; від 1 до 1,3 метра 16 т для доріг державного значення; від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18 т для доріг державного значення; від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни, 19 т для доріг державного значення; від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни, 23 т для доріг державного значення, від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів 20 т для доріг державного значення.

Частиною другою статті 132-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами у вигляді накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Згідно з пунктами 2, 16 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року № 1174, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.

Пунктом 7 Порядку № 1174, встановлено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.

Пунктом 8 передбачено, що вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 року № 163.

Відповідно до пункту 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1174, автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Як вбачається з постанови серії АВ № 00001902 від 23 жовтня 2024 року, 21 жовтня 2024 року о 00 год. 11 хв., за адресою Т-16-27, км 72+890 Одеська область автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб марки «MAN TGX» (д.н.з. НОМЕР_1 ). Відповідальна особа допустила рух зазначеного вище транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,875% (2,75 т), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП.

З оскаржуваної постанови встановлено, що вона містить відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс відповідну постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, навантаження на осі).

Так, апелянт зазначає, що 07.07.2025 року він направив адвокатський запит до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, в якому порушив питання, з`ясування яких мало суттєве значення для правильного вирішення спору.

У своїй відповіді Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України повідомив, що:

- зазначений вантажний автомобіль з номерним знаком НОМЕР_1 20.10.2024 року проїхав через:

- WIM-21 20.10.2024 року о 06:40:36 год. із зафіксованою загальною масою 16.050 кг;

- WIM-05 20.10.2024 року о 05:25:38 год. із зафіксованою загальною масою 16.950 кг;

- WIM-05 20.10.2024 року о 06:33:20 год. із зафіксованою загальною масою 41.400 кг;

- WIM-49 20.10.2024 року о 21:53:41 год. із зафіксованою загальною масою 35.250 кг;

- WIM-80 21.10.2024 року о 00:11:28 год. із зафіксованою загальною масою 47.500 кг;

- WIM-80 21.10.2024 року о 05:20:29 год. із зафіксованою загальною масою 44.500 кг;

- WIM-80 21.10.2024 року о 16:17:56 год. із зафіксованою загальною масою 15.850 кг.

Апелянт вказав, що зазначені дані вказують, що показники цих комплексів є занадто неточними, внаслідок чого особи, які експлуатують великогабаритні та великовагові автомобілі, отримують несправедливі штрафи, якщо навіть дотримуються вимог ПДР у цьому питанні.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначається Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174.

Пунктом 12 вищезазначеного Порядку зазначено, що автоматичний пункт може забезпечувати: - вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; - вимірювання загальної маси транспортного засобу; - визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; - вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; - визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; - вимірювання габаритів транспортного засобу; - фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знака транспортного засобу); - фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; - фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); - первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; - автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (пункт 14 Порядку № 1174).

Здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті здійснюється за допомогою встановлених на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплексів технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо. У подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації, найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання тощо, фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт.

Відповідно до п. 17 Порядку № 1174, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Таким чином, механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі унеможливлює механічне втручання в роботу системи.

Враховуючи наведене, доводи апелянта, що відповідачем на відповідному Інтернет-ресурсі викладено 6 (шість) зображень вантажного автомобіля в момент проїзду системи динамічного зважування транспорту WIM_80, але зі змісту жодного з цих зображень не слідує, що зазначений у спірній постанові відповідача автомобіль у вказаний на них час, о 00 год. 11 хв. 21.10.2024 року, важив більше ніж 40,800 тон є безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що загальне поняття адміністративного правопорушення встановлене статтею 9 КУпАП, згідно якої, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність права і свободи громадян на встановлений порядок управління, і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Структуру складу адміністративного правопорушення складають об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. Вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв`язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності.

У даному випадку, Державна служба України з безпеки на транспорті, приймаючи оскаржувану постанову серії, зафіксувала окреме адміністративне правопорушення з самостійним складом, з огляду на різницю кожного в об`єктивній стороні - час, місце (відрізок дороги), обставини (фактичні перевищення ваги транспортного засобу у тонах).

Відповідно до правових висновків, викладених в пунктах 17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 132-1 КУпАП (за порушення п. 22.5 ПДР) не мають ознак триваючого правопорушення.

Штрафи за адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 132-1 КУпАП мають компенсаційний характер, що підтверджується частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух», тобто порушником нанесено шкоду державним автошляхам, яка має бути компенсована до територіальних громад, де було зафіксоване адміністративне правопорушення.

Слід звернути увагу на те, що система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства, що унеможливлює втручання уповноважених посадових особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

Положення частини другої статті 36 КУпАП, до вказаних правовідносин не застосовуються, так як справа про кожне зафіксоване адміністративне правопорушення розглядається окремо у різний час.

Зафіксовані різними комплексами зважування в різний час на різних ділянках дороги показники порушення вимог законодавства повинні розглядатись окремо в межах сформованих в автоматичному режимі даних, що відповідає частині першої статті 36 КУпАП.

Автоматична фіксація адміністративних правопорушень не передбачає здійснення розрахунків, складання інших документів, які, будуть доказами скоєння адміністративного проступку. Усі вимірювання здійснює технічний пристрій, інформація про який наявна у постанові.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта стосовно того, що при першій фіксації проїзду автомобіля через з вантажем WIM-05 загальна його вага на 6,1 тонни була менше, ніж наприкінці маршруту на момент фіксації проїзду через WIM-80, оскільки вказані зважування, здійснені у різний час та у різних місцях, зафіксовані різними приладами зважування, що свідчить про правомірність оскаржуваної постанови.

З огляду на наведене, колегія суддів також відхиляє доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції також не дав належної правової оцінки доводу позивача про те, що на своєму маршруті руху вантажного автомобіля є також стаціонарні пункти габаритно-вагового контролю, які працюють НЕ в автоматичному режимі, шляхом заїзду на них вантажних автомобілів: на один з цих пунктів стаціонарного комплексу зважування, розташований у с. Дачне Одеського району Одеської обл., заїхав цей автомобіль о 20:56 год. 20.10.2024 року, але і цей прилад не показав перевищення повної маси цього автомобіля.

Щодо посилання апелянта на ТТН № 24 від 20 жовтня 2024 року, колегія суддів зазначає, що відповідно до абзацу 27 глави 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей.

Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно й інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу, а тому колегія суддів відхиляє доводи позивача стосовно навантаження в транспортного засобу в межах нормативних параметрів визначених п. 22.5 ПДР.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на різних зважувальних приладах визначена різна вага автомобіля, проте, такі доводи не можуть бути підставою для скасування спірної постанови, оскільки протягом руху автомобіля можуть бути змінені як вагові параметри вантажу так і сам вантаж.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, за результатом апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що дії відповідача, як суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами відповідали критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак, приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків.

Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а тому складання постанов уповноваженим органом про притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 315, 316, 321,322 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 26 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко