Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №280/8482/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8482/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.01.2026 (суддя суду першої інстанції Сацький Р.В.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №280/8482/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

26.09.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування до суми недоотриманої пенсії належної за життя ОСОБА_2 за період, починаючи з 01.11.2022 по 13.03.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період, починаючи з 01.11.2022 по 13.03.2024;

- стягнути з бюджетних асигнувань Відповідача на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). Надана довідка про грошове забезпечення підтверджує право на перерахунок пенсії з урахуванням підвищення грошового забезпечення. Відповідач безпідставно не здійснює перерахунок, застосовуючи обмеження, що суперечить судовій практиці.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 20.01.2026 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 .

Не погодившись з рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що після смерті ОСОБА_2 лишилася недоотримана пенсія за період з 01.04.2022 по 30.10.2022 у розмірі 43365.98 грн, яка була виплачена на відповідний рахунок банківської установи. У зв`язку з неотриманням ОСОБА_2 пенсії за період з листопада 2022 року ОСОБА_2 була припинена виплата пенсії у зв`язку з її неотриманням протягом 6 місяців. За життя ОСОБА_2 до територіальних органів ПФУ із заявою про поновлення виплати пенсії не звертався, відтак пенсія з 01.11.2022 по 13.04.2024 не нараховувалась, відтак вона не може бути виплачена спадкоємцю ОСОБА_2 .

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Запорізькій області, як отримувач пенсії, обчисленої відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

04.08.2025 Позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого, спадщина складається з (дослівно): “недоотриманої пенсії у сумі 43 365,98 (сорок три тисячі триста шістдесят п`ять гривень 98 копійок) гривень, що знаходиться на зберіганні у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області”.

Даний розрахунок був підтверджений довідкою про наявність недоотриманої пенсії, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.07.2025.

Відповідно до розрахунку Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, отриманого у відповідь на адвокатський запит від 16.09.2025, ОСОБА_1 було фактично виплачено розмір пенсійного забезпечення належного ОСОБА_2 за період, починаючи з 01.04.2022 по 30.10.2022 у загальному розмірі 43 365,98 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеним розрахунком та виплатою недоотриманої пенсії, ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про виплату належної ОСОБА_3 пенсії за період, починаючи з 01.11.2022 по 13.03.2024.

На лист позивачки від 08.08.2025 щодо виплати належного ОСОБА_2 за життя пенсійного забезпечення, Головним управлінням пенсійного фонду України в Запорізькій області було повідомлено, що (дослівно): «У зв`язку з тривалою неоплатою (з 01.04.2022), відповідно до пункту 4 частини 1 статті 49 Закону № 1058 виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена з 01.10.2022.

Оскільки звернень від ОСОБА_2 до органу Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило, нарахування пенсії з 01.11.2022 не здійснювалось та відповідно підстав для поновлення виплати пенсії після її призупинення не було.

Отже, після смерті ОСОБА_2 залишилася недоодержана пенсія за період з квітня по жовтень 2022 року в сумі 43 365,98 грн, яка була Вам нарахована та виплачена на поточний рахунок банківської установи, зазначений у Вашій заяві від 06.08.2025».

З метою одержання копії рішення Пенсійного фонду про припинення виплати пенсії, належної ОСОБА_2 представником позивача до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області було направлено адвокатський запит.

У відповідь на адвокатський запит, копія вказаного рішення не була надана.

Вважаючи дії відповідача щодо невиплати позивачеві пенсії ОСОБА_2 за період з 01.11.2022 по 13.03.2024 протиправними позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання пенсії ОСОБА_2 за період з 01.11.2022 по 13.03.2024 як його спадкоємець.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із статтею 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Статтею 1227 ЦК України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 576/1388/17, від 15.11.2021 у справі №340/5543/20, від 05.05.2022 у справі № 520/10496/2020 та від 09.02.2023 у справі № 600/1290/20-а.

Згідно з правовою позицією, сформованої Верховним Судом у постанові від 15.07.2021 у справі № 2-а-2691/2009, сума пенсії, яка не була нарахована пенсіонеру, не може вважатися недоотриманою сумою пенсії і не підлягає виплаті в порядку статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не входить до складу спадщини, оскільки така в силу положень статі 1219 ЦК України нерозривно пов`язана з особою спадкодавця та не може бути передана іншим особам, а тому спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Як вже зазналось, покійний чоловік позивача перебував на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Запорізькій області, як отримувач пенсії, обчисленої відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

З 01.11.2022 позивачу була припинена виплата пенсії на підставі ч. 4 ст. 49 Закону №1058.

Відповідно до частини першої статті 49 цього Закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

За змістом наведеної норми випадки, за яких може бути припинено виплату пенсії, можуть бути передбачені виключно законом.

При цьому, таке припинення можливе виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону №1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

За життя ОСОБА_2 за поновленням виплати пенсії не звертався, доказів оскарження припинення виплати пенсії ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Таким чином, станом на час смерті чоловік позивача не отримував пенсії відповідно до Закону №1058, така пенсія не нараховувалась йому з 01.11.2022. Відповідно сума пенсії за період з 01.11.2022 – 13.03.2024 не увійшла до складу спадщини та не може бути передана позивачеві. Відповідно ГУ ПФУ в Запорізькій області обґрунтовано не включило до сум недоотриманої пенсії ОСОБА_2 період з 01.11.2022 по 13.03.2024.

З приводу посилань позивача на те, що виплату пенсії її покійному чоловіку було припинено протиправно колегія суддів зазнає, що суд не надає оцінку правомірності рішення пенсійного органу щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 , адже таке рішення не є предметом оскарження в цій справі.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції – скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.01.2026 в адміністративній справі № 280/8482/25 – скасувати та ухвалити нову постанову.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш

суддя А.В. Шлай