Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №420/9434/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9434/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В.,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Всеукраїнський ЦЕНТР ПРАВНИЧОЇ ДОПОМОГИ» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Всеукраїнський ЦЕНТР ПРАВНИЧОЇ ДОПОМОГИ» до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Всеукраїнський ЦЕНТР ПРАВНИЧОЇ ДОПОМОГИ» до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо передачі на реалізацію ДП «СЕТАМ» квартири АДРЕСА_1 , за стартовою ціною 3 779 166 грн;

- визнати протиправними дії відповідача щодо передачі на реалізацію ДП «СЕТАМ» квартири АДРЕСА_2 , за стартовою ціною 1 166 501 грн;

- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича щодо невиконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 28.01.2026 р. по справі №947/656/26 в частині невинесення постанови про заміну стягувача - акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (його правонаступником - ТОВ « 1ВЦПД» у виконавчих провадженнях №56262984, №56264363 та зведеному виконавчому провадженні №65330346 щодо боржника ОСОБА_1 та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича невідкладно винести постанови про заміну стягувача - акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником - ТОВ « 1ВЦПД» у виконавчих провадженнях №56262984, №56264363 та зведеному виконавчому провадженні №65330346.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Всеукраїнський ЦЕНТР ПРАВНИЧОЇ ДОПОМОГИ" до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії. Роз`яснено позивачу, що він з вказаними вимогами має право звернутися в порядку цивільного процесуального судочинства до суду, який видав виконавчий документ

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший Всеукраїнський ЦЕНТР ПРАВНИЧОЇ ДОПОМОГИ» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до Одеського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції не дослідив повний склад зведеного виконавчого провадження № 65330346, оскільки у ньому з високою вірогідністю містяться постанови виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, що виконавче провадження змішаним за складом виконавчих документів, а спір таким, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Апелянт вказує, що позовні вимоги стосуються оскарження владних управлінських рішень приватного виконавця як суб`єкта владних повноважень, а тому становлять публічно-правовий спір між юридичною особою та суб`єктом владних повноважень. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив посилання на постанову Верховного Суду по справі № 420/8811/20.

Представник відповідача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що у порядку цивільного судочинства розглядаються усі спори, що пов`язані із виконанням саме судових рішень, винесених місцевим судом.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції вірним з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 та абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно зі ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

За приписами ч. 1 ст. 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - № 1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відкриття виконавчих проваджень було рішення Київського районного суду м. Одеси від 02.04.2011 р. (справа №2-1112/11), яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку кредитним договором № 014/0027/84/37623-– 153 236,98 дол. США; за кредитним договором №014/0027/82/73539 – 212 638,66 дол. США. 21.05.2011 р. видано виконавчі листи.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.05.2010 р. (справа №2-2371/10) стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 014/03-5/06-752 у сумі 238 633,77 грн. 16.08.2010 р. видано виконавчі листи.

24.04.2018р. приватним виконавцем Парфьоновим Г.В. відкрито виконавчі провадження: №56262947 (боржник ОСОБА_2 , виконавчий лист №2-1112/11); № 56262984 (боржник ОСОБА_1 , виконавчий лист №2-1112/11); №56266095 (боржник ОСОБА_2 , виконавчий лист №2-2371/10); №56264363 (боржник ОСОБА_1 , виконавчий лист №2-2371/10).

ТОВ « 1ВЦПД» є правонаступником кредитора АТ «Райффайзен Банк» у виконавчих провадженнях щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.01.2026 р. по справі № 947/656/26 суд ухвалив замінити стягувача - АТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника - ТОВ « 1ВЦПД» у двох групах виконавчих проваджень: 1) щодо боржника ОСОБА_2 : ВП №56262947, №56266095, зведене ВП №65143704; 2) щодо боржника ОСОБА_1 : ВП №56262984, №56264363, зведене ВП №65330346.

В свою чергу, позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок протиправних дій приватного виконавця Парфьонова Г.В. при примусовій реалізації двох квартир (занижена оціночна вартість квартир), що є предметом іпотеки, ТОВ « 1ВЦПД» (правонаступник кредитора/іпотекодержателя) зазнав значних майнових втрат у вигляді недоотримання коштів від реалізації іпотечного майна. Крім того, в обґрунтування позовних вимог зазначено, що незважаючи на визнання позивача правонаступником банку, відповідач не прийняв постанову про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, виконавче провадження відкрито з приводу примусового виконання рішення суду у цивільній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Отже, припис вказаної статті КАС України застосовується лише у випадку, якщо інший нормативно-правовий акт не визначає інший порядок оскарження дій і бездіяльності державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Як вже зазначалось, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1ст. 74 Закону № 1404-VIII).

За приписами ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Таким чином, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій/бездіяльності державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.

Отже, справа щодо оскарження позивачем дій приватного виконавця в межах виконавчого провадження №56262984, №56264363 та зведеного виконавчому провадженні №65330346 щодо передачі на реалізацію предмета іпотеки підлягає розгляду в порядку ЦПК України.

Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, колегія суддів зазначає, що вона не є релевантною у межах спірних правовідносин, оскільки у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила про юрисдикцію адміністративних судів зведеного виконавчого провадження в межах якого об`єднано виконання рішень судів різних юрисдикцій. У той же час у зведеному виконавчому провадженню, в якому позивач є правонаступником стягувача об`єднані виконавчі провадження за рішенням суду, розглянутому в порядку ЦПК щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Більш того, стверджуючи про те, що у зведеному виконавчому провадженні №65330346, оскільки у ньому з високою вірогідністю містяться постанови виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, апелянт жодних доказів вказаних обставин не надає. Більш того, зміст позовних вимог свідчить, що предметом спору не є стягнення виконавчого збору тощо, а вони пов`язані саме із виконання рішення суду цивільної юрисдикції по суті.

Щодо посилань апелянта на постанову Верховного Суду у від 02.06.2022 року по справі №420/8811/20, колегія суддів зазначає, що вона не є релевантною у межах спірних правовідносин, оскільки вказана справа стосувалась виконання не рішення суду, а вчиненого виконавчого напису про стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Всеукраїнський ЦЕНТР ПРАВНИЧОЇ ДОПОМОГИ» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року – залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Всеукраїнський ЦЕНТР ПРАВНИЧОЇ ДОПОМОГИ» до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька