Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №160/18771/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/18771/25

Головуючий суддя І інстанції – Голобутовський Р.З.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну Південно-Східної митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 в адміністративній справі №160/18771/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК ІМПЕРІЯ РА" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

27.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК ІМПЕРІЯ РА» (далі - позивач) до Дніпровської митниці (далі - відповідач), у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості №UA110140/2025/000017/1 від 06.05.2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2025/000069 від 06.05.2025.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості №UA110140/2025/000017/1 від 06.05.2025.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2025/000069 від 06.05.2025.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК ІМПЕРІЯ РА" судові витрати з оплати судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 10851 грн. 26 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Південно-Східна митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірні рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, який передбачений чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 27.11.2023 між ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК ІМПЕРІЯ РА» (покупець) та компанією FAMILY GUARD LTD (продавець) укладено контракт №27112023 на поставку товару, згідно умов якого, Продавець зобов`язується поставити косметичну продукцію в узгодженій з Покупцем кількості (далі «Продукція») згідно Інвойсу, а Покупець зобов`язується прийняти поставлену продукцію відповідної якості та провести її оплату.

Відповідно до п.п. 7.2.1. Контракту, оплата авансових платежів у розмірі 30% від вартості продукції, вказаної в проформі до поточної партії, відбувається після того, як Продавець вислав проформу Покупцю та решта 70% після готовності товару до відвантаження. Умови оплати можуть бути змінені за погодженням Сторін. Остаточний порядок оплати Товару визначається Сторонами в Інвойсі.

Відповідно до п. 10.1, у відповідності до міжнародних правил ІНКОТЕРМС 2010, умови поставки будуть відповідати базису поставки FCA Варна (Болгарія), якщо інше не вказано в Інвойсі.

02.05.2025, Продавцем - FAMILY GUARD LTD було виставлено на адресу ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК ІМПЕРІЯ РА» інвойс № 0004000033 на одну з партій товару на загальну суму 20 805,12 євро. Оплата товару, у відповідності до інвойсу визначена наступним чином 100% впродовж 10 днів після завантаження. Умови поставки FCA Ягода, Болгарія.

З метою митного оформлення наведеного товару, ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК ІМПЕРІЯ РА» подало до Дніпровської митниці митну декларацію №25UA110140003545U4.

Разом із митною декларацією позивачем надано митному органу наступні документи: контракт на поставку товару №27112023 від 27.11.2023; додаткову угоду б/н до контракту від 03.04.2025; інвойс № 0004000033 від 02.05.2025; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) б/н від 02.05.2025; рахунок на оплату транспортних послуг №450 від 02.05.2025; довідку про транспортно-експедиційні послуги № 02/05-1 від 02.05.2025; договір транспортного експедирування № 25-25/3 від 15.01.2025; заявку договір №30/04-1 від 30.04.2025; договір №25-03-П про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 24.04.2025; договір про надання послуг митного брокера №1507-18 від 01.11.2022; пакувальний лист №0004000033 від 02.05.2025; сертифікат з перевезення товару форми EUR 1 від 02.05.2025 №Аим0000747821; прайс лист б/н від 28.03.2025; опис товару від 01.01.2025; копію митної декларації країни виробника №25BG003001А01527В9 від 02.05.2025.

У митній декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.

Митниця направила ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК ІМПЕРІЯ РА» повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1. За поданою митною декларацією до митного оформлення декларантом заявлено партію товару із застосуванням преференції за кодом « 410» (графа 36). При цьому, скан-копію зворотньої сторінки сертифікату EUR.1 декларантом не надано.

2. Відповідно до інвойсу від 02.05.2025 № 0004000033 та специфікації від 03.04.2025, які надані до митного оформлення зазначено умови оплати протягом 10 днів після відвантаження кожної партії товару. Відповідно до автотранспортної накладної CMR, оцінювану партію товару було відвантажено 02.05.2025. Враховуючи зазначене, на дату подання ЕМД № 25UA110140003545U4 до митного оформлення оплата за відвантажену партію товару може бути здійснена. Банківський платіжний документ декларантом до митного контролю не надано.

Таким чином, Дніпровською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

У зв`язку із виявленими розбіжностями Дніпровська митниця зобов`язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) сертифікат про походження товару; 2) банківські платіжні документи щодо оплати оцінюваної партії товару (за наявності); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК ІМПЕРІЯ РА» надало до митного органу лист від 06.05.2025 № 0505-01, до якого було додано скан-копію сертифіката про походження та зазначено, що у встановлений термін інші витребувані митним органом та додаткові документи надаватись не будуть.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято:

- рішення про коригування митної вартості №UA110140/2025/000017/1 від 06.05.2025;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2025/000069 від 06.05.2025.

За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.

Коригування митної вартості товару проведено за рішенням про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, з використанням наявної у митного органу інформації, що наявна в ЦБД.

Відтак, правомірність винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно відмовив позивачу в визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу).

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року (справа № 814/1996/15), від 19.06.2018 року (справа № 826/6346/16), що враховується судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як видно з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в митному оформленні товару були висновки відповідача про те, що:

- за поданою митною декларацією до митного оформлення декларантом заявлено партію товару із застосуванням преференції за кодом « 410» (графа 36). При цьому, скан-копію зворотньої сторінки сертифікату EUR.1 декларантом не надано.

- відповідно до інвойсу від 02.05.2025 № 0004000033 та специфікації від 03.04.2025, які надані до митного оформлення зазначено умови оплати протягом 10 днів після відвантаження кожної партії товару. Відповідно до автотранспортної накладної CMR, оцінювану партію товару було відвантажено 02.05.2025. Враховуючи зазначене, на дату подання ЕМД № 25UA110140003545U4 до митного оформлення оплата за відвантажену партію товару може бути здійснена. Банківський платіжний документ декларантом до митного контролю не надано.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними висновками, з огляду на наступне.

Стосовно надання до митного оформлення скан-копії зворотньої сторінки сертифікату EUR.1.

Відповідно до пункту 3 Розділу 1 Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02 березня 2021 року № 139 сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 (далі - сертифікат EUR.1) - оригінал паперового документа, що підтверджує статус преференційного походження товару(ів), форму та бланк якого наведено у додатках до Конвенції та Угод.

Слід зазначити, що статтею 53 МК України не передабчено ані основними, ані додатковими документами, що для підтвердження митної вартості товару необхідно надавати до митного оформлення сертифікат EUR.1.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сумніви митного органу щодо сертифікату EUR.1 не можуть бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки надання таких відомостей не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердженням митної вартості товару.

Щодо тверджень митного органу, що Банківський платіжний документ декларантом до митного контролю не надано.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови Південно-Східної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000716 та необхідності їх скасування.

Відносно стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З матеріалів справи видно, що представництво інтересів ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК ІМПЕРІЯ РА» у справі №160/18771/25 здійснювало Адвокатське об`єднання «ЛЕГЕС».

Судом встановлено, що між ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК ІМПЕРІЯ РА» та адвокатом Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС» укладено договір про надання правової допомоги від 01.06.2025 б/н.

Відповідно до п. 4.1 Договору, за надання Послуг, що надаються Адвокатським об`єднанням, Клієнт сплачує гонорар та компенсує фактичні витрати, пов`язані із наданням Послуг та необхідні для виконання цього Договору.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що гонорар є формою винагороди Адвокатського об`єднання за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір) за надання Послуг за цим Договором встановлюється в залежності від виду та обсягу послуг, що надаються та узгоджуються Сторонами в Актах приймання-передачі послуг.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір) за надання Послуг, що пов`язані із позовною роботою та представництвом інтересів Клієнта в суді (п. «в», «г» п.1.1 Договору) встановлюється шляхом підписання додаткових угод до Договору.

01.06.2025 між ТОВ «ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК ІМПЕРІЯ РА» та адвокатом Адвокатським об`єднанням «ЛЕГЕС» укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги від 01.06.2025.

Пунктом 3 Додаткової угоди №1 визначено, що сторони домовились, що гонорар за надання правничої (правової) допомоги, передбаченої цією Додатковою угодою, складається з вартості правничої (правової) допомоги у фіксованому розмірі та становить за складення тексту позовної заяви 6000,00 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі послуг від 07.06.2025, Адвокатським об`єднанням відповідно до умов договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.06.2025 та додаткової угоди №1 від 01.06.2025 надані наступні послуги правничої допомоги, а саме: вивчено матеріали та підготовлено позовну заяву до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про: визнання протиправним та скасування Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості №UA110140/2025/000017/1 від 06 травня 2025 року; визнання протиправною та скасування картки відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2025/000069 від 06 травня 2025 року. Вартість наданої правничої допомоги складає 6000,00 грн. без ПДВ.

Вказані послуги були оплачені позивачем, що підтверджується копією платіжної інструкції №471 від 10.06.2025 на суму 6000,00 грн.

Отже, загальна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі склала 6000,00 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що розмір гонорару адвоката у сумі 6000,00 грн. є фіксованим, узгодженим сторонами у Договорі про надання правової допомоги від 01.06.2025, Додатковій угоді №1 до Договору про надання правової допомоги від 01.06.2025 та є фактично сплаченим клієнтом, що підтверджується платіжною інструкцією №471 від 10.06.2025 на суму 6000,00 грн.

Отже, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо правомірності вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесеної в суді першої інстанції в розмірі 6000.00 грн.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Південно-Східної митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 в адміністративній справі №160/18771/25 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 в адміністративній справі №160/18771/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва