Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №520/2660/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 р. Справа № 520/2660/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/2660/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій просив суд:

- визнати протиправним рішення №963240109009 від 01.08.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку та виплати у період часу з 01.01.2019 року по 30.11.2022 року державної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до положень ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та частини 2 ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і п.п.4, 7 його "Прикінцевих положень" та також відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019 року у період часу з 01.01.2019 року по 31.12.2020 року та скасувати зазначене рішення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити за період часу з 01.01.2019 року по 31.12.2020 року осучаснення, перерахунок та виплату з урахуванням сплачених сум ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків виключно в порядку визначеному відповідно до статі 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019 року, застосувавши середню заробітну плату (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується при обчисленні пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року, помножену на коефіцієнт, визначений згідно з абзацам першим пункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.01.2021 року по 30.11.2022 року перерахунок та виплату з урахуванням сплачених сум ОСОБА_1 осучасненої пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків виключно в порядку, визначеному відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та частини 2 ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і п.п. 4, 4 його "Прикінцевих положень".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №963240109009 від 11.07.2024 року "Про відмову в перерахунку пенсії".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2019 по 31.12.2020 у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постановою Кабінету Міністрів України "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" №124 від 20.02.2019, застосувавши середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується при обчисленні пенсії, станом на 01.10.2017, помножену на коефіцієнт, визначений згідно з абзацам першим пункту 4 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019, з урахуванням раніше проведених виплат.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2021 по 30.11.2022 у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пунктів 4-5, 4-7 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше проведених виплат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що основний розмір пенсії позивача розраховується із заробітної плати, отриманої за період роботи по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та відсотку втрати працездатності встановленої МСЕК (80%). При цьому розмір пенсії позивача обчислено відповідно до чинного законодавства та не порушено механізм обчислення пенсії, передбачений постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 1210 від 23.11.2011.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, отримує пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, призначену відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

24.07.2024 року позивач звернувся до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про перерахунок пенсії щодо зміни надбавки згідно ст.54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ за період з 01.01.2019 по 31.12.2020.

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та прийнято рішення від 01.08.2024 №963240109009 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, з тих підстав, що пенсія по інвалідності (в розмірі відшкодування фактичних збитків) відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обчислена відповідно до норм чинного законодавства.

Вважаючи рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії протиправними, незаконним, таким, що підлягає скасуванню, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим визнав протиправним та скасував таке рішення.

З метою відновлення порушених прав позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2019 по 31.12.2020 у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постановою Кабінету Міністрів України "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" №124 від 20.02.2019, застосувавши середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується при обчисленні пенсії, станом на 01.10.2017, помножену на коефіцієнт, визначений згідно з абзацам першим пункту 4 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019, з урахуванням раніше проведених виплат; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2021 по 30.11.2022 у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пунктів 4-5, 4-7 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше проведених виплат.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 1 Закону № 796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Отже, метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Відповідно до ст. 54 Закону № 796-XII (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:

для I групи інвалідності - 6000 гривень;

для II групи інвалідності - 4800 гривень;

для III групи інвалідності - 3700 гривень;

для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.

Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 67 Закону № 796-XII передбачено, що крім індексації пенсії, яка здійснюється відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення, у разі, якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується в порядку, встановленому частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 1 ст. 5 Закону № 796-XII визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 796-XII для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону № 796-ХІІ, а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Судовим розглядом установлено, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та з 28.01.2009 отримує пенсію по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Пунктом 9 Порядку № 1210 визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою: П = Зс х Кзс х Кв/100%, де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2006 рік, що застосовується для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).

Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс = Ск/К, де Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (Кз1 + Кз2 + Кз3 + + ... + Кзn) за кожний місяць роботи в зоні відчуження у 1986-1990 роках; К - кількість місяців, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати.

Коефіцієнт заробітної плати (Кз1, Кз2, Кз3, ..., Кзn) за кожний місяць роботи в зоні відчуження, який враховується під час обчислення пенсії, визначається за формулою: Кзс = Зв/Зсм, де Кз - коефіцієнт заробітної плати; Зв - сума заробітної плати за роботу в зоні відчуження за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, за період 1986 - 1990 років; Зсм - показник середньомісячної заробітної плати робітників та службовців, зайнятих у галузях національної економіки, згідно з додатком 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 №1783 "Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян", за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, за період 1986 - 1990 років.

Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається: для пенсій по інвалідності - як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи; для пенсій по втраті годувальника - як співвідношення кількості непрацездатних членів сім`ї до кількості таких членів сім`ї з урахуванням потерпілого (у відсотках) Кв = Ку/Ку+1 х 100%, де Ку - кількість непрацездатних членів сім`ї.

Під час визначення коефіцієнта заробітної плати у випадках, передбачених цим пунктом, середня заробітна плата за рік у відповідному періоді вважається середньомісячною платою робітників та службовців, зайнятих у галузях національної економіки, відповідного року.

Таким чином, Порядком № 1210 було чітко визначено порядок розрахунку пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формулою, де середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, що застосовується для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", береться саме за 2006 рік.

Водночас 15.11.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набула чинності з 01 жовтня 2017 року.

Вказаною постановою внесено зміни до Порядку № 1210, шляхом заміни у першому реченні п. 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на слова і цифри "статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Водночас Постановою № 851 Порядок № 1210 доповнено пунктом 9-1, відповідно до якого за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року за формулою: П = Зс х Кзс х (Кв/100%), де:

- П - розмір пенсії;

- Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки;

- Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії;

- Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).

Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс = (Зп(мін) х 5) / Зс1, де:

- Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

- Зс1- середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.

Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.

У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Отже, починаючи з 01 жовтня 2017 року умови, порядок призначення та обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, та пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, які призначені відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначаються та розраховуються відповідно до Порядку № 1210.

При цьому, сама формула розрахунку пенсії, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", залишилася незмінною.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 доповнено розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пунктом 4-5, згідно якого збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року.

В силу п.п. 43, 44, 45, 47 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, який застосовується з 01.10.2017 року, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

З 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

З 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року.

У 2019-2020 роках показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для перерахунку пенсій, збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за рік, що передує року, в якому проводиться збільшення, порівняно з роком, що передує року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку дає підстави для висновку, що в силу положень Закону України "Про державне пенсійне страхування" у разі зростання в порівнянні з попереднім роком величини середньої заробітної плати в Україні, розмір пенсії, призначеної відповідно до даного закону, підлягає підвищенню в порядку, встановленому ч. 2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 57 Закону № 796-XII порядок визначення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ, визначається Кабінетом Міністрів України.

У контексті наведеного колегія суддів уважає за необхідне підкреслити, що норми Закону № 796-ХІІ не містять положення, що при перерахунку пенсій, призначених за даним Законом, середньомісячний заробіток визначається Кабінетом Міністрів України. Тобто, будь-яких обмежень для прямого застосування ч. 2 ст. 67 Закону № 796-XII при здійсненні перерахунку пенсій, призначених відповідно до даного Закону, немає.

Постановою КМУ № 124 від 20.02.2019 затверджений Порядок, яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що перерахунку підлягають у тому числі пенсії, обчислені відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ.

Згідно з п. 45 Розділу Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсії, передбачене ч. 2 ст. 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року.

У 2019-2020 роках показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для перерахунку пенсій, збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за рік, що передує року, в якому проводиться збільшення, порівняно з роком, що передує року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Отже, ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV та п. 4-5 Розділу "Прикінцеві положення" цього Закону передбачено збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі та в порядку, що визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до Порядку у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, провадився шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом па 1 жовтня 2017 року, на коефіцієнт, визначений згідно з абз. 1 п. 4 Порядку № 124 (3764,40 грн*1,17 = 4404,35 грн).

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшення у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" від 01.04.2020 №251 з 01.05.2020 перерахунок пенсій згідно з Порядком проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11 (3764,40 грн.*1,17*1,11 = 4888,83 грн).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" від 22.02.2021 № 127 у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться з 01.03.2021 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11 (3764,40 грн * 1,17*1,11*1,11 = 5426,60 грн).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16.02.2022 № 118 перерахунок пенсій згідно з Порядком проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,14 (3764,40 грн*1,17*1,11*1,11*1,14 = 6186,32 грн).

Разом із тим, доказів того, що пенсійним органом виконано та проведено відповідний перерахунок пенсії позивача на виконання вищевказаних вимог закону, матеріали справи не містять.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №963240109009 від 01.08.2024 про відмову ОСОБА_1 здійснення перерахунку пенсії та його скасування.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Водночас Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою відновлення порушених прав позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2019 по 31.12.2020 у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постановою Кабінету Міністрів України "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" №124 від 20.02.2019, застосувавши середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується при обчисленні пенсії, станом на 01.10.2017, помножену на коефіцієнт, визначений згідно з абзацам першим пункту 4 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019, з урахуванням раніше проведених виплат; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2021 по 30.11.2022 у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пунктів 4-5, 4-7 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше проведених виплат.

Щодо строку звернення до суду, колегія судів зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.

Частинами 1, 2 вказаної статті КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз наведених норм показав, що звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особа може реалізувати в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду вважається проміжком часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Обов`язок доведення обставин, з якими пов`язується поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом.

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п. 1 ст. 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Таким чином, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Виходячи з обставин цієї справи, апеляційний суд враховує, що предметом спору у цій справі є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №963240109009 від 01.08.2024 щодо перерахунку та виплати у період часу з 01.01.2019 року по 30.11.2022 року державної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до положень ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Поряд з цим, виявивши ту обставину, що відповідач при індексації з 01.03.2019 року пенсії по інвалідності 2 групи, призначену відповідно до ст.54 закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" безпідставно застосував середню заробітну плату (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2006 рік у розмірі 928,81 грн., замість застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2017 року у розмірі 3764 грн. на коефіцієнт, визначений постановою КМУ від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексації пенсії у 2019 році", а з 2021 року на підставі частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивач звернувся з заявою про здійснення перерахунку пенсії, однак рішенням від 01.08.2024 №963240109009 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило у перерахунку пенсії.

Із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів позивач звернувся засобами поштового зв`язку 02.02.2025, тобто у межах строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.

Відтак, колегія суддів не може погодитись із доводами апелянта про порушення позивачем строку звернення із адміністративним позовом та вважає підтвердженим дотримання позивачем строку, передбаченого частиною 2 статті 122 КАС України, на момент подання позовної заяви 02.02.2025.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 по справі №520/2660/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич