Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №357/3042/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3042/26

Провадження № 2/357/3972/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

10 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя – Сомок О.А.,

секретар судового засідання – Пугач В.І.,

за участю представника позивача адвоката Алімова Дмитра Володимировича (в режимі відеоконференції),

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Алімова Дмитра Володимировича за допомогою системи «Електронний суд» звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про захист прав споживачів.

Позов обгрунтовує тим, що 03.02.2026 року Позивач звернулася до інтернет-магазину дитячих меблів «Homka.ua_» через соціальну мережу «Instagram» (посилання на сторінку: https://www.instagram.com/homka.ua_/) з метою придбання дитячого столика за ціною 2100,00 грн. Даний товар замовлявся Позивачем як подарунок від її батьків (дідуся та бабусі) для свого онука (сина Позивача), якому 21.02.2026 року виповнилося 2 роки. Відповідач підтвердив можливість виготовлення вказаного товару за ціною 2 100,00 грн. та зазначив термін відправлення — до 15.02.2026 року («до кінця наступного тижня»). Питання своєчасної доставки було для Позивача принциповим та істотним, оскільки столик замовлявся саме до дня народження сина – до 21.02.2026 року. Отримавши від Відповідача реквізити для оплати, 08.02.2026 року батьком Позивача за вказаними реквізитами було здійснено повну оплату товару у розмірі 2 100,00 грн шляхом банківського переказу на рахунок ФОП ОСОБА_2 . Після здійснення оплати Відповідач підтвердив Позивачу отримання грошових коштів. Проте, у встановлений термін (до 15.02.2026 року) товар надісланий не був. Протягом 13, 14 та 15 лютого Позивач неодноразово зверталася до Відповідача через Instagram-канал з метою уточнення часу доставки, проте жодної відповіді отримано не було. 16.02.2026 року Позивач зателефонувала Відповідачу за номером телефону, вказаним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. У телефонній розмові Відповідач обіцяв розібратися в ситуації та попросив надати деталі замовлення у месенджер Viber, що й було зроблено Позивачем того ж дня. 17.02.2026 року у листуванні в месенджері Viber Відповідач запевнив, що «відправка буде до кінця тижня». 19.02.2026 року Позивач знову уточнила статус замовлення, наголосивши на важливості отримання товару до 21.02.2026. Відповідач вкотре пообіцяв здійснити відправку «вже сьогодні» (19.02.2026), проте свого зобов`язання знову не виконав. Станом на дату подання позовної заяви товар Позивачу не надісланий. 20.02.2026 року Позивач пред`явила Відповідачу через месенджер Viber вимогу про повернення сплачених коштів у зв`язку з невиконанням замовлення, яка Відповідачем була проігнорована та залишилася без задоволення.

Вважає, що Відповідач порушив умови укладеного між ними договору і у нього настає відповідальність згідно положень Закону України «Про захист прав споживачів» і з нього підлягають стягненню сплачені за товар кошти та пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи за період прострочення (з 16.02.2026 по 23.02.2026).

Зазначає, що протиправною бездіяльністю Відповідача Позивачу заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює у 10 000,00 грн. Шкода полягає у марних очікуваннях і сподіваннях; Позивач перебувала у стані постійного нервового напруження, що призвело до конфліктів у родині. Ситуація вплинула на сімейний спокій та довіру до онлайн-покупок. Відповідач себе хамськи поводив із Позивачем. Емоційне напруження, викликане втратою коштів та постійною невизначеністю, вплинуло на психологічний стан Позивача, яка вимушена була витрачати час задля захисту своїх прав.

Враховуючи зазначене, просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2100,00 грн за неотриманий товар, 504,00 грн пені та 10000,00 грн моральної шкоди, а всього — 12604,00 грн..

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Сомок О.А.

09 березня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про дату та час судового розгляду повідомлена належним чином.

В судовому засіданні 04.06.2026 представник позивача адвокат Алімов Д.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Додатково зазначив, що на час розгляду справи ОСОБА_1 замовлений у відповідача товар не отримала, сплачені кошти їй не повернуті. Не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач – ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи вважається повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяви з процесуальних питань до суду не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами і ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

04.06.2026 суд перейшов на стадію ухвалення рішення, проголошення якого відклав на 10.06.2026.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.

Згідно зі ст. 15, ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в інтернет-магазині дитячих меблів «Homka.ua_» через соціальну мережу «Instagram» зробила замовлення з виготовлення дитячих меблів (столик та стільчик).

08.02.2026 року було здійснено повну оплату товару у розмірі 2 100,00 грн шляхом банківського переказу на рахунок ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ «Приватбанк» 2.522930439.1 від 08.02.2026.

З долученої до матеріалів справи переписки сторін в соціальній мережі, вбачається, що виконавець порушив умови домовленості щодо строків виготовлення дитячих меблів.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.032026 вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований, як фізична особа-підприємець та основним видом його діяльності є роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.

При вирішенні даного спору суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 42 Конституцій України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з ч.1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України, у якій передбачено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ( ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. (ст. 627 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Зі змісту статті 865 ЦК вбачається, що за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положеннями ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Згідно із ч. 1, 2 ст. 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

З ч. 1 ст. 610 ЦК вбачається, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 615 ЦК у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач замовила виготовлення дитячих меблів через інтернет-магазин та оплатила замовлення на рахунок ФОП ОСОБА_2 .

Ці обставини свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Інтернет-магазин – це засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину (п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням найманого працівника.

П. 7, 8, 9, 11, 27 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що договір – усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі – розрахунковий документ); договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку; договір, укладений поза торговельними або офісними приміщеннями, - договір, укладений із споживачем особисто в місці, іншому ніж торговельні або офісні приміщення продавця; засоби дистанційного зв`язку – електронні комунікаційні мережі, поштовий зв`язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. Захист прав споживачів здійснюють також суди.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення абз. 1 ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права немає вказівки про перерозподіл обов`язків доказування.

При вирішенні спорів про захист прав споживачів необхідно враховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання лежить на продавцеві.

В судовому засіданні встановлено, що на час розгляду даної справи замовлення позивача не виконане та вона відмовляється від прийняття його виконання і вимагає відшкодування збитків.

Оскільки сторонами було погоджено строк виконання замовлення 15.02.2026, однак замовлення не було виконано протягом 8 днів (на час звернення з позовом), позивач просить стягнути з відповідача пеню. Розмір пені за 8 днів прострочення становить 504,00 грн (2100,00 грн х 3% *8 днів).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що на користь позивача з відповідача підлягають стягненню збитки за невиконане замовлення у сумі 2100,00 грн та 504,00 грн пені.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн суд зазначає про таке.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

У ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом, при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд вважає, що позивачем доведено факт заподіяння їй моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, адже мали місце марні очікування і сподівання, позивач перебувала у стані нервового напруження, що призвело до конфліктів у родині. В результаті порушення її прав, ОСОБА_1 змушена була витратити багато часу і зусиль на розв`язання вказаної проблеми, а тому психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення відповідачем прав позивача, свідчать про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому, суд враховує, що рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц визначено, що визначаючи розмір відшкодування, суд керується принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Отже, виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає необхідним зменшити розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та визначає її у розмірі 2000,00 грн, що є достатнім та співмірним із характером завданої шкоди, що буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану моральну шкоду. Стягнення у такому розмірі не є надто мізерним та надто надмірним, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу.

Враховуючи зазначене, надавши оцінку встановленим обставинам та доказам поданим позивачем у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду позову про захист прав споживачів, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору у сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 76–81, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 264–265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти за неотриманий товар у сумі 2100,00 грн (дві тисячі сто гривень 00 копійок), пеню за порушення строків виконання договору в сумі 504,00 грн (п`ятсот чотири гривні 00 копійок) та моральну шкоду в сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок), всього стягнути 4606,00 грн (чотири тисячі шістсот шість гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складене 10.06.2026.

Суддя О. А. Сомок