Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №285/1718/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/1718/26

провадження у справі №2/0285/1593/26

11 червня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б., за участі секретаря судового засідання Кородчук О.О., та осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

23.03.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просить встановити факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 29.04.2008 до 23.06.2015; визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що із відповідачем двічі перебувала у зареєстрованому шлюбі. Перший раз - у період з 29.01.1994 до 29.04.2008. Вдруге позивач зареєструвала шлюб з відповідачем 23.06.2015, який розірвано заочним рішенням суду від 04.03.2025. Отже, у період з 29.04.2008 (дата видачі свідоцтва про розірвання шлюбу) до 23.06.2015 (дата офіційної реєстрації другого шлюбу) позивач не перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. У цей період, 22.05.2014 позивач за спільні кошти з відповідачем придбали житловий будинок АДРЕСА_1 . Під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу будинку позивач не заперечувала, щоб покупцем виступав виключно позивач, оскільки була впевнена, що перебуває з ним у шлюбі і придбане майно є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідач сам наполягав на тому, щоб будинок був зареєстрований за нм, оскільки він є головою сім`ї, проти чого позивач не заперечувала. Після купівлі будинку сторони у справі зробили в будинку ремонт, після чого переїхали проживати у будинок. До придбання спірного будинку сторони у справі проживали у квартирі АДРЕСА_2 , яку відповідач успадкував після своєї матері. Після переїзду до будинку позивач виявила лист із суду, з якого з`ясувалося, що ще у 2009 році в місцевому суді розглядалась справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, про що позивач обізнана не була. Відповідач пояснив ОСОБА_1 , що дійсно подавав такий позов, а її не повідомив, бо вважав, що це обов`язок суду. З`ясувалось, що шлюб між сторонами у справі розірвано ще у 2009 році, про що позивач обізнана не була. Позивач не стала оскаржувати заочне рішення, оскільки позивач з`ясувала відносини з відповідачем і у 2015 році вони повторно зареєстрували шлюб. Після розірвання другого шлюбу, відповідач зняв відповідача із реєстрації у спірному будинку і позивач не має доступу до вказаного будинку. У період з 2009 до 2015 сторони у справі фактично проживали разом як чоловік та жінка однією сім`єю. Як сім`ю їх сприймали рідні та оточуючі. У вказаний період сторони у справі вели спільне господарство, виховували дітей, будували плани на майбутнє, що свідчить про те, що вони виконували обов`язки, що притаманні подружжю.

Короткий зміст відзиву на позов

У відзиві на позов ОСОБА_3 просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість і не доведеність належними доказами. Зазначає, що дійсно, він та позивачка двічі перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.01.1994 до 29.04.2008 та з 23.06.2015 до 28.02.2024. Від шлюбу є спільна дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період першого зареєстрованого з позивачкою шлюбу, вони проживали разом із сином ОСОБА_6 в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Після розірвання шлюбу колишня дружина переїхала на постійне місце проживання до своєї дочки від першого шлюбу. Відповідач проживав у квартирі АДРЕСА_2 , яку відповідач успадкував після смерті своєї матері. 22.05.2024 відповідач самостійно придбав спірний будинок за власні кошти, частково за гроші, які відповідач отримав від продажу отриманої у спадщину квартири АДРЕСА_2 . Після купівлі будинку відповідач за власні кошти почав проводити капітальний ремонт будинку. 23.06.2015 відповідач заради сина ОСОБА_7 повторно зареєстрував шлюб із позивачкою, після чого зареєстрував позивачку у спірному будинку й після цього сторони у справі та їх син почали проживати разом у спірному будинку. У 2018 році син ОСОБА_7 поступив на навчання до Київського національного університету культури і переїхав проживати в м. Київ. Згодом сімейні відносини з позивачкою значно погіршились, у зв`язку з чим шлюб було повторно розірвано. У період другого шлюбу, тобто з 2015 року позивачка ніде не працювала, утримання спірного будинку, оплата комунальних послуг, витрати на матеріальне утримання позивачки, витрати на матеріальне забезпечення та навчання сина ОСОБА_7 здійснювалось за особисті кошти відповідача. Наголошує, що з моменту розірвання першого шлюбу відповідач не проживав разом з позивачкою, усі побутові питання: ведення домашнього господарства, сплата комунальних послуг, проведення ремонтів, придбання товарів, приготування їжі відповідач вирішував самостійно та за власні кошти. Крім того, за позовом самої ОСОБА_1 рішенням суду з відповідача стягувались аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , що підтверджує факт окремого проживання сторін у справі після розірвання першого шлюбу. Ремонт у спірному будинку відповідач здійснював за особисті кошти. Після придбання відповідачем цього будинку 22.05.2014, відповідачка у ньому не проживала.

У доповненнях до відзиву на позов відповідач зазначив, що заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04.07.2007 № 2-1357/07 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_8 . Зазначеним судовим рішенням підтверджується той факт, що спільного ведення господарства, ведення сімейного бюджету, спільного виховання та матеріального утримання дитини, спільного вирішення побутових питань між сторонами у справі не було, принаймні з початку 2007 року. Згідно із заочним рішенням цього ж суду від 22.02.2008 № 2-77/08 шлюб мжі сторонами у справі розірвано, сина ОСОБА_7 залишено на виховані матері ОСОБА_1 . Вказаним рішенням суду встановлено, що в кінці 2007 ОСОБА_3 припинив спільне життя з відповідачкою, оскільки їх життя не склалося, по тій причині, що ОСОБА_1 безмотивно вчиняє сварки, на його адресу висловлює образи, принижує його честь і гідність, на його зауваження не реагує. У зв`язку з такою поведінкою відповідачки він прийшов до висновку, що подальше спільне життя неможливо. Отже, вказаним заочним рішенням суду встановлено факт припинення шлюбних відносин між сторонами з червня 2007 року, що спростовано позивачкою не було.

Короткий зміст відповіді на відзив

Позивач зазначає, що факт її проживання з відповідачем однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 29.04.2008 до 23.06.2015 у квартирі АДРЕСА_2 підтверджується належними і допустимими доказами, наданими позивачкою, які відповідачем не спростовані. Відповідач не заперечує того факту, що він проживав у спірний період за вищевказаною адресою. При цьому, пояснення відповідача про те, що у вищевказаний період він проживав один, а позивач разом із сином проживала за іншою адресою, а саме за місцем проживання дочки позивачки, не узгоджуються з обставинами справи, оскільки після цього періоду сторони добровільно, шляхом власного волевиявлення вирішити вдруге зареєструвати шлюб.

Доводи сторін у справі

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у позові. Крім того, позивач доповнила, що у період з 29.04.2008 року до 23.06.2015 вона проживала разом з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_2 , мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю, мали спільний бюджет, несли спільні витрати. У свої 39 років відповідач вийшов на пенсію, отриманої відповідачем пенсії вистачало лише на 2 тижні спільного життя, після чого сім`я проживала за кошти позивачки, яка неофіційно працювала на різних роботах. У 2014 році подружжя вирішило придбати приватний будинок та займались пошуками нерухомого майна. Сторони віднайшли будинок

АДРЕСА_1 , який вирішили придбати. Кошти для придбання будинку були зібрані із трьох джерел: 1) кошти відповідача ОСОБА_3 , отримані ним від продажу спадкового майна після смерті своєї матері, а саме квартири АДРЕСА_2 ; 2) кошти позивачки ОСОБА_1 , отриманої нею від продажу спадкового майна після смерті своєї матері; 3) кошти, які надав в позику рідний брат позивачки ОСОБА_1 . Загалом, для придбання житлового будинку позивачка надала суму, еквівалентну 9 000 дол. США. У період з 29.04.2008 року до 23.06.2015 позивачка постійно проживала з відповідачем однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Після придбання будинку, сторони переїхали спільно проживати у вказаний будинок, за спільні кошти проводити у будинку капітальний ремонт. Однак, чоловік знайшов коханку, у зв`язку із чим відносини погіршились. Позивач поїхала в м. Київ у гості до сина ОСОБА_7 , повернувшись додому, позивач виявила, що відповідач змінив замок до вхідних дверей спірного будинку, а тому вона вимушена проживати у своєї дочки. У будинку залишись її речі, відповідач зняв позивачку з реєстраційного обліку зареєстрованого місця проживання за вищевказаною адресою.

В судовому засіданні відповідач та його представник заперечили щодо задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов та доповненнях до цього відзиву. Крім того відповідач зазначив, що заперечує щодо встановлення юридичного факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Разом із тим відповідач визнав, що кошти для придбання спірного будинку надавались ним, а також відповідачкою у відсотковому співвідношенні 70% на 30%, з яких 70% - це були його особисті кошти від продажу спадкового майна, а 30% - це були особисті кошти відповідачки. Після цього, відповідач уточнив свої пояснення, та зазначив, що кошти для придбання спірного будинку надавались сторонами у справі у відсотковому співвідношенні 95% на 30%, з яких 95% - це були його особисті кошти від продажу спадкового майна, а 5% - це були особисті кошти відповідачки. Також відповідач визнав, що сторони у справі здійснювали капітальний ремонт у будинку за особисті кошти кожного із них у відсотковому співвідношенні 50% на 50%.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, покази свідків, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 двічі перебували у зареєстрованому шлюбі.

Перший раз - у період з 29.01.1994 до 29.04.2008, що підтверджується свідоцтвами про укладення шлюбу та про розірвання шлюбу (а.с. 11, 12).

У період шлюбу у сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.с 25).

Вдруге позивач зареєструвала шлюб з відповідачем 23.06.2015, який розірвано заочним рішенням суду від 04.03.2025, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб та копією заочного рішення суду (а.с. 24, 27).

Отже, у період з 29.04.2008 до 23.06.2015 позивач не перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.

22.05.2014 між ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , як продавцями, та ОСОБА_3 , як покупцем, укладено два договори купівлі-продажу 3/4 та 1/4 часток будинку, відповідно до яких ОСОБА_3 набув право власності на будинок АДРЕСА_1 (а.с. 15, 20).

Згідно акта депутата Звягельської міської ради від 03.11.2025, ОСОБА_1 та її син ОСОБА_5 з 15.03.2011 до 26.08.2015 фактично проживали за адресою: АДРЕСА_4 . У вказаний період ОСОБА_1 та її син ОСОБА_5 проживали за вищевказаною адресою з ОСОБА_3 , про що свідчать сусіди ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (а.с. 32).

Відповідно до довідки директора комунального закладу «Центр позашкільної освіти» Звягельської міської ради № 55 від 05.11.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідував гуртки Палац шкільної молоді «Колаж», «Ансамбль бандуристів», «Студію естрадного співу», Театр мініатюр «Фрейя». Згідно заяви батьків про зарахування у відповідні гуртки, ОСОБА_5 з 2009 до 2014 проживав за адресою: АДРЕСА_4 ; з 2014 року до 2020 року проживав за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 33).

У заяві від 27.01.2009 про зарахування сина ОСОБА_8 до 1 класу школи, ОСОБА_3 вказав адресу свого місця проживання: АДРЕСА_4 (а.с. 35).

Відповідно до довідки директора Гімназії № 3 Звягельської міської ради, ОСОБА_5 навчався в Новоград-Волинській школі І-ІІІ ступенів № 3 з 2009 року до 2020 року. Згідно заяви батька про зарахування до 1-го класу ОСОБА_5 з 2009 року до 2014 року проживав за адресою: АДРЕСА_4 , а з 2014 року до 2020 року проживав за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 36).

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади ОСОБА_1 у період з 27.06.2015 до 05.02.2025 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 37).

Судом досліджено фотосвітлини, з яких вбачається, що сторони у справі разом із сином ОСОБА_6 спільно проводили час, проводили святкування різних заходів та зустрічались із родичами (а.с. 38).

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24.07.2007 № 2-1357/07 задоволено позов ОСОБА_1 та ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 10.07.2007. Зазначеним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_3 не надає матеріальної допомоги на утримання сина, хоча може надавати таку допомогу. ОСОБА_3 визнав, що є батьком ОСОБА_8 , позов визнав (а.с. 68).

Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22.02.2008 № 2-77/08, розірвано шлюб між сторонами, зареєстрований 29.01.1994, неповнолітнього сина ОСОБА_8 залишено на виховання матері ОСОБА_1 (а.с. 70).

Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28.02.2024 № 285/6717/23, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 04.03.2025, розірвано шлюб між сторонами, зареєстрований 23.06.2015 (а.с. 27, 29).

Вироком Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 26.08.2025

№ 285/6684/23, зміненим ухвалою Житомирського апеляційного суду від 19.03.2026, відповідача ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та звільнено останнього від призначеного покарання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (а.с. 104, 108).

Допитані в судовому засіданні свідки

Свідок ОСОБА_17 , яка є дочкою позивачки від попереднього шлюбу, пояснила, що її матір ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з вітчимом ОСОБА_3 у період з 29.04.2008 до 23.06.2015 у квартирі

АДРЕСА_2 , яку відповідач успадкував після своєї матері. Разом з ними також проживав брат свідка ОСОБА_5 . У травні 2014 матір та вітчим разом придбали будинок АДРЕСА_1 , після чого вони разом із братом ОСОБА_18 переїхали проживати у вказаний будинок. Кошти на придбання будинку надала бабця свідка по маминій лінії в розмірі 5 000 дол. США, які вона отримала за продаж будинку в селі у 2011 році. Також кошти на придбання спірного будинку в розмірі 4 000 дол. США надав двоюрідний брат матері ОСОБА_1 . Право власності на спірний будинок вирішили оформити на вітчима, щоб в подальшому не було спорів між дітьми.

Свідок ОСОБА_5 , який є сином сторін у справі, пояснив, що його батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з вітчимом ОСОБА_3 у період з 29.04.2008 до 23.06.2015 у квартирі

АДРЕСА_2 . Разом із ними у вказаний період проживав свідок. Батьки проживали однією сім`єю, мали права та обов`язки притаманні подружжю. Після придбання спірного будинку у травні 2014 року, вони разом із свідком переїхали постійно проживати у вказаний будинок. Кошти для придбання спірного будинку були надані з трьох джерел: 1) кошти батька ОСОБА_3 , які він отримав від продажу спадкового майна, яке належало його матері, а саме продажу квартири АДРЕСА_2 ; 2) кошти матері ОСОБА_1 , які вона отримала від своєї матері за продаж будинку в селі у 2011 році; 3) кошти, які надав дядько свідка по материній лінії.

Свідок ОСОБА_19 , який перебуває на посаді завідуючого діагностично- профілактичним відділенням КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня» Звягельської міської ради пояснив, що він проживає у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 . У період часу 2008-2014 роки, поряд з місцем його проживання - у сусідньому багатоквартирному будинку по АДРЕСА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Свідок неодноразово бачив, як сторони у справі виходили і заходили у багатоквартирний будинок АДРЕСА_6 , їхали на роботу, відводили сина ОСОБА_7 у садок і школу. Свідок неодноразово зустрічав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на подвір`ї багатоквартирного будинку і завжди сприймав їх як подружжя.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

І. Щодо позовних вимог про встановлення юридичного факту

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За містом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

У п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник немає іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства тощо.

В судовому засіданні позивачкою надано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження юридичного факту, а саме: акт депутата Звягельської міської ради від 03.11.2025; заява відповідача від 27.01.2009 про зарахування сина ОСОБА_8 до 1 класу школи; довідка директора Гімназії № 3 Звягельської міської ради, досліджені судом фотосвітлини; покази свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 .

Посилання відповідача на те, що рішенням суду від 24.07.2007, яким ухвалено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , підтверджено факт окремого проживання сторін у справі після розірвання першого шлюбу, не заслуговують на увагу, оскільки вказаним судовим рішенням лише встановлено факт, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина. Обставини щодо місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не були встановлені у зазначеному судовому рішенні (а.с. 68).

Отже позовні вимоги про встановлення про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу сторін у справі в період з 29.04.2008 до 23.06.2015 підтверджуються належними доказами, породжують для позивача юридичні наслідки, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

ІІ. Щодо позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю

В судовому засіданні встановлено, що сторони проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з 29.04.2008 до 23.06.2015.

У зазначений період, 22.05.2014 між ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , як продавцями, та ОСОБА_3 , як покупцем, укладено два договори купівлі-продажу 3/4 та 1/4 часток будинку, відповідно до яких ОСОБА_3 набув право власності на будинок АДРЕСА_1 (а.с. 15, 20).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 74 СК України визначено право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

Так, згідно із цією статтею СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу щодо права спільної сумісної власності подружжя (стаття 74 СК України).

Оскільки спірний будинок був придбаний відповідачем в період його проживання разом з позивачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу, то згідно вимог ст.ст. 74, 60 СК України, зазначене майно належить сторонам у справі на праві спільної сумісної власності.

Отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Висновки за результатами розгляду позовної заяви

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підтверджуються належними доказами, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити юридичний факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 29.04.2008 до 23.06.2015.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 2 662 грн 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 11.06.2026.

Суддя Т.Б. Сташків