Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №160/37332/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/37332/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року (суддя Олійник В.М.) в справі №160/37332/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), про:

визнання протиправним і скасування рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 04 серпня 2025 року №047050032974 про відмову у призначенні йому пенсії за віком як учаснику бойових дій згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу наступні періоди трудової діяльності: з 05.09.1996 року по 27.01.1997 року, з 20.02.1997 року по 01.08.1997 року, з 25.09.1997 року по 30.07.2001 року, з 10.09.2001 року по 13.10.2001 року, з 23.05.2002 року по 05.11.2002 року, з 29.04.2003 року по 24.09.2003 року, з 26.02.2004 року по 23.07.2005 року, з 01.04.2006 року по 31.10.2006 року в умовах Крайньої Півночі зі збільшенням на 1,5;

зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області призначити з 19 липня 2025 року йому дострокову пенсію за віком на підставі п. 4 ст. 115 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням періодів роботи з 05.09.1996 року по 27.01.1997 року, з 20.02.1997 року по 01.08.1997 року, з 25.09.1997 року по 30.07.2001 року, з 10.09.2001 року по 13.10.2001 року, з 23.05.2002 року по 05.11.2002 року, з 29.04.2003 року по 24.09.2003 року, з 26.02.2004 року по 23.07.2005 року, з 01.04.2006 року по 31.10.2006 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047050032974 від 04.08.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” періоди роботи на території російської федерації: з 05.09.1996 року по 27.01.1997 рік, з 20.02.1997 року по 01.08.1997 рік, з 25.09.1997 року по 30.07.2001 рік, з 10.09.2001 року по 13.10.2001 рік, з 23.05.2002 року по 05.11.2002 рік з 29.04.2003 року по 24.09.2003 рік, з 26.02.2004 року по 23.07.2005 рік, з 01.04.2006 року по 31.10.2006 рік на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1988 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.07.2025 року про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням зарахованих періодів страхового стажу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апелянтом вказано, що за доданими документами до страхового стажу не зараховані наступні періоди трудової діяльності в Російській Федерації згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки з 01.01.2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Крім того, документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи, враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Згідно з наданими документами стаж позивача складає 13 років 00 місяців 23 дні, тому відповідачем правомірно відмовлено позивачу в призначенні дострокової пенсії за віком згідно зі ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, а саме 25 років.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1988 року ОСОБА_1 працював на території російської федерації: з 05.09.1996 по 27.01.1997 (записи №8-9), з 2.08.1997 по 01.08.1997 (записи №10-11) з 25.09.1997 по 30.07.2001 (записи №12-13,) з 10.09.2001 по 13.10.2001 (записи №14-15) з 23.05.2002 по 05.11.2002, (№16-17), з 29.04.2003 по 24.09.2003 (записи №18-19,) з 26.02.2004 по 23.07.2005 (записи №20-23), з 01.04.2006 по 31.10.2006 (записи №24-25).

28.07.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, надавши підтверджуючий пакет документів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047050032974 від 04.08.2025 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсі за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” через відсутність необхідного страхового стажу 25 років.

Додатково повідомлено, що за доданими документами, до страхового стажу не зараховано наступні періоди трудової діяльності в російській федерації згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1988 року: з 05.09.1996 по 27.01.1997 (записи №8-9), з 2.08.1997 по 01.08.1997 (записи №10-11) з 25.09.1997 по 30.07.2001 (записи №12-13) з 10.09.2001 по 13.10.2001 (записи №14-15) з 23.05.2002 по 05.11.2002, (№16-17), з 29.04.2003 по 24.09.2003 (записи №18-19,) з 26.02.2004 по 23.07.2005 (записи №20-23), з 01.04.2006 по 31.10.2006 (записи №24-25), оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угодах про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Врахувавши, що факт роботи позивача на території Російської Федерації в спірний період підтверджено копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , однак документального підтвердження наявності в особи стажу роботи саме в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях позивачем не надано, зокрема відсутній договір (трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі), суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування періоду страхового стажу в кратному розмірі за 1 рік (х 1,5), проте дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи на території Російської Федерації, вказавши, що на момент роботи позивача Російська Федерація брала участь в вищенаведеній Угоді.

Належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача суд першої інстанції вважав визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047050032974 від 04.08.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, спірні періоди роботи на території Російської Федерації на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1988 року, а також зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.07.2025 року про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням зарахованого періоду страхового стажу.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 28 липня 2025 року звернувся до територіального управління Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області №047050032974 від 04 серпня 2025 року, яким заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсі за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу 25 років.

До страхового стажу не зараховано наступні періоди трудової діяльності в Російській Федерації згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1988 року: з 05.09.1996 по 27.01.1997 (записи №8-9), з 2.08.1997 по 01.08.1997 (записи №10-11), з 25.09.1997 по 30.07.2001 (записи №12-13), з 10.09.2001 по 13.10.2001 (записи №14-15), з 23.05.2002 по 05.11.2002 (записи №16-17), з 29.04.2003 по 24.09.2003 (записи №18-19), з 26.02.2004 по 23.07.2005 (записи №20-23), з 01.04.2006 по 31.10.2006 (записи №24-25), оскільки з 01.01.2023 року Російська Федерація припинила участь в Угодах про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Спірним в цій справі є питання зарахування до страхового стажу періоду роботи в Російській Федерації для цілей визначення права на пенсію за віком.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захво

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавст-вом, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному стра-хуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному стра-хуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи пер-соніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяль-ності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передба-чених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами Украї-ни зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які про-живають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами Укра-їни, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках ко-лишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних ви-плат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою держа-вою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення Украї-ни та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продо-вження виплати пенсії.

Не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами Украї-ни, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України пі-сля 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в ор-ганах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) Російської Федерації, добровільно займала посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адмініс-тративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово оку-пованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незакон-них судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території Ук-раїни, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.

Відповідно до статті 26-1 Закону №1058-IV у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою статті 26 цього Закону, для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди роботи особи в іншій державі (за наявності) у календарному обчисленні, за умови зарахування таких періодів роботи до стра-хового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави. Порядок підтве-рдження та зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) встанов-люється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвер-дження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встанов-люється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються до-відки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчен-ня, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

ГУ ПФУ не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача на території Ро-сійської Федерації з 05.09.1996 року по 27.01.1997 року, з 20.02.1997 року по 01.08.1997 року, з 25.09.1997 року по 30.07.2001 року, з 10.09.2001 року по 13.10.2001 року, з 23.05.2002 року по 05.11.2002 року, з 29.04.2003 року по 24.09.2003 року, з 26.02.2004 року по 23.07.2005 ро-ку, з 01.04.2006 року по 31.10.2006 року.

Трудова книжка НОМЕР_1 містить запими №№ 8-25 про ці періоди роботи.

За позицією відповідача зазначені періоди трудової діяльності не зараховано до страхового стажу у зв`язку з припиненням Російською Федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та зупиненням дії Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах з РФ внаслідок прийняття Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року № 2783-IX та, відповідно, відсутності відповідного нормативно-правового акту, який узгоджує порядок дій при призначенні пенсій громадянам, які раніше проживали/працювали на території РФ.

Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід`ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

13 березня 1992 року в місті Москва підписано Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі – Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно зі статтею 6 Угоди від 13 березня 1992 року призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СРСР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди).

Крім того, відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року (далі – Угода від 14 січня 1993 року), а саме статті 6, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов`язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Відповідно до частини третьої статті 6 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України № 290/95-ВР від 11 липня 1995 року, працівники користуються правами і виконують обов`язки, встановлені трудовим законодавством сторони працевлаштування.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N 01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року № 2783-IX, яким Україна вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.

Разом з тим, не зарахований відповідачем до страхового стажу період роботи в Російській Федерації відноситься до періоду, коли приведені вище угоди були чинними для України, тому зазначені періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивача.

Крім того, спірні періоди роботи позивача в Російській Федерації підтверджуються записами трудової книжки, тому мають бути зараховані до страхового стажу.

Також суд відхиляє аргумент апелянта про те, що документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, адже Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року та Протокол до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, які передбачають засвідчення апостилем документів, не стосуються питання пенсійного забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Позивач як громадянин України за умови підтвердження трудового стажу наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а.

Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи та, відповідно, про протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії.

Відповідачем не приведено доводів у спростування обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, як й позивачем не оскаржено рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, тому судом не надається оцінка висновкам суду першої інстанції в наведеній частині.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року в справі № 160/37332/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року в справі № 160/37332/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 11 червня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 11 червня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко