Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №295/2402/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2402/26

Категорія 69

2/295/2543/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючої судді Воробйової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Ходоровської І.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні

у порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про зміну способу стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у розмірі у 4 500,00 грн щомісячно на обох дітей, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття.

В обґрунтування вимог позову вказано, що сторони є батьками малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04.03.2020 у справі №295/925/20 з відповідача стягуються аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак на даний час обставини змінилися. Відповідач зареєстрований як фізична особа- підприємець та має нерегулярний дохід. Стягнення аліментів у частці від доходу порушує інтереси дітей, оскільки не дозволяє стабільно планувати бюджет на їх утримання. Крім того, у періоди коливання доходу у відповідача накопичується заборгованість, розрахована із середньої заробітної плати по регіону, що є надмірним тягарем для платника.Позивач вказує, що на утриманні відповідача перебуває ще одна малолітня дитина від іншого шлюбу. Сторони дійшли згоди, що розмір аліментів у сумі 4500 грн буде відповідати потребам дітей та можливостям відповідача по утриманню всіх його дітей.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 02.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження та призначене підготовче засідання.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

Позивач у підготовче судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі, у якій вказала, що позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач у підготовче судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у якій вказав, що позов визнає та не заперечує проти його задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Частинами 3, 4 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стосовно складення повного тексту рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, суд бере до уваги висновки щодо визначення дати ухвалення судового рішення Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, наведені у відповідній постанові Верховного Суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що сторони є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 3, 4).

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 03.03.2020 у справі №295/925/20 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 23.01.2020, до досягнення дітьми повноліття (а.с. 19).

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем та здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі (а.с. 5-6).

ОСОБА_2 є також батьком малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У відповідності до ч.1, 2 ст.27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною другою статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі на розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини та навпаки). Такий висновок неодноразово наводив і Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 22.05.2019 у справі №444/2619/16-ц, від 18.09.2019 у справі №127/12177/17-ц.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач є батьком дітей та нарівні з матір`ю зобов`язаний їх утримувати до досягнення повноліття.

За своїм змістом аліменти - це грошові кошти на утримання дитини, які необхідні для забезпечення належного рівня її розвитку, виховання, забезпечення одягом, продуктами харчування тощо.

Стягнення аліментів спрямоване, насамперед, на захист найвищих інтересів дитини, яка в силу неповнолітнього віку не здатна самостійно подбати про своє забезпечення та повністю залежить від батьків, на яких закон покладає обов`язок дбати про матеріальне забезпечення дитини до досягнення останньою принаймні повноліття.

Як встановлено судом, відповідач є фізичною особою-підприємцем, у позові зазначено, що ОСОБА_2 має нерегулярний дохід, тому, за встановлених обставин щодо відсутності у відповідача стабільного та регулярного доходу, визначення аліментів у частці від доходу не відповідає якнайкращим інтересам дітей та не сприяє їх належному та стабільно матеріальному забезпеченню, тому вимоги позову про зміну способу стягнення аліментів вбачається обґрунтованими.

При визначенні розміру аліментів суд керується положеннями ст. 182 СК України, бере до уваги, що діти проживають разом з матір`ю, відповідач не заперечує проти стягнення аліментів у визначеному у позові розмірі. Суд враховує розмір витрат, необхідних для забезпечення дітей повноцінним харчуванням, необхідним лікуванням, сезонним одягом, шкільним приладдям, речами для розвитку та навчання, предметами особистої гігієни, забезпечення дозвілля, тощо, які є загальновідомими

На підставі вищевикладеного, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів на утримання двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнення аліментів з відповідача у твердій грошовій сумі у розмірі 4500,00 грн щомісячно на обох дітей, але не менше встановленого законом мінімуму для кожної дитини, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дітей.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про зміну способу стягнення аліментів, відповідач до початку розгляду справи по суті позов визнав, на підставі ч.1 ст.141, ст.142 ЦПК України, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн – 50 відсотків судового збору, який підлягав сплаті при поданні позову. Інша частина судових витрат компенсується за рахунок держави.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України та статтями 180, 182, 192 СК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, присуджених до стягнення рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03.03.2020 у справі №295/925/20 та стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 4500,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитини, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету України 665,20 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення складено 11.06.2026.

Суддя Т.А. Воробйова