Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №280/123/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2026 року м. Дніпросправа № 280/123/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року (суддя Чернова Ж.М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №499375-2410-0829-UA23060070000082704 від 24.06.2024 в частині нарахування позивачу орендної плати з фізичних осіб за період з 01.05.2024 по 31.12.2024 в сумі 54370,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є орендарем 1/2 частини земельної ділянки площею 0,6519 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2310100000:02:022:0049), на підставі договору оренди землі від 28.07.2009. Податковим повідомленням-рішенням №499375-2410-0829-UA23060070000082704 від 24.06.2024 позивачу було нараховано орендну плату в розмірі 81555,57 грн за 2024 рік за користування вищезазначеною земельною ділянкою. Позивач вказує, що з 01.05.2024 вказана земельна ділянка використовується військовою частиною НОМЕР_1 НГУ для розміщення військового обладнання, що підтверджується довідкою від 10.09.2024 №3/29/11/1-13967. З урахуванням того, що земельна ділянка з 01.05.2024 використовується не за цільовим призначенням, а військовою частиною НОМЕР_1 НГУ з метою оборони нашої держави в період воєнного стану, позивачем було сплачено орендну плату за період з 01.01.2024 по 30.04.2024, тобто за чотири місяці 2024 року (до початку використання цієї земельної ділянки військовою частиною), що складає 1/3 частину вказаної суми в оскаржуваному ППР – 27185,19 грн, підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» від 24.12.2024. За таких обставин, позивач вважає неправомірним стягнення з нього орендної плати за період з 01.05.2024 по 31.12.2024 в сумі 54370,38 грн. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує, що з 01.05.2024 вказана земельна ділянка за адресою: : АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2310100000:02:022:0049) використається Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України для розміщення військового обладнання. На прохання нашої держави, в особі військові частини, надається для оборони від ворога приміщення та, відповідно, і земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення військового обладнання, а з іншого сторони наша держава, в особі фіскального органу - ГУ ДПС у Запорізькій області, вважає, що позивач повинен здійснювати ще і сплату орендних платежів за користування земельною ділянкою, яка з 01.05.2024 використовується не позивачем, а військовою частиною.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Справа судом першої інстанції розглянута в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до положень статей 12, 257, 259 КАС України.

ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду надіслано заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати за його участі в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що участь сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції не є обов`язковою, а сторони мають можливість надати пояснення, відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі.

Вирішуючи заявлені клопотання, суд апеляційної інстанції не встановив обставини, які свідчать про неможливість вирішення справи без проведення судового засідання на підставі зібраних судом першої інстанції доказів, які містяться в матеріалах справи.

Також позивачем не наведено обґрунтованих доводів щодо необхідності розгляду даної адміністративної справи з викликом сторін та не наведено підстав, за яких позиція позивача не може бути сформована у заявах по суті справи із наданням необхідних доказів.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд наділений диспозитивним правом у виборі форми та виду провадження. Вирішуючи питання про вибір форми та виду провадження суд враховує умови і мотиви, за яких можливе прийняття рішення за відсутності учасників справи, категорію спору, характером (змістом) конкретних обставин, складністю та/чи суспільною резонансністю справи, суб`єктним складом учасників справи, іншими критеріями.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal»). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що суд створив учасникам справи належні умови для ознайомлення з її рухом, шляхом надсилання копій усіх процесуальних документів по ній.

Таким чином, бажання сторони у справі викласти під час розгляду справи в судовому засіданні свої доводи та аргументи, які висловлені нею в письмових поясненнях та мотивах апеляційної скарги, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Вказане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 06.05.2019 по справі № 804/2823/16.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області обліковується ОСОБА_1 як платник орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:022:0049 площею 0,32595 га, земельна ділянка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка була надана на підставі договору оренди землі від 28.07.2009 Запорізькою міською радою в особі міського голови Карташова Є.Г.

Між Запорізькою міською радою (далі - Орендодавець) та гр. ОСОБА_2 (Орендар – 1), гр. ОСОБА_1 (позивач, Орендар – 2) був укладений договір оренди землі від 28.07.2009, відповідно до якого, Запорізькою міською радою надано, а гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 прийнято в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,6519 га з кадастровим номером 2310100000:02:022:0049 для розташування гаражів, ремонтно-механічної майстерні, контрольно-пропускного пункту, яка знаходиться: АДРЕСА_1 , що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди землі.

Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 18 листопада 2009 року №040926102139 (далі по тексту – Договір, Договір №040926102139).

Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:02:022:0049 належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності.

Відповідно до п. 5 Договору оренди землі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 3 731 287 грн 85 коп. в цінах 2009 року.

Згідно з п. 9 Договору, загальна орендна плата складає: 111 938 грн 64 коп. (сто одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять вісім гривень 64 копійок), що складає 3 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2009 року, та вноситься орендарем рівними частками від загальної орендної плати.

Відповідно до п. 10 Договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Відповідно до Додаткової угоди до Договору оренди від 18.11.2009 №040926102139, пункт 9 Договору викладено в наступній редакції: « 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 118544 грн 76 коп., що складає трикратний розмір земельного податку на календарний рік в цінах 2010 року та вноситься кожним орендарем рівними частками від загальної орендної плати. …».

Відповідно до довідки від 10.09.2024 №3/29/11/1-13967, виданою командиром Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, земельна ділянка площею 0,6519 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2310100000:02:022:0049) з 01.05.2024 використовується військовою частиною.

Згідно зі службовою запискою Заступника директора Департаменту начальника управління контролю Департаменту управління активами Запорізької міської рали №45/01/01-09 від 07.02.2025, на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:022:0049 загальною площею 0,6519 га по АДРЕСА_1 , обліковується договір оренди землі гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_1 від 18.11.2009 №040926102139 з додатковою угодою від 22.03.2010 №041026100857 строком до 18.11.2028 для розташування гаражів, ремонтно-механічної майстерні, контрольно-пропускного пункту. Між Запорізькою міською радою та орендарями зазначеної земельної ділянки договір про розірвання договору оренди землі від 18.11.2009 №040926102139 не укладався.

Запорізькою міською радою повідомлено, що відповідно до інформації наданої управлінням з питань земельних відносин Департаменту управління активами Запорізької міської ради, звернень юридичних та фізичних осіб про передачу їм в користування/припинення земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02022:0049 по АДРЕСА_1 до управління не надходило. Рішень міської ради стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02022:0049 управлінням не готувалось. Згідно до інформації наданої управлінням контролю Департаменту управління активами Запорізької міської ради, між Запорізькою міської радою та орендарями зазначеної земельної ділянки договір про розірвання договору оренди землі від 18.11.2009 №040926102139 не укладався, відповідно земельна ділянка Запорізькій міській раді за актом приймання-передачі не передавалась.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області 17.01.2025 направлено листа до Запорізької обласної військової адміністрації з метою всебічного розгляду справи та подальшого правомірного здійснення податкового контролю.

Листом від 27.01.2025 №00951/08-40 повідомлено, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не зверталась щодо передачі у користування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також не було і вилучення даної земельної ділянки для суспільних потреб або примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності.

Департаментом управління активами Запорізької міської ради від 31.01.2025 №650/01/01-07/881 надано відповідь разом з додатками та зазначено, що договір оренди землі від 18.11.2009 і надалі дійсний, оскільки договір про розірвання не укладався, будь-яких звернень про передачу в користування іншим особам не надходило, вилучення або примусове відчуження для суспільних потреб земельної ділянки не відбувалося, інших рішень міської ради стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:022:0049 Департаментом не готувалось.

ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано податкове повідомлення-рішення з орендної плати з фізичних осіб за 2024 рік від 24.06.2024 №499375-2410-0829-UA23060070000082704 на суму 81 555,57 грн, яке відправлено платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем податкової адреси платника.

Позивачем сплачено орендну плату за період з 01.01.2024 по 30.04.2024, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» від 24.12.2024.

Позивач вважає, що є неправомірною та несправедливою ситуація, коли ним безкоштовно надається державі для оборони від ворога приміщення та земельна ділянка, а відповідач вважає, що позивач повинен здійснювати ще й сплату орендних платежів за користування земельною ділянкою, яка з 01.05.2024 ним не використовується, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №499375-2410-0829-UA23060070000082704 від 24.06.2024 в частині нарахування позивачу орендної плати з фізичних осіб за період з 01.05.2024 по 31.12.2024 в сумі 54370,38 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 ПК України кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України, передбачений обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Основні функції податкових органів у сфері фіскального контролю визначені статтею 19-1 ПК України та включають, зокрема, адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проведення відповідно до законодавства перевірок та звірок платників податків, а також здійснення інших функцій, визначених законом.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (підпункт 36.1 статті 36 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно з підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі, на умовах оренди.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За правилами підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

За підпунктом 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування плати за землю є об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Згідно з частиною першою статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Тобто, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

У спірних правовідносинах позивач уклав з Запорізькою міською радою (далі - Орендодавець) та гр. ОСОБА_2 (Орендар – 1), гр. ОСОБА_1 (позивач, Орендар – 2) був укладений договір оренди землі від 28.07.2009, відповідно до якого Запорізькою міською радою надано, а гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 прийнято в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,6519 га з кадастровим номером 2310100000:02:022:0049 для розташування гаражів, ремонтно-механічної майстерні, контрольно-пропускного пункту, яка знаходиться: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.4 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Отже, в розумінні Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач обліковується як платник орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:022:0049 площею 0,32595 га, земельна ділянка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка була надана на підставі договору оренди землі від 28.07.2009 Запорізькою міською радою в особі міського голови Карташова Є.Г.

За обставинами справи договір оренди земельної ділянки був укладений між позивачем та Запорізькою міською радою, договір є чинним і зобов`язання по цьому договору не припинялись, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до позиції позивача з 01.05.2024 земельна ділянка площею 0,6519 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2310100000:02:022:0049) використовується військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, про що свідчить довідка від 10.09.2024 №3/29/11/1-13967. Враховуючи, що земельна ділянка використовується не позивачем за цільовим призначенням, а військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України з метою оборони держави в період воєнного стану, на думку позивача, стягнення з нього орендної плати з 01.05.2024 є неправомірним.

Колегія суддів зауважує, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 29 договору оренди землі від 28.07.2009 (по тексту – Договір) Орендар має право, зокрема, витребовувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, усунення перешкод у користування нею, відшкодування збитків, заподіяних ділянці городянами та юридичними особами, включаючи Орендодавця; за письмовою згодою Орендодавця Орендар може передавати у суборенду земельну ділянку або її частину без зміни цільового призначення іншій особі шляхом прийняття відповідного рішення Запорізькою міською радою.

Пунктами 33-34 Договору передбачено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; вилучення земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленим законом; розірвання договору оренди згідно з п.34; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором та внаслідок знищення, пошкодження орендованої землі, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Сторонами не надано та судом не встановлено, що договір оренди землі від 28.07.2009 визнаний недійсним чи його розірвано. Судом також не установлено факту вилучення даної земельної ділянки для суспільних потреб або примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності.

Також відсутні докази щодо укладення нового договору оренди з військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та докази повідомлення Запорізької міської ради, що земельна ділянка використовується Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України. Зазначене підтверджується листами Департаменту (апарату) виконавчого комітету Запорізької міської ради від 08.08.2025 №13-32/661 та від 11.08.2025 №13-32/667, а також листом Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 13.08.2025 №6518/01/01-07/9421, які були надані відповідачу на його запити до Запорізької обласної військової адміністрації та Запорізької міської ради з метою розгляду цієї справи.

У пункті 30 Договору зазначено, що Орендар зобов`язаний, зокрема: своєчасно вносити орендну плату; самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та місцевого самоврядування про стан і використання земель в порядку, встановленому законом тощо.

Запорізька міська рада повністю виконала покладені на неї зобов`язання, передбачені Договором, та передала Орендарю 1 ( ОСОБА_2 ) та Орендарю 2 ( ОСОБА_1 ) земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:022:0049, а Орендарі прийняли вказану земельну ділянку в оренду. За таких умов, у позивача за результатами підписання Договору виник обов`язок сплачувати орендну плату на розрахунковий рахунок місцевого бюджету. При цьому, оскільки дія договору оренди землі від 28.07.2009 не припинялась, то позивач не звільнений від обов`язку своєчасно вносити орендну плату

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, що відповідач діяв правомірно під час прийняття стосовно позивача як платника орендної плати за спірну земельну ділянку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Водночас у позивача відсутні законодавчо визначені підстави для звільнення його від сплати орендної плати.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко