Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №363/2910/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"10" червня 2026 р. Справа № 363/2910/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Чірков Г.Є., розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП,

в с т а н о в и в:

30 квітня 2026 року за результатами проведення перевірки стану охорони державної таємниці встановлено, що начальником режимно-секретного відділення військової частини НОМЕР_1 НГ України ( АДРЕСА_2 ) капітаном ОСОБА_1 , у порушення п.п. 21, 22, 42, 116, 211, 220, 746-1 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Постановою КМУ №939 від 18 грудня 2013 року (надалі за текстом – Порядок №939), а також вимогами ст. 28 Закону України «Про державну таємницю», під час виконання службових (функціональних) обов?язків начальника режимно-секретного органу військової частини НОМЕР_1 НГ України не вжито заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та не забезпечено контроль за охороною державної таємниці.

Зокрема, капітаном ОСОБА_2 у порушення:

- п. 746-1 Порядку не визначено посадових осіб військової частини НОМЕР_1 НГ України, відповідальних за здійснення заходів із забезпечення режиму секретності у разі виникнення загрози захоплення матеріальних носіїв секретної інформації;

- п. 21, абз. 3 п. 22, п.п. 6 п. 42 Порядку режимно-секретним органом військової частини НОМЕР_1 НГ України не підготовлено та не подано до органу СБ України протягом місяця з моменту зміни найменування суб?єкта режимно-секретної діяльності документи на переоформлення спеціального дозволу на провадження діяльності, пов?язаної з державною таємницею;

- п. 211 Порядку режимні приміщення №№ 714, 715 та режимний об?єкт №Y89723424N1A16126, призначені для цілодобового зберігання матеріальних носіїв секретної інформації (акти придатності, відповідно від 19 січня 2026 року інв. №№ 470дск/рсо, 471дск/рсо, 477дск/рсо), внесено до переліку режимних приміщень суб`єкта режимно-секретної діяльності (від 27 березня 2026 року реєстр. №185 дск/рсо) до переоформлення спеціального дозволу;

- п. 220 Порядку у військовій частині НОМЕР_1 НГ України не складаються списки осіб зі зразками їх підписів, відповідальних за збереження матеріальних носіїв секретної інформації, які можуть відчиняти опечатані сховища.

Зазначені порушення виявлені та зафіксовані під час проведення перевірки стану охорони державної таємниці у військовій частині НОМЕР_1 НГ України комісією СБ України (акт від 30 квітня 2026 року реєстр. №26/1/3-5631 дск). Станом на 30 квітня 2026 року порушення не усунуті (тривалі).

Вказаними діями капітан ОСОБА_3 , якому у встановленому Законом порядку надано допуск до державної таємниці за формою 1, порушив п.п. 21, 22, 42, 116, 211, 220, 746-1, Порядку, ст. 28 Закону України «Про державну таємницю», чим створив загрозу витоку чи розголошенню відомостей військового характеру, що становлять державну, таємницю.

Отже, у діях капітана ОСОБА_4 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.

ОСОБА_1 подав до суду заперечення на протокол, в яких просив провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а у разі наявності складу – звільнити його від адміністративної відповідальності за малозначністю, обмежившись усним попередженням.

Зазначив, що порушення вимог п. 746-1 Порядку №939 фактично полягає виключно у способі оформлення окремих записів у відповідній документації та не стосується безпосереднього забезпечення охорони державної таємниці. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, яким саме чином зазначені недоліки оформлення документації вплинули на стан режиму секретності, створили реальну загрозу витоку інформації чи могли спричинити будь-які негативні наслідки. Будь-яких фактів розголошення відомостей, втрати носіїв секретної інформації або доступу до них сторонніх осіб матеріали справи не містять.

Висновок про порушення вимог п.п. 21, 22 та 42 Порядку № 939 щодо непереоформлення спеціального дозволу після зміни найменування суб`єкта режимно-секретної діяльності не враховує фактичних обставин справи та його добросовісної поведінки. Вказав, що під час виконання службових обов`язків діяв відповідно до отриманих роз`яснень представника СБУ щодо порядку застосування відповідних вимог та був переконаний у відсутності необхідності термінового переоформлення документів. За таких обставин, підстави стверджувати про наявність у його діях умислу або необережності відсутні, що виключає доведеність суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення. Використання скороченого найменування військової частини на печатці не перешкоджало ідентифікації установи, не створювало ризиків для охорони державної таємниці та не спричинило жодних негативних наслідків.

Порушення п. 211 Порядку № 939, яке полягало у внесенні режимних приміщень та режимного об`єкта до відповідного переліку до переоформлення спеціального дозволу, носить виключно формальний характер та саме по собі не свідчить про порушення режиму секретності. Пояснив, що специфіка діяльності військової частини передбачала цілодобове несення служби та постійний контроль за зазначеними приміщеннями з боку чергових осіб, у зв`язку з чим вони не залишалися без нагляду. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази того, що секретні документи перебували без охорони, сторонні особи отримували до них доступ, було втрачено контроль над матеріальними носіями секретної інформації або існувала реальна загроза їх витоку.

З порушенням п. 220 Порядку № 939 не погодився, оскільки у підрозділі фактично вівся облік осіб, які мали право доступу до відповідних приміщень, а також зразків підписів відповідальних посадових осіб. Вказав, що поняття «сховище» у контексті відповідних положень Порядку не має чіткого нормативного визначення, що допускає різне тлумачення змісту та обсягу встановлених вимог. Крім того, аналогічна організація режимної роботи під час попередніх перевірок не визнавалась порушенням, що свідчить про відсутність єдиного підходу до застосування зазначених норм. У зв`язку з цим, притягнення до відповідальності за недотримання вимог, зміст яких не є достатньо чітким та передбачуваним, суперечить принципу правової визначеності як складовій верховенства права.

Зазначив, що жодна з обставин, викладених у протоколі, не підтверджує факту розголошення державної таємниці, втрати матеріальних носіїв секретної інформації, отримання доступу до неї сторонніми особами чи заподіяння будь-якої шкоди державним інтересам. Всі встановлені під час перевірки недоліки мають процедурний та технічний характер, які не супроводжувалися негативними наслідками та про наявність істотної суспільної шкідливості діяння не свідчать. Також просив врахувати, що він на даний час проходить військову службу в умовах воєнного стану, сумлінно виконує покладені обов`язки, раніше порушень режиму секретності не допускав та наміру завдати шкоди державним інтересам не мав.

Консультант-експерт (з оперативних питань) СБУ ОСОБА_5 подав до суду відповідь на заперечення, в яких зазначив, що заперечення ОСОБА_1 є необґрунтованими з таких підстав.

Щодо порушення п. 7461 Порядку № 939, то в документі погодженому організацією вищестоящого рівня – Головним управлінням НГ України, не зазначено конкретних посадових осіб військової частини НОМЕР_1 НГ України, відповідальних за здійснення заходів із забезпечення режиму секретності у разі виникнення загрози захоплення матеріальних носіїв секретної інформації (від 08.01.2026, інв. № 483дск/рсо), а саме – не визначено конкретних осіб (прізвище, ім`я, по батькові), відповідальних за здійснення кожного запланованого заходу. Цей недолік військовою частиною усунуто та в документ військової частини НОМЕР_1 НГ України від 08.01.2026 інв. № 483дск/рсо вписано відповідних, відповідальних посадових осіб, їх прізвища, ім`я та по-батькові (акт перевірки від 30 квітня 2026 року № 26/1/3-5631 дск). При цьому, відсутність вказаного у документі конкретного виконавця вказує на те, що до посадової (службової) особи, яка б мала виконувати екстрені заходи не доведена інформація про її задіяння в конкретних обставинах виникнення загрози захоплення матеріальних носіїв секретної інформації.

У свою чергу, виправлення зазначеного вище недоліку у присутності посадових осіб комісії з перевірки стану охорони державної таємниці свідчить про усвідомлення факту наявності правопорушення посадовими особами режимно-секретного органу військової частини НОМЕР_1 НГ України, у тому числі особисто начальником режимно-секретного відділення капітаном ОСОБА_1 .

Під час виконання функціональних обов`язків ОСОБА_1 порушено п. 21, абз. 3 п. 22, підпункт 6 п. 42 Порядку, а саме: режимно-секретним органом в/ч НОМЕР_1 НГ України не підготовлено та не подано до органу СБ України протягом місяця з моменту зміни найменування суб`єкта режимно-секретної діяльності документи на переоформлення спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею (надалі за текстом – «спеціальний дозвіл»);

Станом на теперішній час військовою частиною НОМЕР_1 НГ України відповідно до п.п. 8, 21 Порядку на адресу Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування СБ України (надалі за текстом – ДОДТЛ СБ України) надіслано заявку від 20 травня 2026 року № 77/15-271 дск/рсо з проханням переоформити дозвіл на право провадження діяльності пов`язаної з державною таємницею «у зв`язку зі зміною найменування підприємства, установи, організації». Таким чином, військовою частиною НОМЕР_1 НГ України уцілому, та ОСОБА_1 , як начальником режимно-секретного органу військової частини зокрема (відповідно до вимог норм Порядку саме режимно-секретний орган військової частини готує заявку на переоформлення спеціального дозволу), визнано зазначений в акті перевірки недолік та здійснюються заходи спрямовані на його усунення.

При цьому зауважив, що «офіційна комунікація», як зазначено в запереченнях ОСОБА_1 в органах СБ України ведеться на рівні Департаментів СБ України (у даному випадку – ДОДТЛ СБ України) або на рівні Центрального управління СБ України. Будь-які інші види листування, переписки тощо «офіційною комунікацією» у розумінні законних та підзаконних нормативно-правових актів не вважаються.

Режимні приміщення № № 714, 715 та РО № Y89723424N1A16126, призначені для цілодобового зберігання МНСІ (акти придатності, відповідно від 19.01.2026 інв. №№ 470дск/рсо, 471дск/рсо, 477дск/рсо), внесено до переліку режимних приміщень суб`єкта режимно-секретної діяльності (від 27.03.2026 реєстр. № 185дск/рсо) до переоформлення спеціального дозволу.

При цьому, п.п. 207, 208 Порядку передбачені особливості для приміщень де цілодобово зберігаються матеріальні носії секретної інформації, у свою чергу п. 21 Порядку передбачено необхідність переоформлення спеціального дозволу у випадку введення нових режимних приміщень, в яких зберігаються матеріальні носії секретної інформації в неробочий час тощо. Таким чином, внесення зазначених вище приміщень до переліку, де цілодобово зберігаються матеріальні носії секретної інформації, до переоформлення спеціального дозволу заборонено.

Щодо порушення ОСОБА_1 п. 220 Порядку, а саме: «у в/ч НОМЕР_1 не складаються списки осіб зі зразками їх підписів, відповідальних за збереження МНСІ, які можуть відчиняти опечатані сховища», то зазначив, що представниками режимно-секретного органу військової частини під час перевірки стану охорони державної таємниці дійсно представлено доданий до заперечення «Список посадових осіб зі зразками підпису, яким надано право отримувати з-під охорони та здавати під охорону черговому служби чергових відділення служби військ штабу Головного об`єднаного електронно-комунікаційного вузла Національної гвардії України пенали з ключами від режимних приміщень (зон, територій) (крім режимних приміщень органу спеціального зв`язку)», що передбачено ч. 1 п. 220 Порядку.

Водночас, виявлене та описане в протоколі порушення стосувалося ч. 2 п. 220 Порядку.

При цьому, п.п. 28 п. 2 Порядку надано чітке визначення поняттю «сховище», а саме: 28) сховище матеріальних носіїв секретної інформації — сейф, металева шафа, а також спеціально обладнані приміщення або споруда з відповідним рівнем захисту від несанкціонованого доступу, призначені для постійного або тимчасового зберігання таких матеріальних носіїв;

Зазначене вище поняття «сховище» виділено та описано Порядком окремо від поняття режимного приміщення (зони, території).

Отже, посилання ОСОБА_1 на вищезазначений та доданий до заперечень «Список» є безпідставним у зв`язку з фактичною відсутністю у військовій частині списку осіб зі зразками їх підписів, відповідальних за збереження МНСІ, які можуть відчиняти саме опечатані сховища, а не режимні зони, території, приміщення.

ОСОБА_1 в суді просив свою вину не визнав, порушень в своїх діях не вбачав, свої заперечення підтримав, однак поклався на розсуд суду. Зазначив, що жодних негативних наслідків внаслідок його дій не настало, витоку секретної інформації, розголошення державної таємниці чи втрати контролю над матеріальними носіями секретної інформації не допущено. Порядок дій на випадок виникнення загрози захоплення матеріальних носіїв секретної інформації у військовій частині розроблений та діє, а відповідальні посадові особи визначені. Внесення окремих відомостей про відповідальних до відповідної документації олівцем обумовлене практичною необхідністю оперативного коригування таких даних, зокрема з урахуванням умов проходження служби після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Крім того, вказав, що сама по собі зміна найменування суб`єкта режимно-секретної діяльності без проведення інших організаційних чи реорганізаційних заходів, передбачених п. 21 Порядку № 939, обов`язку щодо підготовки та подання до СБУ документів для переоформлення спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, не створює.

Консультант-експерт (з оперативних питань) СБУ ОСОБА_5 в суді протокол підтримав та наполягав на притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Так, не дивлячись на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, викладені в протоколі обставини підтверджуються сукупністю досліджених в суді доказів, які сумнівів в суду не викликають, зокрема: даними протоколу про адміністративне правопорушення №19/3/2-1520 від 11 травня 2026 року, актом перевірки стану охорони державної таємниці у військовій частині НОМЕР_1 НГУ №26/1/3-5631 дск від 30 квітня 2026 року, складеного головою та членами комісії, керівником підприємства, установи, організації – командиром ВЧ НОМЕР_1 (строк усунення виявлених порушень – 12 червня 2026 року), затвердженим 30 квітня 2026 року начальником Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування СБ України, витягом з Порядку №939, листом ВЧ НОМЕР_1 НГУ №77/12-1856-2026 від 08 травня 2026 року, службовою характеристикою ОСОБА_1 від 17 квітня 2026 року, довідкою про доходи ОСОБА_1 від 07 травня 2026 року, витягом із наказу командувача НГУ №385 о/с від 17 жовтня 2025 року, функціональними обов`язками начальника режимно-секретного відділення Головного об`єднаного електронного-комунікаційного вузла НГУ, які є Додатком №76 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №584 від 24 листопада 2025 року, довідкою (форми 14) №68 від 17 квітня 2026 року про надання допуску ОСОБА_1 до державної таємниці, витягом із наказу начальника Головного об`єднаного електронно-комунікаційного вузла НГУ №193рсо від 07 листопада 2025 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 11 травня 2026 року, посвідченням ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 26 серпня 2022 року, копією його паспорта громадянина України.

Так, Порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №939 від 18 грудня 2013 року, визначає єдині вимоги до організації та забезпечення режиму секретності в різних державних установах та підприємствах, що працюють з державною таємницею.

Згідно ч. 1 Закону України «Про державну таємницю», державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Охорона державної таємниці - комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв.

Як вбачається із ст. 5 Закону України «Про державну таємницю», спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.

Забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов`язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про державну таємницю, а саме невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Примітка. Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п`ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу.

Перевіривши наведені ОСОБА_1 доводи, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, акт перевірки стану охорони державної таємниці та інші матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що подані ОСОБА_1 заперечення встановлених по справі обставин вчинення адміністративного правопорушення не спростовують та підстав для закриття провадження у справі не виявляють.

Так, суд відкидає доводи ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення з огляду на те, що витоку секретної інформації, розголошення державної таємниці чи інших негативних наслідків не настало.

Такі твердження ґрунтуються на неправильному розумінні диспозиції п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, якою встановлено адміністративну відповідальність за невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за її охороною, зокрема за недодержання встановленого законодавством порядку організації та забезпечення режиму секретності, як за усічений склад адміністративного правопорушення. При цьому, настання факту витоку секретної інформації або розголошення державної таємниці не є ознакою складу зазначеного адміністративного правопорушення, а за наявності певних обставин, такі наслідки можуть утворювати ознаки відповідного кримінального правопорушення.

Відтак посилання ОСОБА_1 на відсутність витоку інформації сама по собі про відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, не свідчить.

Інші доводи ОСОБА_1 , які зводяться до довільної і невірної інтерпретації нормативно-правових вимог в сфері державної таємниці, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених доказів у справі, зокрема актом перевірки стану охорони державної таємниці у військовій частині НОМЕР_1 НГУ № 26/1/3-5631 дск від 30 квітня 2026 року та зібраними матеріалами справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначений акт складений уповноваженою комісією за результатами проведеної перевірки, підписаний членами комісії, командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 та начальником режимно-секретного відділення військової частини НОМЕР_1 НГ України ОСОБА_1 без будь-яких зауважень чи застережень щодо встановлених обставин. Погодився ОСОБА_1 з висновками перевірки і під час підписання протоколу.

В акті зафіксовано конкретні порушення вимог Порядку № 939 та визначено строк для їх усунення до 12 червня 2026 року, що свідчить про офіційне підтвердження факту їх наявності. Намагання ОСОБА_1 в суді опротестувати викладені відомості суперечать результатам перевірки, які одними тільки поясненнями ОСОБА_1 спростовані бути не можуть.

За таких обставин, твердження ОСОБА_1 про відсутність виявлених порушень суперечать матеріалам справи та спростовуються висновками перевірки, достовірність яких належними, допустимими та достатніми доказами не спростована.

При цьому, намагання ОСОБА_1 надати власну юридичну оцінку встановленим в акті перевірки обставинам та здійснити їх довільне тлумачення, всупереч висновкам комісії про виявлені порушення є безпідставними. Доводи заперечень ОСОБА_1 суд вважає надуманими, які на увагу не заслуговують та спрямовані на уникнення від відповідальності.

Відтак, капітан ОСОБА_1 , будучи начальником режимно-секретного відділення військової частини НОМЕР_1 НГ України, заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці в повному обсязі не вжив та контроль за охороною державної таємниці не забезпечив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.

Отже, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, яка не може бути малозначною згідно ст. 22 КУпАП.

При обранні стягнення суд ураховує конкретні обставини справи та дані про особу правопорушника.

Крім того, враховуючи дію правового режиму воєнного стану в Україні, а також характер та особливості даного провадження, пов`язаного з питаннями охорони державної таємниці, суд дійшов висновку про необхідність проведення розгляду справи у закритому судовому засіданні відповідно до вимог ст. 249 КУпАП.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 33, 212-2, 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 510 (п`ятсот десять) грн.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП судовий збір у розмірі 665 (шістсот щістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп. на користь держави.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови – не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

Суддя