Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №338/1271/25 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1271/25

Провадження №2/338/88/26

11 червня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О. О., секретаря судового засідання Двібородчин І. В., за участю: позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Пинчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

22 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, яким просила суд змінити розмір аліментів, визначений рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2019 року у справі №338/1377/19, та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Свої вимоги мотивує тим, що 28 серпня 2007 року вона уклала шлюб із ОСОБА_2 .

Від шлюбу сторони мають дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні.

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2017 року у справі №338/1089/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2017 року у справі №338/1208/17 з відповідача на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу).

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2019 року у справі №338/1377/19 змінено спосіб стягнення аліментів та встановлено їх у твердій грошовій сумі у розмірі 1600 грн щомісячно.

Позивачка зазначає, що з часу ухвалення рішення від 18 грудня 2019 року істотно змінилися обставини, які мають значення для визначення належного розміру аліментів. Дитина стала старшою, її потреби зросли, збільшилися витрати на харчування, одяг, взуття, навчання, проїзд у транспорті, лікування та інші щоденні потреби. Розмір аліментів 1600 грн щомісячно, який сплачує відповідач, є недостатнім для належного утримання дитини та забезпечення її гармонійного розвитку.

Крім того, позивачка посилається на те, що відповідач проходить військову службу, отримує грошове забезпечення, а згідно з наданою до позову інформацією сума його нарахованого доходу за відповідний звітний період становила 168440 грн 40 коп. Тому, на думку позивачки, відповідач має реальну можливість сплачувати аліменти у частці від доходу.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

14 жовтня 2025 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

У відзиві відповідач позов визнав частково. Не заперечував свого обов`язку утримувати дитину, однак вважав заявлений позивачкою розмір аліментів завищеним. Зазначив, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , отримує середньомісячне грошове забезпечення приблизно 54000 грн, однак несе витрати, пов`язані з проходженням військової служби, придбанням військового оснащення, допомогою батькам пенсійного віку, а також має сім`ю, яка потребує матеріального забезпечення. Просив позов задовольнити частково та стягувати з нього аліменти на утримання дочки у розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу).

27 жовтня 2025 року позивачка подала відповідь на відзив, у якій наполягала на задоволенні позову у заявленому розмірі.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

26 лютого 2026 року представник відповідача адвокат Пинчук Н. В. подала клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з проходженням відповідачем військової служби.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Пинчук Н. В. про зупинення провадження у справі відмовлено.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити. Пояснила, що відповідач до 2017 року сплачував аліменти у розмірі частини доходу, оскільки працював у правоохоронних органах. У 2019 році відповідач звернувся до суду про зміну способу стягнення аліментів на тверду грошову суму, оскільки на той час відповідач не мав стабільного доходу, і судом було визначено аліменти у розмірі 1600 грн щомісячно. Зазначений розмір аліментів відповідач сплачує до цього часу, однак така сума є явно недостатньою для утримання дитини. Додаткової матеріальної допомоги відповідач не надає. Дитина проживає з нею, і всі основні витрати на її утримання фактично несе позивачка. Вважає, що з огляду на наявність у відповідача стабільного доходу як військовослужбовця аліменти повинні стягуватися у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу).

Представник відповідача адвокат Пинчук Н. В. у судовому засіданні позов визнала частково з підстав, наведених у відзиві. Не заперечувала проти зміни способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від доходу відповідача, однак вважала, що розмір аліментів частини з усіх видів заробітку (доходу) є надмірним. Зазначила, що відповідач проходить військову службу, має витрати, пов`язані з її проходженням, посилався на необхідність допомоги батькам пенсійного віку та матеріального забезпечення сім`ї, у зв`язку з чим просила визначити аліменти на утримання дитини у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дитина проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні. Вказана обставина відповідачем не спростована.

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2017 року у справі №338/1089/17 шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2017 року у справі №338/1208/17 з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу).

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2019 року у справі №338/1377/19 змінено спосіб стягнення аліментів та встановлено їх у твердій грошовій сумі у розмірі 1600 грн щомісячно.

Таким чином, судом встановлено, що з часу ухвалення рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2019 року, яким аліменти на утримання дитини визначено у твердій грошовій сумі 1600 грн щомісячно, минуло понад шість років.

На час ухвалення зазначеного рішення дитині було майже сім років, тоді як на час розгляду цієї справи вона є старшою, відповідно змінилися її вікові, побутові, освітні та інші потреби. З огляду на звичайний перебіг розвитку дитини, а також зростання вартості життя, суд вважає об`єктивним збільшення витрат на її харчування, одяг, навчання, лікування, розвиток та інші повсякденні потреби.

Суд також враховує, що з часу ухвалення рішення, істотно змінилися економічні умови, зокрема зросла вартість товарів і послуг, необхідних для щоденного забезпечення дитини, а також законодавчо змінювався прожитковий мінімум для дітей відповідного віку.

Такі обставини самі по собі не є єдиною та безумовною підставою для зміни способу і розміру стягнення аліментів, однак у сукупності з віком дитини, об`єктивним збільшенням її потреб, тривалим часом, який минув після визначення аліментів у твердій грошовій сумі, та наявністю у відповідача регулярного доходу свідчать про недостатність раніше визначеного розміру аліментів у сумі 1600 грн щомісячно.

Наведені обставини у сукупності мають істотне значення для оцінки достатності раніше визначеного розміру аліментів та свідчать про наявність підстав для перегляду способу і розміру їх стягнення.

Суд звертає увагу, що хоча позов заявлено як вимогу про зміну розміру аліментів, зі змісту позовної заяви, її обґрунтування та прохальної частини вбачається, що позивачка фактично просить змінити раніше визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів - із твердої грошової суми 1600 грн щомісячно на частку від заробітку (доходу) відповідача, визначивши аліменти у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу).

Отже, предметом судового розгляду у цій справі є зміна способу стягнення аліментів із одночасним визначенням нового розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Такий спосіб захисту відповідає положенням частини третьої статті 181 СК України, згідно з якою спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів, а також узгоджується зі статтею 192 СК України, яка передбачає можливість зміни раніше визначеного розміру аліментів за наявності істотних обставин.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько, мати або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом частини 2 статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками та проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частинами 2, 3 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частиною 1 статті 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і/або натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини, тобто аліменти, присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів та забезпечення одержання нею коштів, необхідних для життєдіяльності, розвитку, навчання, лікування та належного рівня життя.

Частина 1 статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, у зв`язку з поліпшенням матеріального становища платника аліментів або зростанням потреб дитини одержувач аліментів може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів. При цьому зміна розміру аліментів може поєднуватися зі зміною способу їх присудження.

Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника, суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими частиною 1 статті 182 СК України, тобто з урахуванням: стану здоров`я та матеріального становища дитини; стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів; наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявності у платника аліментів майна та майнових прав; доведених витрат платника аліментів, що мають істотне значення, та інших обставин.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх виключно зі способом присудження. Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, зокрема зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених законом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за приписами статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою також зміну способу їх присудження, тобто зміну аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, на аліменти у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, і навпаки.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не лише стаття 192 СК України, але й інші норми, присвячені обов`язку батьків утримувати дітей, зокрема статті 181, 182, 183, 184 СК України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України.

Судова практика також містить висновки про те, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідний розмір утримання не належить до обставин, які звільняють батьків від обов`язку утримувати дитину. Відсутність достатнього доходу сама по собі не звільняє батьків від виконання обов`язку щодо утримання дитини. Такий підхід викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18 та від 09 вересня 2021 року у справі №554/3355/20.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18 зазначено, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Отже, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню не лише положення статті 192 СК України, але й норми, які регулюють обов`язок батьків утримувати своїх дітей, зокрема статті 181, 182, 183, 184 СК України.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну способу та розміру стягнення аліментів ґрунтуються на недостатності суми фактично стягуваних аліментів для забезпечення потреб дитини, а також на тому, що на даний час відповідач має стабільний дохід як військовослужбовець.

В будь-якому випадку відповідно до частини 3 статті 181 СК України право обирати та ініціювати зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини належить тому з батьків або іншому законному представнику дитини, разом із яким проживає дитина, тобто у цій справі - позивачці.

Аналізуючи зміст наведених норм законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що присуджуючи аліменти, необхідно чітко визначити спосіб їх стягнення - у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів є законодавчою гарантією, яка застосовується незалежно від рішення суду.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршенням або поліпшенням здоров`я когось із них.

У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Суд зазначає, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 фактично просить не лише збільшити розмір аліментів, але й змінити спосіб їх стягнення - із твердої грошової суми 1600 грн щомісячно на частку від заробітку (доходу) відповідача у розмірі частини з усіх видів його доходу.

Такий спосіб стягнення аліментів, з огляду на наявність у відповідача регулярного доходу, є більш гнучким та таким, що відповідає інтересам дитини, оскільки забезпечує участь батька в утриманні дитини пропорційно до його фактичного доходу.

Визначаючи розмір аліментів, які слід стягувати з відповідача ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки, суд з дотриманням вимог частини 1 статті 182 СК України враховує: факт проживання дитини з матір`ю; вік дитини; зростання її потреб; матеріальне становище позивачки, яка фактично забезпечує щоденне утримання дитини; вартість життя та необхідність здійснення витрат для забезпечення побутових, освітніх, медичних, культурних та інших потреб дитини; те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька; інтереси дитини; матеріальне становище відповідача та наявність у нього стабільного доходу.

Суд бере до уваги, що відповідач є особою працездатного віку, проходить військову службу та отримує грошове забезпечення. Відсутні належні докази наявності таких обставин, які б свідчили про неможливість виконання ним обов`язку щодо належного утримання власної дитини.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відзиві відповідач посилався на те, що несе витрати, пов`язані з проходженням військової служби, придбанням військового оснащення, допомогою батькам пенсійного віку, а також має сім`ю, яка потребує матеріального забезпечення.

Оцінюючи такі доводи, суд виходить з того, що саме на відповідача покладається обов`язок доведення обставин, які, на його думку, свідчать про неможливість сплати аліментів у заявленому позивачкою розмірі або про наявність підстав для визначення аліментів у меншій частці від доходу.

Разом з тим відповідачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження розміру, регулярності та необхідності витрат, пов`язаних із проходженням військової служби чи придбанням військового оснащення. Також не надано доказів того, що такі витрати є обов`язковими, постійними та такими, що істотно зменшують його реальну можливість брати участь в утриманні неповнолітньої дитини.

Не підтверджено відповідачем і обставин щодо надання матеріальної допомоги батькам пенсійного віку, зокрема не подано доказів їх непрацездатності, потреби у сторонньому матеріальному утриманні саме з боку відповідача, розміру такої допомоги, її регулярності та фактичного надання. Сам по собі факт досягнення батьками пенсійного віку, без належного доказового підтвердження їх потреби в утриманні та реального обсягу витрат відповідача, не може бути підставою для зменшення участі батька в утриманні неповнолітньої дитини.

Посилання відповідача на наявність сім`ї, яка потребує матеріального забезпечення, також не підтверджене належними доказами. Відповідачем не надано доказів наявності інших неповнолітніх дітей, непрацездатної дружини чи інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати відповідно до закону, а також не доведено обсягу таких витрат і їх впливу на можливість сплачувати аліменти на утримання дочки.

При цьому суд враховує, що обов`язок батька щодо утримання неповнолітньої дитини є безумовним, особистим та пріоритетним. Наявність у платника аліментів інших витрат може враховуватися судом лише за умови їх належного доведення та за умови, що такі витрати не нівелюють право дитини на належне матеріальне забезпечення.

За таких обставин доводи відповідача про наявність додаткових витрат суд оцінює критично та вважає такими, що не спростовують обґрунтованості позовних вимог про зміну способу і розміру стягнення аліментів та не дають підстав для визначення аліментів у розмірі 1/8 частини його доходу.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів і мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Суд також враховує, що з часу ухвалення рішення від 18 грудня 2019 року змінилися економічні умови, зросла вартість товарів і послуг, необхідних для щоденного забезпечення дитини, а також змінювався законодавчо встановлений прожитковий мінімум для дітей відповідного віку. Такі обставини у сукупності з віком дитини, об`єктивним збільшенням її потреб та тривалим часом, який минув після визначення аліментів у твердій грошовій сумі, свідчать про недостатність раніше визначеного розміру аліментів у сумі 1600 грн щомісячно.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, а при дотриманні такої рівноваги особлива увага має приділятися найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» наголошено, що у всіх рішеннях, які стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

З урахуванням наведеного суд виходить із того, що рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини не може тлумачитися всупереч найкращим інтересам дитини, її праву на належне утримання та гармонійний розвиток.

Тому при вирішенні спору суд надає першочергове значення забезпеченню інтересів дитини, необхідності отримання нею стабільного та достатнього матеріального утримання, а також обов`язку обох батьків брати участь у такому утриманні відповідно до своїх можливостей і матеріального становища.

Аналізуючи вищевказані правові норми, суд дійшов висновку, що одержувачу аліментів надано право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів - у частці від доходу платника або у твердій грошовій сумі. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та інтересів дитини.

Враховуючи наявність норми про можливість зміни способу стягнення аліментів, позицію позивачки як стягувача аліментів, зростання потреб дитини, тривалий час, який минув після визначення аліментів у твердій грошовій сумі, наявність у відповідача регулярного доходу, а також недоведеність обставин, які б давали підстави для визначення аліментів у меншому розмірі, суд дійшов висновку, що заявлені позивачкою вимоги є обґрунтованими та такими, що відповідають інтересам неповнолітньої дитини.

З огляду на викладене, враховуючи закріплені у частині 9 статті 7 СК України принципи справедливості, добросовісності та розумності, а також взаємний обов`язок батьків утримувати дитину, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з абзацом четвертим пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Оскільки у цій справі вирішується питання про зміну раніше визначеного судовим рішенням способу та розміру стягнення аліментів, а не про первинне присудження аліментів, аліменти у новому розмірі підлягають стягненню з дня набрання цим рішенням законної сили.

З дня набрання цим рішенням законної сили стягнення аліментів у твердій грошовій сумі 1600 грн щомісячно, визначене рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2019 року у справі №338/1377/19, підлягає припиненню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Позивачка при зверненні до суду з позовом про зміну способу та розміру стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому, враховуючи вимоги статті 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 7, 141, 150, 180, 181, 182, 183, 192 СК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Змінити спосіб та розмір стягнення аліментів, визначений рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2019 року у справі №338/1377/19.

Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

З дня набрання законної сили цим судовим рішенням припинити стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 1600 грн щомісячно, визначене рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2019 року у судовій справі №338/1377/19.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.

Повний текст судового рішення складено 11 червня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , адреса для отримання поштової кореспонденції: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя: