Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №280/10378/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10378/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2026 ( суддя Прасов О.О.) в адміністративній справі №280/10378/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі – відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №23791/03-16 від 16.09.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, 2025 року, з нарахуванням і виплатою усіх належних сум.

У позовній заяві зазначено наступне: “… Я, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , довідкою №378/02.04 від 16.11.2004 p., свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 (копії додаються). ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 (копія додається), а також індивідуальними програмами реабілітації інваліда №299 та №50 (вікова категорія - від 18 років і старше), в яких зазначено відповідний статус (копії додаються). Крім того, згідно з медичним висновком №39 встановлено, що ОСОБА_3 має захворювання (патологічний стан), яке відповідає розділу І пункту 2 підпункту 2.1 “Переліку медичних показань, які дають право на одержання допомоги на дітей-інвалідів з дитинства у віці до 18 років”, затвердженого наказом МОЗ України від 04.12.2001 №482 (копія додається). За результатами МРТ головного мозку від 16.08.2011 р. у ОСОБА_4 діагностовано “МРТ-картину субарахноїдальної кісти лівої лобово-скроневої області (вроджена аномалія розвитку)” (копія висновку додається). У період з 01.10.2012 р. по 16.01.2014 р. я, ОСОБА_1 , отримувала державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд на дитину ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою №01-12/452 від 20.10.2025 р. (копія додається). 08.09.2025 р. мною було подано до територіальних органів Пенсійного фонду України заяву про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV. Відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №23791/03-16 від 16.09.2025 р. зазначається наступне: “Відповідно до пункту 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в органі медико-соціальної експертизи, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі, якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку (висновок про час настання інвалідності) (копія відповіді додається). Внаслідок чого, мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відмовлено у реалізації права на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-ІV у зв`язку з відсутністю документів, підтверджуючих факт виховання дитини з інвалідністю до шестирічного віку. 24.10.2025 р. в моїх інтересах було подано адвокатський запит до Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області за вих. №24102501 з метою отримання інформації, необхідної для захисту моїх прав та законних інтересів, а саме: - з приводу перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку як дитини з інвалідністю або особи з інвалідністю з дитинства у зазначеній установі або її структурних підрозділах; - відомостей щодо дати та підстав встановлення інвалідності (за наявності таких даних); - копій документів, що підтверджують факт визнання ОСОБА_2 особою з інвалідністю з дитинства, а також, за можливості, висновку лікарсько-консультаційної комісії про час настання інвалідності (копія адвокатського запиту додається) Відповіддю управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області №01-12/498.01 від 04.11.2025 р. зазначається наступне: “Згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року №376 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, територія Василівського району з 26.02.2022 року перебуває в тимчасовій окупації рф та в зоні проведення бойових дій. ОСОБА_1 отримувала державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд на дитину ОСОБА_2 з 01.10.2012 р. по 16.01.2014 p., що підтверджено довідкою виданою Управлінням від 20.10.2025 р. №01-12/452. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв 'язку з повноліттям, отримував в Управлінні державну соціальну допомогу особи з інвалідністю 3 групи з 17.01.2014р. по 30.04.2023р.” (копія відповіді додається). Крім цього, вищевказаною відповіддю зазначається, що архів управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області залишився на тимчасово окупованій території, у зв`язку з чим, є відсутньою можливість у наданні будь-яких архівних документів. Разом з тим, повідомляю, що медичні документи, а також висновок лікарсько-консультаційної комісії (ЛKK) щодо часу настання інвалідності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у матеріалах Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, де зберігалася особова справа одержувача державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю. Станом на теперішній час зазначене Управління, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, розташоване на території, яка перебуває у тимчасовій окупації російською федерацією. Архівні документи цього органу залишилися на окупованій території, що підтверджується офіційною відповіддю Управління соціального захисту населення Василівської РДА Запорізької області №01-12/498.01 від 04.11.2025 р. У зв`язку з вищевикладеним, у мене об`єктивно відсутня можливість надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області медичні документи та висновок ЛKK, які підтверджують факт наявності у ОСОБА_5 показань для визнання його дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, а також час настання інвалідності. Таким чином, неподання вказаних документів не може вважатися підставою для відмови у призначенні дострокової пенсії за віком, оскільки це зумовлено обставинами непереборної сили, незалежними від волі позивача. Отже, вважаю, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №23791/03-16 від 16.09.2025 року, яким мені, ОСОБА_1 , відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, є протиправним та таким, що порушує мої конституційні права та законні інтереси. Враховуючи вищезазначене, я змушена звернутися до суду з метою захисту порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №23791/03-16 від 16.09.2025 року та зобов`язання відповідача призначити мені дострокову пенсію за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України №1058-IV. …”.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 16.09.2025 за №083850027310 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 08.09.2025.

В іншій частині позовної заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. В апеляційній скарзі зазначає, що управління діяло правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

За результатами розгляду заяви від 08.09.2025 щодо призначення пенсії за віком згідно із п.3 ч.1 ст.115 Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” ГУ ПФУ в Миколаївській області прийнято Рішення від 16.09.2025 за №083850027310 про відмову в призначенні пенсії, в якому зазначено наступне: “… Відмова про призначення дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 08.09.2025. Вік заявниці 50 років 01 місяць. … Страховий стаж особи становить 21 рік 08 місяців 16 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: - страховий стаж за періоди роботи після вересня 2007 року обчислено за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб про нарахування доходу та сплату страхових внесків; - для підтвердження факту визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю надано індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю від 12.02.2024 № 50 на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не передбачено Порядком № 22-1; - відсутні документи, передбачені пунктом 2.18 Порядку № 22-1. Заявниця працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Висновок: відсутнє право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV в зв`язку з відсутністю документів, підтверджуючих факт виховання дитини з інвалідністю до шестирічного віку. …”.

У листі Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області від 04.11.2025 за №01-12/498.01 на адресу адвоката Крамной С.С. зазначено: “… На виконання Вашого запиту від 27.11.2025 року № 27102501, отриманого управлінням соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області(далі-Управління) 03.11.2025 року про надання інформації, про відмову Пенсійного фонду України у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 відносно її сина ОСОБА_2 , особи з інвалідністю 3 групи, повідомляємо наступне. Згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, територія Василівського району з 26.02.2022 року перебуває в тимчасовій окупації рф та в зоні проведення активних бойових дій. ОСОБА_1 отримувала державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд на дитину ОСОБА_2 з 01.10.2012р. по 16.01.2014 p., що підтверджено довідкою виданою Управлінням від 20.10.2025р. № 01-12/452. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з повноліттям, отримував в Управлінні державну соціальну допомогу особи з інвалідністю 3 групи з 17.01.2014р. по 30.04.2023р.. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2025р. № 695 “Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондом України” зі змінами, з 01.07.2025 року функції обліку, нарахування та виплати державних соціальних допомог передано до Пенсійного фонду України, в тому числі “Державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, державна соціальна допомога на догляд, допомога на поховання”. Нажаль архів Управління залишився на тимчасово окупованій території і надати будь які архівні документи не має можливості. …”.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення та застосовуючи сталу практику Верховного суду з спірних питань, зазначає.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058- IV), який регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема пенсія за віком.

За приписами ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону №1058-ІV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст. 5 Закону №1058-ІV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-ІV визначено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

Отже, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали інвалідів з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір`ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу, що не оспорюється у цій справі). За змістом наведеної норми однією з обов`язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства.

Таким чином, встановлення органами Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) інвалідності після досягнення такою дитиною шестирічного віку в певній мірі ставить під сумнів факт виховання матір`ю до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань.

Загальний підхід до змістовного наповнення поняття «особа з інвалідністю» на момент виникнення спірних відносин установлювався ст. 2 Закону № 875-ХІІ, а також ст. 1 Закону України від 06 жовтня 2005 року № 2961-ІV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 2961-ІV). Зокрема, такий статус могла мати особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону № 2961-ІV дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема у справі № 330/2181/16-а, наголошував на тому, що визначення терміну «інвалід з дитинства» не міститься ані в Законі № 875-ХІІ, ані в Законі № 2109-III. При цьому за змісту абз. 2 п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317), інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності. Згідно з п. 14 цього Положення причинний зв`язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.

Отже, для призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Непрямим підтвердженням цього є встановлена ч. 6 ст. 179 Кодексу законів про працю України можливість надання жінці в обов`язковому порядку відпустки без збереження заробітної плати у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Натомість, за відсутності медичних показань до догляду за дитиною жінка не матиме можливості перебувати у такій відпустці і має прийняти рішення про вихід на роботу або припинення трудових відносин з роботодавцем.

Відповідно до ч. 12 ст. 7 Закону № 2961-ІV положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України. Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917, визначено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Згідно з п. 2.18 Порядку № 22-1 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії, що така дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцяти років (висновок про час настання інвалідності).

Тобто такий висновок дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону № 1058-IV.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовив позивачці у призначенні дострокової пенсії саме через відсутність висновку лікарсько-консультаційної комісії про наявність медичних показників для визнання дитини особою з інвалідності до досягнення шестирічного віку, як передбачено Порядком №22-1.

За матеріалами справи, син ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю з дитинства.

У листі Управління соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області від 04.11.2025 за №01-12/498.01 на адресу адвоката Крамной С.С. зазначено: “… На виконання Вашого запиту від 27.11.2025 року № 27102501, отриманого управлінням соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області(далі-Управління) 03.11.2025 року про надання інформації, про відмову Пенсійного фонду України у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 відносно її сина ОСОБА_2 , особи з інвалідністю 3 групи, повідомляємо наступне. Згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, територія Василівського району з 26.02.2022 року перебуває в тимчасовій окупації рф та в зоні проведення активних бойових дій. ОСОБА_1 отримувала державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд на дитину ОСОБА_2 з 01.10.2012р. по 16.01.2014 p., що підтверджено довідкою виданою Управлінням від 20.10.2025р. № 01-12/452. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з повноліттям, отримував в Управлінні державну соціальну допомогу особи з інвалідністю 3 групи з 17.01.2014р. по 30.04.2023р.. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2025р. № 695 “Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондом України” зі змінами, з 01.07.2025 року функції обліку, нарахування та виплати державних соціальних допомог передано до Пенсійного фонду України, в тому числі “Державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, державна соціальна допомога на догляд, допомога на поховання”. Нажаль архів Управління залишився на тимчасово окупованій території і надати будь які архівні документи не має можливості. …”.

У Посвідченні Серія НОМЕР_5 , виданому 11.10.2007 (терміном з 12.09.2007 по 30.09.2012), зазначено: “… Прізвище – ОСОБА_6 . Імя – ОСОБА_7 . По батькові – ОСОБА_8 . … Державна соціальна допомога – інвалід дитинства. …”.

За таких підстав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 16.09.2025 за №083850027310 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 та з метою ефективного захисту порушеного права позивачки, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 08.09.2025.

Таким чином, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення про задоволенні позову в цій частині.

За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2026 в адміністративній справі №280/547/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 червня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 08 червня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко