Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №287/2309/25 — Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/2309/25

провадження 2/287/664/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду Житомирської області, в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що 25.07.2024 року о 17 год. 30 хв. в м. Олевську по вул. Володимирська, 6, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_1 , здійснила зіткнення з мотоциклом «Shineray» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 13.09.2024 року по справі №287/1622/24 ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Станом на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 не була забезпечена полісом обов`язкового страхування. Діями відповідача, які виразилися в пошкодженні майна та отримання тілесних ушкоджень, а саме мотоцикла «Shineray» номерний знак НОМЕР_2 , завдано ОСОБА_1 матеріальної шкоди. Для визначення розміру заподіяних збитків позивачу було проведено автотоварознавчу експертизу судовим експертом Шукелем В.В. та письмово поштовим листом з описом вкладення повідомлено ОСОБА_2 про день, час та місце проведення оцінки з метою її участі. Однак відповідачка проігнорувала, у зв`язку з чим визначення розміру збитків проводилося без неї. Згідно висновку експерта №024/270 від 29.10.2024 року про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, сліду, що вартість збитків становить 16105,53 грн. Також внаслідок ДТП позивачу заподіяно тілесних ушкоджень, у зв`язку з лікуванням потрачено 1548,76 грн. власних коштів, що стверджується чеками та випискою із медичної картки. Тому, неправомірними діями ОСОБА_2 завдано позивачу матеріальної шкоди з відновленням свого майна, а саме мотоциклу «Shineray» номерний знак НОМЕР_2 в розмірі вартості матеріального збитку в сумі 16105,53 грн., витрат на проведення експертизи 3500 грн. та витрати на повідомлення про проведення експертизи 72,00 грн., кошти витраченні на лікування в розмірі 1548,76 грн., загальна сума становить 21226,29 грн. Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідачки позивачу були заподіяні психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психологічних страждань, характеру немайнових витрат, позивач оцінює в розмірі 50000,00 грн., які підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.

На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16105,53 грн. матеріальної шкоди, 3572,00 грн. витрат на проведення оцінки вартості заподіяного збитку, 1548,76 грн. кошти на лікування та 50000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, загальна сума становить 71226,29 грн. Також, позивач просить вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.

17.11.2025 року на запит суду надійшла інформація з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 17.11.2025 року позовну заяву залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 175 ЦПК України та позивачу надано строк для усунення недоліків.

16.12.2025 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.12.2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі.

19.01.2026 року до суду надійшов від відповідачки ОСОБА_2 відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідачка вказує на те, що проти задоволення судом даного позову заперечує, позов не визнає повністю, оскільки вважає його необґрунтованим та безпідставним. Відповідачкою визнаються обставини, які наведенні позивачем з приводу 25.07.2024 року щодо ДТП, а також які зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №664531 та постанові Олевського районного суду Житомирської області від 13.09.2024 року у справі №287/1622/24, вважає такими, що відповідає дійсності. Щодо заперечень, які стосуються наведених позивачем обставин та правових підстав позову, зазначає наступне. Позивачем на сайті https://policy.mtsbu.ua здійснено пошук чинного полісу внутрішнього страхування транспортного засобу на дату скоєння ДТП (по номерному знаку транспортного засобу, яким керував винуватець ДТП, а саме НОМЕР_1 ) та отримав витяг, на якому не відображався діючий поліс страхування. Проте, згідно витягу цього ж сайту транспортний засіб Volkswagen E-Golf, із VIN номером НОМЕР_3 , яким відповідачка керувала 25.07.2024, мав чинний поліс внутрішнього страхування на момент ДТП. Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль, яким керувала відповідачка 25.07.2024 т потрапила в ДТП, діяв з 21.08.2023 по 20.08.2024, проте на момент укладення договору страхування, автомобіль мав інший державний номерний знак, а саме: НОМЕР_4 . Після укладення договору страхування і до ДТП, власник авто змінив реєстраційний номерний знак на номер НОМЕР_1 , що не впливає на наявність та чинність полісу. Відповідачка зазначила, що відразу після ДТП, так і 13.09.2024 в суді радила ОСОБА_1 звертатися до страхової компанії з приводу відшкодування завданої йому шкоди шляхом подачі відповідної заяви з додаванням необхідних документів. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також до інших положень цього Закону, страховик міг оглянути пошкоджений мотоцикл відповідача, встановити розмір шкоди та здійснити виплату потерпілому. Проте відповідач вирішив не звертатися до страховика, а звернувся до ПП «Владас» за надання відповідачу платної послуги із виготовленням висновку транспортно-товарного дослідження мотоцикла. Також відповідачка не погоджується з вимогою щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн. У зв`язку з наведеним просить суд долучити відзив до матеріалів цивільної справи та відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

До відзиву додано копію полісу обов`язкового страхування АР № 6914310, копію витягу щодо наявності полісу на 25.07.2024 у автомобіля, копію витягу щодо наявності полісу на 25.07.2024 у мотоцикла, копію протоколу про адміністративне правопорушення.

17.02.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у цивільній справі та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному порядку.

30.04.2026 року відповідачка ОСОБА_2 надала до суду клопотання про долучення доказів щодо підтвердження інформації про заміну номерного знаку на момент придбання полісу страхування та на момент скоєння ДТП. Просить визнати причини неподання доказів у справі поважними. До клопотання долучила копію запиту про надання інформації та копію відповіді Головного сервісного центру МВС.

Суд, врахував наведені у клопотанні обставини, дійшов висновку про поважність причин неподання доказів у встановлений процесуальний строк та долучає додані докази до матеріалів справи.

Будь-яких інших заяв, клопотань або письмових пояснень від сторін по справі не надходило.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Відносно позову заперечує в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив матеріали справи, вирішив питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, дійшов наступних висновків.,

Судом встановлено, що 25.07.2024 року мала місце дорожньо-транспортна пригода. Зокрема, 25.07.2024 року, о 17 год. 30 хв., в м. Олевську, по вул. Володимирська, 6, гр. ОСОБА_2 керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN», номерний знак НОМЕР_1 , здійснила зіткнення з мотоциклом «SHINERAY», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушила вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху.

Викладені фактичні обставини ДТП, а також вина відповідачки ОСОБА_2 в її скоєнні встановлені постановою Олевського районного суду Житомирської області від 13 вересня 2024 року у справі №287/1622/24, якою відповідачка ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Постановою суду, яка набрала законної сили, встановлено вину відповідачки у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що відповідно до положень статті 82 ЦПК України не підлягає повторному доказуванню під час розгляду даної справи.

З метою визначення розміру завданого матеріального збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 звернувся до судового експерта Шукеля В.В. з проведення автотоварознавчого дослідження мотоцикла «SHINERAY», номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до висновку судового експерта Шукеля В.В. за результатами транспортно-товарознавчого дослідження №024/270 від 29.10.2024 р. вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу – мотоцикла «SHINERAY» реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП станом на момент скоєння ДТП складає 16105,53 грн.

Витрати на проведення дослідження мотоцикла склали 3500 грн., що стверджується копією рахунку ПП «Владас» від 19.10.2024.

Судом також встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», номерний знак НОМЕР_4 (на момент укладення договору страхування), була застрахована на підставі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР № 6914310, строк дії з 21.08.2023 до 20.08.2024, період який охоплював дату настання дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому з довідки Головного сервісного центру МВС від 02.04.2026 року № 31/300ЗІ-7288-2026 вбачається, що після укладення договору страхування транспортний засіб «VOLKSWAGEN» державний номерний знак НОМЕР_4 (19.08.2023 перереєстрація на нового власника) пройшов перереєстрацію із заміною державного номерного знака на НОМЕР_1 дата операції 02.09.2023, у зв`язку з чим номерний знак, зазначений у полісі, відрізняється від номерного знака, вказаного у постанові суду про притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності.

Разом з тим зазначені документи підтверджують, що йдеться про один і той самий транспортний засіб.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанова ОП Верховного Суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР)).

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).

Згідно з статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).

На час настання ДТП діяв Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 (далі - Закон №1961-IV), який втратив чинність 01.01.2025 у зв`язку з введенням в дію Закону України №3720-IX від 21.05.2024 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) також зазначено, що:

«Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок апеляційного суду про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим.

Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

З огляду на зазначене, уточнення правових позицій, висловлених у пунктах 149,150 цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про альтернативне право потерпілого в цій справі обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування».

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».

Отже, касаційний суд акцентує увагу, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.

За змістом ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц).

Судом під час розгляду справи встановлено, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN», яким керувала відповідачка, був забезпечений чинним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії якого охоплював дату вчинення ДТП.

На підтвердження зазначених обставин відповідачкою надано страховий поліс, а також довідку Головнорго сервісного центру МВС, відповідно до якої транспортний засіб, щодо якого було укладено договір страхування, після укладення такого договору пройшов перереєстрацію із заміною державного номерного знака. З наданої довідки вбачається, що державний номерний знак, зазначений у страховому полісі, був замінений на інший, який зазначений у матеріалах про адміністративне правопорушення та постанові суду про притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності.

Таким чином, судом встановлено, що транспортний засіб, зазначений у страховому полісі, та транспортний засіб, який був учасником дорожньо-транспортної пригоди, є одним і тим самим транспортним засобом, а зміна державного номерного знака сама по собі не свідчить про припинення дії договору страхування або відсутність страхового покриття на момент настання дорожньо-транспортної пригоди.

Доводи позивача про відсутність чинного договору обов`язкового страхування на момент дорожньо-транспортної пригоди спростовуються наявними у справі доказами та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідачки повну суму матеріальної шкоди, витрат на проведення експертного дослідження та моральної шкоди. Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів звернення позивача до страхової компанії, якою було застраховано цивільно-правову відповідальність щодо експлуатації транспортного засобу, який був учасником ДТП, із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку.

Також позивачем не надано доказів відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування, ухилення страховика від виконання своїх обов`язків або наявності інших обставин, які б виключали обов`язок страхової компанії здійснити виплату страхового відшкодування.

При цьому розмір заявлених позовних вимог не перевищує встановлених законом лімітів відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Суд враховує, що інститут обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямований на забезпечення відшкодування шкоди потерпілій особі страховиком у межах страхових сум, визначених законом та договором страхування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди безпосередньо на особу, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність щодо експлуатації якого була належним чином застрахована, за відсутності передбачених законом підстав суперечило б правовій природі та меті обов`язкового страхування.

Враховуючи, що на момент дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб, яким керувала відповідачка, був забезпечений чинним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, доказів звернення позивача до страховика за отриманням страхового відшкодування матеріали справи не містять, як і доказів неможливості отримання такого відшкодування від страхової компанії, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки заявлених сум матеріальної шкоди, витрат на проведення експертного дослідження та моральної шкоди.

З даного приводу суд звертає увагу сторін, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, оскільки суд прийшов до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 22, 512-514, 516, 625, 629, 979, 980, 981, 999, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-281, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.3, 5, 9, 12, 17, 21, 22, 28, 29, 33-36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП– відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: Л. В. Винар