Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №359/14568/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/2432/26

Справа №359/14568/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.

при секретарі судового засідання Кривохижі О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бориспіль цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2025 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулось до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що між ним та ОСОБА_1 був укладений публічний договір №0800527943 про розподіл природного газу. Відповідно до умов якого ТОВ «Газорозподільні мережі України» зобов`язалось надавати ОСОБА_2 послугу з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зобов`язалася своєчасно оплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені договором. Проте, в порушення умов вказаного договору ОСОБА_1 не здійснює сплату за послугу з розподілу природного газу. Внаслідок чого у неї виникла заборгованість за період з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2025 року у розмірі 1023 гривень 48 копійки. Від добровільного погашення заборгованості ОСОБА_1 ухиляється. Тому ТОВ «Газорозподільні мережі України» просить примусово стягнути з неї заборгованість за послуги з розподілу природного газу у розмірі 1029 гривень 48 копійок, а також три відсотки річних у розмірі 28 гривень 17 копійок та інфляційні втрати у розмірі 110 гривень 82 копійки, а також судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок.

07 квітня 2026 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за спожитий природний газ за період з 1.09.2023 по 30.06.2025 роки за адресою АДРЕСА_2 . Разом з тим, зазначена заборгованість нарахована безпідставно, оскільки вона не є власником вказаного нерухомого майна та не проживаю за цією адресою з 18 червня 2020 року. Зокрема, право власності на вказаний об`єкт нерухомості було відчужене нею на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2020 року. Відповідно до зазаначеного договору, з моменту його укладення вона втратила будь-які права та обов`язки щодо даного майна.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 січня 2026 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Подав заяву у якій просив проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася. Про час, день та місце розгляду цивільної справи була повідомлена належним чином.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.09.2023 року Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» виконує функції Оператора ГРМ, визначені Законом України "Про ринок природного газу" Кодексом газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494.

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням вимог ст. ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений термін шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника послуг і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу усіх діючих побутових споживачів, об`єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов`язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам.

У разі неповернення споживачем постачальнику заяви-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ і факт фактичного споживання природного газу.

Отже, між ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ОСОБА_1 , на якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , існували договірні відносини з постачання природного газу. Фактом приєднання споживача ОСОБА_1 до умов Типового договору постачання природного газу є споживання послуг з постачання природного газу.

З витягу з особового рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що за період з 01.09.2023 року по 30.06.2025 рік існує заборгованість за послуги з постачання природного газу у розмірі 1029,48 грн.

З договору купівлі-продажу від 18.06.2020 року слідує, що ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відчужила житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за період з 01.09.2023 року по 30.06.2025 року. Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що у вказаний період ОСОБА_1 була власником, користувачем або фактичним споживачем послуг з розподілу природного газу за адресою, щодо якої здійснено нарахування.

Натомість відповідачем надано докази на підтвердження того, що ще 18 червня 2020 року, тобто до початку періоду, за який позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості, вона відчужила відповідний об`єкт нерухомого майна та припинила бути його власником.

Сам по собі факт відкриття особового рахунку на ім`я відповідача не є безумовним доказом існування у неї обов`язку зі сплати вартості послуг з розподілу природного газу за період після відчуження об`єкта нерухомого майна. Витяг з особового рахунку є внутрішнім документом позивача та підтверджує лише факт здійснення позивачем відповідних нарахувань, однак не доводить належним чином, що саме відповідач була споживачем цих послуг у спірний період.

Позивачем не надано суду заяви-приєднання, підписаної ОСОБА_1 , доказів здійснення нею оплат за послуги з розподілу природного газу у спірний період, доказів документально підтвердженого споживання природного газу саме відповідачем, а також доказів того, що після 18.06.2020 року вона продовжувала користуватися відповідним об`єктом нерухомості або мала можливість фактично отримувати послугу з розподілу природного газу.

Крім того, з наданих позивачем доказів не вбачається, що позивач перевіряв відомості щодо актуального власника об`єкта нерухомого майна, за яким здійснювались нарахування, або вживав заходів для укладення договору розподілу природного газу з новим власником цього об`єкта.

Посилання позивача на наявність особового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 суд оцінює критично, оскільки такі відомості самі по собі не спростовують наданий відповідачем договір купівлі-продажу від 18.06.2020 року та не підтверджують наявність у відповідача обов`язку сплачувати вартість послуг з розподілу природного газу за період з 01.09.2023 року по 30.06.2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З огляду на викладене, саме на позивача покладався обов`язок доведення факту існування між сторонами договірних правовідносин у спірний період, факту надання відповідачу послуг з розподілу природного газу, належності відповідачу відповідного об`єкта нерухомості або фактичного користування ним, а також розміру заявленої до стягнення заборгованості.

Однак позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що у період з 01.09.2023 року по 30.06.2025 року ОСОБА_1 була споживачем послуг з розподілу природного газу за адресою, щодо якої здійснено нарахування заборгованості.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Газорозподільні мережі України» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу у розмірі 1029 гривень 48 копійок є необґрунтованими та недоведеними.

Оскільки вимоги про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 28 гривень 17 копійок та інфляційних втрат у розмірі 110 гривень 82 копійки є похідними від основної вимоги про стягнення заборгованості, а суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення основної вимоги, такі похідні вимоги також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача. З огляду на відмову у задоволенні позову, понесені ТОВ «Газорозподільні мережі України» витрати зі сплати судового збору відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 травня 2025 року.

Суддя Чирка С.С.