Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №160/3040/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/3040/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 в адміністративній справі №160/3040/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі №160/3040/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати належного грошового забезпечення та ненадання відповідної довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату грошового забезпечення на користь позивача.

Рішення суду набрало законної сили 18.06.2025.

Ухвалами суду першої інстанції у порядку судового контролю відповідача зобов`язано подати звіти про виконання судового рішення.

Подані відповідачем пояснення свідчать про вжиття заходів щодо ініціювання бюджетного фінансування, однак фактичне виконання рішення суду у вигляді виплати коштів не здійснено у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань.

22.11.2025 позивач звернувся до суду з клопотанням, у якому просить постановити окрему ухвалу, визнати дії відповідача умисним невиконанням рішення суду, накласти штраф на керівника військової частини та зобов`язати подати новий звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 в адміністративній справі №160/3040/25 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали від 22.11.2025 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначив, що висновки суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній ухвалі є недостатньо обґрунтованими. Просить постановити нову ухвалу, якою: визнати дії Військової частини НОМЕР_1 умисним невиконанням рішення суду від 01.04.2025 у справі №160/3040/25, накласти на командира ВЧ НОМЕР_1 штраф, передбачений ч.1 ст. 382 КАС України, зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 подати належний та повний звіт із правильними розрахунками на базі прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, у разі повторного невиконання — накласти штраф за ч.2 ст. 382 КАС України та визнати дії ВЧ НОМЕР_1 такими, що свідчать про тривале та умисне ухилення від виконання судового рішення, що є підставою для постановлення окремої ухвали.

Відповідно до статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити окрему ухвалу у разі виявлення під час розгляду справи порушень закону та необхідності реагування на такі порушення.

Окрема ухвала є самостійним процесуальним засобом реагування суду на виявлені порушення закону, спрямованим на їх усунення, і не може використовуватися як механізм застосування заходів процесуального примусу або перегляду питань виконання судового рішення.

Зазначені вимоги виходять за межі правового регулювання статті 249 КАС України та не можуть бути предметом розгляду в межах клопотання про постановлення окремої ухвали.

Питання застосування заходів процесуального примусу, у тому числі накладення штрафу за невиконання судового рішення, регулюється статтею 382 КАС України та вирішується судом у спеціально визначеному процесуальному порядку судового контролю.

Крім того, сам по собі факт відсутності бюджетного фінансування не є безумовним доказом умисного невиконання судового рішення та не може автоматично тягнути застосування санкцій до відповідача поза межами процедури, визначеної законом.

Суд також враховує, що ухвалою суду першої інстанції від 11.11.2025 вже вирішувалося питання щодо застосування заходів процесуального примусу, у задоволенні якого було відмовлено. Отже, заявлене клопотання фактично спрямоване на повторне ініціювання питань, які вже були предметом судового розгляду, що суперечить принципу правової визначеності.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для постановлення окремої ухвали та погоджується з висновком суду першої інстанції.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №160/3040/25 — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.А. Шальєва

суддя Д.В. Чепурнов