Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №357/1819/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1819/26

Провадження № 2/357/3399/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Орєхова О. І. ,

за участі секретаря – Кича М. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, обґрунтовуючи наступним.

12 серпня 2015 року вона, ОСОБА_1 (до одруження ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вони зареєстрували у відділі реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського районного управління юстиції Київської області.

У шлюбі у них народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.11.2015 року.

Шлюбні відносини у них не склалися і 01 квітня 2022 року вони з чоловіком припинили фактично шлюбні відносини, припинили спільно проживати та вести спільне господарство.

Вона та донька зареєстровані та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2023 року по цивільній справі № 357/5418/23 провадження № 2/357/1797/23 шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 12.08.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київської області, розірвано.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.03.2023 року по цивільній справі № 357/354/23 провадження № 2/357/789/23 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Заборгованість станом на дату подання даної позовної заяви зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відсутня, оскільки Відповідач працює в Комунальному підприємстві Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційній конторі № 6 та за його заявою щомісяця відраховуються аліменти з його заробітної плати.

Їхня донька ОСОБА_4 навчається в 4-В класі Ліцею «Перша Білоцерківська гімназія» Білоцерківської міської ради Київської області з 01.09.2022 року (наказ № 44 від 31.05.2022 року) по теперішній час за програмою «Інтелект України», що підтверджується копією довідки № 395 від 24.12.2025р.

Програма «Інтелект України» — це науково-педагогічний проект, спрямований на навчання та всебічний розвиток обдарованих дітей, що впроваджує сучасні методики, інтерактивні проекти та підвищений темп навчання. Програма фокусується на розвитку критичного мислення, логіки та творчих здібностей, пропонуючи поглиблене вивчення предметів (мов, математики, курсу «Я пізнаю світ») у спеціалізованих класах.

Основними особливостями програми є: Навчально-методичні комплекти: діти працюють за спеціальними зошитами на друкованій основі, які замінюють класичні підручники. Інтерактивність: уроки проходять цікаво, з використанням відеоматеріалів, пісень та фізкультхвилинок. Розвиток здібностей: навчання включає курси «Основи самоменеджменту» (розвиток пам`яті, уваги, читання) та роботу над проектами. Структура: програма підтримується МОН України та часто використовується в школах, що орієнтовані на високий рівень підготовки.

З початку навчання їх доньки в Ліцеї «Перша Білоцерківська гімназія» Білоцерківської міської ради Київської області, батьки дітей, в тому числі і вона, придбаємо та сплачуємо власним коштом за спеціально розроблені зошити на друкованій основі. Щоб посібники прибували вчасно для дітей, батьківський комітет класу заздалегідь замовляє необхідну кількість примірників зошитів у відповідній кількості дітей в класі, і на що батьки дали свої письмові згоди, що підтверджується копіями списків батьків з проставленими підписами та вилученням персональних даних інших батьків.

Для організації даного процесу, батьки дітей перераховували на особисту картку одно з батьків, члена батьківського комітету відповідну суму коштів за кожен примірник із врахуванням витрат на переказ коштів і поштових витрат на доставку примірників до міста Біла Церква, оскільки товариство з обмеженою відповідальність Видавничий будинок «Інтелект Україна» знаходиться в місті Харкові, де безпосередньо друкуються посібники і зошити.

З вересня 2025 року на батьківських зборах 4-В класу було прийнято рішення кошти на виготовлення спеціальних друкованих зошитів збирати готівкою, оскільки деяким батькам, членам батьківського комітету було заблоковано картки у зв`язку із регулярним надходженням значної суми коштів від батьків.

Починаючи з 01.09.2022 року по 31.05.2026 року (так, як кошти збираються, здаються батьками і замовлення оплачується за виготовлення посібників заздалегідь, за 2-3 календарних місяців, щоб видавництво вчасно надрукувало і відправило) за придбання друкованих посібників та зошитів для навчання їхньої доньки за програмою «Інтелект України», нею було витрачено 14 400 грн (за кожен комплект 400 грн, з урахуванням додаткових витрат х на 9 навчальних місяців (без канікул, програма розрахована по навчальних тижнях на навчальний рік) = 3 600 грн за навчальний рік х на 4 навчальні роки (з 1 по 4 клас включно).

Їх донька ОСОБА_4 додатково ще навчається у Комунальному закладі Білоцерківської міської ради Білоцерківській школі мистецтв № 1 імені ОСОБА_5 по класу гітари з 01.09.2025 року по теперішній час, тобто на момент подання даної позовної заяви, із щомісячною платою за навчання 700 грн, згідно наказу № 9/уч від 05.09.2025р. У вересні 2025 року спільно з Відповідачем ними було придбано гітару та додаткові речі для навчання доньки по класу гітари у музичній школі. Витрати за навчання вона сплачує самостійно. В період з 01.09.2025р. по лютий 2026 року, включно, нею було внесено кошти в сумі 4 200 грн (вересень, жовтень, листопад, грудень 2025р., січень, лютий 2026р. - 6 місяців х 700 грн).

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи обставини, що мають місце, станом на момент звернення до Білоцерківського міськрайонного суду, нею понесено додаткові витрати на дитину у період з 01.09.2022 року по 04.02.2026 року на загальну суму 18 600 гривень.

На неодноразові її звернення до Відповідача з питанням взяти участь у додаткових витратах на дитину, Відповідач посилався на відсутність фінансової можливості.

Просила суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_4 ), додаткові витрати на дитину в розмірі 9 300 грн та судові витрати по розгляду даної позовної заяви покласти на ОСОБА_2 ( а. с. 1-9 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 45-46 ) та матеріали справи передані для розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

06 лютого 2026 року здійснено запити стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача до відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача ( а. с. 50).

18 березня 2026 року судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача ( а. с. 51 ), зареєстровано за вх. № 17316.

З отриманої інформації вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 31.08.2023 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом ( ч. 1 ст. 27 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Оскільки позивач та відповідач зареєстровані в м. Біла Церква, про що свідчать наявні у справі документи, дана справа підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.

Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи – відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.

Ухвалою судді 23 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін. Призначено судове засідання у справі на 12 травня2026 року ( а. с. 52-53 ).

В судовому засіданні 12.05.2026 відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги позивача визнав частково, хоча, надаючи відповіді на питання суду фактично погоджувався з обставинами, викладеними в позовній заяві. Судом було поставлено питання щодо можливого вирішення справи мирним шляхом, на що відповідач просив йому надати.

В даному судовому засіданні було оголошено перерву до10.06.2026 ( а. с. 59-61 ).

03.06.2026 судом отримано від позивача заяву про збільшення позовних вимог, зареєстрована за вх. № 35770 ( а. с. 64-66 ), в якій просила стягнути з відповідача додаткові витрати на дитину в розмірі 10 700 грн з урахуванням понесених додаткових витрат в травні-червні 2026, оскільки позов був поданий в лютому 2026 року. Просила визнати поважними причини пропуску процесуального строку для подання заяви по збільшення позовних вимог та поновити строк для подання вказаної заяви.

Водночас суд звертає увагу, що не може поновити строк для подачі заяви про збільшення позовних вимог, якщо перше судове засідання у спрощеному провадженні вже відбулося.

Як зазначено судом вище, перше судове засідання у даній справі відбулося 12.05.2026, на якому стороною відповідача надавалися свої пояснення з приводу позовних вимог позивача.

Згідно з нормами процесуального законодавства (зокрема ст. 49 та ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України), позивач має право змінити предмет/підстави або збільшити розмір позовних вимог тільки до початку першого судового засідання.

Процесуальні строки, строк подачі яких жорстко прив`язаний до першого судового засідання, поновленню не підлягають.

Відповідно до положень статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Із поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог вбачається, що позивач фактично збільшила розмір майнових вимог, зокрема, просить стягнути суму додаткових витрат на дитину в іншому (більшому) розмірі.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Тобто збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад у грошовому розмірі.

Зменшення або збільшення розміру позовних вимог не можна розглядати як зміну предмета позову. Це особливі права позивача, що дозволяють йому уточнити розмір позовних вимог (кількісні показники). По суті вимоги залишаються тими самими.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки заявлення нових, додаткових вимог не зазначалося, а збільшенням позовних вимог вважається лише зміна суми (кількісних показників) за тією самою вимогою, тому суд приходить до висновку про необхідність її прийняття.

Учасники справи в судове засідання 10.06.2026 не з`явились.

Так, судом отримано 10.06.2026 заява від позивача, зареєстрована за вх. № 37707, в якій ОСОБА_1 просила цивільну справу за її позовом слухати без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити ( а. с. 78 ).

Також, в матеріалах справи міститься заява, отримана 03.06.2026, зареєстрована за вх. № 35866, в якій відповідач ОСОБА_2 просить провести розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення ( а. с. 77 ).

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів ( ч. 3 ст. 211 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що сторони по справі ( позивач та відповідач ) перебували в зареєстрованому шлюбі,зареєстрований 12.08.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київської області,який рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2023 року по цивільній справі № 357/5418/23 було розірвано ( а. с. 14-16 ).

Вказане судове рішення набрало законної сили 13.07.2023.

Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про народженнясерії НОМЕР_1 від 18.11.2015, у сторін по справі за час перебування в шлюбі народивсядонька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а. с. 13 ).

В зазначеному свідоцтві про народження дитини, батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.03.2023 року по цивільній справі № 357/354/23 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття ( а. с. 17 ).

Вказане судове рішення набрало законної сили 13.04.2023.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом ( ч. 4 ст. 82 ЦПК України ).

Позивач зазначає, що заборгованість станом на дату подання даної позовної заяви зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відсутня, оскільки відповідач працює в Комунальному підприємстві Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційній конторі № 6 та за його заявою щомісяця відраховуються аліменти з його заробітної плати.

Відповідно до наявної в матеріалах справи Довідки № 395 від 24.12.2025, ОСОБА_4 навчається в 4-В класі Ліцею «Перша Білоцерківська гімназія» Білоцерківської міської ради Київської області з 01.09.2022 року (наказ № 44 від 31.05.2022 року) по теперішній час за програмою «Інтелект України» ( а. с. 18 ).

Не було спростовано зазначеному з боку відповідача під час розгляду справи 12.05.2026, де відповідач підтвердив та обізнаний про навчання його доньки в Ліцею за програмою «Інтелект України» та на питання суду вказував, що не заперечував стосовно навчання доньки в даному ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

До позову додано Додаток № 1 до Договору № 308/1 від 01 грудня 2022 року ( а. с. 19 ) та список батьків, які погодилися придбати підручники та зошити за власні кошти, серед яких, і позивач ( а. с. 20 ).

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що починаючи з 2022 року по 2025 рікна підставі Договору № 308/1 здійснювалося придбання друкованих посібників та зошитів для навчання за програмою «Інтелект України» ( а. с. 19-37 ).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 року по справі № 916/3027/21 - «Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).».

Крім того, згідно Довідки Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська школа мистецтв № 1 імені Юрія Павленка № 19 від 10.12.2025, видана ОСОБА_4 1 класу про те, що вона дійсно навчається у Комунальному закладі Білоцерківської міської ради Білоцерківській школі мистецтв № 1 імені ОСОБА_5 по класу гітари з 01.09.2025 року по теперішній час із щомісячною платою за навчання 700 грн(згідно наказу № 9/уч від 05.09.2025) ( а. с. 44 ).

В позовній заяві позивачем зазначено, що у вересні 2025 року вони спільно з відповідачем придбано гітару та додаткові речі для навчання доньки по класу гітари у музичній школі, що не було спростовано, а навпаки підтверджено відповідачем в судовому засіданні 12.05.2026.

Позивач зазначала про те, що витрати за навчання вона сплачує самостійно та в період з 01.09.2025 по лютий 2026 року, включно, нею буловнесено кошти в сумі 4 200 грн (вересень, жовтень, листопад, грудень 2025 року, січень, лютий 2026 року - 6 місяців х 700 грн), а також в березні-червні 2026 року в сумі 2 800 грн ( 4 місяці х 700 грн ), загалом 7000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями ( а. с. 67-70 ) та відомістю за червень 2026 року ( а. с. 71 ).

Додано Табель успішності учениці 1 класу ОСОБА_7 , фах гітара, клас педагога ОСОБА_8 2025/2026 навчальний рік ( а. с. 73 ) та похвальний лист, виданий ОСОБА_9 уч. 1 класу КЗ БМР Білоцерківська школа мистецтв № 1 імені Юрія Павленка за високі досягнення у навчанні від 28 травня 2026 року ( а. с. 74 ).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошувала на тому, що вона несе додаткові витрати на дитину, а відповідач ухиляється від такої допомоги, що змусило її звернутися до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У статтях 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Примусове виконання зобов`язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1959, підписаною Україною 21.02.1990 року, ратифікованою Україною 27.02.1991, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Так, одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145св20).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини; вони необхідні для того щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватись відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами.

У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 04 грудня 2019 року в справа № 320/383/19, провадження N 61-18284св19.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання про стягнення додаткових витрат на дитину суд враховує положення ч. ч. 1, 2 ст. 141 СК України, відповідно до яких мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі виникнення спору.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Якщо стягнення аліментних зобов`язань викликане необхідністю дитини у вихованні, освіті, харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя і враховуються при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, то додаткові витрати заявляються саме у зв`язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров`ям дитини, або у разі обставин, які пов`язані з розвитком здібностей дитини.

Тобто якщо ці витрати пов`язані з розвитком здібностей дитини, наприклад музика, то необхідно надати рекомендації щодо навчання дитини у музичній школі з вказівкою тривалості повного курсу навчання, підтвердити витрати пов`язані з придбанням усіх необхідних знарядь та музичних інструментів, періодичність їх придбання, довівши суду при цьому, що заявлена сума, це лише половина тих витрат, яку необхідно на розвиток здібностей дитини. Аналогічно у випадку наявності особливих здібностей дитини у фізичній підготовці, що підтверджується участі у змаганнях або навпаки потреба у заняттях у зв`язку з порушенням розвитку здібностей дитини, необхідно надати відповідні рекомендації, а також розрахунок вартості відповідного курсу навчання з урахуванням його тривалості.

Якщо ці витрати пов`язані з особливим станом здоров`я дитини, то необхідно надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, тривалості та періодичність лікування та з урахуванням цього розрахунок його вартості, а також про вартість ліків, які необхідно придбавати дитині або вартість процедур, які необхідно зробити.

Відповідні правові висновки щодо застосування ст. 185 СК України наведені в постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 638/13860/16-ц; від 16.10.2019 у справі № 219/1766/18,; від 26.08.2020 у справі № 336/1488/19; від 25.02.2020 у справі № 521/4397/17; від 01.04.2020 у справі № 521/16268/18.

В поданому до суду позові позивачем пред`явлено вимоги про стягнення з відповідача фактично понесених додаткових витрат на дитину, які пов`язані знавчанням донька ОСОБА_4 в Ліцею «Перша Білоцерківська гімназія» Білоцерківської міської ради Київської області за програмою «Інтелект України» тау Комунальному закладі Білоцерківської міської ради Білоцерківській школі мистецтв № 1 імені ОСОБА_5 по класу гітари, де останньою понесені витрати на суму 14 400 грн за навчання в Ліцею з 01.09.2022 по 31.05.2026 на придбання друкованих посібників та зошитів для навчання та 7000 грн за навчання у КЗ БМР Білоцерківській школі мистецтв № 1 імені Юрія Павленка по класу гітари за період з вересня 2025 року по червень 2026 року, загалом витрати понесені в розмірі 21 400 гривень, половина яких становить 10 700 грн, які просить стягнути з відповідача.

У п. 18 постанови пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

В даному випадку, суд враховує обставини, що мають істотне значення в даному спорі та вважає, що підпадають під ознаки додаткових витрат на дитину кошти понесені позивачем на навчанняпов`язані з розвитком здібностей дитини, в тому числі музики.

Суд зазначає про те, що кожен із батьків, незалежно від того, чи проживають вони разом, зобов`язаний діяти в якнайкращих інтересах своєї дитини, забезпечувати для них всебічний розвиток та зростання.

З огляду на положення ст. ст. 180, 185 СК України, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ним аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків (ст. 141 СК). Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 7 СК України, кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Суд зауважує, що несення додаткових витрат на дітей є обов`язком обох батьків, та повинні ділитися між ними порівну.

Наявність додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19), від 14.01.2019 у справі № 751/4312/16-ц (провадження №61-9737св18).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Томусуд приходить до висновку, що половину витрат занавчання доньки ОСОБА_4 в Ліцею «Перша Білоцерківська гімназія» Білоцерківської міської ради Київської області за програмою «Інтелект України» та у Комунальному закладі Білоцерківської міської ради Білоцерківській школі мистецтв № 1 імені Юрія Павленка по класу гітари, що склала в розмірі 21 400 грн,половина яких становить 10 700 грн, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

До того ж, відповідач звертаючись до суду 03.06.2026 з заявою про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення ( а. с. 77 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Під час розгляду справи судом не встановлено, що визнання позову відповідачем суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, щопозовнівимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину є такими, що підлягають задоволенню з урахуванням вищенаведеного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на – відповідача.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Як визначено у Законі, судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою – підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 331,20 грн, ставки якого діяли на час звернення до суду.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення заборгованості, неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а позивач при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору, з відповідачау відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1 331,20 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас, хоча відповідач і визнав позовні вимоги, але таке визнання мале місце вже після того, як суд розпочав розгляд справи по суті.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 7, 141, 150, 180, 181, 185 СК України, ст.ст. 2, 4,10, 13,19, 27, 28, 49, 76, 77, 81,82, 89,133,141, 206, 211, 187, 263-265, 273, 274, 353-355ЦПК України, постановою Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", Законом України «Про судовий збір», суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, - задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину в розмірі 10 700 ( десять тисяч сімсот ) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 1 331,20 гривень ( одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок ).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_6 , паспорт НОМЕР_4 , виданий БЦ МВ ГУМВС України в Київській області 27.08.2003, РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складено 10 червня 2026 року.

Суддя О. І. Орєхов