Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №274/1975/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/1975/26

Провадження № 2/0274/1999/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"11" червня 2026 р. м. Бердичів

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого судді Хуторної І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Айрапетян А. А.,

учасники справи, присутні в судовому засіданні: позивач ОСОБА_1 , представник відповідача Качковська М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

18.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить визнати незаконним та скасувати наказ № 84-о від 17.02.2026, поновити його на посаді лікаря-кардіолога та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий виклад доводів позову

На обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що він працював на посаді лікаря-кардіолога палат інтенсивної терапії КНП «БМЛ».

27.01.2026 під час чергування щодо нього були висловлені припущення про перебування у стані алкогольного сп`яніння, однак медичний огляд у встановленому законом порядку не проводився. Позивач стверджує, що продовжував виконувати трудові обов`язки, приймати пацієнтів та вести медичну документацію.

Наказом № 23-к від 13.02.2026 йому оголошено догану за порушення принципів деонтології, а наказом № 84-о від 17.02.2026 його звільнено на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з появою на роботі в стані алкогольного сп`яніння.

Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки за одні й ті самі обставини до нього було застосовано два дисциплінарні стягнення, що суперечить вимогам трудового законодавства. Також він посилається на відсутність належних та допустимих доказів перебування у стані алкогольного сп`яніння, оскільки медичний огляд не проводився, а висновки роботодавця ґрунтуються лише на суб`єктивних припущеннях.

Крім того, позивач зазначає про порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема відсутність доказів його направлення на медичний огляд або безпідставної відмови від його проходження. Також він звертає увагу на те, що не був відсторонений від виконання трудових обов`язків у день події.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий виклад заперечень проти позову

Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якій він позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

У відзиві зазначив, що 27.01.2026 року під час виконання ОСОБА_1 обов`язків чергового лікаря уповноваженими працівниками лікарні були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з рота, порушення координації рухів, мови та почервоніння обличчя. Зазначені обставини були зафіксовані комісійно, про що складено відповідні документи. Позивачу було запропоновано пройти медичний огляд, від якого він відмовився, що оформлено актом та підтверджується відеозаписом.

Після виклику працівників поліції позивачу повторно було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, однак він знову відмовився. За результатами перевірки працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 179 КУпАП.

Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бердичівської міської ради позивача визнано винним у перебуванні на роботі у нетверезому стані та накладено адміністративне стягнення.

Вважає, що факт перебування позивача на роботі у стані алкогольного сп`яніння підтверджується сукупністю доказів, а відсутність медичного висновку обумовлена відмовою самого позивача від проходження огляду.

Крім того, процедура застосування дисциплінарного стягнення була дотримана в повному обсязі. Позивача було відсторонено від роботи, у нього витребувано письмові пояснення, враховано тяжкість проступку та дотримано строки притягнення до дисциплінарної відповідальності. Остаточний розрахунок при звільненні проведено належним чином.

Заперечуючи доводи про подвійне дисциплінарне стягнення, відповідач зазначив, що догану та звільнення застосовано за різні дисциплінарні проступки. Догану накладено за порушення принципів медичної етики та деонтології, а звільнення - за появу на роботі у стані алкогольного сп`яніння. Відтак, на думку відповідача, вимоги статті 149 КЗпП України не порушені.

Посилаючись на наведені обставини, відповідач вважає наказ про звільнення законним та обґрунтованим і просить у задоволенні позову відмовити.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 23.03.2026 позовну заяву залишено без руху.

Недоліки позову ОСОБА_1 усунув 02.04.2026.

Ухвалою судді від 03.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, у справі відкрито спрощене позовне провадження.

У судовому засіданні позивач підтримав позов.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечила.

Фактичні обставини встановлені судом, докази на їх підтвердження

Відповідно до наказу № 84-о від 17.02.2026 року ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря-кардіолога палат інтенсивної терапії кардіологічного відділення КНП «Бердичівська міська лікарня» на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з появою на роботі у стані алкогольного сп`яніння. Із цим наказом ОСОБА_1 ознайомлений 17.02.2026 (а.с. 7).

Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бердичівської міської ради від 11.02.2026 № 15 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 179 КУпАП, а саме за те, що 27 січня 2026 року о 18-45 год лікар кардіологічного відділення ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 перебував на робочому місці в КНП Бердичівська міська лікарня Бердичівської міської ради з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови (а.с. 4).

Наказом № 23-к від 13.02.2026 року ОСОБА_1 лікарю-кардіологу палат інтенсивної терапії кардіологічного відділення КНП «БМЛ» Бердичівської міської ради оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме недотримання принципів медичної деонтології при спілкуванні з медичним директором КНП «БМЛ» Бердичівської міської ради ОСОБА_4 та завідувачем кардіологічного відділення КНП «БМЛ» Бердичівської міської ради Олександром Базилівським (вів себе зухвало, грубив, виражався нецензурною лайкою), яке мало місце 27.01.2026 року під час чергування (а.с. 6).

Відповідно до доповідної записки медичного директора ОСОБА_5 від 27.01.2026 остання повідомила директора КНП «Бердичівська міська лікарня», що 27.01.2026 року о 17 год. 35 хв. під час спілкування з черговим лікарем-кардіологом ОСОБА_1 останній поводився зухвало та нахабно, порушував субординацію і правила професійної етики, висловлювався нецензурно на її адресу. При цьому він мав ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота та порушення мовлення. На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився (а.с. 41).

Відповідно до доповідної записки завідувача кардіологічним відділенням ОСОБА_6 від 27.01.2026 – він повідомила директора КНП «Бердичівська міська лікарня», що 27 січня 2026 року о 17-35 год перебуваючи у приймальному відділенні разом із медичним директором ОСОБА_5 сплакувався із черговим кардіологом ОСОБА_1 , який поводився зухвало, грубив, висловлювався нецензурною лексикою, мав запах алкоголю з порожнини рота та нечітку мову. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився (а.с. 42).

27.01.2026 о 18-45 год. складено направлення на медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 (а.с. 43).

Згідно з актом від 27.01.2026 року, складеним комісією у складі медичного директора Чернікової І.О., завідувача кардіологічного відділення ОСОБА_6 , юрисконсульта Качковської М.О. та начальника відділу кадрів Недільченко О.В., 27.01.2026 року о 18 год. 46 хв. лікарю-кардіологу палат інтенсивної терапії кардіологічного відділення КНП «БМЛ» Бердичівської міської ради ОСОБА_1 , який перебував на робочому місці з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, напружена, збуджена та метушлива поведінка, порушення артикуляції, змазаність мови), було запропоновано пройти медичний огляд для встановлення факту вживання алкоголю. Від проходження такого огляду ОСОБА_1 відмовився. Факт пропозиції пройти огляд та факт відмови від нього були зафіксовані за допомогою відеозапису, здійсненого на мобільний телефон Apple iPhone 15 (файл IMG_0135 тривалістю 03 хв. 46 сек.) (а.с. 44).

Наказом директора КНП «БМЛ» Бердичівської міської ради від 27.01.2026 ОСОБА_2 лікаря-кардіолога палат інтенсивної терапії кардіологічного відділення КНП «БМЛ» Бердичівської міської ради ОСОБА_1 - відсторонено від виконання посадових обов`язків з 27.01.2026 року з 22.55 год. до 09:00 год 28.01.2026 (а.с. 49).

У письмових поясненнях від 28.01.2026 ОСОБА_1 вказав, що 27.01.2026 в стані алкогольного сп`яніння він не перебував, порушення артикуляції, змазаність мови це суб`єктивні моменти, що озвучені зацікавленими особами. Запах з рота, який можливо був прийнятий за запах алкоголю був запахом ацетону, бо він хворіє на цукровий діабет 1 типу. На пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння відмовився, бо таке моменти пригнічують його (а.с. 50).

Протоколом № 5 засідання методичної ради КНП «БМЛ» Бердичівської міської ради від 04.02.2026 рекомендовано притягнути до дисциплінарної відповідальності за перебування на робочому місці з ознаками алкогольного сп`яніння та недотримання правил етики (а.с. 51).

Під час судового розгляду було досліджено відеозапис, з якого вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак він від такого огляду відмовився. Крім того, на відеозаписі працівник поліції повідомляє про наявність у позивача ознак алкогольного сп`яніння, зокрема запаху алкоголю з порожнини рота.

Застосовані норми права, аналіз доводів сторін, висновки суду

Суд, дослідивши докази, з`ясувавши обставини справи, доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог із таких підстав.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 4 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року передбачено, що трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Разом із тим, відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі статтею 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Підставою для звільнення працівника за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України є сам факт появи на роботі у нетверезому стані. Звільнення на підставі вказаного пункту є дисциплінарним стягненням, а тому таке має накладатись з додержанням встановленої процедури.

Відповідно до статті 46 КЗпП України роботодавець має право відсторонити працівника від роботи, зокрема у разі появи його на роботі в нетверезому стані.

Як роз`яснено у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», нетверезий стан працівника може підтверджуватися як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має надати відповідну оцінку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 333/5649/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 447/1236/18, від 15 березня 2021 року у справі № 404/345/19 та від 10 вересня 2021 року у справі № 486/1186/20, в яких зазначено, що відсутність медичного висновку сама по собі не виключає можливості встановлення факту перебування працівника у стані алкогольного сп`яніння за допомогою інших належних та допустимих доказів.

Судом встановлено, що 27.01.2026 року під час виконання трудових обов`язків позивач був виявлений адміністрацією лікарні з ознаками алкогольного сп`яніння. Зазначені обставини підтверджуються доповідними записками медичного директора Чернікової І.О. та завідувача кардіологічного відділення ОСОБА_6 , в яких зафіксовано наявність у позивача запаху алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, нечіткої мови.

Також судом досліджено акт про відмову від проходження медичного огляду від 27.01.2026 року, складений комісією у складі посадових осіб відповідача, з якого вбачається, що позивачу було запропоновано пройти медичний огляд для встановлення стану алкогольного сп`яніння, однак від проходження такого огляду він відмовився.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що на місце події були викликані працівники поліції, які також запропонували позивачу пройти огляд на стан сп`яніння із використанням спеціального технічного засобу. Від проходження огляду позивач повторно відмовився, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, висновком № 30 від 27.01.2026 (а.с. 46, зворот) та наданими відеозаписами.

Згідно з постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бердичівської міської ради № 15 від 11.02.2026 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 179 КУпАП, тобто за перебування 27.01.2026 нарості у стані алкогольного сп`яніння та застосовано адміністративне стягнення. Ця постанова набрала законної сили.

Суд враховує цю постанову, як письмовий доказ, що доводить перебування позивача на роботі у стані алкогольного сп`яніння, у сукупності з іншими доказами у справі.

Суд також враховує, що відмова позивача від проходження медичного огляду за наявності зафіксованих зовнішніх ознак сп`яніння, а також за умови неодноразово висловлених пропозицій щодо проходження такого огляду як з боку роботодавця, так і працівників поліції, свідчить про ухилення від позивача від об`єктивного підтвердження або спростування відповідного стану.

Зазначена відмова оцінюється судом у взаємозв`язку з іншими доказами у справі, зокрема доповідними записками, актом фіксації стану працівника, показаннями свідків та відеофіксацією події, і не спростовує встановлених у них обставин.

Таким чином, наведені докази у їх сукупності - доповідні записки, акт комісії, відеозапис, а також матеріали перевірки працівниками поліції є достатніми доказами, що підтверджують факт перебування позивача на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів позивача про порушення процедури звільнення суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана, 2) звільнення.

Згідно зі статтями 148-149 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу було запропоновано надати письмові пояснення, які ним фактично були надані 28.01.2026 року. Наказ про звільнення видано 17.02.2026 року, тобто в межах місячного строку з дня виявлення проступку, встановленого статтею 148 КЗпП України.

Також судом встановлено, що наказом від 27.01.2026 року позивача було відсторонено від роботи на підставі статті 46 КЗпП України, що спростовує доводи позивача про відсутність реагування роботодавця на виявлені обставини.

Суд відхиляє доводи позивача щодо застосування до нього двох дисциплінарних стягнень за одне й те саме порушення.

Із наказу № 23-к від 13.02.2026 року вбачається, що догану до позивача застосовано за порушення принципів медичної етики та деонтології, що проявилося у неналежній поведінці під час спілкування з керівництвом закладу охорони здоров`я.

Натомість підставою видання наказу № 84-о від 17.02.2026 року стало перебування позивача на роботі у стані алкогольного сп`яніння, що є самостійним дисциплінарним проступком, прямо передбаченим пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України.

Отже, дисциплінарні стягнення були застосовані за різні порушення трудової дисципліни, а тому положення статті 149 КЗпП України відповідачем не порушено.

Враховуючи характер вчиненого проступку, займану позивачем посаду лікаря-кардіолога палат інтенсивної терапії, безпосередній зв`язок його трудових функцій із наданням невідкладної медичної допомоги та забезпеченням безпеки пацієнтів, суд вважає застосований відповідачем вид дисциплінарного стягнення співмірним тяжкості допущеного порушення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем доведено наявність передбачених пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України підстав для звільнення позивача та дотримання встановленої законом процедури притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Відтак підстав для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі судом не встановлено.

У зв`язку з відмовою у задоволенні вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, похідна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд у задоволенні позову відмовив, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради, місцезнаходження за адресою: м Бердичів, вул. Здоров`я, 1, код ЄДРПОУ 01992015.

Суддя І.Ю. Хуторна